Постановление суда № 141106257, 29.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"29" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3732/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Слобідська окружна прокуратура міста Харкова про забезпечення позову подану у справі

за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8; код 0291010826), в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасминовий бульвар" (61100, м. Харків, бул. Жасміновий, 17, ідент. код 43817635)

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова (надалі - Прокурор) подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасминовий бульвар" з вимогами щодо усунунення перешкод Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17, шляхом зобов`язання ТОВ «Жасминовий бульвар» (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635) знести об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Ж-1», загальною площею 15,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101).

Як вказує прокурор, звертаючись з даним позовом до господарського суду, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 53164730від 16.07.2020 зареєстровано 15.07.2020 (номер відомостей про речове право № 37353809) право власності за Лівашовою І.В. на нежитлову будівлю літ. «Ж-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою набуття права власності були технічний паспорт б/н від 13.07.2020 та довідка № 3654587460 від 13.07.2020, що видані ТОВ «Лімінгтон». Надалі, 17.09.2020 на підставі акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу № 2601, 2602 від 17.09.2020 власником нежитлової будівлі літ. «Ж-1», загальною площею 15,0кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (номер відомостей про речове право №38276466).

Прокурор наголошує, що довідка та технічний паспорт не є правовстановлювальними документами, передбаченими ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та не могли слугувати підставою для державної реєстрації; земельна ділянка по бульвару Жасминовому, 17 в м. Харкові, яка зайнята спірною будівлею, дотепер використовується самовільно поза волею власника, що порушує інтереси Харківської міської територіальної громади, а нежитлова будівля літ. «Ж-1», загальною площею 15,0 кв.м по бульвару Жасминовому, 17 у м. Харкові є об`єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому підлягає знесенню.

При цьому прокурор обґрунтовуючи підставність звернення до суду із заявою про забезпечення позову наголошує, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ «Жасміновий бульвар» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час, зокрема, здійснити відчуження майна на користь інших осіб, передати нерухомість в оренду, змінити її призначення, здійснити поділ, виділ чи об`єднання, що ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора. Таким чином, за твердженнями прокурора, вжиття судом заходів забезпечення позову сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконанню ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Дослідивши матеріали заяви Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, доводи приведені в обґрунтування даної заяви, суд виходить з на ступного.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 та інших.

Згідно з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (п. 10).

Згідно з ч. ч. 1, 3-6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22)

В даному випадку, предметом цього спору є усунення перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17, шляхом зобов`язання ТОВ «Жасминовий бульвар» знести об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. «Ж-1» загальною площею 15,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів територіальної громади міста Харкова (в інтересах якої діє прокурор) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь прокурора, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін

Наведено висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

В даному випадку суд також враховує, що відповідач, як власник майна, має право вільно розпоряджатися належним йому майном, у тому числі здійснити його відчуження, що в такому випадку може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора.

Таким чином, такий спосіб забезпечення позову як заборона на відчуження нерухомого майна є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є відповідач, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є відповідач, майно відносно якого прокурор просить встановити заборону на відчуження повністю відповідає обсягу позовної вимоги та існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

При цьому слід зазначити, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом спору, не буде перешкоджати діяльності Відповідача, оскільки не позбавляє останнього його права на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежує право Відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

У випадку відмови у даному позові відповідачу не може бути завдано збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Отже, обрані заходи забезпечення позову є співмірними із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем.

Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.

Враховуючи викладене, збереження існуючого правового статусу та стану спірного майна до вирішення справи по суті забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, чим фактично буде реалізована функція судового рішення як механізму ефективного поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Харківської міської ради, що відповідає підставам для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 136 ГПК України.

При цьому необхідність збереження правового статусу та стану нежитлової будівлі літ. «Ж-1», загальною площею 15,0кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101), відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню вимог частини 2 статті 136 ГПК України.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№ 3732/26 від 27.10.2026) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) на відчуження нежитлової будівлі літ. «Ж-1», загальною площею 15,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2124821263101).

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 29.10.2026 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 30.01.2029 р. включно.

Стягувачем за даною ухвалою є: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8, код 0291010826).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, бул. Жасминовий, 17, ідент. код 43817635).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 29.10.2026.

Суддя Шатерніков М.І.