Постановление суда № 141145274, 03.11.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.11.2026м. СумиСправа № 920/1233/26Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши заяву від 28.10.2026 б/н (вх.№4926 від 28.10.2026) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26, виданого

за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю

«СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ» (вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 40010145)

про видачу судового наказу про стягнення з

боржника Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради

(Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, Сумська область, 40009,

код ЄДРПОУ 03352455)

108 208 грн 11 коп. заборгованості за Договором про надання послуг (виконання робіт) №846 від 27.05.2025 року,

УСТАНОВИВ:

14.10.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ» звернулося до Господарського суду Сумської області із заявою від 05.10.2026 б/н (вх.№4617 від 14.10.2026) про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради 108 208 (сто вісім тисяч двісті вісім) грн 11 коп. заборгованості за Договором про надання послуг (виконання робіт) №846 від 27.05.2025 року, з яких: 99 600 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 6 332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн 32 коп. інфляційних втрат, 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн 79 коп. 3% річних, а також 266 (двісті шістдесят шість) грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

15.10.2026 через систему «Електронний суд» стягувачем надано до суду клопотання (вх.№ 5174) про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору.

15.10.2026 Господарським судом Сумської області видано судовий наказ у справі №920/1233/26 за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ» (вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 40010145) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 03352455) 108 208 (сто вісім тисяч двісті вісім) грн 11 коп. заборгованості за Договором про надання послуг (виконання робіт) №846 від 27.05.2025 року, з яких: 99 600 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 6 332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн 32 коп. інфляційних втрат, 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн 79 коп. 3% річних, а також 266 (двісті шістдесят шість) грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

Копія судового наказу та заява про видачу судового наказу з доданими до неї документами були отримані боржником через його електронний кабінет системи «Електронний суд» 15.10.2026 15:55.

28.10.2026 через систему «Електронний суд» боржником надано до суду заяву (вх.№4926) про розстрочення виконання рішення, відповідно до змісту якої просить суд після набрання чинності розстрочити виконання наказу Господарського суду Сумської області від 15.10.2026 по справі № 920/1233/26 про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ» заборгованості на загальну суму 108 474,91 грн, у тому числі: 99 600,00 грн основного боргу, 6 332,32 грн інфляційних втрат, 2 275,79 грн 3 % річних, а також 266,80 грн витрат по сплаті судового збору, терміном на 10 місяців, зі сплатою заборгованості в наступних розмірах та у наступні строки:

до 30.11.2026 - 10 847,00 грн,

до 31.12.2026 - 10 847,00 грн,

до 31.01.2027 - 10 847,00 грн,

до 28.02.2027 - 10 847,00 грн,

до 31.03.2027 - 10 847,00 грн,

до 30.04.2027 - 10 847,00 грн,

до 31.05.2027 - 10 847,00 грн,

до 30.06.2027 - 10 847,00 грн,

до 31.07.2027 - 10 847,00 грн,

до 31.08.2027 - 10 851,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно статті 158 ГПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Статтею 159 ГПК України встановлено, що у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. Суд протягом п`яти днів з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, стягувачу до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня заява від боржника про скасування судового наказу від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26.

Отже, 30.10.2026 судовий наказ у справі № 920/1233/26 набрав законної сили.

Розглянувши заяву Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради від 28.08.2025, б/н заяву від 28.10.2026 б/н (вх.№4926 від 28.10.2026) про розстрочення виконання рішення суд за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду, боржник просить суд розстрочити виконання рішення у справі № 920/1233/26 за судовим наказом до 31.08.2027 згідно з запропонованим боржником графіком розстрочення.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що сума стягнення за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26 є досить значною для боржника, а її одноразова сплата ставить під загрозу виробничу діяльність підприємства.

Згідно з розпорядженням Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 14.10.2025 № 360 - ОД «Про визначення виконавців комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води» КП «Міськводоканал» СМР визначено єдиним виконавцем комунальних послуг на території Сумської міської територіальної громади з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації від 13.08.2026 № 528-ОД підтверджено статус КП «Міськводоканал» СМР, як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Фактично КП «Міськводоканал» СМР, яке відноситься до критичної інфраструктури, в умовах воєнного часу цілодобово одноосібно безперервно забезпечує підприємства, установи, організації та населення Сумської міської територіальної громади питною водою, здійснює відведення та очистку стічних вод, свої функції зобов`язане виконувати за будь-яких умов.

Заявник, серед іншого, просить суд прийняти до уваги режим воєнного стану, оскільки КП «Міськводоканал» СМР розташоване на прикордонній території, що межує з країною-агресором. Після повномасштабної збройної агресії російської федерації в результаті масового припинення роботи підприємств та фізичних осіб підприємців, а також внутрішнього і зовнішнього переміщення населення міста Суми за межі області та за кордон, відбулось зростання кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства. Так, станом на 30.06.2026: дебіторська заборгованість підприємства склала 135,4 млн. грн, кредиторська заборгованість - 109,1 млн. грн.

Окрім цього, після повномасштабної збройної агресії російської федерації та запровадження воєнного стану спостерігається ріст заборгованості споживачів за надані послуги, яка, зокрема станом на 30.09.2026 складає 47,1 млн. грн, населення - 92,2 млн. грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення підприємств.

Таким чином, з огляду на вказані вище обставини, заявник вказує, що стягнення коштів з рахунків підприємства однією сумою негативно вплине на фінансово-господарську діяльність підприємства, може призвести до негативних наслідків, зокрема припинення або погіршення якості надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на території Сумської міської територіальної громади, до порушення зобов`язань підприємства при сплаті податків до бюджету, виплаті заробітної плати працівникам, погашенню заборгованості за електроенергію, паливно-мастильні та інші матеріали тощо. Тому на даний час КП «Міськводоканал» СМР з об`єктивних причин не має фінансової можливості сплатити всю суму заборгованості одночасно.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.09.2013 у справі № 5016/2861/2012(9/88) встановлено, що господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках. Відповідно до пункту 7.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

В силу наведених приписів процесуального законодавства та правової позиції Верховного Суду України, підставою для розстрочки виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, розстрочення виконання судового рішення, пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Визначальним фактором, є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Господарський суд повинен враховувати матеріальний стан сторін, їх фінансовий стан наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Для надання розстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Правовий аналіз ст. 239, 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Необхідно відмітити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи спірний договір відповідач усвідомлював усі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на його умови.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Разом з цим, стаття 1 Закону України «Про підприємництво» визначає підприємництво як безпосередню самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

Суд бере до уваги той факт, що підприємство відповідача має стратегічне значення для забезпечення соціально - економічної та комунальної безпеки Сумської області. Тому примусове виконання рішення у цій справі може призвести до соціально - комунального колапсу на території Сумської області, що тягне за собою негативні наслідки правового та економічного характеру.

З урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку, що негайне виконання судового наказу Господарського суду Сумської області від 15.10.2026 Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради може створити загрозу для подальшого надання комунальних послуг споживачам на території Сумської області. Розстрочення виконання рішення суду надасть можливість Комунальному підприємству «Міськводоканал» Сумської міської ради продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану та забезпечувати населення наданням комунальних послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи значення підприємства боржника для населення та суму його заборгованість перед стягувачем, прийнявши до уваги запроваджений на території України режим воєнного стану, інтереси як стягувача, так і боржника, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані боржником, та з урахуванням дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, частково задовольняє заяву Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26, розстрочивши виконання вказаного наказу на три місяці. В іншій частині, у задоволенні заяви Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, суд відмовляє.

Керуючись ст. 255, 256, 257, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву від 28.10.2026 б/н (вх.№4926 від 28.10.2026) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання судового наказу від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26, який набрав законної сили 30.10.2026, шляхом стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ВЕЙВ ЕНЕРДЖИ» впродовж трьох місяців рівними платежами за наступним графіком:

до 03.12.2026 36 069 грн 37 коп.;

до 03.01.2027 36 069 грн 37 коп.;

до 03.02.2027 36 069 грн 37 коп.

3. У задоволенні від 28.10.2026 б/н (вх.№4926 від 28.10.2026) Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду за судовим наказом від 15.10.2026 у справі № 920/1233/26 в іншій частині - відмовити.

4.Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано суддею 03.11.2026.

СуддяС.В. Заєць