Решение № 141137512, 02.11.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2566/26

Провадження № 2/601/1371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

02 листопада 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Хміль Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду м.Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позов до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №104534 від 09.03.2024 в розмірі 16230 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.03.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №104534, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит в сумі 4000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її банківський рахунок, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків не виконала. 23.12.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №23122024. Згідно даного договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №104534 від 09.03.2024. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 16230 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4591,20 грн. - заборгованість за відсотками, 7638,80 грн. - заборгованість за пенею.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву у якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Будь яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило. Відзив на позов не подала.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи:

09.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту №104534, який підписано позичальником електронним підписом KL9429.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 06.06.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Згідно із п. 1.3. Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.aviracredit.com.ua (п. 1.7. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору, Товариство має право без згоди Клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони - Кредитодавця за цим Договором.

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №104534 від 09.03.2024 є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, відповідно до якого: дата видачі кредиту - 09.03.2024, дата останнього платежу - 06.06.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 90 днів, сума кредиту - 4000,00 грн., реальна річна процентна ставка - 646514 %, загальна вартість кредиту - 12920 грн.

Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026, наданою ТОВ «ФК «Авіра Груп» підтверджується, що Акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 для укладення договору №104534 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9429 09.03.2024 о 18:08:05, який відправлено у формі СМС на номер телефону НОМЕР_1 , номер банківської картки НОМЕР_2 .

ТОВ «ПрофітГід» надало Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого слідує, що на номер банківської картки НОМЕР_2 від ТОВ «ФК «Авіра Груп» 09.03.2024 о 18:08 відбувся переказ коштів на суму 4000,00 грн. відповідно до Кредитного договору №104534.

Відповідно до розрахунку за кредитним договором №104534 від 09.03.2024, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп» вбачається, що 09.03.2024 ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 4000,00 грн. Загальна заборгованість за кредитом складає 16230 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4591,20 грн. - заборгованість за відсотками, 7638,80 грн. - заборгованість за пенею.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №104534 від 09.03.2024 перейшло до позивача.

Пунктом 2.1. Договору факторингу визначено, що згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ним відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

23 грудня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Авіра Груп» підписали Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу №23122024 від 23.12.2024.

Відповідно до витягу сформованого 01.07.2026 до договору факторингу №23122024, ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16230 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4591,20 грн. - заборгованість за відсотками, 7638,80 грн. - заборгованість за пенею.

З відповіді АТ «Універсал Банк» від 29.09.2026 на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку 09.03.2024 здійснено переказ коштів на суму 4000 грн..

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи зі змісту статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених договором та в межах обумовленого предмета договору.

Проте, боржник ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала та допустила заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Суд, оцінивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача суми тіла кредиту є підставними та підлягають до задоволення, а тому слід стягнути із відповідача 4000 грн. заборгованості за тілом кредиту.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2.1 договору про надання фінансового кредиту №104534 встановлено, що кредит надається для задоволення особистих потреб позичальника.

Згідно із п. 1.3. Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).

Кредитний договір №104534 був укладений між сторонами 09.03.2024, тобто уже після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу відсотків, оскільки вважає, що такі відсотки відповідачу слід нараховувати з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% з урахуванням вимог зазначеного Закону.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими відсотками розраховується наступним чином: 4000*1%*90 = 3600.

Таким чином, сума процентів за користування кредитом становить 3600 грн.

Відтак, враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов у частині стягнення із відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом слід задовольнити частково на суму 3600 грн.

Суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідача в користь позивача пені в сумі 7638,80 грн з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування пені за невиконання відповідачем умов кредитного договору в період дії воєнного стану, вказані суми в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню позивачем, як новим кредитором, а тому відсутні підстави для стягнення таких сум з відповідача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, набув права нового кредитора до відповідача, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором №104534 від 09.03.2024 року в розмірі 7600 грн, з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3600 грн заборгованість за відсотками, частково задоволивши позов.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: договір про надання правової допомоги за №42649746/01 від 01 червня 2026 року, додаткову угоду за №104534 від 29.06.2026 року до договору про надання правової допомоги за №42649746/01 від 01 червня 2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 29.06.2026 року, детальний опис робіт (наданих) послуг, на загальну суму 6000 грн.

Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2809,61 гривень (7600 х 6000/16230).

Крім того, на підставі вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір у розмірі 1246,72 грн. (2662,40*7600/16230).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.12,13,76-83,89,95,141,229,258,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінас», заборгованість за кредитним договором №104534 від 09.03.2024 року в розмірі 7600 гривень з яких: 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3600 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінас» судовий збір у розмірі 1246 гривень 72 копійки та 2809 гривень 61 копійку витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: м.Брова ри вул.Симона Петлюри,21/1 Київська область, 07406;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: