Приговор № 141152818, 03.11.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6488/26

Провадження № 1-кп/635/1151/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року с-ще. Покотилівка Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участі: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі Харківського районного суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025220000001067 від 21.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110, ч. 2-3 ст. 436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНЕ СУДОМ.

ОСОБА_4 , являючись уродженцем та мешканцем м. Харкова, після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора (російської федерації, далі - рф), яке розпочалось 24.02.2022, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, проти особистих прав і свобод людини і громадянина, а також проти основ національної безпеки, за наступних обставин.

З цією метою ОСОБА_4 , який після початку повномасштабної військової агресії рф проти України залишився за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, не маючи патріотичних проукраїнських переконань, в ситуації, що склалася, розуміючи роль інформаційних ресурсів у формуванні громадської думки, визначенні настроїв суспільства, їх вплив на суспільно-політичну ситуацію в Україні, стійкість суспільства та інформаційну стабільність держави, не пізніше 29.03.2024 прийняв рішення щодо втілення в життя виниклого злочинного умислу, направленого на виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься інформація щодо вчинення злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, з використанням наявного у нього власного аккаунту в месенджері «Телеграм» під назвою « НОМЕР_1 », матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України.

При цьому, він, переслідуючи принизливу мету прислужити та догодити державі-агресору та її представникам, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і бажав діяти саме таким чином.

З метою реалізації свого протиправного злочинного умислу ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись політико ідеологічними мотивами для підтримки держави-агресора на шкоду державним інтересам України, з метою нав`язати іншим особам думку щодо неприйняття | очевидного | факту | розв`язаної | військово-політичним керівництвом рф агресивної війни проти України та окупації частини Її територій, не дивлячись на те, що цей факт встановлено та визнано на рівні держави та міжнародною спільнотою, використовуючи власну авторизовану сторінку у месенджері «Телеграм», під назвою « НОМЕР_1 », розмістив у відкритому доступі до вмісту для ознайомлення надруковані власноруч текстові матеріали, здійснивши тим самим їх поширення з використанням наступних цитат і висловів (російською мовою), які визначають форми скоєного злочину, а саме:

- о 03 год 56 хв 29 березня 2024 року у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під розміщеною того ж дня о 03 год 45 хв публікацією користувача чату з нікнеймом « ОСОБА_6 » з текстовим повідомленням «Причем, по-русски «ждут». Ждуны», здійснив поширення надрукованих ним наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «Ты приедь в Харьков. Я тебе экскурсию обеспечу, слава Русскому оружию. А то ты,, смотрю, дуже грамотный.», який має посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

(дана публікація містить лінгвістичні ознаки глорифікації учасників збройної агресії рф проти України);

Зазначена інформація публічного характеру, що передбачає її розповсюдження, виражена у зверненні автора до іншого учасника чату із пропозицією приїхати до Харкова, обіцянкою провести для нього «екскурсію», висловленні схвального ставлення до російської зброї та іронічній оцінці співрозмовника.

Наявність у вказаному вище висловлюванні інформації щодо глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, підтверджено згідно з висновком експерта, старшого експерта НДЕКЦ СБУ в УСБУ в Харківській області за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи.

Таким чином, ОСОБА_4 у зазначений вище період часу вчинив кримінально каране діяння, пов`язане з глорифікацією її учасників, основними складовими взаємопов`язаними мотивами та ознаками якого є:

- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України, та політико-ідеологічний мотив;

- мета - заподіяння шкоди державним інтересам та дестабілізація суспільних настроїв;

- глорифікація, тобто уславлення чи героїзація представників збройних формувань рф, які тим чи іншим чином беруть участь у збройній агресії рф проти України;

- усвідомлення, що викладена інформація, розрахована на сприйняття її певною особою (особами), а також є основною підставою того, що такі дії вчинені у формі глорифікації її учасників, спрямовані на нівелювання зовнішніх підстав для відбиття збройної агресії країни-терориста, а також недопущення гуртування суспільства навколо національної стратегії єднання задля відсічі загрозам національній державності, територіальній цілісності і недоторканності України;

- виготовлення матеріалів - первинне створення матеріалів для розповсюдження;

- поширення матеріалів розповсюдження відповідної текстової інформації зі злочинним змістом;

- діяння характеризується прямим умислом і явним бажанням нав`язати певному колу осіб певну думку, вчинене з принизливою метою прислужити та догодити державі-агресору та її представникам.

Отже, дії ОСОБА_4 , які полягали у виготовленні та поширенні матеріалів, що містять глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 436-2 КК України.

В подальшому, ОСОБА_4 , відчуваючи безкарність за раніше вчинені протиправні дії проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, не маючи наміру на припинення розгорнутої ним злочинної діяльності, та, бажаючи нав`язати невизначеному колу осіб певну думку щодо виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у2014 році, ,а також глорифікації її учасників, продовжив свої протиправні дії з ознаками повторності.

З цією метою він, реалізуючи свій злочинний задум у період з 23.08.2025 по 19.11.2025, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись політико ідеологічними мотивами для підтримки держави-агресора на шкоду державним інтересам України, з метою нав`язати іншим особам думку щодо неприйняття очевидного факту розв`язаної військово-політичним керівництвом рф агресивної війни проти України та окупації частини Її територій, не дивлячись на те, що цей факт встановлено та визнано на рівні держави та міжнародною спільнотою, використовуючи використовуючи власну авторизовану сторінку у месенджері «Телеграм», під назвою «5229073640», повторно розмістив у відкритому доступі до вмісту для ознайомлення текстові матеріали, здійснивши тим самим поширення з використанням наступних цитат і висловів (російською мовою), які визначають форми скоєного злочину, а саме:

- о 20 год 27 хв 23.08.2025 у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », акаунт - «5229073640» здійснив поширення надрукованих ним наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «Надеюсь что будет вторая дата освобождения Харькова. Привет из Харькова», який має посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

(дана публікація містить лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України шляхом представлення її як «визволення»)

Виготовлений ОСОБА_4 коментар має в собі наступний об`єктивний зміст, який полягає у висловленні сподівання на настання події, яку він позначає як «другу дату звільнення Харкова».

- о 18 год 01 хв 14.09.2025 у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », акаунт - «5229073640» здійснив поширення надрукованих в публікації адміністратором групи « ІНФОРМАЦІЯ_5 » наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «С днём танкиста всех причастных!

Желаем, чтобы броня всегда была крепка, а двигатель надежен. Пусть на пути встречаются только ровные дороги и верные друзья!

Низкий поклон нашим военным!

Позвольте представить вам сплав стали и отваги экипаж танка Т-80БВМ.

Командир «ворон», наводчик «Пикассо», ОСОБА_7 -водитель «тона».

Их история началась с вторжения укронацистов в Курскую область. Рядом с братьями по оружию они вернули родную землю и продолжают ДАВИТЬ НАЦИСТОВ! Они настоящие воины: беспощадны к противнику и милосердны к мирным жителям.

Берегите себя, мужики.», який має посилання:« ІНФОРМАЦІЯ_6 »

(дана публікація містить лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України, шляхом представлення її як вимушену відповідь на загрозу, боротьбу з нацизмом, та глорифікації учасників збройної агресії рф проти України)

Поширений ОСОБА_4 коментар має в собі виразні мовні ознаки глорифікації учасників збройної агресії рф проти України Ця глорифікація реалізується через святково-урочисте вшанування, метафоричне звеличення, героїзувальні номінації, романтизацію бойового братерства, а також через ідеалізацію моральних і бойових якостей конкретних учасників війни.

- о 20 год 35 хв 14.11.2025 у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 акаунт « НОМЕР_1 » здійснив поширення надрукованих в публікації адміністратором групи « ОСОБА_8 » наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «Они идут защищать меня и мою семью - я могу их только поблагодарить, упасть им в ноги».

Заслуженная артистка россии ОСОБА_9 .

(дана публікація містить лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України, шляхом представлення її як захисту)

Поширений ОСОБА_4 коментар має у собі об`єктивний зміст, який полягає у переказі висловлювання російської акторки ОСОБА_10 , у якому вона виражає подяку особам, що, за її словами, йдуть її захищати, а також міститься посилання на інший телеграм-канал із пропозицією підписатися на нього.

- о 05 год 25 хв 19.11.2025 у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 акаунт « НОМЕР_1 » здійснив поширення надрукованих в публікації адміністратором групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 » наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «Ночью прошла масштабная атака по военным целям в Харькове, а пока ищем видео прилётов - посмотрите на брехливую рожу мэра ОСОБА_11 , который блеет про "удары шахедов по домам", прекрасно понимая, что это - работа украинского криворукого и косоглазого ПэПэО.», який має посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_8 »

(дана публікація містить лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України, шляхом перекладання відповідальності на українську сторону)

Поширений ОСОБА_4 має у собі об`єктивний зміст, який полягає у повідомленні про нічну атаку на об`єкти у Харкові, міститься критичне й образливе висловлювання на адресу міського голови Харкова та твердження автора про те, що пошкодження будівель пов`язані з роботою української протиповітряної оборони, а не з ударами безпілотників.

Вся вище зазначена інформація публічного характеру, що передбачає її розповсюдження, виражена у формі фактичних тверджень, оціночних (оцінних) суджень, а також у ній містяться психологічно значимі фактори, що потенційно можуть впливати на формування соціальних установок в осіб, які з нею ознайомились з метою зміни їх свідомості, системи цінностей, емоційного стану, світогляду та соціальних стереотипів.

Наявність у вказаних вище текстах та висловлюваннях, поширених ОСОБА_4 у період з 23 серпня по 19 листопад 2025 року, інформації щодо виправдовування збройної агресії рф проти України, а також щодо глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, підтверджено згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного ІСТЕ СБУ в УСБУ в Харківській області за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи.

Таким чином, ОСОБА_4 у зазначений вище період часу вчинив повторно кримінально каране діяння, пов`язане з виправдовуванням збройної агресії рф проти України, а також з глорифікацією її учасників, основними складовими взаємозв`язаними мотивами та ознаками якого є:

агресії рф проти України, а також з глорифікацією її учасників, основними складовими взаємозв`язаними мотивами та ознаками якого є:

- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України, та політико-ідеологічний мотив;

- мета - заподіяння шкоди державним інтересам та дестабілізація суспільних настроїв;

- глорифікація, тобто уславлення чи героїзація представників збройних формувань рф, які тим чи іншим чином беруть участь у збройній агресії рф проти України;

- виправдовування, тобто доведення нібито правоти щодо збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, це комунікативна стратегія, спрямована на легітимізацію агресивних дій, їх обгрунтування або пом`якшення негативного сприйняття як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях;

- усвідомлення, що викладена інформація, розрахована на сприйняття її певною особою (особами), а також є основною підставою того, що такі дії вчинені у формі виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікації її учасників, спрямовані на нівелювання зовнішніх підстав для відбиття збройної агресії країни-терориста, а також недопущення гуртування суспільства навколо національної стратегії єднання задля відсічі загрозам національній державності, територіальній цілісності і недоторканності України;

- виготовлення матеріалів - первинне створення матеріалів для розповсюдження;

- поширення матеріалів - розповсюдження відповідної текстової інформації зі злочинним змістом;

- спеціальна повторність, тобто вчинення двох або більше злочинів, передбачених однією і тією ж самою статтею КК України;

- діяння характеризується прямим умислом і явним бажанням нав`язати певному колу осіб певну думку, вчинене з принизливою метою прислужити та догодити державі-агресору та її представникам.

Отже, дії ОСОБА_4 , які полягали у повторному виготовленні та поширенні матеріалів, що містять виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікацію її учасників, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 вчинив публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за таких обставин.

Одночасно з розпочатою злочинною діяльністю, пов`язаною з протиправною діяльністю проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, увірувавши у свою безкарність за розгорнуту ним протиправну діяльність у сфері скоєння злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також проти особистих прав і свобод людин: громадянина, вирішив вчинити кримінальне правопорушення-злочин, пов`язане з публічними закликами щодо посягання на територіальну цілісність держави Україна.

Так, Кузьменко ОМ, байдуже ставлячись до наслідків агресивної війни, яку рф розв`язала і веде проти України та українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людяності, маючи злочинну ціль, спрямовану на протиправну діяльність, не пізніше 18.09.2025, перебуваючи у м. Харкові, вирішив вчинити протиправне діяння, спрямоване на суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади, тобто здійснити публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території України. При цьому, ним було вирішено використати належний йому аккаунт у месенджері «Телеграм» під назвою « НОМЕР_1 », ідентифікатором 5229073640.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний задум, ОСОБА_4 в ході розгорнутої ним протиправної діяльності проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також проти особистих прав і свобод людини і громадянина, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, за адресою: перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , здійснив розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України, а саме:

- о 07 год 00 хв 18.09.2025 у телеграм-каналі (російською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_2 », https://t.me/cat_blog2, акаунт « НОМЕР_1 » здійснив поширення надрукованих в публікації адміністратором групи « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_10 який має посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_11 », наступних висловлювань і цитат (російською мовою): «На счет бандеровской государственности мысли.

Все мы хотим раздела украины, чтобы это токсичное нацисткое политическое образование перестало существовать по типу Речи Посполитой, но ведь от Речи Посполитой осталась Польша- русофобское образование, которое было и в составе российской империи и по сути в полной зоне влияния СССР, но тем не менее оставшееся одним из самых русофобских стран.А как хохла делить то правильно?Понятно, это всего лишь мысли и мечты, но чисто теоретически можно порассуждать.Прилагаю карту регионов украины до 2014 года.

1..Ну понятно, что Одесса, Николаев, Запорожье, Харьков, Киев, Сумы, Днепропетровск, ОСОБА_12 должны быть за нами.Да там много врагов и мы никуда не будем их выселять, но это наша земля и с врагами разберемся. Тем более это Юго-Восток и все же есть там те кто за нас и нейтралов, которые сев на российскую социалку очень Россию полюбят)))).

2.По идее Чернигов и Житомир в идеале могли войти в Белоруссию, но все это если Беларусь начнет участвовать на заключитетльном этапе СВО, добивая хохла.Возможно и Ровно.

3. Черновцы румыну, это если пойдет свистопляска по дележу украину в будущем и соседи начнут ее делить.

4. Закарпатье венграм вестимо.

5. Луцк, Ровно, Львов, Тернополь и Ивано-Франковск полякам, пусть хлебнут ... потом от этих регионов.

И вот остается Винница, Черкассы с Кривым рогом, который

относится к Днепропетровской области, Хмельницкий , Полтава и Кировоград. Что с ними делать? Включать к нам? Это ж сколько враждебного населения то разом. Сомневаюсь, что там есть лояльные, на которых можно опереться. В Киеве тоже но это все же историческ русский символический город и политический центр.

Чисто усополитически полтавская область того должна быть российской ибо левый берег нужно закрыть полностью.Винницу тоже, 4тоом закрыть границу с Молдавией, но НАТО не даст, успеют отдать руммнам, ибо тогда хохол останется в окружении территорий рф и вот останется абсолютно нищий обрубок, окруженный со трех сторон рф.НАТО туда всю инфраструктуру не потащит ибо такой окруженный кусок не защитить.

Получается мелкий нищий безопасный обрубок типа Грузии, который никому не нужен, вариант.Можно его забрать конечно, но вопрос нужно ли это: слишком уж враждебное население ‚ с которым еще бороться годам на других освобожденных территориях.С другой стороны постоянный очаг какой эскалации типа Чечни 90х..Тут вопрос, который точно станет предметом торга, но когда речь об этом зайдет это будет приятным разговором.

Но, мнение однозначно: в том виде в котором украина существует сейчас ее быть не должно, должны бать»

В поширеному ОСОБА_4 коментарі містяться лінгвістичні ознаки публічного непрямого заклику до зміни меж території України. Такі ознаки реалізовані через пряму номінацію бажаності поділу України, через послідовне моделювання передачі її регіонів іншим державам, через конструкції модальності (повинності й бажаності, через системне використання топонімів як об`єктів переділу, а також через негативно-оцінну лексику, яка виконує мотивувальну функцію й обгрунтовує доцільність територіального демонтажу України.

Зазначене повідомлення доступне для перегляду необмеженому колу осіб у месенджері «Телеграм», а його смисловий зміст містить висловлювання виражені у формі прямого публічного заклику до зміни меж території та державного кордону України.

Дана інформація виражена у формі фактичних тверджень і оціночних суджень, має публічний характер, який передбачає розповсюдження серед необмеженого кола осіб.

Вказані підсумки підтверджено висновком експерта Українського науково-дослідного ІСТЕ СБУ в УСБУ в Харківській області за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.

Таким чином, ОСОБА_4 у зазначений вище період часу вчинив кримінально карані дії, пов`язані з розміщенням матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, |основними |складовими взаємозв`язаними мотивами та ознаками якого є:

- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України, та політико-ідеологічний мотив;

- мета - заподіяння шкоди державним інтересам та дестабілізація суспільних настроїв:

- головною ознакою вчиненого діяння є мета - посягання на територіальну цілісність держави Україна, тобто дії, вчинені з метою зміни території та кордонів на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- безпосереднім об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують національну безпеку у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території;

- усвідомлення того, що такі дії здійснені у формі закликів до вчинення зміни меж території та кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, мають публічний характер, тобто проголошуватися відкрито шляхом розповсюдження серед необмеженого кола осіб у месенджері «Телеграм»;

- розміщені в мережі «Інтернет» публічні заклики спонукають не просто до будь-яких діянь, а до таких, які окремо вже й так криміналізовані, тобто які вже є злочинними самі собою;

- діяння характеризується прямим умислом і явним бажанням нав`язати певному колу осіб певну думку;

- умисне втілення в життя алгоритму протиправних дій у формі розповсюдження публічних закликів до посягання на територіальну цілісність України вказують на суб`єктивне ставлення до скоєного та підтверджують реальні, усвідомлені наміри на досягнення злочинного результату та настання негативних наслідків від реалізації вчинених протиправних дій;

- спрямованість всіх дій, пов`язаних з розповсюдженням зазначених публічних закликів, і не приховане бажання цього, характеризують усвідомленість того, що злочин вчинено в умовах воєнного стану.

Отже, дії ОСОБА_4 , які полягали в публічних закликах до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 110 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні, виявив бажання надати суду показання щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень та висловив щире каяття у вчиненому.

З огляду на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, а учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, переконавшись у правильному розумінні ними змісту цих обставин, добровільності їхньої позиції та роз`яснивши передбачені законом наслідки такого порядку судового розгляду, за відсутності заперечень сторін ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Висновок суду щодо доведеності винуватості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та підтвердив фактичні обставини їх вчинення. Відповідаючи на запитання прокурора, обвинувачений прямо зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, і він підтверджує їх у повному обсязі. Його показання були послідовними, однозначними та не містили заперечень щодо жодного з епізодів пред`явленого обвинувачення. Суд також враховує, що під час підготовчого судового засідання, у межах розгляду угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину. Відмова суду в затвердженні цієї угоди була зумовлена неправильним застосуванням сторонами порядку визначення остаточного покарання, а не запереченням обвинуваченим фактичних обставин вчинених діянь. Водночас висновок про винуватість суд ґрунтує на показаннях обвинуваченого, безпосередньо наданих під час судового розгляду, його повному визнанні обвинувачення та встановлених судом обставинах. З урахуванням того, що фактичні обставини кримінального провадження учасниками не оспорювалися, а суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України переконався у правильному розумінні ними змісту цих обставин і добровільності їхньої позиції, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 усіх передбачених законом ознак складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Суд кваліфікує його дії

за ч. 1 ст. 110 КК України як розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

за ч. 2 ст. 436-2 КК України як виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році;

за ч. 3 ст. 436-2 КК України як повторне вчинення дій, передбачених частиною другою цієї статті, пов`язаних із поширенням матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікація її учасників. Отже, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, а правова кваліфікація його дій є правильною.

Визнавши винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведеною та надавши його діям відповідну правову кваліфікацію, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідності забезпечення його справедливості, співмірності та відповідності меті, визначеній кримінальним законом.

Призначення покарання.

У судових дебатах прокурор, підтримуючи пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, просив визнати його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити покарання за ч. 1 ст. 110 КК України у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, а за ч. 3 ст. 436-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї норми, у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України прокурор просив визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд керується положеннями статей 50, 6567, 69, 70 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер і конкретні обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочинів, обставини, що пом`якшують покарання, а також необхідність призначення покарання, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. При цьому покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні трьох умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 2 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, які посягають на основи національної безпеки України, мир, безпеку людства та міжнародний правопорядок.

Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого, суд враховує не лише законодавчу класифікацію кримінальних правопорушень, а й конкретний характер протиправної поведінки обвинуваченого. Його дії полягали у виготовленні та поширенні матеріалів, які містили глорифікацію учасників збройної агресії Російської Федерації проти України, виправдовування такої агресії, а також заклики до протиправної зміни меж території та державного кордону України.

Зазначені діяння вчинялися в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, коли захист територіальної цілісності держави, суспільної стійкості та інформаційної безпеки набуває особливого значення. Поширення матеріалів відповідного змісту за таких обставин становить суспільну небезпеку не лише через зміст окремих висловлювань, а й через їх здатність сприяти виправдовуванню агресії, формуванню прихильного ставлення до її учасників та підриву суспільного сприйняття непорушності територіальної цілісності України.

Суд враховує, що протиправна поведінка ОСОБА_4 не обмежилася одним висловлюванням або одноразовим необдуманим вчинком. Кримінальні правопорушення вчинялися в різні періоди, починаючи з березня 2024 року та продовжуючись у 2025 році, із використанням мережі Інтернет та засобів електронної комунікації. Така тривалість і повторюваність протиправної поведінки свідчать про усвідомлений характер його дій та мають значення для оцінки ступеня їх суспільної небезпеки.

Водночас суд не розглядає повторність, яка становить кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, як самостійну обставину, що обтяжує покарання. Відповідні фактичні обставини враховуються виключно при оцінці характеру та ступеня тяжкості вчиненого, без повторного посилення кримінальної відповідальності за одну й ту саму ознаку.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, має неповнолітню дитину та сталі сімейні зв`язки. Суд також бере до уваги відомості про його участь у волонтерській діяльності, пов`язаній із наданням допомоги Збройним Силам України.

Зазначені обставини позитивно характеризують обвинуваченого, свідчать про наявність у нього сімейних і соціальних зв`язків, практичних навичок та можливості здійснювати суспільно корисну діяльність. Водночас вони не усувають суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень і підлягають оцінці в сукупності з характером його протиправної поведінки.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Такий висновок ґрунтується не лише на формальному визнанні обвинуваченим своєї винуватості. Під час судового розгляду ОСОБА_4 беззастережно підтвердив усі фактичні обставини пред`явленого обвинувачення, не намагався применшити власну роль у вчиненні кримінальних правопорушень, визнав протиправність своєї поведінки та висловив жаль із приводу вчиненого. Його позиція була послідовною та не містила спроб перекласти відповідальність на інших осіб або виправдати свої дії зовнішніми обставинами.

Крім того, суд надає значення конкретним діям обвинуваченого, спрямованим на підтримку обороноздатності України. Зокрема, ОСОБА_4 добровільно перерахував 50 000 грн. на потреби Збройних Сил України та передав для їх забезпечення належний йому автомобіль.

Суд оцінює ці дії як самостійний прояв позитивної поведінки обвинуваченого, який виходить за межі словесного визнання вини. Їх значення полягає не лише у матеріальній вартості наданої допомоги, а й у її спрямованості на підтримку саме тих сил оборони держави, проти якої Російська Федерація здійснює збройну агресію.

З урахуванням характеру вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень така поведінка має особливе значення для оцінки його ставлення до скоєного. Вона свідчить про вчинення ним реальних дій на підтримку України, що дає суду підстави розглядати його каяття як таке, що не обмежується відповідними заявами під час судового провадження.

Водночас суд не ототожнює надання допомоги Збройним Силам України з відшкодуванням шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, оскільки безпосереднього відновлення порушених ними суспільних відносин такі дії не забезпечують. Тому відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає добровільне надання матеріальної допомоги Збройним Силам України окремою обставиною, що пом`якшує покарання.

Таким чином, суд установив наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , а саме щирого каяття та добровільного надання істотної матеріальної допомоги Збройним Силам України. При цьому відсутність попередніх судимостей, сімейний стан, наявність неповнолітньої дитини та участь у волонтерській діяльності суд враховує як дані про особу обвинуваченого, не ототожнюючи їх із самостійними обставинами, передбаченими статтею 66 КК України.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про можливість застосування ст. 69 КК України, суд виходить із того, що призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті, є винятковим способом індивідуалізації кримінальної відповідальності, який потребує встановлення кількох пом`якшуючих обставин, що у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Суд усвідомлює значний ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_4 діянь та не применшує їх значення для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Водночас при визначенні конкретного покарання суд не може залишити поза увагою поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, його беззастережне визнання винуватості, щире каяття та добровільну матеріальну підтримку Збройних Сил України.

На переконання суду, зазначені обставини у своїй сукупності мають виняткове значення для індивідуалізації покарання. Зокрема, істотна матеріальна допомога силам оборони України, надана особою, яка вчинила кримінальні правопорушення, пов`язані з виправдовуванням збройної агресії проти цієї держави, свідчить про суттєву зміну її поведінки та ставлення до вчиненого. У поєднанні зі щирим каяттям, повним визнанням винуватості та позитивними даними про особу це дає суду підстави визнати, що встановлені пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення в аспекті визначення необхідного й достатнього покарання.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити за ч. 3 ст. 436-2 КК України основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї частини статті, у виді трьох років позбавлення волі.

При цьому суд бере до уваги позицію прокурора, який у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 110 КК України у виді трьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 436-2 КК України двох років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 436-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України трьох років позбавлення волі. Остаточне покарання прокурор просив визначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

Оцінивши наведені прокурором доводи в сукупності з установленими обставинами, суд погоджується з тим, що призначення обвинуваченому покарання у зазначених межах забезпечуватиме необхідну індивідуалізацію кримінальної відповідальності. Такий підхід дозволяє врахувати істотні пом`якшуючі обставини, не залишаючи водночас вчинені кримінальні правопорушення без належної кримінально-правової реакції держави.

Окремої оцінки потребує позиція сторони захисту щодо можливості звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Захисник у судових дебатах просив застосувати до обвинуваченого положення зазначеної статті, виходячи з можливості його виправлення без реального відбування покарання. На підтримку такої позиції сторона захисту посилалася на визнання вини, каяття, сімейні обставини та позитивні дані про особу обвинуваченого.

Сам ОСОБА_4 наголошував, що, перебуваючи на волі, він матиме можливість продовжувати волонтерську діяльність, зокрема ремонтувати автомобілі для потреб фронту, і таким чином принесе більше користі державі, ніж під час відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Суд уважно розглянув наведені доводи та визнає, що вони заслуговують на врахування. Можливість продовження обвинуваченим суспільно корисної діяльності, підтримки сім`ї та надання практичної допомоги Збройним Силам України є позитивними обставинами, які характеризують його особу та перспективи подальшої поведінки.

Водночас зазначені обставини самі по собі не є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

За змістом ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням є правом суду, реалізація якого залежить не лише від призначеного строку позбавлення волі та наявності позитивних даних про особу, а насамперед від обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При цьому суд розмежовує підстави для призначення більш м`якого покарання за ст. 69 КК України та підстави для звільнення від його відбування за ст. 75 КК України. Застосування першої із зазначених норм не зумовлює необхідності застосування другої, оскільки ці положення мають різне правове призначення та передбачають самостійні критерії оцінки.

У цій справі встановлені пом`якшуючі обставини дають підстави для істотного зменшення строку позбавлення волі, однак не усувають необхідності реального виконання призначеного покарання.

Визначальне значення для такого висновку має характер вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх множинність, тривалість протиправної поведінки та спрямованість на суспільні відносини, від захищеності яких безпосередньо залежать територіальна цілісність, національна безпека України та суспільне несприйняття збройної агресії проти неї.

Суд враховує, що обвинувачений мав достатній час для усвідомлення протиправності своєї поведінки, проте вчинення кримінальних правопорушень не обмежилося одним епізодом. Відповідні дії здійснювалися протягом тривалого періоду, що не дозволяє розглядати їх виключно як випадковий прояв необачності або одиничну помилку.

За таких обставин суд не знаходить достатніх підстав для переконання, що саме встановлення іспитового строку без реального відбування покарання забезпечить необхідний виправний та запобіжний вплив на обвинуваченого.

Оцінюючи довід ОСОБА_4 про можливість приносити більшу користь державі шляхом ремонту автомобілів для фронту, суд виходить із того, що суспільна корисність майбутньої діяльності особи не може бути самостійним критерієм заміни реального відбування покарання звільненням від нього з випробуванням.

Суд не ставить під сумнів значення волонтерської допомоги Збройним Силам України та не заперечує можливості її продовження обвинуваченим у майбутньому. Проте кримінальне покарання призначається не за результатами порівняння потенційної практичної користі особи на волі з наслідками її перебування в установі виконання покарань, а відповідно до встановлених законом засад кримінальної відповідальності.

Добровільна допомога силам оборони держави має бути належним чином врахована на користь обвинуваченого, що суд і здійснює шляхом визнання її обставиною, яка пом`якшує покарання, та застосування ст. 69 КК України. Однак така допомога не може сама по собі усунути необхідність реального відбування покарання за сукупність умисних кримінальних правопорушень проти національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку.

Наявність у ОСОБА_4 дружини та неповнолітньої дитини також враховується судом, оскільки реальне позбавлення волі неминуче вплине на його сімейне життя. Водночас матеріали судового розгляду не дають підстав для висновку, що ці обставини у поєднанні з іншими даними про особу переважають установлену необхідність реального виконання покарання.

Таким чином, відхиляючи прохання захисника про застосування ст. 75 КК України, суд виходить не з формальної тяжкості пред`явленого обвинувачення і не із заперечення позитивних змін у поведінці ОСОБА_4 , а з результатів сукупної оцінки всіх обставин кримінального провадження.

Суд визнає, що щире каяття, добровільна матеріальна допомога Збройним Силам України, відсутність попередніх судимостей, сімейні зв`язки та участь у волонтерській діяльності істотно впливають на визначення розміру покарання. Саме ці обставини обумовлюють можливість призначення покарання за ч. 3 ст. 436-2 КК України нижче від найнижчої межі санкції.

Однак з огляду на характер, кількість і тривалість учинених кримінальних правопорушень суд не доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання. Тому підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України суд не вбачає.

Визначаючи конкретні строки покарання за кожне кримінальне правопорушення, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 110 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді двох років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 436-2 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді трьох років позбавлення волі.

Враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його щире каяття та добровільну матеріальну допомогу Збройним Силам України, суд вважає можливим не призначати додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкції відповідних статей допускають призначення покарання без конфіскації.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, суд ураховує характер і ступінь тяжкості кожного з них, сукупність установлених пом`якшуючих обставин та необхідність дотримання принципу співмірності кримінальної відповідальності.

З урахуванням зазначеного суд вважає можливим застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

На переконання суду, саме таке покарання забезпечує належну рівновагу між тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та індивідуальними обставинами, що характеризують обвинуваченого. Воно враховує позитивні зміни в його поведінці та надану допомогу обороноздатності України, водночас зберігаючи реальний характер кримінальної відповідальності за вчинені умисні злочини.

Суд доходить висновку, що остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, з його реальним відбуванням, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає меті покарання, визначеній ст. 50 КК України, та загальним засадам його призначення, передбаченим ст. 65 КК України.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд враховує, що санкції частини першої статті 110, частин другої та третьої статті 436-2 КК України передбачають можливість його призначення, але не встановлюють обов`язковості. Зважаючи на встановлені обставини кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його щире каяття, визнання винуватості, сімейний стан та надану ним допомогу Збройним Силам України, суд вважає, що мета покарання може бути досягнута шляхом реального відбування призначеного позбавлення волі без додаткового майнового обмеження. Тому підстав для призначення конфіскації майна суд не вбачає.

Щодо речових доказів, процесуальних витрат та запобіжного заходу

Щодо речових доказів

Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд керується положеннями статей 98, 100 КПК України та враховує характер вилученого майна, його належність, значення для кримінального провадження і наявність передбачених законом підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Постановою слідчого від 07 травня 2026 року речовим доказом у кримінальному провадженні визнано мобільний телефон, вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 та належний останньому.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обліковий запис у застосунку Telegram, з використанням якого поширювалися інкриміновані матеріали, був прив`язаний до номера мобільного телефону, SIM-картку з яким виявлено у вилученому пристрої. Зазначені обставини підтверджують зв`язок телефону з обліковим записом обвинуваченого та обґрунтовують його визнання речовим доказом.

Водночас відповідно до статей 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація майна, яке використовувалося як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, потребує встановлення відповідних фактичних підстав. Саме по собі визнання предмета речовим доказом не означає, що він підлягає спеціальній конфіскації.

Суд враховує, що наявність у телефоні SIM-картки з номером, до якого прив`язаний обліковий запис Telegram, не є безумовним підтвердженням здійснення інкримінованих публікацій саме з цього пристрою. Достатніх підстав для висновку про використання вилученого телефону як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи також позицію прокурора, який просив повернути телефон власнику, суд не вбачає підстав для застосування щодо цього майна спеціальної конфіскації. Оскільки необхідність подальшого зберігання телефону як речового доказу відсутня, він підлягає поверненню ОСОБА_4 .

Щодо процесуальних витрат

Відповідно до статей 118, 122 КПК України процесуальні витрати включають, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів. Згідно з частиною другою статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Під час досудового розслідування проведено судову лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № СЕ26-28/Л/3/2 від 23 березня 2026 року.

Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження довідки-розрахунку вартість проведення зазначеної експертизи становить 8 664 грн. 48 коп.

Ці витрати безпосередньо пов`язані з проведенням експертного дослідження в межах цього кримінального провадження, їх розмір підтверджений належним розрахунковим документом. Підстав для звільнення обвинуваченого від їх відшкодування судом не встановлено.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку та положення частини другої статті 124 КПК України суд вважає обґрунтованою позицію прокурора щодо покладення процесуальних витрат на обвинуваченого та доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 8 664 грн. 48 коп. витрат на залучення експерта.

Щодо запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд керується положеннями статей 177, 178, 183, 331, 374 КПК України, враховує встановлені обставини кримінального провадження, характер і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його процесуальну поведінку та вид і розмір призначеного покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, сім`ю та неповнолітню дитину, визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, а також надав допомогу Збройним Силам України. Зазначені обставини характеризують його особу та враховані судом під час призначення покарання.

Разом із тим судом установлено вчинення ОСОБА_4 кількох умисних кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Вчинені дії не мали характеру одиничного випадкового висловлювання, а полягали у неодноразовому поширенні матеріалів відповідного змісту.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді трьох років позбавлення волі з його реальним відбуванням, не встановивши підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК України.

Призначення реального покарання у виді позбавлення волі істотно змінює процесуальне становище обвинуваченого та підвищує значення ризику його переховування з метою ухилення від виконання вироку. Оцінюючи цей ризик, суд виходить не лише з тяжкості вчинених кримінальних правопорушень або самого факту засудження, а з їх сукупності, характеру встановленої протиправної поведінки, конкретного строку призначеного покарання та необхідності забезпечити виконання вироку після набрання ним законної сили.

Визнання винуватості, щире каяття, позитивні відомості про особу та наявність сімейних зв`язків зменшують ризик неналежної процесуальної поведінки, проте за встановлених обставин не усувають ризику переховування від суду з метою уникнення реального відбування покарання.

Суд також враховує, що до набрання вироком законної сили питання виконання призначеного покарання залишається невирішеним, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на встановлений ризик та призначене покарання, не забезпечить належною мірою досягнення мети запобіжного заходу.

Водночас збереження тримання під вартою не є додатковим покаранням за вчинені кримінальні правопорушення, а має виключно процесуальну мету забезпечення належної поведінки засудженого та виконання вироку в разі набрання ним законної сили.

Оцінивши наведені обставини в сукупності та з урахуванням принципу пропорційності обмеження права на свободу, суд не встановив підстав для скасування або зміни застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який.

За таких обставин суд вважає необхідним залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 50, 65, 66, 69, 70, 72, 110, 436-2 КК України, статтями 100, 124, 174, 177, 178, 183, 331, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 392395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 110, частиною другою статті 436-2, частиною третьою статті 436-2 КК України, та призначити йому покарання:

за частиною першою статті 110 КК України у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна;

за частиною другою статті 436-2 КК України у виді двох років позбавлення волі без конфіскації майна;

за частиною третьою статті 436-2 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

Покарання у виді позбавлення волі виконувати реально, без застосування звільнення від його відбування з випробуванням, передбаченого статтею 75 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 07 травня 2026 року до дня набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речовий доказ мобільний телефон Huawei, вилучений 07 травня 2026 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , із встановленими SIM-картками мобільного оператора «Київстар», повернути власнику ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.

Речові докази свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу УАЗ 3163030, реєстраційний номер НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , та ключі від зазначеного транспортного засобу чорного кольору повернути їх законному власнику після набрання вироком законної сили.

На підставі частини четвертої статті 174 КПК України скасувати арешти майна, накладені у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчих суддів Салтівського районного суду м. Харкова у справі № 643/9597/26, провадження № 1-кс/643/3834/26, та у справі № 643/9596/26, провадження № 1-кс/643/3833/26, у частині майна, яке підлягає поверненню відповідно до цього вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, у розмірі 8 664 грн. 48 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для засудженого, який перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких суд визнав недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Зазначене обмеження не поширюється на право апеляційного оскарження вироку з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок його суворості або м`якості.

Зокрема, засуджений та його захисник мають право оскаржити вирок у частині виду й розміру призначеного покарання, застосування статті 69 КК України, відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням відповідно до статті 75 КК України, а також інших питань застосування кримінального закону, не заперечуючи фактичних обставин, установлених у порядку частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору відповідно до вимог статті 376 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1