Решение № 141140337, 02.11.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2720/26

Номер провадження 2/585/1733/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Морозової Аліни Дмитрівни , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Морозова А.Д., яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1519-3296 від 28.02.2025 р., в розмірі 24 095,00 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову вказано, що 28.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1519-3296. Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7538, для підписання Кредитного договору №1519-3296 від 28.02.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 5 000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період* 21 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: * 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; * 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит. Станом на 06.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить**: 24 095,00 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 5 000,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 15 845,00 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК 2 500,00 гривень; - заборгованість по комісії 750,00 гривень. Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача.

Ухвалою судді від 16 липня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.02.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 1519-3296 про відкриття кредитної лінії. Договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 7538 (а.с.11-201 зв.).

Також, 28.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором А7538 Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту) які затверджені наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 23-П від 10.02.2025 року (а.с.22-30).

28.02.2025 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А 7032 було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит яка затверджена Наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 23-П від 10.02.2025 року (а.с.83зв.)

(а.с.85-86,88-90).

Згідно з листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 07.05.2026 року, платіжною системою EasyPay підтверджено виконання платіжних операцій із видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 1519-3296 від 28.02.2025 року на суму 5 000,00 грн., на картку № НОМЕР_2 , (а.с.60).

Відповідно до довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1519-3296 від 28.02.2025 року, позичальниці ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти на загальну суму 5 000,00 грн., (а.с.61).

Як убачається з розрахунку заборгованості за договором 1519-3296 від 28.02.2025 року,станом на 06.05.2026р. загальна заборгованість становить 24 095,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. основний борг, 15 845,00 грн. - залишок відсотків , заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК- 2 500,00 грн.,750,00 комісія за надання кредиту (а.с. 93-95зв.).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 28.02.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 1519-3296, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, позивач є належним кредитором за кредитним договором № 1519-3296 від 28.02.2025 року та має право вимагати від відповідачки виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідачка умови укладеного договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 06.05.2026 року має заборгованість у розмірі 24 095,00., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 845,00 грн. сума заборгованості за відсотками, заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 2 500,00грн., 750,00 комісія за надання кредиту, яку ОСОБА_1 добровільно не сплачує.

Оскільки добровільно відповідачка указану заборгованість не повертає, доказів про відсутність заборгованості суду нею також не надано, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 000,00 та в частині стягнення заборгованості по відсоткам в сумі 15 845,00 грн., що разом становить 20 845,00 грн.

Щодо вирішення вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК в розмірі 2 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як установлено судом, між сторонами укладено кредитний договір № 1519-3296 від 28.02.2025 року, за яким відповідачу надано кредит. Позивач просить стягнути з відповідача 2 500,00 грн., нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Оскільки заявлені до стягнення суми нараховані у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а прострочення виникло в період дії в Україні воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За таких обставин відповідачка звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а тому правові підстави для стягнення з нього 2 500,00 грн. нарахувань за цією статтею відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 2 500,00 грн. заборгованості, нарахованої на підставі статті 625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 750,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.11 договору про відкриття кредитної лінії № 1519-3296 від 28.02.2025 передбачено сплату позичальником одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту. Враховуючи, що сума кредиту становить 5 000,00 грн, розмір зазначеної комісії складає 750,00 грн.

Наявність такої умови також підтверджується паспортом споживчого кредиту від 28.02.2025, у якому окремо зазначено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту.

Отже, судом установлено, що умова про сплату комісії була включена до тексту договору та відображена в паспорті споживчого кредиту, з якими позичальниця була ознайомлена до укладення договору.

Разом із тим сам факт погодження споживачем певної умови договору не виключає необхідності перевірки її відповідності вимогам законодавства, зокрема принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, законодавець передбачає можливість включення комісій кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом. Водночас наведена норма не означає, що будь-яка встановлена кредитодавцем комісія незалежно від її розміру, економічного змісту та обґрунтованості автоматично є справедливою умовою договору та підлягає стягненню.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Вирішуючи питання про правомірність стягнення спірної комісії, суд також ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавством передбачено можливість установлення комісії за здійснення операції з видачі кредиту, а під час перевірки відповідної умови договору на предмет справедливості необхідно враховувати сукупну вартість плати за користування кредитом, яка складається, зокрема, з процентів та комісії, а також суму наданого кредиту.

Отже, сама по собі відсутність окремого опису додаткової послуги або встановлення комісії за видачу кредиту не є безумовною підставою для висновку про нікчемність відповідної умови договору. Водночас наведена правова позиція Верховного Суду не звільняє суд від обов`язку перевірити конкретну умову договору з огляду на її зміст, розмір установленої плати та загальну вартість кредиту.

У даній справі судом установлено, що сума наданого відповідачці кредиту становила 5 000,00 грн., тоді як договором передбачено сплату одноразової комісії за його видачу в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 750,00 грн. Крім того, умовами договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 365 % річних на початковому етапі кредитування та 270,1 % річних у подальшому. Таким чином, комісія у розмірі 15 % від суми кредиту встановлена додатково до значної плати за користування кредитними коштами у вигляді процентів.

При цьому з пунктів 1.1, 4.6, 4.7, 4.11 договору не вбачається, які саме окремі дії або послуги кредитодавця становлять економічний зміст комісії у розмірі 750,00 грн. Пункт 4.6 договору передбачає надання кредиту шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок позичальниці, тобто визначає спосіб виконання кредитодавцем свого основного зобов`язання щодо надання кредиту.

Водночас паспорт споживчого кредиту містить відомості про те, що платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору, не застосовуються, а комісія за видачу кредиту зазначена окремим платежем без розкриття її конкретного економічного змісту. Суд також бере до уваги, що паспортом споживчого кредиту визначено загальні витрати за кредитом у розмірі до 16 746,17 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту до 21 746,17 грн. та реальну річну процентну ставку 3 858,50 %. Наведені показники свідчать про значний загальний обсяг фінансових зобов`язань, покладених на позичальницю порівняно із сумою фактично отриманого кредиту.

За таких обставин суд оцінює не лише формальне погодження відповідачкою умови про сплату комісії, а й сукупний економічний тягар, покладений на неї договором, співвідношення суми кредиту, процентів та додаткової одноразової плати, а також відсутність належного розкриття економічного змісту такої комісії.

Саме сукупність наведених обставин, а не лише відсутність окремої додаткової послуги, дає суду підстави дійти висновку, що встановлення одноразової комісії у розмірі 15 % від суми кредиту за наведених умов кредитування створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачці та не відповідає вимогам добросовісності, розумності й справедливості.

При цьому суд зауважує, що висновок у цій справі не ґрунтується на твердженні про загальну заборону встановлення кредитодавцем комісій за видачу кредиту, оскільки така можливість передбачена Законом України «Про споживче кредитування». Суд оцінює конкретну договірну умову з урахуванням її розміру та сукупної вартості кредиту.

За таких обставин суд доходить висновку, що умова пункту 4.11 договору в частині встановлення комісії за видачу кредиту в розмірі 750,00 грн. є несправедливою, а тому правові підстави для стягнення з відповідачки зазначеної суми відсутні.

Отже, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 750,00 грн. комісії за видачу кредиту належить відмовити.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 20 845,00 грн., що становить 86,51% , тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 303,24 грн. (2 662 грн. 40 коп. х 86,51 % : 100 = 2 303,24 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Морозової Аліни Дмитрівни , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26,офіс 407 реквізити: IBAN № НОМЕР_3 у АБ «УкргазБанк») суму заборгованості за кредитним договором № 1519-3296 від 28.02.2025 року в розмірі 20 845,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот сорок п`ять гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2 303,24 грн. (дві тисячі триста три гривні 24 копійки).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга