Решение № 141144978, 21.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1778/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Сергієнко П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства "Одесагаз" (код ЄДРПОУ 03351208, 65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд.1)

про визнання незаконним рішення комісії, визнання протиправними дій, визнання заяви недійсною, визнання актів недійсними

за участю представників сторін:

від позивача: Сергій Лук`ян

від відповідача: Микола Карась

Позивач фізична особа-підприємець Солодухо Галина Радиславівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Одесагаз" про визнання незаконним рішення комісії, визнання протиправними дій, визнання заяви недійсною, визнання актів недійсними.

Ухвалою від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 01.07.2026; вирішено інші процесуальні питання.

Одночасно із поданням позову представник позивача звернувся до суду із клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи.

19.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 01.07.2026 клопотання фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни про призначення експертизи прийнято до розгляду; запропоновано: відповідачу до 20.08.2026 надати письмово викладену позицію щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, учасникам провадження - до 20.08.2026 надати питання, роз`яснення яких потребує висновку експерта та узгодити експерта або експертну установу для призначення експертизи.

Цією ж ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 27.08.2026.

14.07.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

20.07.2026 відповідачем через підсистему Електронний суд подано заперечення на клопотання про призначення експертизи.

27.08.2026 позивачем подано до суду заперечення на заперечення відповідача щодо клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою від 27.08.2026 у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Солодухо Г.Р. про призначення судової експертизи відмовлено; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; відкладено підготовче засідання на 09.09.2026.

Ухвалою від 09.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/1778/26 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 23.09.2026.

В судовому засіданні 23.09.2026 оголошено перерву до 21.10.2026.

У судове засідання 21.10.2026 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.2010 між ПП Солодухо Г.Р. та ВАТ "Одесагаз" було укладено договір №187 на постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об`єктів, предметом якого є умови споживання, постачання, транспортування та обліку природного газу та технічне обслуговування газового обладнання споживача в пунктах споживання.

02.11.2012 позивачем було підписано заяву про включення об`єктів ПП Солодухо, розташованих в смт.Великодолинське, вул.Леніна, 130б та 134, до переліку суб`єктів та об`єктів ЄГТСУ.

Відповідно до актів прийомки в експлуатацію комерційного вузла обліку обладнаного побутовим лічильником газу від 04.07.2013, Овідіопольським УПГ на об`єктах ПП Солодухо, розташованих в смт.Великодолинське, по вул. Леніна, 130б та 134, встановлено газові лічильники та газове обладнання.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 39914300, 29.05.2013, на підставі договору дарування №54 від 23.03.2012 за Солодухо Михайлом Івановичем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

22.01.2015 між ПАТ "Одесагаз" та ФОП Солодухо Г.Р. було укладено договір №187 про розподіл та постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, за умовами якого постачальник зобов`язався надати споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів споживача, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Згідно п.2.3 договору, газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку без коректора та розташовані за адресами: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Великодолинське, вул.Леніна, 130б та 134.

08.02.2016 на підставі заяви-приєднання Солодухо Г.Р. приєдналась до умов договору розподілу природного газу для непобутового споживача шляхом підписання відповідної заяви-приєднання. Означена заява містить персоніфіковані дані споживача за договором: персональний ЕІС-код, як суб`єкта ринку природного газу 56XO00065DBC00D; опис об`єкта ПП Солодухо; адреса об`єкта вул. Леніна, 134, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська обл.; договір № 020126. Оператором ГРМ за договором визначено ПАТ "Одесагаз".

01.04.2016 між ТОВ "Одесагаз-Постачання" та ФОП Солодухо Г.Р. було укладено договір №020126/П.

Так, за умовами п.2.1 договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.5 договору, поштові адреси точок комерційного вузла обліку без коректора: смт.Великодолинське, вул.Центральна, 134 та вул.Центральна, 130б.

У період січень, березень-травень 2025 року між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ "Одесагаз" були підписані акти приймання-передачі природного газу, якими зафіксовано обсяг розподіленого природного газу на об`єкти за адресами: вул. Центральна, 134 та вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17513599, позивач є власником торгово-розважального комплексу з павільйонами та мініринку, за адресою: вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область.

20.12.2024 уповноваженими представниками відповідача було здійснено обстеження та контрольний огляд лічильника газу на об`єкті, що належить відповідачу, а саме за адресою: смт.Великодолинське, вул.Центральна, 130б, про що складений відповідний акт. У акті міститься посилання на договір № 020126, споживача ПП "Солодухо", представник споживача Солодухо М.І. За даними акту, на об`єкті встановлений лічильник № 0174032, пломба № 39129424, показники лічильника 22820 куб.м., витоку газу не виявлено.

02.04.2025 на цьому ж об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, розподіл газу на який здійснюється на підставі договору № 020126, був складений акт про порушення № 07165, яким встановлено обставину несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу): підробка пломби лічильника, сколи та подряпини на склі суматора, пломба наліпка відклеєна № 0006582.

За даними лічильника, обсяг споживання газу на час перевірки становив 22838 куб.м. Обстеження проведено за участі Солодухо М.І. та двох представників оператора ГРМ, при цьому, акт містить також зауваження від імені позивача, що вона не є спеціалістом у даній сфері та не може визначитись з порушеннями у роботі лічильника.

Також, в акті наявний напис про відмову Солодухо Г.Р. від його підписання, а також вказано про необхідність з`явитись споживачу на експертизу та зазначено, що комісія оператора ГРМ з розгляду цього акту про порушення буде проводити засідання 29.05.2025 о 10:45, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1. До акту також додається фото та відеофіксація, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Крім того, 02.04.2025 на означеному об`єкті був складений акт про демонтаж побутового лічильника газу № 7, відповідно до якого для проведення експертизи був демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424, а споживачі Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. від підпису на цьому акті відмовились.

В свою чергу, 02.04.2025 на вищевказаному об`єкті був складений акт про монтаж побутового лічильника газу № 8, який містить дані про споживачів Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р., а також про підпис у графі "споживач": Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

Відповідно до протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 №07165/1, демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424 переданий споживачам - Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. для забезпечення доставки на місце проведення експертизи, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1, споживача запрошено на 14.04.2025 о 10:00 для проведення експертизи. Акт містить підпис в графі "споживач" Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

10.04.2025 о 17:30 Солодухо Галина Радиславівна звернулась до поліції з повідомленням про виявлений факт крадіжки за адресою: Одеський р-н, с-ще Великодолинське, вул. Центральна, 134-А. За повідомленням позивача було викрадено речі з літньої кухні, а саме: 2 алюмінієві каструлі; чугунок; газовий лічильник, який мав бути переданий на експертизу.

14.04.2025 уповноваженими особами АТ "Одесагаз" у присутності Солодухо М.І. було складено акт № 310 про те, що лічильник газу не було надано відповідальною особою, яка взяла на себе відповідальність за доставку лічильника на експертизу згідно протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025. При цьому сам споживач при складенні акту був відсутній.

29.05.2025 відбулось засідання комісії АТ "Одесагаз" з розгляду акту про порушення, складеного на об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, Одеська область, споживання природного газу на якому здійснюється за договором № 020126.

Рішенням комісії № 30 акт про порушення було задоволено та вирішено здійснити донарахування вартості необлікованого природного газу на суму 277464,53 грн. Розрахунок здійснений відповідно до акту-розрахунку об`єму необлікованого природного газу, з якого вбачається, що сума нарахувань за порушення розрахована виходячи з потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання, а саме: ПГ-4 1од. - 1,5 куб.м. та АОГВ 48кВт (5,7 куб.м./год), згідно з графіком роботи по ціні ВТВ за період з 21.12.2024 по 01.04.2025. Розрахунок проведений виходячи з кількості днів у місяці, потужності газового обладнання 7,2 куб.м., проведеного об`єму та встановленої ціни за газ. Акт-розрахунок містить повідомлення, що суму нарахувань необхідно сплатити протягом 15 днів з дня отримання акта-розрахунку або звернутись до позивача із заявою про реструктуризацію нарахувань.

05.06.2025 позивач направив позивачу на адресу: вул. Центральна, 134, смт. Великодолинське, Одеський р-н, Одеська обл. рішення комісії від 29.05.2025 та акт-розрахунок об`єму необлікованого природного газу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3835/25, за позовом АТ "Одесагаз" до фізичної особи-підприємця Солодухо Г.Р. про стягнення донарахувань необлікованого обсягу природного газу у розмірі 277464,63 грн., нарахованих на підставі акту про порушення № 30 від 29 травня 2025 року.

Під час розгляду вказаної справи представник позивача АТ "Одесагаз" стверджував, що в матеріалах справи є заява-приєднання ФОП Солодухо Г.Р. за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, договір розподілу природного газу він вважає діючим та таким, що виконується. ФОП Солодухо Г.Р., у свою чергу, не надала суду докази, за якими даний договір визнано недійсним чи правочин є оспорюваним.

Як зазначалось у відзиві на позовну заяву по справі № 916/3835/25, ФОП Солодухо Г.Р. не могла підписати цю заяву, оскільки вона з 29.05.2013 року не є власником цієї будівлі. Так, 23.03.2012 за нотаріально посвідченим договором дарування фізична особа Солодухо Галина Радиславівна безоплатно передала нежитлову будівлю з прибудовою, ганком та підвалом загальною площею 345,9 м.кв. за адресою у АДРЕСА_2 у власність Солодухо Михайла Івановича (зареєстровано право було саме 29.05.2013, що вбачається з витягу з ДРРП від 01.07.2015). Тобто станом на 08.02.2016 (дата підписання заяви-приєднання) власником будівлі була та є на даний час інша фізична особа.

ФОП Солодухо Г.Р. категорично заперечує факт підписання нею заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 08.02.2016. Тому такі докази не є належними та допустимими, враховуючи їх недійсність.

Під час розгляду справи № 916/3835/25 представником АТ "Одесагаз" була подана заява з процесуальних питань, в якій він із посиланням на норму пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС зазначив про наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за січень - травень 2025 за договором №020126 підписані між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ "Одесагаз". Наявність цих актів, на думку АТ "Одесагаз", документально підтверджує факт споживання газу. Тому підписання заяви-приєднання не є обов`язковою умовою виникнення договірних відносин з розподілу газу. Між тим, ФОП Солодухо Г.Р. категорично заперечує і щодо факту підписання нею цих актів приймання-передачі природного газу за січень-травень 2025 за договором №020126.

Позивач зауважує, що під час складання акту про порушення № 30 від 29.05.2025 АТ "Одесагаз" припустився значних порушень, які полягають у наступному.

Так, з Акту №310 експертизи ЗТВ та пломб від 14.04.2025 вбачається, що споживач Солодухо М.І. був відсутній під час проведення експертизи, однак споживачем природного газу за вказаною адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Великодолинське, вул. Центральна, 130б є позивач ФОП Солодухо Галина Радиславівна. Саме вона здійснює за вказаною адресою підприємницьку діяльність. Підпис Солодухо Г.Р. у протоколі №07165/1 щодо направлення ЗВТ та/або пломб на експертизу від 02.04.2025 відсутній, а лише зазначені її ПІБ. Як наслідок, експертизу проведено без участі споживача ФОП Солодухо Г.Р., що, на думку позивача, є порушенням порядку повідомлення про час та місце проведення експертизи.

Також, в Акті про порушення № 07165 від 02.04.2025 в графі щодо порушення Кодексу газорозподільних систем вказано про "підробну пломбу лічильника, сколи та подряпини на склі суматора, пломба наліпка відклеєна № 0006582". Проте, такий вид у п. 7 глави 9 розділу Кодексу ГРС для складання акту про порушення не передбачений. Крім того, як підстава для проведення експертизи: пошкодження пломб (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, в Акті не зазначено.

Таким чином, як стверджує позивач, визначення оператором ГРМ об`єму необлікованого природного газу споживачу можливе за умови доведення, що втручання в роботу лічильника газу чи пошкодження на ньому пломби має наслідком те, що облік споживання природного газу не проводиться, або проводиться з порушенням.

Також ФОП Солодухо Г.Р. зазначає, що з акту експертизи ЗВТ та /або пломби № 310 від 14.04.2025 вбачається: лічильник газу не було надано відповідальною особою, яка взяла на себе відповідальність за доставку лічильника на експертизу згідно Протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025.

Не вбачається, що "підробна пломба лічильника, сколи та подряпини на склі суматора, пломба наліпка відклеєна № 0006582" могли призвести чи призвело до некоректного обліку обсягів спожитого природного газу, враховуючи, що вказаний лічильник комісією не досліджувався.

Висновки комісії за результатами експертизи лічильника повинні відображати інформацію щодо наявності необлікованого (облікованого частково) газу або викривлення даних обліку газу, проте за актом № 310 від 14.04.2025 таких висновків надано не було.

Тобто, на переконання позивача, відповідач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності такого порушення як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, що є підставою для покладення на позивача відповідальності за приписами Кодексу ГРС; доказів, які б свідчили про те, що облік спожитого природного газу не проводився, або проводився з порушенням, відповідачем не надано.

Незважаючи на зазначені порушення, відповідачем 29.05.2025 прийнято незаконне рішення про донарахування вартості спожитого газу за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року, що суперечить п. 1 главі 4 розділу XI Кодексу.

Не надання "побутового лічильнику газу типу "Vizar G-6, заводський № 0174032" на експертизу та неявка споживача ФОП Солодухо Г.Р. відбулось з об`єктивних причин, враховуючи порушення порядку повідомлення про час та місце проведення експертизи. Більш того, ФОП Солодухо Г.Р. було повідомлено про факт викрадення "побутового лічильнику газу типу "Vizar G6. заводський № НОМЕР_2 ", що підтверджується інформацією, яку було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (ЖЕО) ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за № 3634 від 10.04.2025.

Враховуючи наведене, ФОП Солодухо Г.Р. вважає, що в її діях відсутній факт порушень, про які йдеться в оскаржуваних документах відповідача, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зауважує, що між Акціонерним товариством "Одесагаз" та ФОП Солодухо Г.Р. було укладено Типовий договір розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання позивача, сплати рахунків оператора ГРМ, та документального споживання природного газу.

Надання послуг з розподілу природного газу споживачу здійснюється за адресами: Одеська область, Одеський р-н, смт. Великодолинське вул. Центральна, 134 та Одеська область, Одеський р-н, смт. Великодолинське вул. Центральна, 130б, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, починаючи з листопада 2014 року, які підтверджують документальне споживання природного газу, а також доказами сплати рахунків оператора ГРМ (квитанції №20 від 18.10.2016, №59 від 05.12.2019).

Наявні в матеріалах справи докази, в тому числі надані АТ "Одесагаз", свідчать про належне приєднання ФОП Солодухо Г.Р. до умов Типового договору розподілу природного газу, фактичне користування послугами Оператора ГРМ та виконання сторонами договірних зобов`язань протягом тривалого періоду часу.

Відтак, на переконання відповідача, доводи позивача щодо відсутності договірних відносин з АТ "Одесагаз" спростовуються наявними у справі доказами та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, підписання заяви-приєднання, документально підтверджене споживання природного газу, сплата рахунка оператора ГРМ. Між сторонами виникли договірні відносини щодо надання АТ "Одесагаз" послуг з розподілу природного газу до об`єктів позивача, а остання прийняла ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняла оферту), підписавши заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, здійснюючи споживання природного газу та сплачуючи рахунки оператора ГРМ. Позивач остаточно не відмовлялась від послуг розподілу природного газу, про розірвання договору чи припинення розподілу природного газу до її об`єктів не заявляла.

Щодо обставин виявленого порушення Кодексу ГРС на об`єкті за адресою: Одеська область, Одеський р-н, смт. Великодолинське вул. Центральна, 130б відповідач зазначив, що після виявлення порушення (несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ), ініціатором проведення експертизи стали працівники АТ "Одесагаз" Жук В.О, Гриньків А.Б, які виявили та зафіксували вказані порушення актом про порушення та фото і відеофіксацією.

В протоколі щодо направлення ЗВТ на експертизу від 02.04.2025 зазначено місце та час проведення експертизи за адресою: м.Одеса, вул. Одарія 1.

Згідно п.п.5 п.5 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС, сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі - Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі). В порушення зазначених приписів позивач не доставив лічильник газу за адресою проведення експертизи.

Також, позивач не надав комісії з розгляду актів про порушення ані висновки експертизи ЗВТ та/або пломб, ані висновки метрологічного дослідження.

В свою чергу, ненадання хоча б одного з висновків є підставою для застосування розділу XI Кодексу ГРС, в розумінні п.6 глави 10 розділу X та п.5 глави 11 розділу X Кодексу ГРС.

Відповідач наполягає, що позивач в порушення п. 1 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС не забезпечив належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема засіб вимірювальної техніки) Vizar G-6, заводський № 0174032.

При цьому, саме позивач, як споживач природного газу, несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), зокрема, лічильника газу, навіть у тому разі, якщо несанкціоновані заходи, здійснені не споживачем, а іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу.

Щодо вимог про визнання недійсними заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу та актів приймання-передачі природного газу відповідач вважає, що вказані вимоги є неналежним та неефективним способом захисту прав, оскільки сам по собі факт встановлення належності чи неналежності підпису Солодухо Г.Р. на заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу та актах приймання-передачі природного газу не спростовує факту існування договірних відносин між АТ "Одесагаз" та ФОП Солодухо Г.Р.

За наведеного відповідач вимоги ФОП Солодухо Г.Р. вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розгляду даного спору Господарським судом Одеської області за наявності аналогічного спору в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області (справа №509/3998/25), суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві позивачем було зазначено, що у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа №509/3998/25 за позовом фізичної особи Солодухо Галини Радиславівни до АТ "Одесагаз" про визнання незаконним рішення комісії з розгляду актів про порушення №30 від 29.05.2025 та визнання протиправними дій з нарахування необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості. За твердженням позивача, у даному позові змінилась підстава звернення до суду ФОП Солодухо Г.Р., враховуючи той факт, що АТ "Одесагаз" посилається на докази в іншій справі, які є неналежними та недопустимими, враховуючи їх недійсність, а також змінився предмет спору.

На вимогу суду 04.06.2026 позивачем було надано до матеріалів справи копію позовної заяви Солодухо Г.Р. до АТ "Одесагаз", скерованої 23.07.2025 до Овідіопольського районного суду Одеської області, та ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.07.2025 про відкриття провадження у справі №509/3998/25.

Предметом спору у вказаній справі є визнання незаконним рішення комісії з розгляду актів про порушення №30 від 29.05.2025, визнання протиправними дій з нарахування необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Аналогічні вимоги, а також вимоги про визнання недійсними заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу та актів приймання-передачі природного газу були заявлені у даній справі №916/1778/26.

Суд враховує, що за приписами ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Враховуючи, що виявлене відповідачем порушення Кодексу ГРС мало місце на об`єкті, на якому ФОП Солодухо Г.Р. здійснює господарську діяльність, договір розподілу природного газу на цей об`єкт укладено між АТ "Одесагаз" та фізичною особою-підприємцем Солодухо Г.Р., даний спір підсудний саме господарському суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів кожного.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Щодо наявності договірних відносин між сторонами даного спору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В силу ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператором газорозподільної системи є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), а постачальником природного газу (далі - постачальник) є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. При цьому, розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів; 6) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж природного газу, інформацію про максимальну номінальну потужність споживання власних об`єктів споживання за договором з оператором газорозподільної/газотранспортної системи, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року). У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Так, в матеріалах справи наявні:

- договір № 187 на постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об`єктів від 01.01.2010;

- акти приймання в експлуатацію комерційного вузла обліку, обладнаного побутовим лічильником газу, від 04.07.2013;

- договір № 187 на розподіл та постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання від 22.01.2015;

- типовий договір розподілу природного газу № 020126 від 01.04.2016;

- заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 020126 від 08.02.2016;

- договір № 020126/П на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання), від 01.04.2016;

- акти приймання-передачі природного газу, починаючи з листопада 2014 року, які підтверджують документальне споживання природного газу.

При цьому суд погоджується з позицією відповідача, що сукупний аналіз наведених документів свідчить про належне приєднання ФОП Солодухо Г.Р. до умов Типового договору розподілу природного газу, фактичне користування послугами Оператора ГРМ та виконання сторонами договірних зобов`язань протягом тривалого періоду часу.

Також, суд критично ставиться до посилань позивача на обставину реєстрації 29.05.2013 на підставі договору дарування №54 від 23.03.2012 за Солодухо Михайлом Івановичем права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що навіть після реєстрації права власності на означений об`єкт за іншою особою (чоловіком позивача), 22.01.2015 між ПАТ "Одесагаз" та ФОП Солодухо Г.Р. було укладено договір №187 про розподіл та постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, за умовами якого постачальник зобов`язався надати споживачу послуги з постачання та транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів споживача, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. В п.2.3 договору сторони визначили, що газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку без коректора та розташовані за адресами: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Великодолинське, вул.Леніна, 130б та Леніна, 134.

Також, 01.04.2016 між ТОВ "Одесагаз-Постачання" та ФОП Солодухо Г.Р. було укладено договір №020126/П. За умовами п.2.1 договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Згідно п.2.5 договору, поштові адреси точок комерційного вузла обліку без коректора: смт.Великодолинське, вул.Центральна, 134 та вул.Центральна, 130б.

Вказаний договір був укладений позивачем саме після приєднання 08.02.2016 до умов договору розподілу природного газу для непобутового споживача шляхом підписання відповідної заяви-приєднання.

Відповідно до пункту 2 гл.1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498.

Згідно п.1.1 Типового договору розподілу природного газу, договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Отже, постачання природного газу споживача можливе лише за умови укладення останнім договору розподілу.

Доказів відмови позивача від послуг розподілу природного газу, про розірвання договору чи припинення розподілу природного газу до її об`єктів матеріали справи не містять.

За наведеного суд констатує, що між сторонами виникли договірні відносини щодо надання АТ "Одесагаз" послуг з розподілу природного газу до об`єктів позивача ФОП Солодухо Г.Р., а остання прийняла ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняла оферту), підписавши заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, здійснюючи споживання природного газу та сплачуючи рахунки оператора ГРМ.

Що стосується вимог позивача про визнання незаконним рішення комісії № 30 від 29.05.2025 по розгляду актів про порушення, проведення донарахування споживачам природного газу по акту про порушення № 07165 від 02.04.2025 та визнання протиправними дій АТ "Одесагаз" з нарахування ФОП Солодухо Г.Р. вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з грудня 2024 по квітень 2025 в сумі 277464,53 грн., суд зауважує наступне.

За умовами пункту 1 глави 6 розділу X Кодексу ГРС (тут і далі в редакції, станом на час виявлення порушення у спірних правовідносинах), власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Приписами пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень споживача, внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, до яких, зокрема, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Несанкціонованим втручанням в роботу засобу вимірювальної техніки/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 1-3 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.

Пунктом 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Відповідно до п. 1, 2 глави 10 Розділу Х Кодексу ГРМ, якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави. Після зняття ЗВТ та/або пломби, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, чи гвинта, на якому закріплено пломбувальний матеріал (далі - пломба), у присутності сторін пломба або ЗВТ пакується в пакет з поліетилену чи з іншого цупкого матеріалу (або в транспортну тару, що передбачена заводом-виробником та зазначена в паспорті на ЗВТ), який опломбовується пломбою Оператора ГРМ з унікальним номером та, за бажанням, пломбою споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). При цьому представник Оператора ГРМ складає протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу (по одному екземпляру для кожної сторони), в якому чітко зазначає: 1) поштову адресу місця проведення експертизи; 2) дату та орієнтовний час проведення експертизи (у випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", Оператор ГРМ зазначає кінцевий строк, до якого має бути передано ЗВТ та/або пломбу до такого суб`єкта); 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо проведення експертизи); 4) сторону, відповідальну за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу; 5) дату останньої повірки ЗВТ. Під час складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу сторона, яка ініціювала експертизу, визначає, ким буде здійснюватися така експертиза (комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб`єктом судово-експертної діяльності, діяльність якого регулюється Законом України "Про судову експертизу"). У випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", передача такого ЗВТ та/або пломби здійснюється у строк, який не повинен перевищувати десяти робочих днів з дня складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу. Експертиза ЗВТ та/або пломби має бути проведена протягом десяти робочих днів з дня складання протоколу (крім випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу"). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі - Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі). У разі відмови споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) від поставлення підпису в протоколі про направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу про це в протоколі робиться відповідний запис, а його другий екземпляр надсилається поштою.

Пунктом 6 глави 10 розділу X Кодексу ГРС визначено, що якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет з пломбою/ЗВТ не буде своєчасно доставлений відповідальною стороною на експертизу, а відповідальною стороною за його доставку на експертизу був визначений споживач (суб`єкт ринку природного газу) - факт пошкодження пломби або недоставка на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з п. 8 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").

Відповідно до п. 11, 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. При складанні акта-розрахунку враховується таке: 1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, у якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість у повному обсязі має бути оплачена споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається Оператором ГРМ: для побутових споживачів - за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат або у випадку нездійснення такої закупівлі - за ціною, визначеною для обсягів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу протягом періоду необлікованого природного газу; для споживачів, що не є побутовими - середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором ГТС відповідно до положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, протягом періоду необлікованого природного газу; 2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, у якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, не включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами та має бути компенсована споживачем Оператору ГРМ за виключенням обсягів споживання, інформація про величину яких була передана Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС відповідно до положень Кодексу ГТС з метою визначення попередньої щодобової алокації відборів. Виключенням є об`єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути оплачена Оператору ГРМ: для побутових споживачів - за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат або у випадку нездійснення такої закупівлі - за ціною, визначеною для обсягів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу протягом періоду необлікованого природного газу; для споживачів, що не є побутовими - середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором ГТС відповідно до положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, протягом періоду необлікованого природного газу; 3) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу відповідно до підпункту 1 цього пункту має бути віднятий об`єм природного газу, фактично нарахований споживачу (інформація про обсяги споживання, яка була передана Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС відповідно до положень Кодексу ГТС з метою визначення остаточної алокації щодобових відборів) протягом періоду порушення. Виключенням є несанкціонований відбір природного газу поза охопленням комерційного вузла обліку; 4) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу пільги та субсидії, на які має право побутовий споживач, не враховуються. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

Як зазначено вище, позивач Солодухо Г.Р. є власницею об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що 20.12.2024 уповноваженими представниками відповідача було здійснено обстеження та контрольний огляд лічильника газу на об`єкті, що належить відповідачу, а саме за адресою: смт.Великодолинське, вул.Центральна, 130б, про що складений відповідний акт. У акті міститься посилання на договір № 020126, споживача ПП "Солодухо", представник споживача Солодухо М.І. За даними акту, на об`єкті встановлений лічильник № 0174032, пломба № 39129424, показники лічильника 22820 куб.м., витоку газу не виявлено.

02.04.2025 на цьому ж об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, розподіл газу на який здійснюється на підставі договору № 020126, був складений акт про порушення № 07165, яким встановлено обставину несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу): підробка пломби лічильника, сколи та подряпини на склі суматора, пломба наліпка відклеєна № 0006582.

За даними лічильника, обсяг споживання газу на час перевірки становив 22838 куб.м. Обстеження проведено за участі Солодухо М.І. та двох представників оператора ГРМ, при цьому, акт містить також зауваження від імені позивача, що вона не є спеціалістом у даній сфері та не може визначитись з порушеннями у роботі лічильника.

Також, в акті наявний напис про відмову Солодухо Г.Р. від його підписання, а також вказано про необхідність з`явитись споживачу на експертизу та зазначено, що комісія оператора ГРМ з розгляду цього акту про порушення буде проводити засідання 29.05.2025 о 10:45, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1. До акту також додається фото та відеофіксація, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Крім того, 02.04.2025 на означеному об`єкті був складений акт про демонтаж побутового лічильника газу № 7, відповідно до якого для проведення експертизи був демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424, а споживачі Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. від підпису на цьому акті відмовились.

В свою чергу, 02.04.2025 на вищевказаному об`єкті був складений акт про монтаж побутового лічильника газу № 8, який містить дані про споживачів Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р., а також про підпис у графі "споживач": Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

Відповідно до протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 № 07165/1, демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424, відповідно до положень Кодексу ГРС, був запакований у сейф-пакет та переданий споживачу Солодухо Г.Р. для забезпечення доставки на місце проведення експертизи за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1, споживача запрошено на 14.04.2025 о 10:00 для проведення експертизи. Акт містить підпис в графі "споживач" Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

Судом встановлено, що 10.04.2025 о 17:30 Солодухо Галина Радиславівна звернулась до поліції з повідомленням про виявлений факт крадіжки за адресою: Одеський р-н, с-ще Великодолинське, вул. Центральна, 134-А. За повідомленням позивача було викрадено речі з літньої кухні, а саме: 2 алюмінієві каструлі; чугунок; газовий лічильник, який мав бути переданий на експертизу.

14.04.2025 уповноваженими особами АТ "Одесагаз" у присутності Солодухо М.І. було складено акт № 310 про те, що лічильник газу не було надано відповідальною особою, яка взяла на себе відповідальність за доставку лічильника на експертизу згідно протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025. При цьому сам споживач при складенні акту був відсутній.

Згідно п.п.5 п.5 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС, сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі - Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі).

Згідно п.6 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС, якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет з пломбою/ЗВТ не буде своєчасно доставлений відповідальною стороною на експертизу, а відповідальною стороною за його доставку на експертизу був визначений: споживач (суб`єкт ринку природного газу) - факт пошкодження пломби або недоставка на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, приймаючи до уваги наявний у справі протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 № 07165/1, а також подану особисто позивачем заяву до поліції про крадіжку лічильника, суд констатує, що останньою не спростована обставина того, що лічильник був переданий їй представником оператора ГРМ для доставки на експертизу, на момент звернення до поліції демонтований лічильник перебував у володінні позивача та мав бути доставлений нею на експертизу, а тому Солодухо Г.Р. у спірних правовідносинах є особою, яка персонально відповідає за доставку лічильника на експертизу та цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі).

В свою чергу, позивач не виконала обов`язку щодо доставки лічильника на експертизу, що в силу пункту 6 Глави 10 Розділу Х Кодексу ГРС кваліфікується як підтвердження викладеного у складеному позивачем акті факту порушення.

Отже, встановлені ознаки порушення - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ - зазначені в акті про порушення, є підтвердженим фактом порушення, визначеного Кодексом ГРС.

Відповідно до п.8 гл.5 р. ХІ Кодексу ГРС, акти про порушення мають бути розглянуті комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає їх правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Розділом XI Кодексу ГРМ передбачений Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу. Відповідно до підпункту 3 п.1 гл.2 р. ХІ Кодексу ГРС, до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Пунктом 1 гл.4 р. ХІ Кодексу ГРМ передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Якщо несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ здійснено шляхом прихованих заходів, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня встановлення відповідного ЗВТ та/або пломби, які виявились пошкодженими (їх встановлення повинно підтверджуватися відповідним актом про їх встановлення), але не більше 12 місяців.

29.05.2025 відбулось засідання комісії АТ "Одесагаз" з розгляду акту про порушення, складеного на об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130б, смт. Великодолинське, Одеська область, споживання природного газу на якому здійснюється за договором № 020126.

Рішенням комісії № 30 акт про порушення було задоволено та вирішено здійснити донарахування вартості необлікованого природного газу на суму 277464,53 грн. Розрахунок здійснений відповідно до акту-розрахунку об`єму необлікованого природного газу, з якого вбачається, що сума нарахувань за порушення розрахована виходячи з потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання, а саме: ПГ-4 1од. - 1,5 куб.м. та АОГВ 48кВт (5,7 куб.м./год), згідно з графіком роботи по ціні ВТВ за період з 21.12.2024 по 01.04.2025. Розрахунок проведений виходячи з кількості днів у місяці, потужності газового обладнання 7,2 куб.м., проведеного об`єму та встановленої ціни за газ. Акт-розрахунок містить повідомлення, що суму нарахувань необхідно сплатити протягом 15 днів з дня отримання акта-розрахунку або звернутись до позивача із заявою про реструктуризацію нарахувань.

05.06.2025 відповідач направив позивачу на адресу: вул. Центральна, 134, смт. Великодолинське, Одеський р-н, Одеська обл. рішення комісії від 29.05.2025 та акт-розрахунок об`єму необлікованого природного газу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було допущено порушення норм Кодексу ГРС, а саме: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та недоставлення лічильника газу для проведення експертизи, суд констатує, що відповідачем обґрунтовано здійснено розрахунок необлікованих об`ємів природного газу спожитого газу з урахуванням положень п.1 Глави 4 Розділу ХІ Кодексу ГРС.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при складенні акту про порушення дотримано вимоги Кодексу ГРС, у зв`язку з чим позивачу правомірно було нараховано вартість недооблікованого (донарахованого) об`єму природного газу, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог про визнання недійсними заяви-приєднання та актів приймання-передачі природного газу.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57)).

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач стверджує, що підпис на заяві-приєднання та актах приймання-передачі природного газу їй не належить.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС систем та пункту 1.3 договору розподілу природного газу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема надання підписаної заяви-приєднання, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Отже, підписана заява-приєднання є лише одним із можливих способів підтвердження приєднання до умов договору, а відсутність або спір щодо підпису на такій заяві саме по собі не свідчить про відсутність договірних відносин між сторонами.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС - визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Пунктом 7 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС встановлено, що за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Таким чином, наведена норма передбачає можливість оспорювання актів приймання-передачі природного газу саме в частині визначення обсягів споживання природного газу. Водночас факт належності чи неналежності підпису певній особі не спростовує факту споживання природного газу за конкретним об`єктом та не спростовує даних вузла обліку природного газу, на підставі яких визначався обсяг споживання.

Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними заяви-приєднання та актів приймання-передачі природного газу є неналежним та неефективним способом захисту права, оскільки навіть встановлення факту неналежності підпису ФОП Солодухо Г.Р. на зазначених документах не спростовує факту існування договірних відносин між сторонами, які підтверджуються фактичним споживанням природного газу, оплатою послуг Оператора ГРМ та іншими доказами, а також не спростовує визначених на підставі показань вузла обліку обсягів розподіленого та спожитого природного газу.

Крім того, позивачем не доведено, яким чином визнання недійсними окремих документів призведе до поновлення його прав.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 02 листопада 2026 р.