Решение № 141126814, 20.10.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

554/18002/25

2/532/874/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»,

представник позивача Усенко М. І.,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 29436 грн.

У позовній заяві представник позивача вказує, що 26.11.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 500587, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3300 грн на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Всупереч умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №01022024-1, згідно умов якого, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №500587 від 26.11.2022 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не погасив, тому станом на дату подання позову загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 29436 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту 3300 грн, заборгованість за процентами 26136 грн.

За таких обставин, представник позивача прохає суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» заборгованість за кредитним договором № 500587 від 26.11.2022 року в загальному розмірі 29436 грн і понесені судові витрати по справі.

11 лютого 2026 року від представника відповідача, ОСОБА_1 адвоката Бердніченко О. П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та підтвердженими неналежними і недопустимими доказами.

Зазначає, що позивачем не доведено належного набуття права вимоги саме до відповідача, ідентичності боржника у кредитному зобов`язанні та у реєстрі боржників, факту належної передачі права вимоги відповідно до вимог закону і договору факторингу. Наданий суду реєстр боржників містить відомості про іншу особу, а тому без належного реєстру боржників право вимоги вважається недоведеним, а позов безпідставним. Сам по собі договір факторингу є рамковим і не підтверджує перехід права вимоги без коректного реєстру боржників, ідентифікації конкретного кредитного договору, належного підтвердження боржника. Вважає, що позивач не довів свій процесуальний статус кредитора щодо відповідача.

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначає, що наданий розрахунок заборгованості є похідним документом, який ґрунтується на непідтвердженому праві вимоги, не містить доказів, що саме відповідач є стороною зобов`язання, включеного до факторингу. За відсутності належного кредитора розрахунок заборгованості вважається нікчемний. Вважає, що позивач не довів, що є належним кредитором відповідача, до того ж надав реєстр боржників з іншою фізичною особою. За таких обставин, прохає відмовити у задоволенні позову повністю за недоведеністю набуття права вимоги до відповідача. Судові витрати прохає покласти на позивача.

12 лютого 2026 року представник позивача, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Усенко М. І. подав до суду відповідь на відзив, в якому позивач вважає аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором зазначає, що позивач на підставі договору факторингу (відступлення прав вимоги) набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до відповідача за кредитним договором. Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». До того ж неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. За таких обставин, вважає, що позивачем було надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а тому твердження сторони відповідача щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги є необґрунтованими та недоречними.

Крім цього, наданий суду розрахунок заборгованості підтверджує суму боргу саме по даному кредитному договору, адже містить відомості про позичальника, номер і дату кредитного договору, а тому є належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами. Кредитний договір був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яку він вказав при укладенні кредитного договору, при цьому відповідач зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. З урахуванням викладеного, позовні вимоги прохає задовольнити в повному обсязі.

16 лютого 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Бердніченко О. П. зазначила, що подана відповідь на відзив фактично зводиться до повторення загальних положень закону та судової практики, які не стосуються предмета спору, при цьому не спростовує факту невідповідності боржника у реєстрі боржників за договором відступлення прав вимоги. У відповіді на відзив позивач не надав нового або виправленого реєстру боржників, не спростував факту наявності іншої особи у поданому витягу та походження цієї невідповідності. Відповідь на відзив не містить жодного доказу, який би підтверджував, що право вимоги за кредитним договором було відступлено саме до відповідача, з огляду на те, що реєстр боржників містить відомості про іншу фізичну особу. Водночас належного витягу з реєстру боржників, який би містив дані саме ОСОБА_1 , номер кредитного договору №500587 та дату включення цього зобов`язання до портфеля відступлених прав вимоги суду не надано. Відсутність такого доказу не є формальним недоліком, а свідчить про недоведеність переходу права вимоги саме до відповідача. За таких обставин, прохає відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю набуття права вимоги до відповідача.

09 березня 2026 року та 18 червня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник відповідач, адвокат Бердніченко О. П. зазначила, що позивачем не підтверджено переходу права вимоги до позивача та не доведено обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Витяг із реєстру боржників містить невідповідності та не підтверджує належним чином, що право вимоги за кредитним договором було відступлено саме щодо відповідача, а не до іншої фізичної особи. Вважає, що позивачем не доведено, що саме він є належним кредитором у справі. Також у матеріалах справи відсутні будь-які технічні дані, які підтверджували б IP-адресу користувача, номер телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор, журнал входу до особистого кабінету, дату та час підписання договору, дані верифікації банківської картки, а тому за відсутністю таких технічних даних неможливо встановити особу, яка фактично здійснила укладення договору, що виключає можливість безумовного покладення відповідальності на відповідача.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором зазначає, що сума процентів майже у вісім разів перевищує суму основного боргу, а тому такий розмір нарахувань є очевидно непропорційним, економічно необґрунтованим та таким, що суперечить принципам розумності, справедливості й добросовісності. Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, який би містив конкретний період нарахування, щоденний залишок заборгованості, процентну ставку за кожен період, формулу розрахунку, підстави для нарахування процентів після спливу строку кредитування, а також підстави для нарахування процентів після відступлення права вимоги. Надання кінцевої цифри не є належним доказом розміру заборгованості.

Вважає, що відповідач фактично позбавлений можливості надати власний контррозрахунок заявленої заборгованості, оскільки до матеріалів справи не надано вихідних даних, необхідних для перевірки правильності такого нарахування, зокрема, відсутні відомості про щоденний або щомісячний залишок заборгованості, конкретні періоди нарахування процентів, розмір процентної ставки у кожному періоді, алгоритм обчислення процентів, дати початку та припинення їх нарахування, а також інформація щодо можливих платежів та їх зарахування. Зазначає, що саме кредитор зобов`язаний надати зрозумілий, детальний та перевірюваний розрахунок заборгованості, який дозволяє перевірити правильність кожного складника заявлених вимог. Саме кредитодавець, а надалі позивач як заявник вимог, зобов`язаний довести не лише факт видачі коштів, а й правомірність кожної гривні заявленого боргу. За таких обставин, вважає позовні вимоги недоведеними. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність між сторонами грошового зобов`язання, розмір такого зобов`язання не може автоматично визначатися у сумі 29 436 грн, оскільки проценти у розмірі 26 136 грн є недоведеними, непропорційними та такими, що не підтверджені належним розрахунком.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 січня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи. Витребувано в АТ «Кредобанк» інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 26.11.2022 , в сумі 3300 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12 березня 2026 року цивільну справу направлено для розгляду за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2026 року прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 травня 2026 року зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надати Кобеляцькому районному суду Полтавської області: Журнал (лог-файли) входу до особистого кабінету позичальника, через який було укладено кредитний договір №500587 від 26.11.2022 року; інформацію про IP-адресу пристрою, з якого було здійснено вхід до особистого кабінету та підписання кредитного договору №500587 від 26.11.2022 року; інформацію про номер мобільного телефону, на який надсилалися одноразові ідентифікатори (OTP-коди) для підписання договору №500587 від 26.11.2022 року; інформацію про дату та час підписання електронного кредитного договору №500587 від 26.11.2022 року; дані верифікації банківської картки, використаної під час оформлення кредиту, в тому числі дату та час проходження верифікації, спосіб підтвердження належності картки користувачу, технічні журнали проведення цієї операції.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 серпня 2026 року зупинено провадження по справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №552/672/23 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2026 року поновлено провадження у справі.

Представник позивача, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Усен- ко М. І., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій прохав здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Представник відповідача, адвокат Бердніченко О. П. подала до суду заяву, в якій підтримує позицію сторони відповідача щодо недоведеності позовних вимог позивачем та прохає суд взяти до уваги аргументи, викладені у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях. Прохає відмовити у задоволення позову повністю.

Суд, з`ясувавши позицію учасників справи, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 26.11.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №500587 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого Товариство надає відповідачу кредит в сумі 3300 грн, строком на 365 днів із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплати проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2-1.4 Договору) (а.с. 7-17).

Згідно п. 1.5 Договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1); знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується у разі, якщо споживач до 25.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для ї застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (п. 1.5.2).

Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в пп. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку (п. 1.5.3).

Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням застосування зниженої процентної ставки 9313,47% річних (п. 1.7 Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29436 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 27267,9 грн (п. 1.8 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.1. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів (п. 3.4 Договору).

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (п. 5.1 Договору).

До договору додано Графік платежів, що є додатками до Договору про надання споживчого кредиту № 500587 від 26.11.2022 року, а також паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

Відповідно до пункту 9.6 Договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Селфі Кредит» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі

з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором знайшов своє підтвердження.

На підтвердження факту укладення кредитного договору суду надано LOG-файл укладення електронного договору №500587 від 26.11.2022 року, згідно якого вбачається послідовність дій відповідача із зазначенням дати та часу операції (реєстрація на сайті, надання згоди на обробку персональних даних, введення смс-коду, заповнення заявки на сайті, проходження повної реєстрації, верифікація картки (корректність даних та її приналежність), відправлення заявки на отримання кредиту, проходження ідентифікації шляхом використання BankID НБУ, прийняття Товариством рішення про видачу кредиту (оферта), надсилання смс-повідомлення з кодом для підтвердження прийняття оферти, введення смс-коду та акцептування (прийняття) оферти Товариства, відправлення Товариством коштів та примірник договору, направлення смс-повідомлення на підтвердження видачі кредиту). Також надано інформацію про IP-адресу пристрою, з якого було здійснено вхід до особистого кабінету та підписання кредитного договору №500587 від 26.11.2022 року (IP-адреса: 93.78.199.211), протокол посвідчення особи за допомогою системи BankID НБУ від банку АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

Крім цього реквізити сторін договору мають персональні відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання. Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу кошти у розмірі 3300 грн, що підтверд- жується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК». Факт зарахування коштів на суму 3300 грн 26.11.2022 року на банківський рахунок (картку) відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в Банку на ім`я ОСОБА_1 підтверд- жується наданою АТ «Кредобанк» довідкою про зарахування коштів (а.с. 111).

Таким чином, вищенаведене підтверджує факт існування кредитних правовідносин між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , а тому твердження сторони відповідача про не укладення договору в електронному вигляді та неотримання коштів кредиту не заслуговують на увагу, до того ж спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 01022024-1, за умовами якого фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 29-33).

На виконання Договору факторингу від 01 лютого 2024 року № 01022024-1, між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено Акт приймання- передачі Реєстру боржників від 01 лютого 2024 року.

Згідно даного договору після підписання сторонами реєстру боржників відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором № 500587 від 26.11.2022 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №500587 від 26.11.2022 року на загальну суму 29436 грн (а.с. 96).

Відтак, твердження сторони відповідача про те, що витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу містив відомості про іншу особу суд не бере до уваги, оскільки представником позивача помилково було долучено неправильний витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року, про що було зазначено у відповідній заяві (а.с. 93), а тому через технічну помилку наведене не може свідчити про про недоведеність переходу права вимоги саме до відповідача за кредитним договором.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 74877 від 01 лютого 2024 року про сплату коштів за відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» згідно договору факторингу №01022024-1 від 01 лютого 2024 року (а.с. 35).

Згідно наданого ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку заборгованості за договором №500587 від 26.11.2022 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що станом на 01.02.2024 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 19880,36 грн, яка складається із:

- 3300 грн - заборгованість за тілом кредиту,

- 26136 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 22- 28). При цьому відсотки нараховані у період з 26.11.2022 по 21.11.2023 (включно). Відомостей про внесення платежів/погашення боргу відповідачем даний розрахунок заборгованості не містить.

Власного розрахунку заборгованості позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надана не було.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відступлення ТОВ «Селфі Кредит» свого права грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - новича підтверджується наявними у справі доказами.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що ОСОБА_1 уклав договір про надання споживчого кредиту та отримав від первісного кредитора кредитні кошти на суму 3300 грн, відповідно до умов укладеного договору шляхом зарахування на картку позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, доказів протилежного суду не надано, однак не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку прохає стягнути позивач на свою користь.

Суд зазначає, що доводи відповідача, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що наданий розрахунок заборгованості не може бути первинним документом, що підтверджує наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

При цьому позивач не є банківською установою, а отже не може надати жодної інформації, що є банківською таємницею: отримання відповідачем картки, інформації про банківські операції по карті тощо. Однак відповідач, як тримач карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти не позбавлений можливості самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування коштів за кредитним договором. Проте, відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту перерахування/отримання коштів за кредитним договором.

Твердження про неможливість перевірки нарахування позивачем процентів на суму боргу теж не відповідають дійсності, оскільки після укладення позивачем договору факторингу з первісним кредитором, ним не здійснювалося жодних нарахувань ні на основну суму боргу, ні на відсотки, що підтверджується наданим розрахунком.

Наявними у матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.

Посилання відповідача на той факт, що договір факторингу не містить інформацію про кредитний договір, за яким передається право вимоги, а також дані про іншу особу-боржника, відомості щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів, суд до уваги не приймає, оскільки, як раніше наголошувалося, відомості про іншу особу в реєстрі боржників було зазначено помилково, натомість суду було надано вірний витяг із реєстру боржників щодо прав вимоги до відповідача за кредитним договором, до того ж конкретний перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до договору, а саме в реєстрі боржників, який містить відповідну індивідуалізацію предмету договору.

Щодо з розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає таке.

Так, позивач, окрім основної суми кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 26136 грн.

Як встановлено судом, відповідачу було надано кредит в сумі 3300 грн на строк на 365 днів, з періодичністю сплати платежів кожні 30 днів, а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки на умовах Договору. Розмір процентної ставки за договром становить 2,2% в день, яка застосовується в межах строку кредиту.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За частиною третьою статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом є Закон України «Про споживче кредитування».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %; у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61- 4595сво25), Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;

тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24 грудня 2023 року;

з урахуванням встановлених обставин у цій справі відсутні підстави для висновку, що сторони продовжили строк кредитування чи строк, на який надається кредит після 24 грудня 2023 року. Як наслідок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду робить висновок, що правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки не застосовуються при вирішенні цього спору.

Також у прийнятій постанові Об`єднана палата зауважила, що станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Таким чином, враховуючи, що договір про споживчий кредит вчинений 26 листопада 2022 року, строком на 365 днів, тобто до 26 листопада 2023 року, доказів продовження строку кредитування чи строку, на який надається кредит, в тому числі після 24 грудня 2023 року, як того вимагає Закон, суду не надано, тому правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки не застосовуються при вирішенні цього спору.

Оскільки станом на дату укладення спірного договору 26.11.2022 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), тому розмір процентної ставки, визначений у кредитному договорі у розмірі 2,2% є правомірним та не суперечить вимогам Закону.

Таким чином, оскільки сторони в договорі визначили, що стандартна процентна ставка за договором становить 2,2% в день за весь строк кредитування (строк кредиту) 365 днів, з періодичність сплати платежів кожні 30 днів, водночас знижена процентна ставка у розмірі 0,01 % застосовувалася б у разі, якщо споживачем було б сплачено кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснено часткове повернення кредиту, однак, за наявними матеріалами справи, відповідачем не було внесено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості, за таких обставин, підстав для застосування індивідуальної зниженої процентної ставки до споживача, як учасника Програми лояльності не було.

Таким чином, за простими математичними розрахунками, розмір відсотків за користування кредитом за 365 днів (360 днів згідно розрахунку заборгованості) становить 26136 грн, виходячи з розрахунку: 3300 грн (тіло кредиту) х 2,2% (проценти за користування кредитом згідно п. 1.5.1 Договору) х 30 днів (пе- ріодичність сплати платежів)) = 2178 грн (щомісячних платіж) х 12 місяців (1 рік) = 26136 грн, що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору.

Вказаний розмір щомісячних платежів (розрахунковий період) у розмірі 2178 грн також відображено у Графіку розрахунків, при цьому за перший розрахунковий період 30 днів розмір процентів за умови часткової сплати позичальником становив би 9,90 грн (3300 грн х 0,01% (знижена процентна ставка згідно п. 1.5.2 Договору) х 30 днів (періодичність платежів). Однак, як було зазначено вище судом, підстав для застосування до споживача зниженої процентної ставки у відповідності до умов п. 1.5.2 Договору не було, а відтак, за користування кредитом нараховано проценти за стандартною процентною ставкою за звичайних (стандартних) умовах.

До того ж розмір загальних витрат за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строку користування кредитом у розмірі 26136 грн також передбачено і в паспорті споживчого кредиту, із зазначенням інформації, яка надається споживачу до моменту укладення договору про споживчий кредит.

Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Суд також звертає увагу, що з часу укладення цього договору відповідач не скористався своїм правом відмовитися від договору та/або дострокового погашення кредиту за статтями 15, 16 Закону України «Про споживче кредитування» для зменшення розміру процентів за користування кредитом.

Власного розрахунку (контррозрахунку) за кредитним договором сторонами надано не було.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в частині повернення позивачу кредиту та процентів за користування кредитом, доказів погашення кредиту суду не надано, при цьому позивач на підставі договору факторингу набув право грошової вимоги до боржника, тому з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 500587 від 26.11.2022 року в розмірі 29436 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту 3300 грн та заборгованість за правомірно нарахованими процентами 26136 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Судом установлено, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позов задоволено позов задоволено повність, тому із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» необхідно стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

На підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича; Акт № 622 наданих послуг правової (правничої) допомоги, що є додатком до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; детальний опис наданих послуг до Акту № 622 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 08 грудня 2025 року у справі, про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржник: ОСОБА_1 (а.с. 38-39).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до п. 2.3-2.5 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну годину складає 8000 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.

Як вбачається із п. 6 Акту наданих послуг № 622 від 08.12.2025 року, клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом одного року з моменту підписання Акту.

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем становить 8000,00 грн, враховуючи рівень складності справи та реальності правничих витрат, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає заявлені позивачем витрати обґрунтованими, такими, що відповідають критерію розумності, складності та конкретним обставинам справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено повністю, відповідачем не доведено неспівмірність заявлених судових витрат, клопотань про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги відповідачем подано не було, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 133, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кре- дитним договором № 500587 від 26.11.2022 року в розмірі 29436 (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень, яка складається із:

- 3300 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 26136 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відпо- відальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Сторони:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на- родження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя