Решение № 141144648, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2026Справа № 910/9432/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант"

про стягнення 35 496,91 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - відповідач, Товариство) страхового відшкодування у розмірі 35 496,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 20.11.2020 року № пк144550ак0о, та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 206846040. Оскільки відповідач виплачену позивачем потерпілій особі суму страхового відшкодування у загальному розмірі 66 586,44 грн. компенсував лише частково на суму 28 489,53 грн., Компанія вказувала на наявність у Товариства обов`язку з відшкодування решти страхового відшкодування у розмірі 35 496,91 грн. (з урахуванням передбаченої полісом серії ЕР № 206846040 франшизи у розмірі 2 600,00 грн.).

Ухвалою від 03.08.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9432/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

08.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 08.09.2026 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду, зокрема, на те, що Компанія взагалі не здійснювала оцінки завданого збитку, а керувалася виключно сумою, визначеною на підставі рахунку-оферти № KZZ0001552/KZSF0001544 та наряду-заказу № KZZ0001552/KZNZ0001134, що суперечить нормам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Разом із тим, відповідно до Звіту № ЦВ/23/0347 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного Фізичною особою-підприємцем Скребцовим Сергієм Олександровичем (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 20.12.2022 року № 628/2022, виданий Фондом державного майна України), розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу пневматичних шин (Еш) автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить - 0.22. З урахуванням наведеного, вартість відновлювального ремонту означеного автомобіля (з урахуванням зносу) склала 31 089,53 грн. та була у добровільному порядку сплачена Товариством на користь позивача з вирахуванням передбаченої полісом серії ЕР № 206846040 франшизи у розмірі 2 600,00 грн. (31 089,53 грн. - 2 600,00 грн. = 28 489,53 грн.).

У наведеному відзиві відповідач також посилався на відсутність доказів на підтвердження фактичної вартості проведеного ремонту застрахованого позивачем автомобіля - акту виконаних робіт.

14.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Компанії від 12.09.2026 року № СУ/10769/6 на відзив на позовну заяву, в якій остання вказала, що складений ФОП Скребцовим С.О. Звіт № ЦВ/23/0347 є лише попереднім розрахунком розміру збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу, і така оцінка відображає лише орієнтовну вартість відновлювального ремонту, виходячи з ринкових цін на запчастини та нормативів вартості робіт, прийнятих у сфері технічного страхування та автосервісу. Крім того, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , є таким, що дорівнює 0 (нулю).

Інших клопотань з процесуальних питань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № пк144550ак0о (далі - Договір) щодо транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску.

Відповідно до пунктів 8, 11 Договору до страхових ризиків віднесено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а строком дії Договору визначено: з 24.11.2020 року до 23.11.2022 року.

31.10.2022 року о 17:45 год. у місті Одеса за адресою: вулиця Мечнікова, 128, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із застрахованим позивачем транспортним засобом "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду, у зв`язку з чим, вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 30.11.2022 року в справі № 521/17322/22 водія автомобіля "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого настала ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до полісу серії ЕР № 206846040 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 2 600,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 130 000,00 грн.

Беручи до уваги те, що заявою від 01.11.2022 року потерпіла у ДТП особа (водій автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 звернувся до позивач із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, а також враховуючи акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 02.11.2022 року та виставлений СТО - AUDI Центр Одеса Юг (виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗС ГРУПП") рахунок-оферту від 02.11.2022 року № KZZ0001552/KZSF0001544 на суму 70 032,76 грн. і складений останнім наряд-замовлення № KZZ0001552/KZNZ0001134 (відкритий 01.11.2022 року та закритий 30.12.2022 року) на суму 70 032,76 грн., страховим актом від 16.11.2022 року № ARX3435117 Компанія визнала вищенаведену ДТП страховою подією та вирішила виплатити страхове відшкодування у загальному розмірі 66 586,44 грн. (що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановленою Договором франшизою).

Відповідно до платіжного доручення від 17.11.2022 року № 929775 Компанія перерахувала на рахунок виконавця робіт з відновлення пошкодженого автомобіля - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗС ГРУПП" грошові кошти у загальному розмірі 66 586,44 грн. з призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно акту № ARX3435117, ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , рах. № KZZ0001552 від 02.11.22 Без ПДВ".

Листом від 17.01.2023 року № СУ/010769/3 Компанія звернулася до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 66 586,44 грн.

Оскільки наведена заява позивача у добровільному порядку була задоволена Товариством частково, а відповідач згідно з платіжною інструкцією від 21.11.2023 року № 40955 сплатив позивачу лише 28 489,53 грн. (з призначенням цього платежу: "051*Страх. відшк. в порядку регресу зг.страх.акту № ЦВ/23/0347 за дог.страх. № 206846040 від 17.11.2021. Без ПДВ"), Компанія звернулася до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було зазначено вище, вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Суд зазначає, що 21.05.2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 року.

Разом із тим, відповідно до абзацу 6 частини 6 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Враховуючи набрання чинності вищенаведеними договорами (полісами) та настання спірного у даній справі страхового випадку до 2025 року, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення та набрання чинності полісами, а також на момент настання страхового випадку) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 108 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 року відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 року Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики. За таких обставин, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю.

Заперечуючи проти позову, Товариство зазначало про те, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань у ФОП Скребцова Сергія Олександровича.

Відповідно до складеного на замовлення відповідача ФОП Скребцовим Сергієм Олександровичем (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 20.12.2022 року № 628/2022, виданий Фондом державного майна України) Звіту від 06.07.2023 року № ЦВ/23/0347 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , коефіцієнт фізичного зносу пневматичних шин останнього становить 0,22, а розмір матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу, складає 31 089,53 грн. (з ПДВ на вартість матеріалів та складових).

Проте наведені заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

За умовами пунктів 5.5-5.7 Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен:

а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ;

ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Після закінчення зовнішнього технічного огляду провадиться перевірка роботи двигуна та інших складників, а для спеціалізованих (спеціальних) КТЗ - працездатність спеціального обладнання.

У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану.

Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.

Відповідно до пункту 4.4 означеної Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.

Однак, доказів того, що представниками відповідача та оцінювачем проведено особистий огляд пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем не надано.

Більше того, зі змісту самого Звіту від 06.07.2023 року № ЦВ/23/0347 вбачається, що вирішення поставлених перед оцінювачем питань проводилося останнім у липні 2023 року на основі результату огляду автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , тоді як за змістом наряду-замовлення № KZZ0001552/KZNZ0001134 останній був закритий (ремонтні роботи з відновлення автомобіля виконані) 30.12.2022 року.

Наведені обставини спростовують відповідні посилання відповідача на висновки, викладені у Звіті від 06.07.2023 року № ЦВ/23/0347.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідача на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 року в справі № 924/675/17, за якою, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначаються про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу (п. 4.36, 4.42).

У той же час вказаний у Звіті від 06.07.2023 року № ЦВ/23/0347 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який становить 31 089,53 грн., є більше ніж у 2 рази меншим від вартості робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу, вказаних у рахунку-оферті № KZZ0001552/KZSF0001544 та наряді-замовленні № KZZ0001552/KZNZ0001134, складених СТО.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що наявний у матеріалах справи наряд-замовлення № KZZ0001552/KZNZ0001134 (відкритий 01.11.2022 року та закритий 30.12.2022 року) на суму 70 032,76 грн. за змістом цього документа має юридичну силу акту виконаних робіт з ремонту автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спростовує обґрунтованість посилань Товариства на відсутність у матеріалах справи відповідного первинного документа.

Як було зазначено вище, страховим актом від 16.11.2022 року № ARX3435117 Компанія визнала спірну ДТП страховою подією та на підставі платіжного доручення від 17.11.2022 року № 929775 перерахувала на рахунок виконавця робіт з відновлення пошкодженого автомобіля - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗС ГРУПП" грошові кошти у загальному розмірі 66 586,44 грн. (що становить різницю між дійсною вартістю відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen T-Roc", реєстраційний номер НОМЕР_1 , зафіксованою в наряді-замовленні № KZZ0001552/KZNZ0001134, та встановленою Договором франшизою).

За таких обставин, враховуючи положення статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", беручи до уваги дійсний розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача (66 586,44 грн.), а також визначені полісом серії ЕР № 206846040 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн.) та франшизи (2 600,00 грн.), суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний додатково відшкодувати позивачу 35 496,91 грн. (66 586,44 грн. - 28 489,53 грн. - 2 600,00 грн.).

Враховуючи вищевикладені обставини, вимоги Компанії про стягнення з Товариства страхового відшкодування у розмірі 35 496,91 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 20474912) 35 496 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 91 коп. страхового відшкодування та 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.11.2026 року.

Суддя В.С. Ломака