Решение № 141144992, 03.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3480/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" (код ЄДРПОУ 34596035, 03118, м. Київ, вул. Володимира Самійленка (Холмогорська), буд. 3)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" (код ЄДРПОУ 45785658, 65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, каб. 27)

про стягнення 594722,21 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" про стягнення 594722,21 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи; вирішено інші процесуальні питання.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.09.2026 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету 08.09.2026 о 20:50.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 13.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" (далі-покупець) було укладеного договір поставки №К-28.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2025 року (далі-товар) на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору, поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, клас, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору.

За умовами п. 2.1. договору, передача товару покупцеві здійснюється згідно правил "Інкотермс-2010", умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник зобов`язується надати в момент передачі товару покупцю належно оформлені документи: оригінал видаткових накладних на відпуск товару; рахунки постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати специфікації до договору, згідно якої здійснюється поставка товару; оригінали товарно-транспортних накладних; податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог щодо її оформлення і реєстрації; завірені копії договорів та заявок на перевезення товару; інші документи, вказані у підписаній сторонами специфікації.

Постачальник також зобов`язується надати покупцю належно оформлені документи у наступні строки: оригінал видаткових накладних на поставлений товар, оформлений тією ж датою, що і дата поставки товару - протягом 2-х робочих днів з дати поставки; податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог та строків щодо її оформлення і реєстрації.

За умовами п. 4.1. договору, загальна вартість договору не обмежена та складається із вартості кожної окремої партії товару за всіма специфікаціями до даного договору, поставлених постачальником покупцю протягом строку дії договору та відповідно до його умов.

Згідно з п. 4.2. договору, ціна за одиницю товару, загальна вартість кожної партії та асортимент товару визначається сторонами у специфікаціях та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, погоджених у специфікації. Покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку:

1) 86% - оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату завантаження товару у місці поставки та отримання від постачальника копій документів, зазначених в пункті 2.2 договору;

2) 14% - протягом 10 банківських днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання покупцем останнього із таких документів:

а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді;

в) оригіналів документів, зазначених в пункту 2.2 договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством і компенсують створені таким невиконанням збитки.

Згідно з п. 9.8. договору, цей договір складений в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної сторони, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань. Після закінчення строку дії договору, у разі відсутності письмових заяв про його розірвання, цей договір пролонгується на кожен наступний рік на тих самих умовах.

Відповідно до п. 9.9. договору, документи, передані факсимільним або електронним зв`язком, мають юридичну силу до заміни їх оригіналами.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

13.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" було підписано специфікацію № 1.

Умовами п. 1 специфікації №1 передбачені характеристики товару, його кількість та ціна.

Пунктом 2 специфікації №1 визначено, що загальна вартість товару по даній специфікації становить 2126100,00 грн. +/-10%, у тому числі ПДВ 14% - 261100,00 грн.

Згідно з п.3 специфікації №1, загальна кількість товару по даній специфікації становить 250000,00 кг +/- 10%.

Відповідно до п. 4 специфікації №1, місце поставки товару здійснюється за адресою: м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 112Г.

Відповідно до п.7 специфікації №1, оплата товару по даній специфікації здійснюється на таких умовах:

- 86% - оплата коштів здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату завантаження товару у місці поставки та надання видаткових накладних, передоплата дозволяється;

- решта коштів - оплата після поставки товару в повному обсязі, реєстрації податкових накладних, надання підписаних оригіналів видаткових накладних і специфікації.

Специфікацію №1 підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.

02.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" було підписано специфікацію № 2.

Умовами п. 1 специфікації №2 передбачені характеристики товару, його кількість та ціна.

Пунктом 2 специфікації №2 визначено, що загальна вартість товару по даній специфікації становить 2296188,00 грн. +/-10%, у тому числі ПДВ 14% - 281988,00 грн.

Згідно з п.3 специфікації №2, загальна кількість товару по даній специфікації становить 270000,00 кг +/- 10%.

Відповідно до п. 4 специфікації №2, місце поставки товару здійснюється за адресою: м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 112Г.

Відповідно до п.7 специфікації №2, оплата товару по даній специфікації здійснюється на таких умовах:

- 86% - оплата коштів здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату завантаження товару у місці поставки та надання видаткових накладних, передоплата дозволяється;

- решта коштів - оплата після поставки товару в повному обсязі, реєстрації податкових накладних, надання підписаних оригіналів видаткових накладних і специфікації.

Специфікацію №2 підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору та специфікацій позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4435129,64 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: №1 від 28 листопада 2025 року на суму 825692,20 грн. з ПДВ; №2 від 29 листопада 2025 року на суму 819058,76 грн. з ПДВ; №3 від 06 грудня 2025 року на суму 1003349,11 грн. з ПДВ; №4 від 08 грудня 2025 року на суму 811489,85 грн. з ПДВ; №5 від 13 грудня 2025 року на суму 390607,09 грн. з ПДВ; №6 від 14 грудня 2025 року на суму 392052,84 грн. з ПДВ; №7 від 15 грудня 2025 року на суму 192879,79 грн. з ПДВ.

Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатуру) товару, його кількість та вартість.

Суд зауважує, що надані позивачем видаткові накладні не містять жодних зауважень чи заперечень з боку покупця щодо якості, кількості або вартості отриманого товару.

13.11.2025 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату на суму 2126100,00 грн. з ПДВ.

05.12.2026 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату на суму 2308944,60 грн. з ПДВ.

Позивач до матеріалів позову долучив квитанцію про подання податкової накладної 17.12.2025.

Окрім того, позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2025 - 15.12.2025 на суму 569727,96 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, платежі здійснював не у повному обсязі.

05.03.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 569727,96 грн. заборгованості за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар.

На підтвердження обставини здійснення відповідачем часткових оплат після звернення за вказаною вище претензією позивач до позову долучив платіжні інструкції: №87 від 06 квітня 2026 року на суму 50000,00 грн.; №153 від 11 травня 2026 року на суму 50000,00 грн.

09.07.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 469727,96 грн. заборгованості.

Разом з тим, залишок боргу в сумі 469727,96 грн. відповідач перед позивачем не погасив, що і зумовило нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені на суму боргу і звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини за договором поставки від 13.11.2025 №К-28, за якими позивач зобов`язувався поставити та передати у власність товар, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному умовами цього договору.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, вартість поставленого товару на користь позивача у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 469727,96 грн.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази щодо повернення відповідачем товару після його отримання або заявлення претензій до позивача щодо його якості, а також здійснення відповідачем повної оплати вартості товару, поставленого позивачем.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті коштів за поставлений товар, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу в сумі 469727,96 грн. є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26879,02 грн. інфляційних втрат, та 8879,79 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів розрахунковий рахунок постачальника на умовах, погоджених у специфікації. Покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку:

1) 86% - оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату завантаження товару у місці поставки та отримання від постачальника копій документів зазначених в пункту 2.2 договору;

2) 14% - протягом 10 банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання покупцем останнього із таких документів:

а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді;

в) оригіналів документів зазначених в пункту 2.2 договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник зобов`язується надати в момент передачі товару покупцю належно оформлені документи: оригінал видаткових накладних на відпуск товару; рахунки постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати специфікації до договору, згідно якої здійснюється поставка товару; оригінали товарно-транспортних накладних; податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог щодо її оформлення і реєстрації; завірені копії договорів та заявок на перевезення товару; інші документи, вказані у підписаній сторонами специфікації.

Постачальник також зобов`язується надати покупцю належно оформлені документи у наступні строки: оригінал видаткових накладних на поставлений товар, оформлений тією ж датою, що і дата поставки товару - протягом 2-х робочих днів з дати поставки; податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог та строків щодо її оформлення і реєстрації.

Відповідно до п.7 специфікацій, оплата товару по даній специфікації здійснюється на таких умовах:

- 86% - оплата коштів здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату завантаження товару у місці поставки та надання видаткових накладних, передоплата дозволяється;

- решта коштів - оплата після поставки товару в повному обсязі, реєстрації податкових накладних, надання підписаних оригіналів видаткових накладних і специфікації.

Судом встановлено, що постачальник повністю дотримався вимог вказаних вище умов договору, надавши покупцю повний комплект відповідних документів. Останній із передбачених документів - податкова накладна була надіслана до Державної податкової служби України 17.12.2025.

З огляду на це, станом на 17.12.2025 зобов`язання постачальника з передачі документів є виконаними належним чином, що є підставою для відліку строку оплати товару покупцем.

Оскільки в п. 5.1. договору та п. 7 специфікації сторони погодили, що оплата у розмірі 14% здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання останнього документа, строк виконання грошового зобов`язання з оплати товару тривав до 27.12.2025 включно.

Таким чином, правомірним та належним періодом для нарахування 3% річних є період, що починається з наступного дня, а саме з 28.12.2025.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та встановлено, що належною до стягнення є сума 8841,18 грн. за період з 28.12.2025 по 13.08.2026. Відповідно, у задоволенні вимог в частині стягнення 38,61 грн. 3% річних суд відмовляє.

Таким чином, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення 28879,02 грн. інфляційних витрат.

Суд здійснив перевірку розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат і констатує, що його здійснено арифметично правильно.

Щодо вимог в частині стягнення 89235,44 грн. пені.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Оцінюючи застосування цієї норми, суд зазначає, що викладення ч. 3 ст. 549 ЦК України в зобов`язальній формі та встановлення можливості лише зменшення пені умовами договору не може застосовуватись самостійно, без урахування загальних положень ЦК України, які регулюють підстави виникнення акцесорного зобов`язання.

Так, відповідно до положень статей 547, 548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто, ч. 3 ст. 549 ЦК України у чинній редакції не відміняє застосування ст. ст. 547, 548 ЦК України, якими передбачено узгодження розміру пені у письмовій формі шляхом укладення правочину, а також її встановлення договором або законом.

Поряд із цим, суд наголошує, що Господарський кодекс України втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим положення статей ГК України щодо визначення розміру та порядку стягнення штрафних санкцій не підлягають застосуванню.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 у справі № 910/9181/24 зазначив, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав, що згідно з приписами законодавства неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом, іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Саме лише посилання позивача у позові на положення статті 549 Цивільного кодексу України не є достатньою правовою підставою для стягнення пені, оскільки зазначені норми не встановлюють безпосередньо обов`язку відповідача сплачувати пеню у спірних правовідносинах без відповідної умови договору. При цьому встановлена законом максимальна межа пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ не означає автоматичного встановлення такого розміру пені, а лише визначає граничний розмір договірної пені, який може бути погоджений сторонами.

З огляду на те, що спірний договір не містить погоджених сторонами умов щодо сплати пені, а закон не встановлює обов`язку її сплати за спірними правовідносинами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру в загальній сумі 594722,21 грн., тобто за подання цієї позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 8920,83 грн.

В даному випадку позовна заява подана через підсистему Електронний суд, у зв`язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8. З урахуванням вказаного, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, становить 7136,66 грн. (8920,83х 0,8).

При цьому, при зверненні з позовом до суду через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір в розмірі 8921,00 грн. згідно з платіжною інструкцією від 17.08.2026, замість 7136,66 грн. Таким чином, позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1784,34 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було, тому наразі судом не вирішується питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1784,34 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно трейдинг ЮА" (код ЄДРПОУ 45785658, 65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 108, каб. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро" (код ЄДРПОУ 34596035, 03118, м. Київ, вул. Володимира Самійленка (Холмогорська), буд. 3) - 469727 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 96 коп. основного боргу, 26879 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 8841 (вісім тисяч вісімсот сорок одну) грн. 18 коп. 3% річних, 6065 (шість тисяч шістдесят п`ять) грн. 38 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1071,28 грн. покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 03 листопада 2026 р.