Решение № 141148069, 30.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22731/22

Провадження № 2/761/578/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом до ПАТ «УСГ Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі по тексту - відповідач) про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у якому, з урахування поданої 13.05.2026 заяви про збільшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки завдану шкоду у сумі 36 958,18 грн, витрати за експертні послуги у сумі 4 800,00 грн, інфляційні збитки у сумі 10 227,53 грн, 3% річних у сумі 3 326,24 грн, пеню у сумі 1 657,43 грн, послуги таксі у сумі 4 335,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.11.2021 відбулась ДТП з участю кількох автомобілів, а саме: Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , під керування позивачки, KIA Ceed, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження і їй було завдано матеріальні збитки. Окрім того, внаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження.

Вина водія ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного ДТП підтверджується ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №758/171/22.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «УСГ Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

16.12.2021 позивачка подала відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування.

Страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, яке було сплачено відповідачем на користь позивачки становить суму у розмірі 77 559,10 грн. Також позивачці було сплачено відповідачем за лікування кошти у розмірі 21 661,08 грн.

Згідно Висновку №418 від 22.12.2021 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного за замовленням позивачки, станом на дату ДТП матеріальний збиток складає 124 241,28 грн, вартість ліквідних та працездатних залишків автомобіля складає 9 724,00 грн.

Відповідачем не було відшкодовано позивачці збитки у повному обсязі, недоплачена частина страхового відшкодування становить суму 36 958,18 грн, яку позивачка просить стягнути з відповідача.

Також позивачка просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг таксі в сумі 4 335,00 грн, та витрати за експертні послуги у сумі 4 800,00 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач допустив прострочення щодо сплати страхового відшкодування, позивачка просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки у сумі 10 227,53 грн та 3% річних у сумі 3 326,24 грн, які розраховані за період з 01.12.2022 по 30.11.2025, а також пеню у сумі 1 657,43 грн, яка розрахована за період з 22.03.2022 по 29.04.2022.

На підставі зазначеного позивачка просила суд про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 10.03.2026 №01-08-693, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.05.2026 від представника позивачки надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

08.06.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивачки - адвоката Барського К.М. про збільшення розміру позовних вимог.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не висловлювала заперечень щодо заочного розгляду справи, суд, на підставі частин 1, 2 ст. 280 ЦПК України, та відповідно до положень ст. 281 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

29.11.2021 відбулась ДТП з участю автомобіля Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки.

Право власності на автомобіль Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстровано за позивачкою, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Внаслідок ДТП належний позивачці автомобіль отримав механічні пошкодження і їй було завдано матеріальні збитки. Окрім того, внаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.01.2022 у справі №758/171/22 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням із потерпілою.

Як вбачається зі змісту ухвали суду від 24.01.2022 у справі №758/171/22, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 29.11.2021, керуючи технічно-справним автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в крайній правій смузі проїзної частини вулиці Міської зі сторони вулиці Стеценка в напрямку вулиці Велика кільцева дорога, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва. В цей час в попутному напрямку для ОСОБА_2 попереду в крайній правій смузі, рухався автомобіль «Hyundai i10», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка поступово зменшувала швидкість та повністю зупинилась з-за затору із транспортних засобів на проїзній частині. Продовжуючи рух у вказаному напрямку, ОСОБА_2 , маючи об`єктивну можливість виявити перешкоду для свого руху, яка виражалась у вигляді автомобіля, що зупинився, будучи не уважним до дорожньої обстановки, продовжував рух прямо, в результаті чого грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимог пунктів 1.5, 2.3(б), 13.1. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2 виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем та рухаючись по вищевказаній ділянці проїзної частини, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не дотримався безпечної дистанції до попереду їдучого транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем «Hyundai i10», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок цього зіткнення автомобіль «Hyundai i10», д.н.з. НОМЕР_2 , некеровано просунувся вперед та своєю передньою частиною скоїв зіткнення із задньою частиною автомобіля KIA Ceed, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу посунувся вперед та скоїв зіткнення із задньою частиною автомобіля Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи від 22.12.2021 отримала тілесні ушкодження. Порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 тілесне ушкодження середньої тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина водія ОСОБА_2 , у вчиненні ДТП, яке відбулось 29.11.2021, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачці транспортний засіб Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , та обставини даного ДТП, не потребують доказування.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «УСГ Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-203425512.

16.12.2021 позивачка подала до ПАТ «УСГ Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву на виплату страхового відшкодування, у зв`язку із настанням ДТП, яке відбулось 29.11.2021.

Згідно листа відповідача від 27.04.2022 Вих. № 497660-1, відповідач при здійсненні розрахунку суми страхового відшкодування виходив з того, що ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП становить 113 275,25 грн, ринкова вартість транспортного засобу після ДТП становить 33 116,15 грн.

За результатом звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, 29.04.2022 відповідачем було здійснено на користь позивачки виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням транспортному засобу у сумі 77 559,10 грн, що підтверджується банківською випискою з карткового рахунку позивачки.

За замовленням позивачки, 22.12.2021 судовим експертом Таракановим Ю.Ю. складено Висновок №418 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, згідно якого матеріальний збиток, завданий власниці автомобіля Hyundai і10, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 29.11.2021, станом на дату ДТП, складає 124 241,28 грн; вартість ліквідних та працездатних залишків автомобіля складає 9 724,00 грн.

За проведення експертного дослідження позивачкою сплачено 4 800,00 грн, що підтверджується рахунком №80 від 06.12.2021 на оплату експертних послуг та копією банківської квитанції від 16.12.2021.

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон №1961-ІV від 01.07.2004), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з ст. 29 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У даній справі спір між сторонами зводиться до різниці у розрахунках суб`єктів оцінки щодо суми матеріального збитку, завданого позивачці, у зв`язку із пошкодженням належного їй майна.

Позивачка реалізувала своє право на встановлення дійсної суми збитків, завданих їй у зв`язку із пошкодженням належного їй майна, звернувшись до судового експерта, який за результатом проведення транспортно-товарознавчої експертизи надав Висновок №418 від 22.12.2021.

Висновок експерта №418 від 22.12.2021 виконаний уповноваженою на це законом особою та містить інформацію щодо предмета доказування, а тому суд вважає такий доказ належним та допустимим.

Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, сумніви щодо правильності наданого позивачкою висновку експерта №418 від 22.12.2021 не висловлював, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи встановлені обставини справи, керуючись вищезазначеними положеннями чинного законодавства, приймаючи до уваги Висновок експерта №418 від 22.12.2021, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивачки про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 36 958,18 грн, сума якого розрахована наступним чином: вартість матеріального збитку в сумі 124 241,28 грн - сума сплаченого на користь позивачки страхового відшкодування у розмірі 77 559,10 грн - вартість залишків автомобіля 9 724,00 грн.

З огляду на те, що поданий позивачкою Висновок експерта №418 від 22.12.2021 взятий судом до уваги, а відомості, які містяться у ньому, покладено в основу судового рішення, суд вважає, що вимога позивачки про стягнення з відповідача витрат за проведення експертного дослідження в сумі 4 800,00 грн є обґрунтованою, а відтак позов цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позов частині стягнення з відповідача коштів в сумі 4 335,00 грн за послуги таксі, оскільки витрати на поїздки в таксі є опосередкованими збитками, які, у відповідності до положень Закону №1961-ІV від 01.07.2004 та норм ЦК України не підлягають компенсації за рахунок страховика винуватця.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Як встановлено вище, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивачки не в повному обсязі, таким чином прострочив виплату страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з ст. 36 Закону №1961-ІV від 01.07.2004, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Надані стороною позивачки розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені проведені позивачкою з дотриманням вимог законодавства, а тому можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення, а саме: інфляційні збитки в сумі 10 227,53 грн та 3% річних в сумі 3 326,24 грн, які розраховані за період з 01.12.2022 по 30.11.2025, та пеня в сумі 1 657,43 грн, яка розрахована за період з 22.03.2022 по 29.04.2022.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивачки про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені у заявленому розмірі, а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 100,83 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 22, 530, 992, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 36 958,18 грн, витрати за експертні послуги у сумі 4 800,00 грн, інфляційні збитки у сумі 10 227,53 грн, 3% річних у сумі 3 326,24 грн, пеню у сумі 1 657,43 грн, а всього стягнути 56 969,38 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 100,83 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп», код ЄДРПОУ: 24175269, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44.

Суддя: