Постановление суда № 141144622, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/13874/26Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» (84411, Донецька область, село Рубці, вулиця Шевченка, будинок 33, код 37246416)

про забезпечення позову від 29.10.2026 до подання позовної заяви

особи, що можуть набути процесуального статусу у справі:

Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 40, код 21467647)

Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095)

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

29.10.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» (далі за текстом - заявник) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заявник просить заборонити Акціонерному товариству «Банк інвестицій та заощаджень» (далі за текстом - гарант) здійснювати виплату грошових коштів на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі за текстом - Департамент) за банківською гарантією № GC/01/55540 від 27.06.2025 зі змінами № 1 від 27.05.2026 у межах суми 6 756 282,75 грн за вимогами бенефіціара, що ґрунтуються на обставинах порушення договору № 50-25, зазначених у повідомленні Департаменту від 22.09.2026 про його одностороннє розірвання, до набрання законної сили судовим рішенням за майбутнім позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2026 заяву передано на розгляд судді Демидовій М.О.

Заява обґрунтована тим, що між Департаментом та заявником укладено договір № 50-25 від 01.07.2025 про закупівлю робіт з будівництва адміністративної будівлі за адресою: вул. Київська, 48, с. Бишів, Фастівський район, Київська область. Виконання зобов`язань заявника за цим договором забезпечено банківською гарантією № GC/01/55540 від 27.06.2025, за якою заявник є принципалом, а Департамент - бенефіціаром. Додатковою угодою № 3 від 29.05.2026 строк дії договору продовжено до 31.12.2027, а змінами № 1 від 27.05.2026 строк дії гарантії продовжено до 31.12.2027. Листом від 22.09.2026 № 4138/34/34.06.01/2026 Департамент з посиланням на пункт 4.1.9 договору та систематичне і грубе порушення підрядником договірних зобов`язань повідомив про розірвання договору з 03.10.2026. Заявник вважає таке розірвання неправомірним і має намір звернутися з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору. Заявник стверджує, що зазначені у листі обставини можуть бути використані Департаментом для пред`явлення вимоги за гарантією, а виплата протягом п`яти робочих днів з дня отримання вимоги може відбутися до вирішення спору по суті, спричинити виникнення регресних вимог гаранта до заявника та необхідність ініціювання нових судових проваджень.

Відповідно до частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або судом, до якого має бути подано позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

У спорах немайнового характеру має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Щодо наявності спору суд зазначає, що листом від 22.09.2026 № 4138/34/34.06.01/2026 Департамент повідомив заявника про розірвання договору № 50-25 від 01.07.2025 з 03.10.2026 з посиланням на систематичне та грубе порушення підрядником договірних зобов`язань. Заявник не погоджується з правомірністю такого розірвання та має намір оспорювати відповідний односторонній правочин у судовому порядку. Таким чином, між сторонами існує спір щодо правомірності припинення договору та наявності порушень підрядником договірних зобов`язань.

Щодо зв`язку запитуваного заходу з предметом майбутнього позову суд зазначає таке.

Відповідно до умов банківської гарантії № GC/01/55540 від 27.06.2025 (в редакції змін № 1 від 27.05.2026) гарант зобов`язався сплатити бенефіціару суму гарантії у разі настання обставин невиконання (неналежного виконання) принципалом будь-якого власного зобов`язання за договором, а також дій (бездіяльності) принципала, що призвели до неможливості подальшого виконання договору.

Згідно з пунктом 15-1.5 договору забезпечення виконання договору не повертається підряднику, зокрема, у разі дострокового розірвання замовником договору у випадку, якщо підрядник не виконує або неналежно виконує свої зобов`язання за договором.

Отже, обставини, які Департамент навів як підставу одностороннього розірвання договору, за умовами договору та гарантії одночасно є підставою для пред`явлення вимоги про сплату суми гарантії. Наявність чи відсутність порушень підрядником договірних зобов`язань, на які посилається Департамент у листі від 22.09.2026, становитиме предмет судового дослідження у справі за майбутнім позовом.

За таких обставин банківська гарантія у цьому випадку не є відокремленою від спірних правовідносин сторін договору, а реалізація гарантії за вимогою, що ґрунтується на тих самих обставинах, є наслідком правовідносин між заявником та Департаментом. Запитуваний захід обмежений саме вимогами бенефіціара, що ґрунтуються на обставинах, зазначених у повідомленні від 22.09.2026 про одностороннє розірвання договору, а тому має безпосередній зв`язок з предметом майбутнього позову.

Суд також враховує, що Північний апеляційний господарський суд у постанові від 07.04.2026 у справі № 910/1917/26 за подібних правовідносин виснував, що необґрунтоване, на думку принципала, рішення замовника та банківська гарантія забезпечення відповідного зобов`язання є взаємопов`язаними. Банківська гарантія в такому випадку є наслідком правовідносин між позивачем та відповідачем, а заборона вчиняти дії щодо стягнення гарантії не обмежує реалізацію самостійного забезпечувального інструменту, а лише зберігає кошти у гаранта на період розгляду справи по суті і не позбавляє бенефіціара права звернутися до гаранта з вимогою після вирішення спору не на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в разі стягнення гарантії позивач буде змушений звертатися до суду з окремим позовом про повернення коштів, що призведе до фінансових втрат та додаткових витрат на судовий розгляд спору. Зазначеною постановою заборонено як бенефіціару, так і гаранту вчиняти дії щодо стягнення (списання) банківської гарантії до набрання рішенням законної сили.

Щодо ризику незабезпечення ефективного захисту прав заявника суд зазначає таке.

Відповідно до умов банківської гарантії № GC/01/55540 від 27.06.2025 (в редакції змін № 1 від 27.05.2026) гарант зобов`язаний здійснити виплату протягом п`яти робочих днів з дня одержання належно представленої письмової вимоги бенефіціара. Попереднє встановлення факту порушення договору в судовому порядку для цього не потрібне. Строк дії гарантії визначено до 31.12.2027 включно, тобто він охоплює весь період, необхідний для розгляду спору за майбутнім позовом.

Наявність спору між принципалом і бенефіціаром щодо виконання основного зобов`язання сама по собі не перешкоджає пред`явленню бенефіціаром вимоги за гарантією та її виконанню гарантом. Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, гарант не вправі втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом і вирішувати, чи виконав принципал зобов`язання за основним договором. Отже, ні звернення заявника до суду з позовом, ні розгляд справи не усувають можливості звернення Департаменту до гаранта з вимогою про виплату до вирішення спору по суті.

Судова практика свідчить, що бенефіціари реалізують таку можливість саме під час розгляду спору. Так, у справі № 910/1917/26 Північний апеляційний господарський суд у постанові від 07.04.2026 встановив, що 03.03.2026, вже після відкриття провадження у справі та звернення позивача із заявою про забезпечення позову, бенефіціар звернувся до банку-гаранта з вимогою про сплату за гарантією. З урахуванням цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.

Таким чином, відсутність вимоги бенефіціара до гаранта на момент подання заяви про забезпечення позову не свідчить про відсутність реальної загрози її пред`явлення. Очікування такої вимоги позбавило б забезпечення позову сенсу. Гарант виконує вимогу протягом п`яти робочих днів, а цього строку недостатньо для звернення до суду з новою заявою про забезпечення позову, її розгляду та виконання ухвали.

Крім того, у цій справі Департамент уже вчинив дії, які за умовами договору передують зверненню за гарантією. Він офіційно заявив про систематичне та грубе порушення підрядником договірних зобов`язань і розірвав договір з цієї підстави з 03.10.2026. Згідно з пунктом 15-1.5 договору дострокове розірвання замовником договору у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань є підставою для неповернення забезпечення виконання договору. Пунктом 15-1.7 договору передбачено, що в такому разі замовник направляє банку лист-вимогу про сплату грошової суми за гарантією, а підряднику повідомлення про неповернення забезпечення. Отже, звернення Департаменту до гаранта є передбаченим договором наступним кроком після розірвання договору, а не припущенням заявника.

Відповідно до статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові. Отже, у разі здійснення виплати до вирішення спору по суті у заявника виникне обов`язок відшкодувати гаранту сплачену суму, а для відновлення свого становища у разі задоволення позову заявник буде змушений звертатися до суду з окремим позовом про повернення коштів від бенефіціара. Таким чином, невжиття запитуваного заходу може призвести до того, що заявник не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Щодо співмірності та збалансованості інтересів суд зазначає, що запитуваний захід стосується лише однієї банківської гарантії, обмежений її сумою та виключно вимогами бенефіціара, що ґрунтуються на обставинах, наведених у повідомленні про розірвання договору, і має тимчасовий характер. Такий захід не припиняє дії гарантії, не звільняє гаранта від зобов`язання перед бенефіціаром і не позбавляє Департамент права на отримання відповідних коштів у разі відмови в задоволенні позову, а лише зберігає існуюче становище на період судового розгляду. Заборона не стосується інших гарантій, рахунків та операцій гаранта, а отже не є втручанням у його господарську діяльність.

Суд враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2025 у справі № 910/7497/24, щодо незалежного характеру гарантійного зобов`язання. Водночас обставини цієї справи відмінні.

У справі № 910/7497/24 предметом позову було визнання укладеною додаткової угоди щодо продовження строку виконання грошових зобов`язань. Суди заборонили банку здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями за будь-якими вимогами бенефіціара. Саме щодо такої заборони, не обмеженої підставами вимог бенефіціара, об`єднана палата сформулювала висновок про відсутність зв`язку із предметом позову та про втручання в господарську діяльність банку

Натомість у цій справі запитуваний захід стосується однієї гарантії та обмежений вимогами бенефіціара, що ґрунтуються на тих самих обставинах порушення договору, які є підставою оспорюваного одностороннього правочину. Наявність або відсутність цих порушень становитиме предмет судового дослідження за майбутнім позовом.

Крім того, умовами договору (пункт 15-1.5) дострокове розірвання договору замовником з підстави невиконання підрядником зобов`язань прямо пов`язано з неповерненням забезпечення виконання договору. Отже, у цій справі виконання гарантії безпосередньо залежить від обставин, що є предметом спору.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України його застосування є правом суду. Обставин, з якими частина третя статті 141 Господарського процесуального кодексу України пов`язує обов`язкове застосування зустрічного забезпечення, судом не встановлено. З огляду на тимчасовий характер запитуваного заходу та те, що він не передбачає вилучення чи передачі коштів, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявником доведено наявність передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для забезпечення позову, а запитуваний захід відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності та збалансованості інтересів сторін та інших учасників правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 140, 141, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

2. Заборонити Акціонерному товариству «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095) здійснювати виплату грошових коштів на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 40, код 21467647) за банківською гарантією № GC/01/55540 від 27.06.2025 зі змінами № 1 від 27.05.2026 у межах суми 6 756 282,75 грн за вимогами бенефіціара, що ґрунтуються на обставинах порушення договору № 50-25 від 01.07.2025, зазначених у листі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації від 22.09.2026 № 4138/34/34.06.01/2026 про одностороннє розірвання договору, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» до Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору № 50-25 від 01.07.2025.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід», що відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України позовна заява має бути подана протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали.

4. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Захід» (84411, Донецька область, село Рубці, вулиця Шевченка, будинок 33, код 37246416).

5. Боржник: Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095).

6. Ухвала набирає законної сили 02.11.2026, підлягає негайному виконанню, є виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання до 02.11.2029.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Марія ДЕМИДОВА