Решение № 141120513, 02.11.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6796/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Гедз Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування інфляційних нарахувань, пені, 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Петрина С.М. звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути із ПАТ «СК «Уніка» на користь позивача 60 804,98 грн пені, 192 174,17 грн інфляційних витрат, 49 915,61 грн 3% річних та 24 000,00 витрат на правничу допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем ПАТ «СК «Уніка» 01.03.2023 було укладено договір добровільного страхування «КАСКО» на автомобіль марки Land Rover Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 . 17.02.2024р. На автодорозі Оброшино-Пустомити Львівського раи?ону відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки ЗІЛ 4503 САМОСКИД д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а и?ого власнику позивачу ОСОБА_2 завдано маи?новоі? шкоди. 03.04.2024 ПАТ «СК «УНІКА» здіи?снила виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 ?. в розмірі 1 460 579 грн, на що позивачка не погодилась та звернулась до суду. Рішенням Залізничного раи?онного суду м. Львова від 15.05.2025 у справі № 462/7143/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з ПАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1 000 081,99 грн. 02.12.2025 ПАТ «СК «УНІКА» здіи?снило доплату страхового відшкодування у розмірі 1 000 081,99 грн, тим самим виконавши рішення Залізничного раи?онного суду м. Львова від 15.05.2025 у справі No 462/7143/24. Отже, фактично відповідачем прострочено виплату позивачу страхового відшкодування за період з 04.04.2024 (наступнии? день після неповноі? виплати страхового відшкодування) до 02.12.2025 (доплата страхового відшкодування/виконання рішення суду). А тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити і?и? пеню, інфляціи?ні втрати та 3% річних за період з 04.04.2024 до 02.12.2025 за весь час прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 1 000 081,99 грн. Згідно з наданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 60 804,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 192 174,17 грн, 3% річних у розмірі 49 915,61 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

18.08.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю. Просить визнати безпідставним нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період 04.04.2024-11.11.2025, оскільки до набрання законної сили рішенням суду у справі №462/7143/24 між сторонами існував спір щодо наявності та розміру грошового зобов`язання, а сума 1 000 081,99 грн була визначена лише за судовим рішенням, яке набрало законноі? сили 12.11.2025 року, а також застосувати спеціальну позовну давність до вимоги про стягнення пені. Окрім цього, заперечив розмір витрат на професійну правничу допомогу.

19.08.2026 позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій заперечив доводи відповідача стосовно безпідставно нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, а також покликався на положення Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, в яких значиться, що позовна давність продовжується на строк дії воєнного стану. Просить позовні вимоги задоволити.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір добровільного страхування наземного страхування «КАСКО» №014052/4605/0000108 від 01.03.2023 відповідно до якого страховиком є ПАТ «СК «Уніка», а страхувальником - ОСОБА_2 .

До матеріалів справи також долучено умови добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» (редакція 22.11.2022), з пункту 11.1.3 яких вбачається страховик зобов?язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачених договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки, розмір якої визначається умовами договору. П.12.3. передбачено, що страхових несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, щоб діяла у період, за який сплачується пеня.

Рішенням Залізничного раи?онного суду м. Львова від 15.05.2025 у справі № 462/7143/24 встановлено, 17.02.2024 на автодорозі Оброшино-Пустомити Львівського раи?ону відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки ЗІЛ 4503 САМОСКИД д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а и?ого власнику позивачу ОСОБА_2 завдано маи?новоі? шкоди. 03.04.2024 ПАТ «СК «УНІКА» здіи?снила виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 ?. в розмірі 1 460 579 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 153452 від 03.04.2024, листом від ПАТ «СК «УНІКА» від 02.04.2024 за Вих. № 16905678307 та страховим актом № 16905678307, проте з таким фактичним розміром завданого їй матеріального збитку ОСОБА_2 не погоджувалась, тому звернулась до суду. Рішенням суду позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з ПАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1 000 081,99 грн. Відповідно до постанови Львівського апеляціи?ного суду від 12.11.2025 у справі № 462/7143/24, суд ухвалив апеляціи?ну скаргу ПАТ «СК «УНІКА» залишити без задоволення, а рішення Залізничного раи?онного суду м. Львова від 15.05.2025 залишити без змін. Відповідно до постанови Касаціи?ного цивільного суду Верховного суду від 17.06.2026 у справі № 462/7143/24, суд постановив касаціи?ну скаргу ПАТ «СК «УНІКА» залишити без задоволення, а рішення Залізничного раи?онного суду м. Львова від 15.05.2025 та Постанову Львівського апеляціи?ного суду від 12.11.2025 залишити без змін. На виконання рішення суду 02.12.2025 ПАТ «СК «УНІКА» здіи?снило доплату страхового відшкодування у розмірі 1 000 081,99 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язань щодо сплати відповідачем на користь позивача інфляційний втрат та 3% річних є факт встановлення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем Залізничним районним судом м. Львова від 15.05.2025, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2025 та Постановою КЦС ВС від 17.06.2026 залишено без змін також.

Зі змісту позовної вбачається, що позивачка просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання страхового відшкодування пеню в розмірі 60 804,98 грн, інфляційні витрати - 192 174,17 грн, 3% річних - 49 915,61 гривень.

Так, з набранням чинності постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2025 про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

На підставі вищевказаного рішення було видано та пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист у справі. 02.12.2025 рішення суду виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Таким чином, кількість днів за прострочення зобов`язання з 04.04.2024 до 02.12.2025 становить 608 дні.

Суд критично оцінює доводи відповідача про неправильність розрахунку позивачем простроченого періоду, а саме те, що «до 12.11.2025 року у відповідача не існувало визначеного та безспірного грошового зобов`язання щодо сплати позивачці саме 1 000 081,99 грн, а відтак відсутні підстави для нарахування інфляціи?них втрат та 3 % річних за період з 04.04.2024 до 11.11.2025 включно».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц)).

Окрім того, у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 у справі № 686/7081/21).

Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) боржником підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16 (провадження №14-446цс18).

Подібний висновок викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Щодо визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, то у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Таких висновків дійшов Київський апеляційних суд у постанові від 30.04.2026 у справі № 382/2004/24 стосовно подібних правовідносин.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то в цьому випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, адже одна сторона зобов`язана сплатити певну визначену грошову суму стягувачу.

Тобто Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду.

Отже, пред`явлення ОСОБА_2 позову до відповідача про відшкодування шкоди слід ототожнювати із пред`явленням відповідної вимоги, згідно з частиною другою статті 530 ЦК України.

Таким чином, позивач отримала право на стягнення з відповідача з 04.04.2024 до 02.12.2025 у розмірі 192 174,17 грн інфляційних втрат та 49 915,61 грн. трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 04.04.2024 до 02.12.2025.

Що стосується розрахунку пені, то суд звертає увагу на таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно vдо якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2022, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Суд бере до уваги те, що право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, існує до моменту усунення цього порушення й обмежується позовною давністю останніми трьома роками, які передували поданню відповідного позову. На перебіг позовної давності впливають обставини, пов`язані з її зупиненням, перериванням та продовженням.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності. Однак позовна давність внаслідок запровадження та продовження дії карантину з 02.04.2020 до 30.06.2023 та запровадження 24.02.2022 і продовження строку дії воєнного стану не спливла щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із 04.04.2024 до 02.12.2025. Тому обґрунтованими є вимоги позивача про їхнє стягнення за вказаний період.

Верховний Суд у своїй постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 звернув увагу, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, немає. Відповідач не є позичальником. Спірні правовідносини стосуються наслідків прострочення грошового зобов`язання, пов`язаного із відшкодуванням позивачеві перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог. До цих відносин припис вказаного пункту не застосовується.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн, суд, не погоджуючись, зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Петрина С.М. укладено договір про надання правової допомоги №06/цк/2026 від 23.07/2026.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується детальним описом робіт, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 24 000 грн.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Згідно з п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, предмет позову, те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та долучених до матеріалів справи доказів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, що становлять 9 000 грн., оскільки розмір цих витрат відповідає критеріям співмірності, визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування інфляційних нарахувань, пені, 3% річних задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 60 804,98 гривень ( шістдесят тисяч вісімсот чотири гривні дев`яносто вісім коп.) пені; 192 174,17 гривень (сто дев`яносто дві тисячі сто сімдесят чотири гривні сімнадцять коп) інфляціи?них витрат; 49 915,61 гривень (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень шістдесят одна копіи?ка ) 3 проценти річних, а всього на загальну суму 302894 (триста дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривні 76 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача ОСОБА_1 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», ЄДРПОУ 20033533, юридична адреса: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, корм. 4.

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/6796/26

Суддя: Б.М.Гедз