Решение № 141123919, 19.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3300/26

Провадження 2-2432/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Савчин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О ВИ В:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 вересня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103490703. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній систем товариства. Відповідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримав проект договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами. 24.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 917,04 грн. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 103490703 від 26.09.2025 року в розмірі 25 917,04 грн., з яких:- 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;- 4 680,04 грн. сума заборгованості за відсотками; 1 575,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; - 4 662,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф). У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

Представником позивача до суду було подано клопотання, в якому він підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутністю представника позивача на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

22.07.2026 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 , в якому останній вказав, що визнає позов частково, а саме в частині тіла кредиту, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей", оскільки він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103490703. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства.

Згідно п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, сума кредиту становить 7 000,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеного у додатку № 1 до договору.

Згідно п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту 1575,00 грн., яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.6 договору, тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п. п. 2.2.2, 2.2.3 договору.

Відповідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами Договір №103490703 про споживчий кредит підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису. Додаток №1 до договору про споживчий кредит №103490703 містить графік платежів, який також підписаний електронним підписом. Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 26.09.2025 року електронним підписом, містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

24.02.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 917,04 грн., з яких:- 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;- 4 680,04 грн. сума заборгованості за відсотками; 1 575,00 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; - 4 662,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (пеня, штраф).

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частинами 1,2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Договір №103490703 від 26.09.2025 року укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом.

Умови кредитного договору щодо надання відповідачу кредитних коштів позивачем виконані, що підтверджується платіжним дорученням від 26.09.2025 року у розмірі 7000 грн..

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позивач умови договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що стверджується платіжним дорученням №109806445 від 26.09.2026 року.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконував.

Відповідач не заперечує факт отримання ним кредитних коштів від позивача.

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку, а отже наявні підстави для стягнення заборгованості за наданим тілом кредиту у розмірі 7000 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача процентів у розмірі 4680, 04 грн., то суд враховує наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідачем надано до суду наступні документи на підтвердження того, що він є військовослужбовцем: довідка №1786 видана військовою частиною № НОМЕР_1 від 23.09.2024 року, про те, що ОСОБА_1 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2002 "Про загальну мобілізацію" дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 14.09.2024 року по теперішній час, посвідчення серії НОМЕР_2 видане 06.08.2025 на ім`я ОСОБА_1 , яке підтверджує його перебування на військовій службі, витяг з наказу командира військової частини №273 від 14.09.2024 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військовій частині НОМЕР_1 з 14.09.2024 року.

Таким чином, на відповідача, як військовослужбовця, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом із 14.09.2024 року.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача за кредитним договором суми заборгованості за процентами, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, є військовослужбовцем, та згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів у особливий період.

Щодо комісії за надання кредиту в сумі 1575 грн. 00 коп., то суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

10.06.2017 набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з указаний вище норм закону та роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Установлена у п.1.5.1. договору комісія за видачу кредиту включена до загальних витрат за кредитом при розрахунку денної процентної ставки, яка відповідає визначеним Законом України "Про споживче кредитування" граничним розмірам денної процентної ставки.

Крім того, на підтвердження перерахування відповідачу кредиту позивач надав платіжне доручення №109806445 від 26.09.2025 року, відповідно до якого кредитодавець для перерахування коштів скористався послугами платіжного посередника - ТОВ "ФК Контрактовий дім".

З цих причин посилання відповідача на неможливість стягнення комісії, суд відхиляє, оскільки розмір і порядок нарахування комісії було встановлено умовами кредитного договору, з якими відповідач при укладанні договору був ознайомлений, погодився і зобов`язався їх неухильно дотримуватись, підписавши кредитний договір.

Отже, вказана комісія у сумі 1575,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту в сумі 4662, 00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі "Терміни та визначення" оспорюваного кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п. 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

У Графіку платежів, який є Додатком № 1 до кредитного договору, зазначена загальна сума за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору відповідачу встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Водночас відповідно до п. 3.1.3 кредитного договору кредитодавець зобов`язаний протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

Разом з тим, зміст п. 3.1.3 кредитного договору частково дублює положення п. 1.5.2 у взаємозв`язку з розділом "Терміни та визначення" кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту), але в п. 3.1.3 кредитного договору безоплатно, а в п. 1.5.2 кредитного договору з оплатою наданих послуг.

При цьому, умови кредитного договору не містять встановленої ціни кожної послуги, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, а в графіку платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості значиться загальною сумою, з якої неможливо визначити, за які конкретно послуги вона нараховувалася, зокрема, за ті, що мали надаватися позичальнику оплатно, чи за ті, що раз на місяць безоплатно.

Прикметно, що й у п. 2 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту, де міститься визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) це відповідна сума комісії за весь строк кредитування, яка нараховується за відповідною процентною ставкою від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, відсутнє розмежування платності та безоплатності надання послуг, за які справляється дана комісія.

Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також у цій ситуації суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст. 213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про нікчемність умов п.1.5.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ "Мілоан" та відповідачем ОСОБА_1 , якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності п. 1.5.2 кредитного договору, зазначена в розрахунку первісного кредитора ТОВ "Мілоан" та в позовних вимогах ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість відповідача за комісією з обслуговування кредиту у розмірі 4662,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Наведений висновок суду узгоджується з правими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19, які в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Отже, із пред`явленої позивачем до стягнення з відповідача загальної суми заборгованості за кредитним договором підлягає вирахуванню комісія за обслуговування кредиту у розмірі 4662,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8000,00 грн., то суд вважає що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу було неправомірно нараховано неустойку (штраф, пеню) в розмірі 8000,00 грн. за договором про споживчий кредит.

Судові витрати зі сплати судового збору, що понесені та документально підтверджені позивачем, у розмірі 2662,40 гривень, в порядкуст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.12,18,141,142,263-265,272,280-284,353,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова буд. 2) заборгованість за кредитним договором № 103490703 від 26.09.2025 року в розмірі 8575,00 грн. та судовий збір в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 11237 грн.40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складання повного тексту рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В.Потабенко