Решение № 141126802, 28.10.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2566/26

2/532/1665/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В.,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,

учасники справи:

позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»,

представник позивача Оболонкова Ю. В.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 77220 грн.

У позовній заяві зазначено, що 21.02.2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №21.02.2026-100001691 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 22000 грн на строк, вказаний у заявці та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти, комісію.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності.

Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, заборгованість не погашає, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 77220 грн, що складається із тіла кредиту в розмірі 22000 грн, процентів у розмірі 39820 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 4400 грн та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України у розмірі 11000 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 21.02.2026-100001691 від 21.02.2026 року у розмірі 77220 грн і понесені судові витрати по справі.

08 жовтня 2026 року від відповідача, ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема в частині нарахованих процентів, комісії та процентів за ст. 625 ЦК України, при цьому визнає факт укладення кредитного договору та отримання від позивача коштів на суму 22000 грн.

Зазначає, що сума заявлених до стягнення платежів суттєво перевищує суму фактично отриманого кредиту. Також заперечує щодо розрахунку процентів за кредитним договором, зокрема наявність правових підстав для нарахування процентів після закінчення погодженого строку кредитування. Крім цього, заявлена комісія за кредитним договором не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування, до того ж споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не зазначені в договорі та/або не враховані у передбачених законом розрахунках, крім передбачених законом винятків, а тому прохає не стягувати комісію без встановлення її відповідності цим вимогам. Також заперечує щодо нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України, оскільки на період дії воєнного стану діють спеціальні правила щодо відповідальності за прострочення грошових зобов`язань за кредитними договорами, а тому прохає виключити з розрахунку суми, стягнення яких законом не допускається. При цьому звертає увагу, що проценти річних за своєю правовою природою та наслідками є відповідальністю за прострочення. Вважає, що саме позивач повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі розмір кожної складової заборгованості. За таких обставин, прохає суд не стягувати суми, які не мають належного правового й доказового обґрунтування та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 77220,00 грн в частині сум, які не підтверджені належними та допустимими доказами або нараховані з порушенням вимог законодавства. У разі встановлення судом наявності заборгованості, прохає визначити її розмір окремо за кожною складовою, перевіривши правильність періоду, бази та ставки кожного нарахування, при цьому не стягувати комісію у розмірі 4400,00 грн, та інші платежі, в тому числі 11 000,00 грн процентів, заявлених за ст. 625 ЦК України, з урахуванням спеціального правового режиму відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань під час воєнного стану.

14 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача, ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - Ларіонов К. О. зазначив, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. При цьому боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, однак враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Також матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а тому доводи сторони відповідача про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Вважає, що наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. До того ж будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо комісії, пов`язаної із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок позичальника зазначає, що з огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. У свою чергу відповідач своїм підписом на договорі також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Таким чином, за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. На підставі викладеного, прохає задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

23 жовтня 2026 року від відповідача, ОСОБА_1 до суду надішли заперечення на відповідь на відзив, у яких, як зазначає відповідач, викладено позицію щодо доводів позивача та необхідності перевірки правильності розрахунку заявленої заборгованості. Також прохає врахувати викладені в них доводи під час розгляду справи. Разом з тим, суд не приймає до уваги подані заперечення на відповідь на відзив, оскільки в додатках до них долучено відповідь на відзив, подана представником позивача 13.10.2026 року.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «СПО- ЖИВЧИЙ ЦЕНТР», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак у поданих заявах по суті прохав розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. При розгляді справи прохала врахувати доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 21.02.2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) (кредитної лінії) №21.02.2026-100001691, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у розмірі 22000 грн, строком на 181 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 20.08.2026 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на яких надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, що становить 0,88%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту) - 20% від суми кредиту та становить 4400 грн. Комісія нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно п. 3.1 Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-1807.

Згідно п. 4.3 Договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору, позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нараховані Кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких процентів.

Відомостей про те, що кредитодавцем було пред`явлено вимогу (усної чи письмової) про нарахування таких процентів річних позичальнику матеріали справи не містять.

Кредитний договір укладений між кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Закон України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 цього Закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та позичальником ОСОБА_1 в електронній формі знайшов своє підтвердження та не заперечується і самим відповідачем.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), Заявку на отримання кредиту, яка в свою чергу є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), підтверджено укладення кредитного договору та 21.02.2026 року отримала на свою картку кошти у сумі 22000 гривень, а отже акцептовано умови Договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів ніким не оспорюється та підтверджується матеріалами справи, до того ж визнається і самим відповідачем.

Також до договору позивачем додано Паспорт споживчого кредиту із зазначенням інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21.02.2026-100001691 від 21.02.2026 року вбачається, що станом на 11.09.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає: 22000 грн основного боргу, 39 820,00 грн відсотки (залишок відсотків), 4 400,00 грн комісія (залишок комісій), 11 000,00 грн відсотки за ст. 625 ЦК України, що разом становить 77 220,00 грн. Проценти нараховані за фіксованою незмінною ставкою 1% в день за період з 21.02.2026 по 20.08.2026 (включно). Також вбачається нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України. Детального розрахунку із зазначенням періодів нарахування процентів суду не надано.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір та отримала кредитні кошти на суму 22000 грн відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується і самим відповідачем, однак не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, тому з відповідача на користь позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (основний борг) у розмірі 22000 грн.

Також позивач, окрім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 39820 грн, комісію за наданням кредиту у розмірі 4400 грн, а також проценти річних на підставі за ст. 625 ЦК України у розмірі 11000 грн.

Як встановлено судом, відповідачу було надано кредит в сумі 22000 грн строком на 181 дні з дати його надання 21.02.2026 року. Дата повернення (виплати) кредиту 20.08.2026 року.

Договором передбачено процентну ставку 1% в день (фіксована), яка розраховувалась на залишок кредиту відповідно до умов договору, про що вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За частиною третьою статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом є Закон України «Про споживче кредитування».

Так, Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1 %.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61- 4595сво25), Об`єднана палата визнала цю межу імперативною, а умову договору про ставку, що її перевищує, нікчемною в частині перевищення, яку суд застосовує без окремого позову, не звільняючи позичальника від плати за кредит.

Відтак, проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором розраховувались в межах строку кредитування, що становить 181 дні, починаючи із 21.02.2026 по 20.08.2026 (включно) за фіксованою незмінною процентною ставкою в розмірі 1%, що за простими математичними розрахунками становить 39820 грн ( 22000 грн (тіло кредиту) х 1% (проценти за користування кредитом) х 181 днів (строк кредиту), що також відображено у розрахунку заборгованості та відповідає умовам Договору.

Разом з тим, суд не може погодитися із розміром заборгованості за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Разом з тим, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки в позовній заяві представником позивача ставиться вимога про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України у розмірі 11000 грн. До того ж, такі нарахування процентів річних кредитодавцем визначено і в п. 15 Договору, а саме: у разі прострочення позичальником виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язується сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України; у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 286 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 286 грн. При цьому, кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору.

Разом з тим, згідно з п. 13-14 Перехідних положень ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування», у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, а нарахування будь-яких штрафів, пені чи інших санкцій є незаконним.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19, згідно у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, вимога про стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 11000 грн задоволенню не підлягає, оскільки нараховані в період воєнного стану в Україні.

Щодо стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 4400 грн (що складає 20% від суми кредиту) суд зазначає, що така комісія є нічим іншим як платою за надання Кредиту, яка розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. При цьому комісія, передбачена кредитним договром нараховується Кредитором одноразово і обліковується в день видачі кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту. Така комісія за видачу є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань, а тому є правомірною та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо витребування у позивача детального розрахунку за кредитним договором суд зазначає, що в ході розгляду справи судом при вирішенні питання про розмір заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача за конкретними складовими проаналізовано період, умови та підстави їх нарахування у відповідності до кредитного договору. Доказів погашення відповідачем заборгованості (внесення платежів/сплати коштів) згідно розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Власного розрахунку (контррозрахунку) за кредитним договором відповідачем також надано не було.

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору в частині повернення позивачу кредиту, процентів та комісії за надання кредиту, доказів погашення кредиту суду не надано, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість за основним боргом (тіло кредиту) в розмірі 22000 грн, правомірно нараховані відсотки 39820 грн та одноразову комісію, пов`язаної з наданням кредиту 4400 грн, а всього на загальну суму 66220 (22000 + 4400 + 39820) грн.

При вирішенні питання щодо понесених судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом установлено, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивача задоволено частково. Заявлені позовні вимоги на суму 77220 грн, а задоволено на 66220 грн.

Із урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2283,14 грн (виходячи з розрахунку: 66220 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума витрат) / 77220 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заявив до стягнення витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 127,38 грн. Вказані витрати пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133, ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 109,23 грн (виходячи з розрахунку: 66220 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 127,38 грн (сума витрат) / 77220 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Також представником позивача у позовній заяві зазначено, що ним будуть додатково подані докази щодо розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги, тому йому відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України необхідно встановити строк для подачі до суду доказів - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 7, 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 21.02.2026- 100001691 від 21.02.2026 року в розмірі 66220 (шістдесят шість тисяч двісті двадцять) гривень, яка складається із: 22000 грн основного боргу (тіло кредиту), 39820 грн проценти, 4400 грн комісія за надання кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2283,14 (дві тисячі двісті вісімдесят три гривні чотирнадцять копійок) гривень та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 109,23 (сто дев`ять гривень двадцять три копійки) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Встановити представнику ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат - п`ять днів із моменту прийняття судом рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Сторони:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя