Решение № 141139620, 22.10.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 199/15322/25

Номер провадження2/205/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д.С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшли матеріали позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 05.05.2024 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1391-0560, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 20000,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; промо-ставка-0,58% в день, знижена % ставка 1,45% в день; стандартна % ставка-1,45% в день, комісія за надання кредиту 15,00% від суми кредиту. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач у подальшому всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Станом на 10.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 93250,00 грн, який складається з простроченої заборгованості: за кредитом 20000,00 грн, за нарахованими процентами 73520,00 грн.

Оскільки відповідачем грошові кошти не було повернуто, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1391-0560 від 05.05.2024 у розмірі заборгованості за кредитом -20000,00 грн, за нарахованими процентами 73520,00 грн, що разом становить 93250,00 грн, а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.02.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору від 05.05.2024 року № 1391-0560 в електронній формі. Зазначала, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу оферти, її акцепту, проходження ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, отримання та використання одноразового ідентифікатора саме відповідачем, а також підтвердження вчинення електронного правочину. Наголошувала, що надана позивачем роздруківка кредитного договору сама по собі не підтверджує волевиявлення сторін на його укладення та не дає можливості встановити факт накладення електронних підписів сторонами.

Також відповідач зазначає про відсутність належних та допустимих доказів фактичного отримання нею кредитних коштів. Зокрема, вказувала, що наданий позивачем лист АТ КБ «ПриватБанк» не містить повних реквізитів рахунку отримувача та не підтверджує належність зазначеної платіжної картки відповідачу, а довідка про видачу кредиту та розрахунок заборгованості складені самим позивачем і не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують здійснення відповідної фінансової операції. Крім того, позивачем не надано доказів наявності правовідносин із банком щодо здійснення переказу кредитних коштів та доказів перерахування коштів на рахунок відповідача.

Крім того, відповідач заперечує проти нарахування процентів за кредитним договором, посилаючись на те, що договір, за твердженням позивача, укладено 05.05.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні 1 %. Вказує, що передбачена пунктом 4.10 договору процентна ставка у розмірі 1,45 % на день суперечить вимогам законодавства, а відповідна умова договору є нікчемною згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене відповідач вважала позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17.09.2026 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази у Монобанку емітенту АТ «Універсал Банк».

Представник позивача Огоновська Ю.С. проти проведення розгляду справи у її відсутність, задоволення позовних вимог та заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак про причини своєї неявки суд не повідомила.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 р. № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», яке розміщено в загальному доступі на сайті позивача, Товариству з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

05.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1391-0560, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 20000,00 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 30 днів; промо-ставка 0,58%, знижена % ставка 1,45 % в день; стандартна % ставка 1,45% в день; комісія за видачу кредиту- 15,00% від суми кредиту.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https:// creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

До кредитного договору позивач додав Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) C0958.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до паспорта споживчого кредиту, який був підписаний сторонами 05.05.2024 та підпис відповідача на якому вчинено із застосовуванням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора, клієнту запропоновані умови: тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 20000,00 грн; строк кредитування 365 календарних днів; базовий період сплати відсотків 30 календарних днів; мета отримання кредиту задоволення особистих потреб; спосіб та строк надання кредиту шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1391-0560 від 05.05.2024 видача коштів за вказаним кредитним договором здійснювалась за допомогою системи LiqPay: платіж 2458100732; дата 05.05.2024; номер карти № НОМЕР_1 ; тип операції: видача кредиту; сума 20000,00 грн.

На виконання ухвали суду 29.09.2026 АТ «Універсал Банк» надало відповідь, згідно якого зазначили, що Банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомлено наступне: на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . Також надали рух коштів (виписку) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки N? НОМЕР_3 , за 05.05.2024 року, як підтвердження зарахування суми 20 000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1391-0560 від 05.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за вказаним кредитним договором станом на 10.09.2025 становить 117150,00 грн і складається з основного боргу 20000,00 грн; залишку відсотків 97150,00 грн.

Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 23630,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 93520,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 20000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 73520,00 гривень; що разом становить 93520,00 гривень.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 11ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно із ст. 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми ст.11Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір у електронній формі та погоджені всі його істотні умови. Даний договір раніше не оспорювався відповідачем та не визнавався судом недійсним, відповідних доказів матеріали справи не містять.

У відповідності до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. Отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і в такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначеними у договорі.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норми вільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції» від 12червня 2009 року №2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Отже, заборгованість що складається: 20000,00 грн - основного боргу суд стягує в повному обсязі.

З приводу вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 73520,00 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Договір №1391-0560 від 05.05.2024 було надано ОСОБА_1 з встновленою промо-ставкою-0,58% в день, зниженою % ставка 1,45% в день; стандартною % ставка-1,45% в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та є фіксованою.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення заборгованість за відсотками.

Однак, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до положень ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX продовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник нараховував споживачу відсотки у розмірі 1,45 % денної ставки за період з 04.06.2024 по 04.05.2025.

Таким чином, нарахування кредитором за договором споживчого кредитування, укладеним після внесення в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» змін, відсотків за денною процентною ставкою більшою ніж 1% не відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене проценти на стягнення яких має право позивач з урахуванням положень ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» за період з 04.06.2024 по 04.05.2025 складають 67000 грн (20000*1%*335:100) + проценти нараховані за промо ставкою 0,58% за період з 05.05.2024 по 03.06.2024 у розмірі 3480,00 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2343,66 грн (90480,00 грн х 2422,40 грн/93520,00 грн = 2343,66 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 627, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1391-0560 від 05.05.2024 в розмірі 90480 (дев`яносто тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 70480,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 2343 (дві тисячі триста сорок три) гривні 66 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598), бул. Лесі Українки, буд. 26 офіс 407, м. Київ, 01033, електронна адреса: esud@creditkasa.ua.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Денис ГРОНА