Решение № 141144980, 21.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 925/1042/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Штабовенко Д.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьфермаш» про стягнення 217 852,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь Україна» (далі ТОВ «Агроконтиненталь Україна») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьфермаш» (далі ТОВ «Уманьфермаш») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 400 268,12 грн, яка складається із суми основного боргу розмірі 195 020,00 грн, пені у розмірі 76 004,28 грн, 36% річних у розмірі 89 342,66 грн, штрафу у розмірі 22 179,60 грн, збитків від інфляції у розмірі 17 721,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № АКУ230502/001 від 02.05.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 26.08.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

01.09.2026 до суду від ТОВ «Уманьфермаш» надійшов відзив на позов, в якому відповідачем було вказано, що розмір заборгованості товариства становить лише 80 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. При цьому відповідач вважає, що, в даному випадку, позивачем було ймовірно порушено черговість зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення основного боргу, що мало наслідком безпідставне нарахування неустойки (пені, 36% річних, штрафу), розмір якої є завищеним. Проти стягнення пені відповідач заперечує у повному обсязі, зазначаючи про відсутність у сторін підстав для відступу від вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, якою передбачено можливість нарахування пені протягом шести місяців. Водночас відповідачем з посиланням на ст. 551 ЦК України було заявлено клопотання про зменшення пені, штрафу та 36% річних, які у розумінні відповідача насправді є неустойкою. При цьому відповідачем було вказано, що нарахування збитків від інфляції має здійснюватися пропорційно до суми заборгованості у розмірі 80 000,00 грн.

01.09.2026 до суду від ТОВ «Уманьфермаш» також надійшло клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем наголошено, що перебіг позовної давності для вимог про стягнення пені та штрафу за першою накладною розпочався з 11.05.2025, за другою - з 26.05.2025, що свідчить про пропуск позивачем однорічного строку для звернення до суду з цим позовом, поданим лише 24.07.2026.

04.09.2026 до суду від ТОВ «Агроконтиненталь Україна» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 80 000,00 грн, пеню у розмірі 49 439,28 грн, 36 % річних у розмірі 57 856,23 грн, штраф у розмірі 20 677,60 грн, збитки від інфляції у розмірі 9 879,65 грн. В обґрунтування поданої заяви позивачем було зазначено, що при формуванні розрахунку заборгованості ним не було враховано окремі платежі, що стало підставою для звернення до суду з цією заявою. Одночасно позивачем було збільшено період нарахування пені, 36 % річних та збитків від інфляції.

Господарським судом було прийнято заяву ТОВ «Агроконтиненталь Україна» про зменшення розміру позовних вимог, оскільки згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

04.09.2026 до суду від ТОВ «Агроконтиненталь Україна» надійшла відповідь на відзив, подана з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Позивачем було зазначено, що черговість зарахування коштів, передбачена ст. 534 ЦК України та пунктом 7.8 договору, у спірних правовідносинах не застосовується взагалі, оскільки у платіжних інструкціях відповідача було зазначено конкретне призначення платежу (номер рахунку та найменування товару). Підстави для застосування приписів ч. 6 ст. 231 ГК України під час вирішення цього спору, як вважає позивач, відсутні, оскільки ГК України втратив чинність з 28.08.2025; чинна ст. 549 ЦК України не містить обмежень щодо строку нарахування пені. При цьому позивач заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, а також вказує на відсутність підстав для застосування позовної давності. ТОВ «Агроконтиненталь Україна» звертає увагу, що строк позовної давності для стягнення пені збільшений сторонами до трьох років; позовна давність до вимог про стягнення штрафу також не пропущена, оскільки строк її перебігу зупинився на період воєнного стану та був відновлений лише 04.09.2025.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

02.05.2023 між ТОВ «Агроконтиненталь Україна» (Постачальник) та ТОВ «Уманьфермаш» (Покупець) було укладено договір поставки № АКУ230502/001, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця шини, диски, колеса та їх комплектуючі для транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, спецтехніки і мототехніки, (далі - товар), окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця, зроблених у порядку, передбаченому цим договором, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Датою поставки (передачі) товару Постачальником у власність Покупця, є дата зазначена у видатковій накладній на товар (кожної окремої партії товару). Загальна ціна договору залишається відкритою, а остаточна ціна договору дорівнює вартості товару, який був поставлений на підставі всіх накладних на відпуск товару за цим договором окремими партіями та визначається виходячи із встановлених цін на товар (п. п. 3.2, 6.3 договору поставки № АКУ230502/001 від 02.05.2023).

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 договору поставки № АКУ230502/001 від 02.05.2023 оплата за товар Покупцем здійснюється у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника, вказаний в реквізитах цього договору, на підставі рахунку, який Постачальник виставляє на кожну партію товару (відповідно до погоджених специфікацій) та передає його оригінал у момент отримання товару Покупцем. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки відповідного товару (дати зазначеної у видатковій накладній на товар) за ціною, що зазначена у такому рахунку або видатковій накладній, якщо інше не передбачено додатковими угодами або специфікаціями.

Відповідно до п. п. 7.3, 7.8 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 платіжні документи за цим договором оформляються згідно чинного законодавства України із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера рахунку за яким здійснюється переказ грошових коштів та номера договору. За рахунок коштів, переведених Покупцем згідно з договором на користь Постачальника, його грошові зобов`язання припиняються у наступній черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умовами п. 9.5 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 у разі прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості. Сторони погодили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність 3 (три) роки.

Додатково, у випадку прострочення оплати товару згідно умов договору, Покупець також сплачує на користь Постачальника відсотки за користування коштами у розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу без обмеження строків їх нарахування та звернення до суду за їх стягненням, а також, у випадку прострочення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів, - штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченої заборгованості (п. 9.6 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023).

Згідно з п. 12.2 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору та закінчується 31.12.2025. Договір автоматично продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до цього договору. Якщо жодна із сторін за 30 днів до дати припинення дії договору письмово не заявила про наміри його припинити, то в такому разі договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік без обмеженої кількості пролонгацій. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

18.04.2025 ТОВ «Агроконтиненталь Україна» було виставлено відповідачу рахунок на оплату замовлення №АКУ826 згідно з договором поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 на суму 115 020,00 грн.

ТОВ «Уманьфермаш» згідно з наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №236 від 01.05.2025, №275 від 18.09.2025, №407 від 23.12.2025, №7 від 08.01.2026 перерахувало на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 115 020,00 грн. При цьому кошти за вказаними платіжними інструкціями відповідачем були сплачені з посиланням на рахунок №826 від 18.04.2025.

07.05.2025 ТОВ «Агроконтиненталь Україна» поставило ТОВ «Уманьфермаш» товар на загальну суму 115 020,00 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №АКУ883.

22.05.2025 ТОВ «Агроконтиненталь Україна» було виставлено відповідачу рахунок на оплату замовлення №АКУ1148 згідно з договором поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 на суму 106 776,00 грн.

22.05.2025 Агроконтиненталь Україна» поставило ТОВ «Уманьфермаш» товар на загальну суму 106 776,00 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №АКУ985.

22.05.2025 ТОВ «Агроконтиненталь Україна» було подано для реєстрації податкову накладну №199, складену у зв`язку з постачанням ТОВ «Уманьфермаш» товару на суму 106 776,00 грн.

23.01.2026 ТОВ «Уманьфермаш» перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 26 776,00 грн, що підтверджується платіжним повідомленням №11, у графі призначення платежу якої наявне посилання на рахунок №АКУ1148 від 22.05.2025.

Згідно складеного ТОВ «Уманьфермаш» акта звірки взаємних розрахунків за лютий 2025 року липень 2026 року його заборгованість перед ТОВ «Агроконтиненталь Україна» станом на 31.07.2026 становить 80 000,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого ТОВ «Агроконтиненталь Україна» позову до ТОВ «Уманьфермаш» є вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 80 000,00 грн, а також похідні вимоги про стягнення пені, штрафу, 36% річних та збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № АКУ230502/001 від 02.05.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Господарським судом було встановлено, що 02.05.2023 між ТОВ «Агроконтиненталь Україна» та ТОВ «Уманьфермаш» було укладено договір поставки № АКУ230502/001, на виконання зобов`язань за яким позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 221 796,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №АКУ883 від 07.05.2025, №АКУ985 від 22.05.2025.

Проте ТОВ «Уманьфермаш» в порушення прийнятих на себе зобов`язань було лише частково сплачено вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 141 796,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених ТОВ «Агроконтиненталь Україна» позовних вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Уманьфермаш» суми основного боргу у розмірі 80 000,00 грн, яка є різницею між вартістю поставленого та оплаченого товару (221 796,00 грн - 141 796,00 грн = 80 000,00 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом п. 9.6 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 сторони дійшли згоди збільшити розмір відсотків річних до 36 % річних від суми простроченого платежу.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 36% річних у розмірі 57 856,23 грн, нарахованих протягом періоду з 11.05.2025 до 22.07.2026, збитки від інфляції у розмірі 9 879,65 грн, нарахованих з урахуванням показників інфляції за травень 2025 року червень 2026 року. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його правильність, що має наслідком задоволення заявлених ТОВ «Агроконтиненталь Україна» позовних вимог в цій частині позову.

Господарський суд критично оцінює доводи відповідача про необхідність віднесення 36% річних до неустойки, оскільки передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, та виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

Умовами п. 9.5 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 у разі прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості. Сторони погодили, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність 3 (три) роки.

Додатково у випадку прострочення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченої заборгованості (п. 9.6 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що в період нарахування позивачем пені діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність лише 28.08.2025, а, отже, норми цього Кодексу мають застосовуватися під час оцінки позовних вимог ТОВ «Агроконтиненталь Україна».

Отже, підстава для нарахування пені мала припинитися у випадку, якщо до дати втрати чинності Господарським кодексом України сплинув шестимісячний строк нарахування пені та за умови відсутності у договорі іншого строку нарахування пені.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Вказаний висновок зроблений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

У п. 9.5 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 сторонами було передбачено нарахування пені до повного погашення заборгованості. Таким чином, договір містить вказівку на подію, з настанням якої припиняється нарахування пені, а, отже, право позивача на нарахування пені у будь-якому випадку не обмежується шестимісячним строком.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що дозволяє суду дійти висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених ТОВ «Агроконтиненталь Україна» позовних вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з відповідача пені у розмірі 49 439,28 грн, штрафу у розмірі 20 677,60 грн.

Господарським судом відхиляється клопотання ТОВ «Уманьфермаш» про застосування інституту позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу з огляду на наступне.

Виходячи з положень ст. ст. 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Згідно ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сторонами у п. 9.5 договору поставки №АКУ230502/001 від 02.05.2023 було передбачено, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність 3 (три) роки. Таким чином строк позовної давності до вимог про стягнення пені, право на нарахування якої виникло у травні 2025 року, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом не сплинув.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, з 30.01.2024 перебіг такого строку було зупинено до 03.09.2025.

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що перебіг однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу розпочався 04.09.2025 та станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом не сплинув. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність підстав для застосування інституту позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені та штрафу.

При наданні оцінки заявленому ТОВ «Уманьфермаш» клопотанню про зменшення пені, штрафу та 36% річних, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Господарський суд зазначає, що загальна сума пені, штрафу та 36% річних становить 159 % від суми основного боргу, присудженого до стягнення з відповідача. Таким чином, задоволення вимог позивача у цій частині позову не відповідатиме таким засадам як розумність та справедливість. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України підстав для зменшення пені до 10 000,00 грн, штрафу - також до 10 000,00 грн. При цьому розмір заявлених до стягнення 36% річних суд не вважає за необхідне зменшувати, оскільки в протилежному випадку буде порушено баланс інтересів сторін, оскільки позивач також має законне право на стягнення з відповідача річних, які мають компенсаційний характер. Наведене має наслідком часткове задоволенні заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки та відсотків річних.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь Україна» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьфермаш» заборгованості за поставлений товар у розмірі 80 000,00 грн, пені у розмірі 10 000,00 грн, 36 % річних у розмірі 57 856,23 грн, штрафу у розмірі 10 000,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 9 879,65 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

При цьому інша частина судового збору у розмірі 2 140,82 грн на підставі клопотання позивача, заявленого у заяві про зменшення позовних вимог, має бути повернута позивачу з державного бюджету згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьфермаш» (65104, Одеський р-н, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 58, кв.107; код ЄДРПОУ 42158400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь Україна» (88006, м. Ужгород, вул. Волонтерів, буд. 10, приміщення 16; код ЄДРПОУ 44837846) заборгованість за поставлений товар у розмірі 80 000,00 грн (вісімдесят тисяч грн 00 коп.), пеню у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.), 36 % річних у розмірі 57 856,23 грн (п`ятдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість грн 23 коп.), штраф у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.), збитки від інфляції у розмірі 9 879,65 грн (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять грн 65 коп.), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

3. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтиненталь Україна» (88006, м. Ужгород, вул. Волонтерів, буд. 10, приміщення 16; код ЄДРПОУ 44837846) судовий збір у розмірі 2 140,82 грн (дві тисячі сто сорок грн 82 коп.), сплачений згідно з платіжною інструкцією №1749 від 24.07.2026.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна