Решение № 141148768, 27.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 жовтня 2026 р. Справа № 120/10211/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Витяганець Тетяни Миколаївни

представника відповідача: Зралко Ольги Юріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкових повідомлень-рішень відповідача № 915601-24/02-28, № 1343904-24/02-28, № 1151495-24/02-28 від 03.09.2025 року, податкової вимоги №0002119-1310-0232 від 28.01.2026 року та рішення про опис майна у податкову заставу №1404/02-32 від 28.01.2026 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

13.07.2026 року позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження, цією ж ухвалою судом визначено, що оцінка доводам заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду буде надана в підготовчому судовому засіданні.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому він заперечував щодо задоволення позовних вимог зазначивши, що оскільки у спірному періоді згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація переходу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 05234825000:02:003:0057 площею 85 га від ОСОБА_1 до ФГ «Вацлавівське» відбулась лише 28.11.2024, обов`язок з сплати МПЗ за спірний період покладається на позивача як на орендаря у цей проміжок часу.

Ухвалою від 05.08.2026 року задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та виклик свідка, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив здійснити розгляд справи без його участі та задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Вацлавівське» (код ЄДРПОУ: 39004180) та орендарем земельних ділянок: кадастровий номер 0523482500:02:003:0057 площею 85,0000 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0058 площею 8,2530 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0057 площею 7,0778 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0056 площею 7,5000 га.

Позивач стверджує, що вищезазначені земельні ділянки надавалися/орендувалися йому саме з метою створення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та з моменту створення ФГ «Вацлавівське» ці земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні господарства, складають основу його виробничої діяльності.

В той же час, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на виконання вимог п.п.170.14.1. п.170.14. ст.170 розд. ХІІ Податкового кодексу України фізичній особі ОСОБА_1 03.09.2025 р. було визначено загальне мінімальне податкове зобов`язання за період 2022-2024 роки та сформовані податкові повідомлення-рішення, в т.ч.:

- за 2022 рік - № 915601-24/02-28 від 03.09.2025 року на суму 87228,62 грн.;

- за 2023 рік - № 1343904-24/02-28 від 03.09.2025 року на суму 87228,62 грн.;

- за 2024 рік - № 1151495-24/02-28 від 03.09.2025 року на суму 105046,88 грн.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Законом України від 30.11.2021 № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 64 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Пунктом 170.14 статті 170 ПК України встановлені особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до пп.170.14.1 для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (пп.170.14.2).

Відповідно до пп.170.14.3 п.170.14 ст. 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Згідно з пп. 170.14.5 п.170.14 ст. 170 ПК України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються:

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

Статтею 38-1 ПК України встановлено правила визначення мінімального податкового зобов`язання.

Згідно з пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1, п. 38-1.3 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.38-1.4 ст. 38-1 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

У цій справі спірним є питання правомірності податкових повідомлень-рішень в частині визначення позивачу суми мінімального податкового зобов`язання за 2022-2024 роки щодо належної позивачу на правах договору оренди №131 від 13.11.2013 року земельної ділянки, яка використовуються фермерським господарством, засновником якого є позивач.

Згідно п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (ч.4 ст.1 Закону №973-IV).

Відповідно до ст.4 Закону № 973-IV головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч.2 ст.12 Закону №973-IV).

Згідно з п. «б» ч. 1 ст.14 Закону №973-IV, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до ст. 19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Таким чином, з огляду на особливості фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження контролюючого органу з посиланням на Закони України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про необхідність укладення та реєстрації договору оренди або іншого правочину щодо права користування земельними ділянками між власником цих земельних ділянок і фермерським господарством, членом (засновником) якого є власник цих же земельних ділянок, як умови визначення фермерському господарству загального мінімального податкового зобов`язання за вказані земельні ділянки.

Така позиція відповідача суперечить правовій суті фермерського господарства, яке в силу прямої норми закону, а не на підставі певного правочину, є користувачем земельних ділянок, які знаходяться у власності членів фермерського господарства.

Суд, враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного від 23.06.2020 у справі №922/989/18, вважає за необхідне зазначити, що можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки кадастровий номер 0523482500:02:003:0057 площею 85,0000 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0058 площею 8,2530 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0057 площею 7,0778 га, кадастровий номер 0523487800:09:001:0056 площею 7,5000 га використовуються ФГ «Вацлавівське», засновником якого є ОСОБА_1 , який отримав дані ділянки на правах дострокової оренди з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» та здійснює на них діяльність не особисто, а через створену юридичну особу.

Отже, ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, вказані земельні ділянки в силу свого правового режиму є такими, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

У цьому випадку не відбувається відчуження власником права на земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід права володіння та користування земельними ділянками від власника до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення певних угод.

Відповідно, на фермерське господарство покладаються певні податкові зобов`язання, оскільки в іншому випадку за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, та в подальшому Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.09.2024 у справі № 320/6885/23, поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак податкові зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначаються засновнику цього господарства.

Суд також звертає увагу, що спірні земельні ділянки були передані засновником у користування Фермерському господарству «Вацлавівське», при його створенні.

В той же час, допитанав судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка є головним бухгалтером ФГ «Вацлавівське», підтвердила факт відображення спірних земельних ділянок у податковій звітності ФГ «Вацлавівське» та включення їх до розрахунку МПЗ самого господарства, нарахування та фактичну сплату даним фермерським господарством усіх належних податків, зборів та МПЗ , зокрема за податковий період 2022-2024 роки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає помилковим застосування відповідачем положень абз.2 п.38-1.4 ст.38-1 Податкового кодексу України, що має наслідком неправомірне визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 915601-24/02-28, № 1343904-24/02-28, № 1151495-24/02-28 від 03.09.2025 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкової вимоги №0002119-1310-0232 від 28.01.2026 року та рішення про опис майна у податкову заставу №1404/02-32 від 28.01.2026 року, то вони є похідними від вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, а відтак також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 915601-24/02-28, № 1343904-24/02-28, № 1151495-24/02-28 від 03.09.2025 року,

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №0002119-1310-0232 від 28.01.2026 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу №1404/02-32 від 28.01.2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2795,04 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень 04 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)

Повний текст рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна