Постановление суда № 141144313, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.10.2026Справа № 910/6759/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою на дії Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниза позовомНаціонального банку України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 00032106) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (04210, місто Київ, пр.Івасюка Володимира, будинок 12Л, ідентифікаційний код юридичної особи 32044578) стягнення заборгованості у розмірі 2 989 195 грн. 35 коп.

Представники:

від Стягувача: не з`явились;

від Боржника: Каратун Т.В. (представник в порядку самопредставництва);

від ДВС: Вірченко Ю.М. (представник в порядку самопредставництва);

ВСТАНОВИВ

Національний банк України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 999 234 грн. 70 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року по справі №910/6759/25 у задоволенні позовних вимог Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення заборгованості у розмірі 2 989 195 грн. 35 коп. відмовлено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 року по справі №910/6759/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6759/25 задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/6759/25 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 у справі №910/6759/25 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурі технології" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6459/25 задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурі технології" 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

20.02.2026 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва та постанови Північного апеляційного господарського суду видано накази.

02.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25 призначено на 09.09.2026 року.

19.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшли заперечення проти скарги.

21.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення проти скарги.

26.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» надійшли додаткові пояснення.

28.10.2026 року через систему «Електронний суд» від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 28.10.2026 року представники Національного банку України та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечили проти задоволення скарги. Представник Скаржника в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка в судове засідання представника Скаржника не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Суд, дослідивши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25, вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Аналогічне положення закріплено в частині 1 статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталася увага, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною, але невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя (див. рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 27.07.2004 у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України тощо).

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

ЄСПЛ зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (рішення від 06.09.2007 у справі "Моргуненко проти України" та від 27.11.2008 у справі "Крутько проти України").

Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - логічно та функціонально відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам «верховенства права» (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист (перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019).

Окрім цього, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2024 № 6-р(ІІ)/2024 вказував, що виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. На стадії здійснення судового контролю за виконавчим провадженням розгляд скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця спрямовано на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист. Відповідно, належний рівень організації виконавчого провадження та можливість судового оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця без будь-яких несправедливих обмежень та надмірних перешкод є запорукою реального та своєчасного виконання судового рішення та сприяє підвищенню довіри до судової влади (п.4.5 рішення).

Як встановлено у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 наведено висновок, за яким під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини 1 статті 341 цього Кодексу.

Перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 2-1441/10, від 07.07.2021 у справі № 127/2-200/2004, від 19.04.2023 у справі № 759/20392/18).

Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об`єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та не міг дізнатись про порушення своїх прав (постанова Верховного Суду від 04.11.2022 у справі № 761/38464/20).

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) виконавця необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо) (див. постанову Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г).

Як вбачається з поданої скарги, скаржник просить Суд визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 29.06.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ВП № 81365626, а саме наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 про стягнення з Національного банку України на користь ТОВ «Українські архітектурні технології» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. у справі № 910/6759/25; визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 29.06.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ВП № 81365639, а саме наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 про стягнення з Національного банку України на користь ТОВ «Українські архітектурні технології» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. у справі № 910/6759/25; скасувати рішення (повідомлення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 29.06.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ВП № 81365626 (наказ на 20 000 грн); скасувати рішення (повідомлення) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Романа Сергійовича від 29.06.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ВП № 81365639 (наказ на 10 000 грн); зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) повторно розглянути заяву представника ТОВ «Українські архітектурні технології» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн у справі № 910/6759/25; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) повторно розглянути заяву представника ТОВ «Українські архітектурні технології» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у справі № 910/6759/25; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчих проваджень за заявами представника ТОВ «Українські архітектурні технології» про примусове виконання судових рішень на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 у справі №910/6759/25 (на суми 20 000 грн та 10 000 грн відповідно).

З огляду на вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25, останнім оскаржуються саме повідомлення державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання ВП №81365626, ВП № 81365639 від 29.06.2026 року.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року по справі №910/6759/25 у задоволенні позовних вимог Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення заборгованості у розмірі 2 989 195 грн. 35 коп. відмовлено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 року по справі №910/6759/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6759/25 задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/6759/25 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2025 у справі №910/6759/25 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурі технології" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6459/25 задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурі технології" 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

20.02.2026 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва та постанови Північного апеляційного господарського суду видано накази.

29.06.2026 року державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем та Лазаревою Альоною Ігорівною повернуто виконавчі документи стягувачу №910/6759/25 видані 20.02.2026 року Господарським судом міста Києва в частині стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. та 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу без прийняття до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Вказані постанови були надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 02.07.2026 року, проте були повернуті на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання ВП № 81365626 від 29.06.2026 року були отримані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 17.08.2026 року, що підтверджується відповідними записами на листах.

Таким чином, Суд зазначає, що Скаржник відповідно до п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України мав право звернутися до господарського суду із зазначеною скаргою, зокрема, в частині визнання неправомірними рішень державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.06.2026 про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання протягом 10 календарних днів з дня отримання оскаржуваних повідомлень, починаючи з 17.08.2026 р., тобто у строк по 27.08.2026 року.

Проте, Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до суду з вказаною скаргою 01.10.2026 року, що підтверджується даними в системі «Електронний суд», тобто з пропуском строку, визначеного п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернувся зі скаргами до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25.

Листами №143984/161443-33-26/20.1 від 22.09.2026 року, №143985/161443-33-26/20.1 від 22.09.2026 року заступник директора Департаменту - начальник Відділу примусового виконання рішень Іваном Нещадим відмовив у задоволенні скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» від 28.08.2026 року. Вказані листи були отримані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 23.09.2026 року, що підтверджується відповідними підписами про їх отримання.

Суд зазначає, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2022 р. у справі № 925/308/13-г, від 12.01.2021 р. у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 р. у справі № 918/333/13-г.

За таких підстав, Суд зазначає, що з моменту отримання 17.08.2026 року уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» повідомлень про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання ВП № 81365626 від 29.06.2026 року Скаржник був обізнаним про порушення його прав у виконавчому провадженні незважаючи на звернення зі скаргами до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25, оскільки таке звернення жодним чином не зупиняє перебіг строків на звернення зі скаргою до суду відповідно до вимог ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

У поданих письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» зазначає про триваючий характер порушень прав Стягувача та про добросовісну поведінку Стягувача, адже він вважав, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог чинного законодавства відреагує на його скаргу належним чином. Також зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНІСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» дізналось про порушення прав 23 вересня 2026 року, в межах термінів визначених статтею 341 Господарського процесуального кодексу України подало до господарського суду міста Києва Скаргу на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - 1 жовтня 2026 року.

Проте, Суд не приймає до уваги вказані доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», оскільки останній був обізнаний про порушення його прав саме з моменту отримання 17.08.2026 року уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» повідомлень про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання ВП № 81365626 від 29.06.2026 року. При цьому, Суд зазначає, що предметом оскарження є саме рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання ВП №81365626, ВП № 81365639 від 29.06.2026 року, а не рішення начальника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оформлені листами №143984/161443-33-26/20.1 від 22.09.2026 року, №143985/161443-33-26/20.1 від 22.09.2026 року, які скаржник отримав саме 23.09.2026 року.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до суду з вказаною скаргою з пропуском строку, визначеного п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, частиною 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25 Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги.

При цьому, до скарги на дії державного виконавця Скаржником не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували причини та неможливість подання скарги у встановлений положеннями Господарського процесуального кодексу України строк.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25 після закінчення процесуального строку, встановленого законом, а Скаржником не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25 підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 118, 119, 233, 234, 235, 341, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ АРХІТЕКТУРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/6759/25 - залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали:30 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин