Решение № 141125622, 02.11.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3505/25

2/683/210/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Цішковського В.А.

за участі секретаря судового засідання Поважнюк Т.В.,

представника позивача адвоката Віхерко Н.О.,

представника відповідача - Хмельницької спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Західного регіону Манзелевського Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові цивільну справу №683/3505/25, 2/683/210/2026 за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Державної казначейської служби України, Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства,

установив:

17 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Віхерко Н.О. звернулася в суд з позовом до Державної казначейської служби України та Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону і просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позову вказувала, що у 2019 році ОСОБА_1 , будучи працівником Збройних Сил України, займала посаду медичної сестри терапевтичного відділення 1445 Військового шпиталю Військового медичного клінічного центру Центрального регіону військової частини НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_1 .

25 червня 2021 року заступником начальника СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області в межах кримінального провадження №42021241310000016 їй було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

29 червня 2021 року процесуальним прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону затверджено обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України та скеровано до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

Вироком Старокостянтинівського районного суду від 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вказує, що в ході здійснення кримінального провадження дії органів досудового розслідування, дії Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у цій справі є такими, що порушили особисті немайнові права та свободи позивачки. В результаті безпідставного здійснення щодо ОСОБА_1 кримінального провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а також під час тривалого судового розгляду судом першої та апеляційної інстанцій їй було завдано значну моральну шкоду. Протягом тривалого часу, починаючи із початку здійснення відповідних слідчих дій, обмежувались її конституційні права та відбувалось втручання в її особисте життя. Досудове слідство та розгляд справи в судах здійснювалось з 25 червня 2021 року (було повідомлено про підозру) до 23 листопада 2023 року (розгляд справи апеляційним судом). ОСОБА_1 увесь час перебувала у пригніченому стані, відчувала тривогу, неспокій, а тому не могла вести звичного способу життя. Це спричинило втрату її авторитету поміж колегами на роботі та її знайомими. Окрім того, протягом часу вирішення кримінального провадження, ОСОБА_1 витрачала значні зусилля на доведення своєї невинуватості, змушена була з`являтись на допити в органи досудового розслідування та суд.

Довгострокове перебування у стані стресу та психологічного перевантаження позбавили її можливості приділити належної та достатньої уваги своїй сім`ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .. На її утриманні залишилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які потребували її постійної уваги та турботи, якою вона не змогла їх забезпечити через пригнічений стан і тривогу, що були викликані наявністю кримінального переслідування. Враховуючи викладене, вважає, що стягненню на користь позивачки в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає сума в розмірі 5000 000 грн, що відповідає моральним стражданням, які були завдані їй протягом періоду перебування під слідством та судом.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник Державної казначейської служби України просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Зазначав, що ДКСУ лише виконує рішення суду та не може бути відповідачем у справі, яким має бути орган, діями якого заподіяна шкода, тобто відповідний орган досудового розслідування.

У відзиві на позовну заяву представник Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Віхерко Н.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві.

Представник Державної казначейської служби України, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до суду не з`явився, будь-яких клопотань не подавав.

Заслухавши учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

25 червня 2021 року заступником начальника СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області в межах кримінального провадження №42021241310000016 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Вироком Старокостянтинівського районного суду від 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року виправдувальний вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством і судом у період з 25 червня 2021 року (дня оголошення їй підозри) до 23 листопада 2023 року (дати ухвалення Хмельницьким апеляційним судом ухвали) 28 місяців та 29 днів.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і сторонами не оспорюються.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у ст. 56, 62 Конституції України, ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Положеннями частин 1, 2, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зокрема, вищезазначений порядок відшкодування шкоди встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Аналогічне положення містить і ст.1167 ЦК України .

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 цього ж Закону України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 07 листопада 2022 року постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили 23 листопада 2023 року, у день постановлення ухвали Хмельницьким апеляційним судом.

Тобто, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 24 березня 2020 року №818/607/17.

Для правильного встановлення найнижчої межі відшкодування шкоди, завданої позивачу, необхідно встановити строк перебування позивача під судом і слідством.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Згідно з п.14 ч.1 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Ураховуючи наведене, період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом правильно визначено позивачем - 28 місяців.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8647 грн.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Таким чином розмір відшкодування не може бути меншим 242 116 грн (мінімальна заробітна плата станом на ухвалення рішення) х 28 (кількість місяців перебування під слідством та судом).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) дійшла висновку про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено (постанова від 12.02.2020 року у справі №295/692/17).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, при визначенні розміру відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, суд бере до уваги, що у зв`язку з безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочину вона втратив авторитет в колег, знайомих та друзів, їй довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми, колегами, що викликало у неї додаткові хвилювання і страждання, спричинило душевний біль та погіршення фізичного здоров`я.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивачки та негативні наслідки, які для неї настали у зв`язку із порушенням її прав, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити розмір морального відшкодування в сумі 300 000 грн.

Доводи прокурора на те, що позивачка не довела факту спричинення їй моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково і на користь позивачки слід стягнути 300 000 грн. моральної шкоди.

Доводи представника відповідача - Державної казначейської служби про те, що він не є відповідачем у справі частково заслуговують на увагу, оскільки залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, в особі органу, діями якого завдано шкоду, тобто орган досудового розслідування, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження витрат ОСОБА_1 , адвокатом Віхерко Н.О. надано довідку №23/25, згідно якої за надання правничої допомоги позивачем сплачено кошти у розмірі 8 000 гривень.

На підставі, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (60%), з Державного бюджету України на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4 800 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000 (п`ятсот тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4 800 грн витрат на оплату правничої допомоги.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Держава України в особі Державної казначейської служби України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері Західного регіону місце знаходження: вул. Пилипчука, 65, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 3832605727.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Суддя: