Решение № 141151374, 03.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Київ справа №320/3985/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про заміну предмету позову та заміни неналежного відповідача) до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просив:

- визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2024 № 66405240108, №66429240108;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити коригування інтегрованої картки платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), шляхом виключення операцій відносно нарахування коштів (заборгованості) згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2024 № 66405240108, №66429240108.

- помилково сплачену ФОП ОСОБА_1 суму єдиного податку за квітень 2022 р. в розмірі 1300 грн, зарахувати як частковий платіж єдиного податку за 2 квартал 2025 р. по ФОП 3 групи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- стягнути з відповідача (ГУ ДПС у м. Києві ) на користь позивача ФОП ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставно, що робить їх протиправними, оскільки останній здійснив перехід на спрощену систему платника податків 3 групи з 06.04.2022, відповідно не мав обов`язку сплачувати авансовий платіж за квітень 2022 року, як платник єдиного податку 2 групи, тому останній сплатив у квітні зобов`язання з єдиного податку, як платник податку 3 групи, проте контролюючим органом неправомірно зараховано такий платіж, як сплата грошового зобов`язання з єдиного податку 2 групи, що призвело до неправильного відображення стану розрахунків з бюджетом позивача в його ІКП та слугувало підставою для формування протиправних повідомлень-рішень.

Крім цього позивач вказував, на та те, що судовий процес спричиняє йому серйозну моральну шкоду тому останній вважає за необхідно стягнути з відповідача компенсацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року первісний адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/3985/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представником Державної податкової служби України подано до суду клопотання про виключення неналежної сторони, обґрунтоване тим, що штрафні санкції по єдиному податку застосовані ГУ ДПС у м. Києві за результатами камеральної перевірки та складеного акту від 30.05.2024 № 56706/Ж5/26-15-24-01-08-10/3263319399, та в подальшому ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2024 № №66405240108 на суму 420,87 грн, №66429240108 на суму 343,46 грн. У зв`язку з чим, вважає, що Державну податкову службу України необхідно виключити зі статусу Відповідача та визнати належним відповідачем ГУ ДПС у м. Києві.

Позивачем також подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому просить суд замінити первісного відповідача Державну податкову службу України на належного відповідача Головне управління ДПС у м.Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року замінено первісного відповідача - Державну податкову службу України на належного відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 33/19); розгляд справи вирішено розпочати спочатку; зобов`язано Головне управління ДПС у м.Києві надати до суду копію акту камеральної перевірки від 30.05.2024 № 56706/Ж5/26-15-24-01-08-10/3263319399, копії податкових повідомлень-рішень від 03.07.2024 № 66405240108 на суму 420,87 грн та від 03.07.2024 № 66429240108 на суму 343,46 грн., встановлено строк для надання відзиву.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, переконуючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, з підстав, означених в Актах перевірок.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2022-2023 роки, за результатами якої складено Акт перевірки № 56706/Ж5/26-15-24-01-08-10/ НОМЕР_1 , у висновках якого вказано про порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по єдиному податку платника податків третьої групи.

Примірник Акту було направлено на податкову адресу позивача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте повернуто на адресу контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».

На підставі означеного Акту контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 66429240108, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 343,26 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 № 66409240108, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 420,87 грн.

Означені повідомлення-рішення були направлені листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу ОСОБА_2 , проте повернуто на адресу контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».

29 серпня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на порушення процесуального строку звернення до суду із цим позовом.

У свою чергу позивач доводить відсутність порушення зі свого боку тією обставиною, що ним подано первісний позов 14.11.2024, тоді як відповідач вказує неправильну дату звернення 28.03.2025.

Вирішуючи питання чи мало місце порушення процесуального строку, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані 03.07.2024, а до суду із позовом ОСОБА_2 звернувся 14.11.2024, визначивши позовними вимогами: «скасування штрафних санкцій».

При цьому, як слідує з наявних матеріалів справи, та згідно пояснень позивача, останній не отримував оскаржувані ППР та дізнався про штрафні санкції з електронного кабінету платника податку.

Визначаючись із причинами наявності боргу в електронному кабінеті платника податків ОСОБА_2 звертався до ДПС України із відповідним запитом, вирішення питання по якому було доручено ГУ ДПС у м. Києві.

Так листом від 22.10.2024 вих.№ 83761/6/26-15-24-01-15-08 ГУ ДПС надало відповідь про наявність боргу з єдиного податку та підстави його формування.

При цьому, як вже зазначено вище, із позовом до суду ОСОБА_2 звернуся 14.11.2024.

Факт звернення позивачем 14.11.2024 є доведеним інформацією, наявною в ЄСІТС «Електронний Суд», оскільки останній із цим позовом звертався саме з використанням цієї системи.

Суд враховує, що первісною позовною вимогою позивача було скасування штрафу, а вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих ГУ ДПС у м. Києві з`явились за результатом уточнення предмету позову та заміни відповідача та з цього приводу зазначає наступне.

За усталеною позицією Верховного Суду під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

У постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду також зазначав, що у теорії цивільного процесуального права під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду (див.: Курс цивільного процесу: підручник. За ред. проф. В. В. Комарова. Х.: Право, 2011. С. 516-519).

Системний аналіз наведених позицій дає підстави для висновку, що позивач жодним чином, в тому числі певними строками, не обмежений у визначенні підстав позову, що стосуються його предмета. Однак, безпосередньо предмет позову, стосовно якого суд має ухвалити рішення, повинен бути переданий на розгляд суду в межах строків звернення до суду, що встановлені процесуальним законом.

Отже, враховуючи, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями до позивача засновано штрафні санкції, та беручи до уваги, що первісна вимога була про скасування штрафу, суд дійшов висновку, що в даному випадку подальша зміна предмета позову не вплинула на підстави позову, оскільки, фактично, відбулось уточнення позовних вимог, за таких обставин суд виснує, що позивачем не допущено порущення шестимісячного строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2024 № 66405240108, №66429240108, зобов`язання вчинити певні дії.

На цих підставах суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду Головному управлінні слід відмовити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України, статтею 295 якої врегульовані порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Порядок визначення розміру ставки єдиного податку для ФОП - платників єдиного податку першої та другої груп врегульований статтею 293 Податкового кодексу України.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 Податкового кодексу України).

Пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено новим пунктом 9 підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, згідно з яким тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням визначених Кодексом особливостей.

Так, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ФОП - платники єдиного податку першої та другої груп мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому, такими особами декларація платника єдиного податку - ФОП не заповнюється за період, у якому відповідно до абзацу першого підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України єдиний податок не сплачувався (абзац другий підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних вимог податкового законодавства слідує, що згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (редакція якого діяла до 01.08.2023 та була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), фізичні особи підприємці платники єдиного податку першої та другої групи мали право не сплачувати єдиний податок.

При цьому слід врахувати, механізм «реалізації» вказаного права законом передбачено не було, з огляду на що суд дійшов висновку, що таким платникам податків, як в даному випадку і позивачеві було достатньо фактично не здійснювати сплату сум єдиного податку.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами здійснюється не самими платниками єдиного податку, а контролюючими органами щомісячно на підставі первинно поданих заяв такого платника єдиного податку, зокрема, щодо розміру обраної ставки єдиного податку.

З аналізу вказаної норми слідує, що від платника єдиного податку другої чи першої групи закон не вимагає самостійного «розрахунку» ним суми такого податку, позаяк такий обов`язок покладено на податковий орган, а тому, в сукупності із наданим згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України «правом не сплачувати» такий податок, - виникають обставини, за яких податковий орган зобов`язаний проводити щомісячне нарахування сум такого податку, проте, такому обов`язку контролюючого органу кореспондувало право платника податків (тимчасово) не сплачувати такий нарахований (розрахований) податок.

При цьому, закон також не врегульовував і обсяг суми такої «несплати» для платників єдиного податку згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України «правом не сплачувати», з огляду на що, суд робить висновок, що в період з 01.04.2022 по 01.08.2023 для таких платників єдиного податку не було встановлено заборони часткової сплати/несплати сум єдиного податку, нарахованих (розрахованим) їм контролюючим органом.

В межах цієї справи суду слід вирішити чи правомірно було застосовано контролюючим органом штрафну санкцію до позивача за несвоєчасну сплату авансового внеску за 2022 рік.

Не є спірною обставиною, що податковий орган, на виконання вимог пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України, нарахував позивачу черговий платіж з єдиного податку.

Разом з тим, хоч і нарахування податковим органом такого податку відбулось в силу прямої вказівки закону, оскільки зміни у вказаний пункт статті 295 Податкового кодексу України на час дії воєнного стану не вносились, - обов`язку по його сплаті у позивача не виникло, тому посилання відповідача на наявність податкового боргу у позивача за квітень 2022 року є необґрунтованим та відхиляється судом.

Таким чином, сума нарахованого податковим органом у квітні 2022 року єдиного податку, несплаченого позивачем (незалежно від її розміру) не породжує для нього наслідків, передбачених Податковим кодексом України, в тому числі, щодо можливості притягнення до відповідальності чи набуття такими сумами статусу «податкового боргу», позаяк звільнення від обов`язку його сплати унеможливлює в подальшому притягнення особи до відповідальності.

Пункт 126.1 статті 126 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У постанові від 18 серпня 2021 року (справа №819/718/17) Верховний Суд вказував, що штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Вирішуючи спірне питання у цій справі суд підкреслює відсутність обов`язку позивача сплачувати авансовий платіж за квітень 2022 року, отже, таке зобов`язання (нараховане контролюючим органом) неможливо вважати узгодженим, що виключає наявність підстав для застосування штрафної санкції за статтею 124 ПК України.

Крім цього, факт добровільного перерахування коштів позивачем 14.06.2023 не створює заднім числом обов`язку сплатити авансовий платіж у попередній строк.

Отже, враховуючи відсутність обов`язкового елементу складу порушення несвоєчасної сплати саме узгодженої суми грошового зобов`язання, яке підлягало сплаті, вбачається безпідставність й застосування штрафної санкції.

На цих підставах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтованими та такими, що, в цій частині, підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини позовних вимог суд виходить з наступного.

Позивач вказує, що авансовий внесок за квітень 2022 року йому було визначено контролюючим органом та обліковано в його особистому кабінеті платника податків.

14.06.2023 позивач здійснив сплату означеного авансового платежу, що було здійснено ним помилково, зокрема, враховуючи, що з 06.04.2022 останній вже був переведений на спрощену систему оподаткування платника єдиного податку 3 групи зі ставкою 2%.

На цих підставах позивач вважає за необхідне не тільки скасувати податкові повідомлення-рішення, як протиправні, але й зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити коригування інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення операцій відносно нарахування коштів (заборгованості) згідно податкових повідомлень-рішень, а також помилково сплачену ФОП ОСОБА_1 суму єдиного податку за квітень 2022 р. в розмірі 1300 грн, зарахувати як частковий платіж єдиного податку за 2 квартал 2025 р. по ФОП 3 групи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 19.1.10 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Питання щодо організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).

У пункті 2 розділу І вказаного Порядку № 422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 422 передбачено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У підпунктах 1, 2 пункту 4, підпунктами 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 422 закріплено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).

У разі внесення вказаної інформації: до настання граничного строку сплати/зменшення - відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках; після настання граничного строку сплати/зменшення - в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв`язку із запізненням надходження ухвали суду про порушення провадження у справі.

Інформація з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про продовження процедури судового оскарження в касаційній інстанції відображається в ІКП лише у випадку відкриття провадження та прийняття судом рішення про забезпечення адміністративного позову.

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси «Скасовується в адміністративному порядку», або «Вручено, адміністративний розгляд», або «Анульовано» при частковому скасуванні.

У разі якщо за результатами адміністративного оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в адміністративному порядку»), в ІКП відображення облікових показників не проводиться.

З метою контролю за відповідністю показників, відображених в ІКП, даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, кожний робочий день формуються електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов`язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від`ємного значення суми ПДВ, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях/рішеннях/вимогах та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП (далі - реєстр розбіжностей КПР ІКП).

До реєстру розбіжностей КПР ІКП включається інформація щодо податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, помилково відсутніх/наявних в ІКП або які мають невідповідність сум в ІКП даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Реєстр розбіжностей КПР ІКП опрацьовується ДФС та її органами.

Терміни опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП: на рівні органу ДПС, що склав податкове повідомлення-рішення/рішення/вимогу та/або рішення щодо єдиного внеску - кожний робочий день; на територіальному рівні (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) - щодекади, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за останнім днем декади; на всіх рівнях ДПС - щомісяця, протягом 3-ох робочих днів з дня, наступного за останнім днем звітного місяця.

Опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП забезпечують підрозділи, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, разом з підрозділами, до компетенції яких належить ведення обліку платежів та супроводження і збереження баз даних.

У процесі опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП виконуються роботи щодо з`ясування причин відсутності/помилкової наявності окремих показників податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в ІКП, шляхів виправлення можливих помилок вводу та/або роботи інформаційної системи органів ДПС, виправлення (усунення) помилок і їх недопущення надалі.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що ІКП платника податків формується відповідним контролюючим органом, який зобов`язаний забезпечити достовірність та об`єктивність даних що в ній містяться.

При цьому, скасування податкових повідомлень-рішень судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП.

Згідно приписів п. 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, враховуючи, що позовна вимога про коригування ІКП є похідною від основної скасування податкових повідомлень-рішень, керуючись приписами п.3 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині, шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити з ІКП позивача грошові зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням № 66405240108, №66429240108.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати як частковий платіж єдиного податку за 2 квартал 2025 року по ФОП 3 групи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) помилково сплачену ФОП ОСОБА_1 суму єдиного податку за квітень 2022 р. в розмірі 1300 грн суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, з контексту наведеного визначення слідує, що якщо до бюджету зараховано за певний період більше ніж узгоджено сум податку, то таке перевищення слід вважати надмірною сплатою грошових зобов`язань.

Підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України встановлює, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 ПК України.

Згідно з абзацом 1 пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пункт 43.2 статті 43 ПК України встановлює, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За приписами пункту 43.3 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно з законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Пунктом 43.6 статті 43 ПК України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначенні законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Отже, з правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі №826/3490/18, від 13.06.2019 року у справі №812/1017/16, від 11.06.2019 року у справі №826/8802/16, від 05.03.2019 року у справі 814/3233/15, від 28.02.2019 року у справі №805/1218/16-а, від 05.02.2019 року у справі №826/7672/17.

На виконання положень ст.43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 (далі - Порядок №60) затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені.

Пунктом 1 названого Порядку закріплено, що він визначає механізм інформаційного обміну: між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок; між територіальними органами ДПС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Пунктом 1 розд.ІІ Порядку №60 платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до ст.42-1 розд.II ПК України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У разі повернення з єдиного рахунка помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені платник податків у заяві зазначає суму, дату сплати і реквізити з платіжної інструкції, за якими кошти перераховано на єдиний рахунок, та поточний рахунок платника податку в установі банку, на який необхідно повернути такі кошти.

Пунктами 1, 2 розд.ІІІ порядку №60 визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Відповідно до абз.2 п.5 Порядку №787, у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Позивачем не надано доказів звернення до контролюючого органу із відповідною заявою про повернення помилково сплаченої суми, як обов`язкової умови для здійснення контролюючим органом бажаного перерахунку, у зв`язку із чим у відповідача не виникло обов`язку для здійснення таких дій.

Враховуючи відсутність такої обов`язкової умови, як звернення позивача до відповідача із відповідною заявою про залік чи повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зарахування, як частковий платіж єдиного податку за 2 квартал 2025 року по ФОП 3 групи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) помилково сплачену ФОП ОСОБА_1 суму єдиного податку за квітень 2022 р. в розмірі 1300 грн. є передчасною, тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких він зазнав, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо позивач не надав.

З огляду на викладене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши надані сторонами документи у взаємозв`язку із чинними нормами податкового законодавства, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, з огляду на що розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243. 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2024 № 66405240108, №66429240108.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити з ІКП ОСОБА_1 грошові зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням № 66405240108, №66429240108.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 3 листопада 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.