Решение № 141145697, 02.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р.Справа № 922/3371/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Селіверстовій Д.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61; код ЄДРПОУ 07923280)простягнення 1704671,60 грнза участю представників сторін:

позивача - Пясецький Д.В. (довіреність № 159 від 30.12.2025);

відповідача - Андрусенко І.О. (витяг);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі - відповідач) 1704671,60 грн, з яких;

1288577,86 грн - основний борг;

318381,58 грн - пеня;

31725,20 грн - 3% річних;

65986,96 грн - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу № 19-11133/25-БО-Т від 03.11.2025 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21 жовтня 2026 року о 16:20; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24858 від 08.10.2026), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема, зазначає, що він є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Додатково відповідач вказує, що він виконує свої зобов`язання за договором постачання природного газу №19-11133/25-БО-Т від 03.11.2025 за першої можливості при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про бажання відповідача добровільно і за можливості виконувати умови Договору.

Відповідач наголошує, що в його діях, щодо виниклої тимчасової заборгованості за договором не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію РФ проти України.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90%.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що кошти, які з нього можуть бути стягнені як пеня, три проценти річних та інфляційних втрат, будуть стягнені з реєстраційних рахунків, які передбачені для забезпечення функціювання військових частин, які обороняють територію Харкова та Харківської області.

Зокрема, відповідач вказує, що він обслуговує гуртожитки в яких проживають більше 1000 споживачів-фізичних осіб, споживачами газу є населення та військові частини, що розміщені на території Харкова та Харківської області.

Додатково відповідач зазначає, що в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії РФ проти України сума дебіторської заборгованості споживачів (військовослужбовців та їх сімей) перед КЕВ м. Харків за останніми звітними даними станом на 01.07.2026 складає 9868566,72 грн. що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за відшкодування за спожитий газ.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 24995 від 09.10.2026), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ залежала саме від Відповідача, від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту відповідного кошторису. Будучи ознайомленим з умовами Договору, в тому числі, щодо строків здійснення оплати за спожитий природний газ, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2. Договору.

Разом з тим позивач вказує, що договір не передбачає умов, які б пов`язували виникнення у відповідача зобов`язання з оплати поставленого природного газу у залежності від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідачем не наведено жодних передбачених законодавством підстав для звільнення від обов`язку оплати за використання природного газу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90% позивач зазначає, що пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже, позивач вважає, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Також, позивач вказує, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, бюджетних призначень тощо.

Додатково, позивач зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 листопада 2026 року о 09:40 год.

У судове засідання 02.11.2026 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24 жовтня 2025 року відмінено відкриті торги через відсутність учасників процедури закупівлі № UA-2025-10-16-009265-a, у зв`язку з зазначеним відповідач надав позивачу заяву № 583/8595 від 03.11.2025 з проханням укласти договір постачання природного газу на період з 01 листопада 2025 року по 31 березня 2026 року(включно) на загальну суму 14 450 340,00 грн. з ПДВ.

Листом від 03.11.2025 № 125/3/1/1-38961 позивачем надано Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу від 03.11.2025 № 19-11133/25-БО-Т (надалі Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-tedogovir-na-opal.-2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених відповідачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 03.11.2025 № 583/8595. Дата набрання (набуття) чинності Договору 03.11.2025.

Згідно з п. 1.1 договору Постачальник (позивач), зобов`язується поставити Споживачеві (відповідачу), який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/ або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для означених потреб та для власних потреб.

Пунктом 1.6 договору встановлено, що цей Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного Кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Цей Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного Кодексу України.

Умовами п. 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений Споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені Споживачем у Заяві, за умови акцепту Постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору.

Згідно з п. 2.4 договору, Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів.

Відповідно до п. 2.6 договору, у будь-якому разі обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленому з боку Постачальника відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично спожитим за цим Договором обсягом природного газу. Для підтвердження (у разі такої потреби) обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) Постачальник на письмове звернення Споживача надає у термін до 30-ти (тридцяти) днів акт звірки, в якому зазначаються обсяги газу відповідно до інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктами 3.5.1-3.5.3 договору встановлено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує, з використанням КЕП/УЕП, електронної печатки (за наявності) та Сервісу електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua, та направляє Споживачу підписаний уповноваженим представником Постачальника акт приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період (далі також - акт) для його підписання Споживачем.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов`язується підписати акт уповноваженим представником Споживача.

Після підписання Сторонами актів приймання-передачі природного газу, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими та не потребують внесення додаткових змін до Договору. Для підтвердження обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) Постачальник падає Споживачу акт звірки у порядку та строки, визначені пунктом 2.6 Договору.

Пунктом 4.1 договору ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Відповідно до умов п. 4.1.1 договору ціна природного газу для Обсягу І встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 7 420,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна природного газу для Обсягу І за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 8 082,60 грн.

Пунктом 4.1.2 договору встановлено, що ціна природного газу для Обсягу II встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 601,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні поіужносіі на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна природного газу для Обсягу II за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн.

Згідно з п. 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов`язковим. Номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно на підставі листа, який надається Постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до умов пункту 5.1 цього Договору.

Згідно з п. 6.2 договору встановлено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені пунктом 5.1 цього Договору.

В свою чергу постачальник має право отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором (пункт 6.3 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення Споживачем умов пункту 5.1 цього Договору, покладаються виключно на Споживача (пункт 8.2 договору).

Умовами п.13.6 договору Сторони підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись Сторонами під час дії цього Договору з використанням КЕП/УЕП, електронної печатки (за наявності) та Сервісу електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua та/або https://medoc.ua:

Відповідно до п. 13.6.1 договору встановлено перелік документів, які Сторони можуть укладати в електронній формі, у тому числі, але не виключно:

а) цей Договір, додатки до Договору, Заява, Згода на приєднання до Договору постачання природного газу;

б) акти приймання-передачі природного газу;

в) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися Сторонами з метою виконання цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено постачання природного газу за договором на загальну суму 10993897,86 грн, що підтверджується наданими актами та розрахунком позивача.

В свою чергу, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, а саме, в розмірі 9705320,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Як зазначає позивач, станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість за договором в розмірі 1288577,86 грн.

Відповідач факт наявності заборгованості в наведеному розмірі не заперечує.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати спожитого природного газу, позивачем нараховано відповідачу 318381,58 грн - пені; 31725,20 грн - 3% річних; 65986,96 грн - інфляційних втрат.

Обставини щодо стягнення існуючої заборгованості та санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши укладений сторонами договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до п. 2.6 укладеного між сторонами договору, у будь-якому разі обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленому з боку Постачальника відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично спожитим за цим Договором обсягом природного газу. Для підтвердження (у разі такої потреби) обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) Постачальник на письмове звернення Споживача надає у термін до 30-ти (тридцяти) днів акт звірки, в якому зазначаються обсяги газу відповідно до інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У даному випадку, факт належного виконання позивачем умов договору щодо поставки відповідачу природного газу протягом листопад 2025 -березень 2026 та обсяг такої поставки підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зокрема, як вже зазначалось, позивач поставив на користь відповідача природний газ на загальну суму 10993897,86 грн.

Згідно з п. 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати вартості спожитого природного газу є таким, що настав.

В даному випадку, як стверджує позивач, спожитий природний газ відповідачем оплачений лише частково, а саме, у сумі 9705320,00 грн.

Разом з тим враховуючи, що відповідач в процесі розгляду даної справи не надав суду доказів сплати решти вартості спожитого природного газу в сумі 1288577,86 грн, та фактично визнає наявність такого боргу, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення існуючого боргу за спожитий природний газ в наведеній сумі з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, річних та пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення Споживачем умов пункту 5.1 цього Договору, покладаються виключно на Споживача (пункт 8.2 договору).

З виписок про рух коштів на рахунку позивача вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати поставленого природного газу не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених п. 5.1 договору, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, нарахування позивачем відповідачу інфляційних, 3% річних та пені за допущені прострочення оплати є такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Як вже зазначалось, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 31725,20 грн - 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 03.02.2026 по 31.08.2026, 65986,96 грн - інфляційних втрат за прострочення щомісячних платежів за загальний період квітень 2026 року серпень 2026 року та 318381,58 грн - пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 03.02.2026 по 31.08.2026.

Періоди прострочення грошових зобов`язань та суми таких зобов`язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведеної норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В даному випадку, заявляючи клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90% відповідач зазначає, що він після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, продовжує виконувати свій обов`язок, щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціювання військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області.

Також, відповідач вказує, що в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії РФ проти України сума дебіторської заборгованості споживачів (військовослужбовців та їх сімей) перед КЕВ м. Харків за останніми звітними даними станом на 01.07.2026 складає 9868566,72 грн. що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за відшкодування за спожитий газ.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені суд зазначає, що відповідачем, всупереч вимогам статей 74, 76, 77 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується клопотання про зменшення пені.

Зокрема, відповідачем не надано документального підтвердження наявності дебіторської заборгованості споживачів (військовослужбовців та їх сімей) перед КЕВ м. Харків за останніми звітними даними станом на 01.07.2026, яка за твердженням відповідача складає 9868566,72 грн., доказів незадовільного фінансового стану, недостатності бюджетних асигнувань для виконання договірних зобов`язань, а також доказів наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними ним обставинами щодо наявності заборгованості споживачів та простроченням оплати поставленого природного газу.

Саме по собі посилання на виконання відповідачем завдань із забезпечення обороноздатності держави, дію воєнного стану та наявність дебіторської заборгованості, без належного документального підтвердження їх впливу на можливість своєчасного виконання спірного грошового зобов`язання, не свідчить про винятковість обставин справи та не може бути безумовною підставою для зменшення заявлених до стягнення нарахувань на 90%.

До того ж, можливість здійснення оплати за поставлений природний газ залежала саме від Відповідача, зокрема від включення ним відповідних сум зобов`язань до проекту відповідного кошторису. Будучи ознайомленим з умовами Договору, в тому числі, щодо строків здійснення оплати за спожитий природний газ, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2. Договору.

Окрім того, договір не передбачає умов, які б пов`язували виникнення у відповідача зобов`язання з оплати поставленого природного газу у залежності від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

Судом також враховується, що розмір нарахованої позивачем пені не може вважатися надмірним в порівнянні з сумою існуючого боргу, відповідає суті допущеного відповідачем порушення договірного зобов`язання.

Таким чином, зменшення пені на 90% нівелюватиме її призначення та порушуватиме баланс інтересів сторін.

Також судом враховується, що позивач у даній справі є товариством яке також повністю належить державі Україна через корпоративну структуру.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, зокрема і виконання спеціальних обов`язків щодо забезпечення постачання природного газу бюджетним установам за фіксованими цінами, нижчими за ринкові. При цьому, а умовах воєнного стану та систематичних обстрілів газових інфраструктурних об`єктів з боку військ РФ, позивач також працює в умовах підвищених безпекових, фінансових та логістичних ризиків, що зумовлено руйнуванням виробничої інфраструктури та падінням платоспроможності контрагентів, що є загальновідомими обставинами.

Також суд враховує доводи позивача про його фінансовий стан, а саме, що за результатами господарської діяльності у 2025 році ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» отримало чистий збиток у розмірі 3631236000,00 грн. Водночас відповідно до фінансової звітності Товариства за 2024 рік чистий збиток становив 3850759000,00 грн. Зазначене свідчить про збитковість діяльності позивача протягом двох послідовних звітних років.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, розумності та пропорційності, враховуючи інтереси обох сторін, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідного клопотання відповідача в цій частині.

Щодо можливості зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання.

Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24

Що ж до інфляційних втрат - то з приводу наведених доводів відповідача Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому суд не може зменшити розмір інфляційних втрат на підставі ст. 551 ЦК України.

Відтак клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних, 3% річних на підставі ст. 551 ЦК України не підлягає задоволенню

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 90% з наведених вище підстав.

Таким чином, позов в частині стягнення наведених вище нарахувань також підлягає задоволенню в повному обсязі, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 318381,58 грн пені, 31725,20 грн - 3% річних та 65986,96 грн - інфляційних втрат.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 20456,05 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676; п/р: Отримувач: ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Рахунок (IBAN): НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», Код ЄДРПОУ: 42399676, МФО банку: 322313):

1288577,86 грн - основного боргу;

318381,58 грн - пені;

31725,20 грн - 3% річних;

65986,96 грн - інфляційних втрат;

20456,05 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак