Решение № 141123789, 13.10.2026, Макарівський районний суд Київської області

"13" жовтня 2026 р. Справа № 370/1798/26

Провадження № 2/370/974/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фнансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованість за Кредитний договір №284489 від 17.06.2025 року у розмірі 7 592,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4 000,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами 2 592,00 грн., послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1 000,00 грн. Також просили стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн. , витрати на правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Вимоги позову обґрунтованні тим, що між 17.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 284489, який підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти, передбачені договором. Права вимоги кредитора за зазначеним вище договором у зв`язку з невиконанням позичальником обов`язку з повернення позичених грошових коштів, як стверджує позивач, було передано ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за договором факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сукупно 7592,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судовому засіданні участі не приймав, причини неявки суду не повідомив. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 284489, в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором KL3600, за умовами п. 1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 14.09.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

За умовами п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту є 17.06.2025. Датою повернення кредиту є 14.09.2025.

У розділі 9 договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 зазначено номер рахунку ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Клай Інвест» за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 підтверджено копією листа ТОВ «ПрофітГід», з якого вбачається, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: A1011871B444277CLY284489T2518364; надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023; платник: ТОВ «Клай Інвест», код ЄДРПОУ: 42146903; номер транзакції: 45013-58089-53724; дата/час здійснення переказу: 17.06.2025 об 07:50 год; сума переказу, грн: 4 000,00; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача: MONOBANK (UNIVERSAL BANK); код авторизації: 436048, призначення переказу: видача кредиту № 284489.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» зобов`язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, було передано відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, зазначений ним у кредитному договорі.

З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов`язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.

Порядок та строки повернення кредиту визначено у договорі та надано у вигляді графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору, підписаного електронним підписом ОСОБА_1 .

Відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що перед укладанням цього кредитного договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація щодо умов кредитування, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримавши грошові кошти у позику в сумі 4 000,00 грн, відповідач повернув їх ТОВ «Клай Інвест» повністю або частково.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зауважує, що обрана відповідачем процесуальна поведінка, у тому числі неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про повну або часткову безпідставність позовних вимог.

Належні і допустимі докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 обов`язків з повернення позичених грошових коштів та процентів у матеріалах справи відсутні.

У ході дослідження факту права на позов у контексті переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , суд встановив таке.

ТОВ «ФК «Венера Фінанс», діючи як фактор, з однієї сторони, та ТОВ «Клай Інвест», як клієнт, з іншої сторони, уклали договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, і правовідносини, що виникли на підставі зазначеного договору, регулюються положеннями Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). За змістом ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача статусу фінансової установи.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов?язки клієнта за кредитним договором (п. 2.2 договору факторингу).

Згідно з п. 3.1 договору факторингу, фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором трьома платежами наступним чином: - перший платіж сплачується 19.12.2025 у розмірі 700 000,00 грн; - другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 у розмірі 650 000,00 грн; - третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 у розмірі 650 000,00 грн. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після і зарахування на рахунок клієнта в повному обсязі. Всі витрати, пов`язані з перерахуванням грошових коштів в рахунок сплати фінансування на користь клієнта покладаються на фактора та не підлягають відшкодуванню клієнтом.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (п. 8.1 договору факторингу). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 19.02.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання умов цього договору (п. 8.2 договору факторингу). Даний договір діє до дати визначеної в п. 8.2. (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.4 договору факторингу).

На виконання п. 3.1 договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 грошові кошти від ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на користь ТОВ «Клай Інвест» перераховано в якості оплати за договором факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 в сумі 700 000,00 грн 19.12.2025 (платіжна інструкція № 183 від 19.12.2025), в сумі 650 000,00 грн 22.01.2026 (платіжна інструкція № 212 від 22.01.2026) та в сумі 650 000,00 грн 18.02.2026 (платіжна інструкція № 236 від 18.02.2026).

Як вбачається з витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 284489 від 17.06.2025 в сумі 7 592,00 грн з яких: 4 000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 2 592,00 грн становить заборгованість за процентами, 1 000,00 грн становить заборгованість за комісією.

Відтак, суд вважає доведеною обставиною перехід прав вимоги на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Отже, суд встановив факти укладення договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 ; виконання ТОВ «Клай Інвест» зобов`язань перед ОСОБА_1 , взятих на себе за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 у повному обсязі; передання грошових коштів у сумі 4 000,00 грн відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача; невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025; переходу на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 .

Згідно з наведеним позивачем ТОВ «ФК «Венера Фінанс» розрахунком заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 7 592,00 грн, з них 4 000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 2 592,00 грн становить заборгованість за процентами, 1 000,00 грн становить заборгованість за комісією.

Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов`язання (тіла кредиту) в розмірі 4 000,00 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальником його обов`язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 2 592,00, суд враховує таке.

На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів за період дії кредитного договору, враховуючи положення про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 0,72% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 90 днів з 17.06.2025 по 14.09.2025.

У результаті перерахунку нарахованих позивачем процентів за формулою: сума процентів = 4000,00/100х0,72х90 = 2592,00 (грн).

Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 становить 2592,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору (та відображено в Додатку № 1 до кредитного договору графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 1 000,00 грн суд зазначає таке.

Як вбачається п. 1.4 кредитного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо можливості встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням зазначеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Як вбачається з п. 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025, підписаного відповідачем ОСОБА_1 , у ньому наведено перелік послуг, за які встановлено комісію, однак позивачем не долучено доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 конкретних послуг із обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, або інших послуг, надання яких забезпечувалося кредитодавцем.

Принципи добросовісності, розумності, справедливості є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях учасників означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1000,00 грн, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» просило стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн., надавши при цьому договір про надання правничої допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, ціну позову, складність справи та значення розгляду справи для сторін, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд приходить до висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 311,72 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фнансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 284489 від 17.06.2025 у розмірі 6 592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 2 592 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текс рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фнансова Компанія «Венера Фінанс», адреса:03115, м. Київ, вул.Львівська, буд. 23, офіс 703, ЄДРПОУ: 43561872;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва