Постановление суда № 141146253, 02.11.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/194/25

Провадження № 1-кп/135/35/26

У Х В А Л А

іменем України

02.11.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі колегії суддів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , секретаря судових засідань ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Ладижинського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024020000000136 від 16.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Обставини справи та зміст клопотання

У провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження № 22024020000000136 від 16 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

02 листопада 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Ладижинського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Санкція цієї норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

За твердженням прокурора, ОСОБА_5 , діючи умисно з метою надання допомоги представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України, збирав та передавав відомості військового характеру щодо дислокації, чисельності, озброєння і маршрутів переміщення сил та засобів Збройних Сил України й інших військових формувань на території Вінницької області.

Прокурор послався на те, що ОСОБА_5 долучився до чату інтернет-месенджера Telegram, адміністратором якого, за твердженням сторони обвинувачення, є особа, залучена представниками правоохоронних органів Російської Федерації до конфіденційного співробітництва. За формулюванням обвинувачення, ОСОБА_5 неодноразово здійснював відеофіксацію руху військової техніки та передавав відповідні відомості шляхом розміщення відеозаписів у Telegram-каналі. Прокурор послався на тривалість, повторюваність і дистанційний спосіб інкримінованих дій як на підставу для висновку про ризик продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор також зазначив, що обвинувачений має зв`язки з представниками держави-агресора, а тому, з огляду на тяжкість обвинувачення та можливість призначення суворого покарання, може незаконно виїхати за межі України або переміститися на тимчасово окуповані території України та переховуватися від суду. На переконання прокурора, поведінка, описана у формулюванні обвинувачення, свідчить про наявність у ОСОБА_5 стійких проросійських поглядів.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2024 року щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Надалі строк тримання ОСОБА_5 під вартою неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року цей строк продовжено до 15 листопада 2026 року включно, а також визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.

Прокурор уважає, що на час розгляду клопотання збереглися ризики, передбачені п. 1 і п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

Посилаючись на наведене, прокурор просить продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою на шістдесят днів, вважаючи, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не запобігатимуть установленим ризикам.

ІІ. Позиції учасників

Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити. Водночас вважав, що розмір застави, визначений ухвалою суду від 17 вересня 2026 року, слід залишити без змін.

Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на непомірний для його підзахисного розмір застави, просив зменшити її до встановленого законом мінімального розміру.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Норми права та межі розгляду

Відповідно до частин першої та другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Це питання вирішується в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно зі статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, визначеним частиною першою цієї статті.

Під час вирішення питання про запобіжний захід суд відповідно до статті 178 КПК України оцінює в сукупності обставини на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує особі в разі визнання її винуватою, вік і стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів та інші обставини, що мають значення для оцінки характеру й інтенсивності ризиків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Водночас кримінальний процесуальний закон установлює особливості його застосування під час дії воєнного стану щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні визначених законом кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначене положення підлягає застосуванню з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024. Визнавши частину шосту статті 176 КПК України такою, що відповідає Конституції України, Конституційний Суд України водночас наголосив, що її застосування не позбавляє слідчого суддю чи суд можливості застосувати інший, більш м`який запобіжний захід, якщо він здатний забезпечити досягнення мети кримінального провадження та захист відповідних публічних інтересів.

Отже, частина шоста статті 176 КПК України не встановлює автоматичного чи безальтернативного тримання під вартою лише з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Суд має індивідуально оцінити характер та інтенсивність установлених ризиків, обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а також можливість забезпечення належної процесуальної поведінки особи іншим запобіжним заходом.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд, постановляючи ухвалу про застосування тримання під вартою та враховуючи підстави й обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України. Отже, ця норма надає суду право, а не встановлює безумовного обов`язку не визначати заставу.

Тому сам факт обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність та актуальність заявлених прокурором ризиків, оцінити їх інтенсивність у сукупності з даними про особу обвинуваченого та вирішити питання про необхідність подальшого тримання його під вартою й співмірність раніше визначеного розміру застави.

Розглядаючи клопотання, суд не вирішує питання про винуватість ОСОБА_5 , не здійснює остаточної оцінки належності, допустимості й достатності доказів для постановлення вироку та не встановлює доведеність фактичних обставин пред`явленого обвинувачення. Ці питання належать до предмета судового розгляду кримінального провадження по суті.

Водночас під час вирішення питання про запобіжний захід суд може враховувати характер і спосіб інкримінованих обвинуваченому дій тією мірою, якою це необхідно для оцінки ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не роблячи передчасних висновків щодо доведеності обвинувачення.

Предметом цього розгляду є наявність, актуальність та інтенсивність заявлених прокурором ризиків на час постановлення ухвали, дані про особу обвинуваченого, тривалість застосованого обмеження свободи, можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 менш обтяжливим запобіжним заходом, а також співмірність з наявними ризиками визначеного судом розміру застави.

3.2. Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України)

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого частиною другою статті 111 КК України. Санкція цієї норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суворість можливого покарання є обставиною, яка відповідно до статті 178 КПК України підлягає оцінці судом під час визначення ризику переховування. Перспектива призначення тривалого або довічного позбавлення волі об`єктивно може посилювати спонукання особи до ухилення від суду. Водночас сама по собі тяжкість кримінального правопорушення або суворість можливого покарання не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про існування такого ризику та мають оцінюватися в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження і даними про особу обвинуваченого.

Обґрунтовуючи ризик переховування, прокурор посилається також на можливість незаконного виїзду ОСОБА_5 за межі України або переміщення на тимчасово окуповану територію України та на його ймовірні зв`язки з представниками держави-агресора.

Доводи прокурора про такі зв`язки ґрунтуються передусім на фактичних обставинах інкримінованої ОСОБА_5 діяльності, які становлять предмет судового розгляду кримінального провадження по суті. Тому на цій стадії суд не має права встановлювати їх доведеність у спосіб, який означав би передчасний висновок про винуватість обвинуваченого. Водночас характер пред`явленого обвинувачення, зокрема твердження сторони обвинувачення про комунікацію з особами, пов`язаними з державою-агресором, може враховуватися як один із чинників під час оцінки ризику в сукупності з іншими встановленими обставинами.

Прокурор не навів конкретних індивідуалізованих даних про підготовчі дії ОСОБА_5 , спрямовані на переховування, попередні спроби ухилення від органу досудового розслідування чи суду або інші дії, що свідчили б про намір уникнути участі у кримінальному провадженні.

Суду також не надано конкретних відомостей про наявність у ОСОБА_5 житла, майна, постійного джерела доходів, сталих родинних чи інших соціальних зв`язків за межами України або на тимчасово окупованій території України, які могли б полегшити його тривале переховування від суду.

Натомість суд ураховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, є батьком двох неповнолітніх дітей, а до затримання, за доводами сторони захисту, працював і мав стабільний дохід. Ці обставини свідчать про наявність у нього сталих соціальних зв`язків.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд вважає, що суворість можливого покарання, характер пред`явленого обвинувачення та наведені прокурором доводи про ймовірні зв`язки з особами, пов`язаними з державою-агресором, не дають підстав вважати ризик переховування повністю усунутим. З огляду на викладене, суд переконаний, що ризик переховування є актуальним.

3.3. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України

Обґрунтовуючи ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, прокурор посилається на характер, тривалість, повторюваність та спосіб дій, інкримінованих ОСОБА_5 .

За формулюванням обвинувачення, ОСОБА_5 протягом певного періоду з використанням електронних засобів зв`язку збирав та передавав відомості військового характеру, зокрема здійснював відеофіксацію руху військової техніки та розміщував відповідні матеріали в Telegram-каналі.

Наведені обставини є предметом судового розгляду кримінального провадження по суті, тому їх урахування під час вирішення питання про запобіжний захід не означає висновку суду про доведеність обвинувачення чи винуватість ОСОБА_5 .

Водночас спосіб інкримінованих дій має значення для оцінки відповідного процесуального ризику. За версією сторони обвинувачення, такі дії могли здійснюватися дистанційно, за допомогою електронних засобів зв`язку та без безпосереднього фізичного контакту з іншими особами.

З огляду на це цілодобовий домашній арешт, обмежуючи свободу пересування особи та даючи змогу контролювати місце її перебування, сам по собі не унеможливлює використання засобів електронного зв`язку та дистанційного спілкування. Тому саме лише обмеження права ОСОБА_5 залишати місце проживання не усуває можливості реалізації ризику, на який посилається прокурор.

Водночас у клопотанні не наведено конкретних даних про те, що під час перебування під вартою ОСОБА_5 намагався поновити або підтримувати відповідні контакти, здійснював підготовчі дії до продовження інкримінованої діяльності чи вчиняв інші конкретні дії, які свідчили б про посилення цього ризику.

Відсутність таких відомостей під час перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не свідчить про повне припинення ризику, оскільки застосований запобіжний захід об`єктивно істотно обмежує можливості особи вільно пересуватися, користуватися особистими засобами комунікації та підтримувати неконтрольовані контакти.

За таких обставин суд доходить висновку, що ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, не припинив свого існування, є реальним та актуальним.

3.4. Обставини, передбачені статтею 178 КПК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, є батьком двох неповнолітніх дітей.

Сторона захисту також зазначила, що до затримання ОСОБА_5 працював та мав стабільний дохід.

Наведені дані свідчать про наявність в обвинуваченого сталих сімейних та соціальних зв`язків і підлягають урахуванню судом як обставини, що зменшують інтенсивність ризику переховування.

Однак такі соціальні зв`язки, з урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення та суворості можливого покарання, не є достатніми для висновку про повну відсутність установлених судом ризиків.

Суду не надано медичних документів, які свідчили б про наявність у ОСОБА_5 захворювань, що унеможливлюють подальше тримання його під вартою або не можуть належним чином діагностуватися чи лікуватися в умовах місця попереднього ув`язнення.

Суд перевірив можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та дійшов переконання, що альтернативні заходи, як-от особисте зобов`язання, особиста порука чи цілодобовий домашній арешт, є недостатніми для усунення встановлених ризиків.

Водночас ухвалою суду від 17 вересня 2026 року ОСОБА_5 визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн.

3.5. Розмір застави та обов`язки в разі її внесення

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу й установлених ризиків. Застава має достатньою мірою гарантувати виконання процесуальних обов`язків і не може бути завідомо непомірною.

Суд розглянув доводи захисника, який, посилаючись на непомірний для його підзахисного розмір застави, просив зменшити її до встановленого законом мінімального розміру.

Так, для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, пункт 3 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає заставу від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас, оцінюючи в сукупності збереження двох установлених ризиків, суворість можливого покарання та характер ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає, що застава в меншому розмірі не забезпечить достатнього стримувального ефекту.

На переконання суду, саме застосування максимальної суми в межах установленого законом діапазону є пропорційним обставинам цього кримінального провадження та достатнім для запобігання встановленим ризикам. Визначений розмір не є символічним і водночас, з огляду на наведені стороною захисту відомості, не має ознак завідомо недосяжної застави, яка перетворювала б її на формальну альтернативу триманню під вартою.

Отже, за результатами сукупної оцінки наведених обставин суд доходить висновку про необхідність збереження раніше визначеної застави в сумі 998 400 грн. Прохання обвинуваченого та захисника про її зменшення до мінімального розміру задоволенню не підлягає.

Строк дії обов`язків, визначених у резолютивній частині цієї ухвали, становить 60 днів з моменту внесення застави в розмірі, визначеному судом.

Керуючись статтями 176178, 182, 183, 194, 196, 197, 202, 331, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Ладижинського відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 грудня 2026 року, включно.

Розмір застави, визначений ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року, залишити без змін 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважатиметься таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ухвалою слідчого судді обов`язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3