Постановление суда № 141105835, 26.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р. Справа № 918/883/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" від 14.10.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/883/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" до фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни

про стягнення заборгованості в сумі 3 339 390 грн 80 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Гурська А.С., довіреність від 04.02.2026 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Белінський П.Є., ордер серія АА № 1747933 від 27.08.2026 р. (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни про стягнення заборгованості в сумі 3 339 390 грн 80 коп., з яких: 1 784 500 грн 00 коп. - основний борг, 602 846 грн 28 коп. - інфляційні втрати та 952 044 грн 52 коп. - пеня.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15 вересня 2026 року (суддя Качур А.М.).

Розпорядженням керівника апарату від 15 вересня 2026 року № 03-05/84/26, враховуючи інформацію табелю обліку робочого часу щодо тимчасової втрати працездатності судді Андрія Качура з 14.09.2026 по 12.10.2026, відповідно до підпунктів 2.3.43- 2.3.48 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, введеного в дію з 01.04.2025 відповідно до рішення Ради суддів України від 06.03.2025 № 7, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/883/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 року справу № 918/883/26 передано судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року справу № 918/883/26 прийнято до провадження судді Політики Н.А., розгляд справи постановлено розпочати спочатку та призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2026 року на 10:40 год.

24 вересня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 24.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести підготовче засідання у даній справі, яке призначене на 26.10.2026 року о 10:40 год., а також всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" від 24.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/883/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/883/26, призначене на "26" жовтня 2026 року на 10:40 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/883/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант".

30 вересня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 30.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести всі судові засідання у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року заяву представника фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни від 30.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/883/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/883/26, призначене на "26" жовтня 2026 року на 10:40 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни. Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/883/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни.

19 жовтня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 14.10.2026 року про забезпечення позову, в якій посилаючись на ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, просить вжити заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" від 14.10.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/883/26 прийнято до розгляду та розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 26 жовтня 2026 року на 10:40 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Беручи до уваги зазначені в заяві обставини, необхідні для з`ясування при вирішенні заяви про забезпечення позову, розглядаючи їх у співвідношенні з предметом позову та заявленими вимогами про вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з необхідністю з`ясування прав та інтересів позивача та інших учасників судового процесу, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, наведених позивачем, як підставу вжиття заходів забезпечення позову, судом було постановлено розглянути та вирішити заяву про вжиття заходів забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання 26 жовтня 2026 року з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову та просив суд її задовольнити. Представник відповідача щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" про забезпечення позову заперечив.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі суд враховує наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення умов договору поставки від 2 лютого 2022 року № ЛА020222 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого та прийнятого товару, у зв`язку з чим позивачем на суму боргу нараховано пеню та інфляційні втрати.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що у цій справі ризик невиконання майбутнього рішення випливає із сукупності конкретних обставин значного розміру боргу; тривалого невиконання грошового зобов`язання; особливі властивості поставленого товару. Зокрема позивач зазначає, що предметом поставки є рухоме медичне обладнання значної вартості, існує реальний ризик його: відчуження третім особам; передачі в оренду або заставу; переміщення в інше місце; розукомплектування; пошкодження; приховування його фактичного місцезнаходження; подальшого використання без виконання обов`язку щодо оплати. У разі відчуження або приховування обладнання виконання рішення суду та реалізація права Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", передбаченого пунктом 5.3. договору (даний пункт встановлює спеціальний наслідок порушення покупцем строків оплати - право постачальника забрати товар від покупця та утримувати його до повної виплати вартості договору) буде істотно ускладнена. Застосування заходу забезпечення позову у вигляді вилучення товару є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки стосується конкретного обладнання, яке було передано фізичній особі-підприємцю Баюн Наталії Володимирівні за договором поставки та за яке не було здійснено повної оплати. На думку позивача, вилучення товару не вирішує спір по суті, а забезпечує збереження предмета спору та реалізацію погодженого сторонами пункту 5.3. договору до моменту остаточного вирішення справи. Додатково наявність ризику невиконання майбутнього рішення суду підтверджується тим, що щодо фізичної особи-підприємця Баюн Наталії Володимирівни відкрито інше виконавче провадження № 80900213. Зазначене виконавче провадження відкрито 01.05.2026 року. Боржником є фізична особа-підприємець Баюн Наталія Володимирівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягувачем - ОСОБА_1 . Підставою для відкриття виконавчого провадження стало судове рішення у цивільній справі № 569/19634/24, провадження № 22-ц/4815/594/25, за результатами розгляду якої Рівненським апеляційним судом 10.07.2025 року ухвалено постанову. Зазначена справа стосувалася стягнення з Баюн Наталії Володимирівни заборгованості за договором позики. Розмір заявлених до стягнення коштів становив 65 600 євро 75 євроцентів. Таким чином, відповідач Баюн Наталія Володимирівна має значні невиконані грошові зобов`язання перед іншим кредитором, а їх примусове стягнення вже здійснюється в межах окремого виконавчого провадження. За таких обставин, позивач зазначає, що існує реальний ризик того, що спірне обладнання може стати одним із небагатьох активів відповідача, на які може бути звернено стягнення в межах іншого виконавчого провадження. Це унеможливить реалізацію права Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", передбаченого пунктом 5.3. договору поставки № ЛА020222 від 2 лютого 2022 року, на забрання та утримання товару до повної виплати його вартості. Саме тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що на момент ухвалення рішення у справі № 918/883/26 спірне обладнання буде відсутнє у відповідача або щодо нього вже будуть вчинені виконавчі дії в іншому провадженні.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладених у постановах від 08.07.2024 року у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 року у справі № 913/289/24, законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому, у постанові від 04.12.2025 року у справі № 916/3385/25 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, в якості обґрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що запропонований захід є безпосередньо пов`язаним із предметом позову, оскільки предметом спору є саме стягнення грошових коштів за поставлений товар та позивач просить накласти арешт виключно на поставлений товар.

Так, господарський суд зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2025 року у справі № 916/3385/25, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 року у справі № 918/73/25 зазначив те, що наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025 року, зазначала, що наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року №381/4019/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Суд бере до уваги, що для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об`єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Таким чином, господарський суд зазначає, що наявність спору між сторонами, який виник у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, не свідчить про безумовну необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином господарський суд вказує, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Заявник лише допускає припущення того, що відповідач може розпорядитися поставленим товаром, з метою утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення судом.

Враховуючи викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" від 14.10.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/883/26.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" від 14.10.2026 року про забезпечення позову у справі № 918/883/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26 жовтня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.