Постановление суда № 141105492, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р.м. Одеса Справа № 504/5042/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши зареєстровану 06.10.2026 за вх. № 2-1937/26

заяву ОСОБА_1

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 504/5042/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 11, офіс 3, Код ЄДРПОУ 31502667)

до відповідачів: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Фермерського господарства Соти (67520, Одеська обл., р-н, с. Трояндове, пров. Садовий, 14, Код ЄДРПОУ 33976497),

про стягнення заборгованості за договорами поруки,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Соколов Д.С.,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2 (заявника): Корчагін Ю.П.,

від відповідача 3: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

зазначає наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ (надалі ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ, Позивач) у листопаді 2023 року звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 , Відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , Відповідач 2) та ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 , Відповідач 3) 625996,86 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2023 позовній заяві ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 504/5042/23.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.06.2024 у справі № 504/5042/23 заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.06.2024 у справі № 504/5042/23 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ заборгованості за договором поруки у розмірі 625996,86 грн скасовано та провадження у цій справі закрито. Роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 передано справу № 504/5042/23 до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 визначено суддю Гута С.Ф. для подальшого розгляду справи № 504/5042/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 суддею Гутом С.Ф. прийнято справу за позовом ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до розгляду та відкрито провадження у справі № 504/5042/23, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.06.2024, постанову Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25.06.2025 у справі № 504/5042/23 скасовано; провадження у цивільній справі № 504/5042/23 за позовом ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості закрито; роз`яснено ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови може звернутись до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.01.2026 заяву ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу № 504/5042/23 передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

28 травня 2026 року Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі про задоволення заявлених позовних вимог, а саме:

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору;

стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору.

01 липня 2026 року Господарським судом Одеської області отримано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, якою доручено надіслати матеріали справи № 504/5042/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення суду ОСОБА_1 .

02 липня 2026 року Господарським судом Одеської області надіслано матеріали справи № 504/5042/23 до Південно-західного апеляційного господарського суду.

06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 представлено до Господарського суду Одеської заяву про розстрочення виконання рішення за запропонованим графіком:

до 01 грудня 2026 року 210000,00 грн;

до 10 липня 2027 року 210000,00 грн;

до 23 вересня 2027 року 205996,86 грн.

Фактичними підставами звернення визначено те, що заявник діє добросовісно, не ухиляється від виконання обов`язків та пропонує реальний, фінансово підкріплений графік погашення заборгованості, який у копійку закриває повну суму стягнення (625996,86 грн) та суворо вкладається в обмежений законом однорічний строк з дня набрання рішенням чинності (до 23.09.2027 року).

Відповідно до частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання 02.10.2026 загального доступу до ухваленої 23.09.2026 Південно-західним апеляційним господарськими судом постанови у справі № 504/5042/23, якою рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2026 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 504/5042/23 в судовому засіданні, яке відбудеться 26 жовтня 2026 року.

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у кожного учасника справи електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів кожного учасника справи Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.10.2026 доставлено ухвалу про призначення на 26 жовтня 2026 року судового засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 504/5042/23.

16 жовтня 2026 року ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ представлено заперечення на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, в яких зазначає наступне:

заявником не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим;

посилання на сезонність доходів та майбутній урожай не підтверджені доказами;

запропонований графік платежів не обґрунтований належними доказами та не забезпечує балансу інтересів сторін;

дотримання граничного строку розстрочення не звільняє заявника від обов`язку довести підстави для її надання.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ та заявника ОСОБА_1 у призначеному на 26.10.2026 судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У призначене на 26.10.2026 судове засідання представники учасників справи, окрім ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ та заявника ОСОБА_1 , не з`явились.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів кожного із учасників справи підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановленої 08.10.2026 ухвали, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначене засідання, відтак неявка представників не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 .

В процесі розгляду заяви ОСОБА_1 підтримував її та наполягав на задоволенні в повному обсязі, представник ТОВ ЮГ-РЕЗЕРВ натомість заперечував проти заявленої заяви та наполягав на відмові у її задоволенні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 504/5042/23, 26 жовтня 2026 року судом проголошено скорочену ухвалу (вступну та резолютивну частини), повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 02 листопада 2026 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як зазначалось, 28 травня 2026 року Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі про задоволення заявлених позовних вимог, а саме:

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 625996,86 грн заборгованості;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору;

стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЗЕРВ 3129,98 грн витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання 02.10.2026 загального доступу до ухваленої 23.09.2026 Південно-західним апеляційним господарськими судом постанови у справі № 504/5042/23, якою рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 залишено без змін.

Відповідно до положень статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення (стаття 284 ГПК України).

Відтак, рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 у справі № 504/5042/23 набрало законної сили 23 вересня 2026 року.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 , заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункту 1 статті 6 Конвенції.

Приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як роз`яснено у пунктах 7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд враховує факт того, що заявником не представлено разом із заявою про розстрочення виконання рішення суду будь-яких доказів наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За відсутності представлених заявником доказів суд позбавлений можливості встановлення факту наявності правових підстав для застосування правового інституту розстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відтак, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.233,234,235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви (зареєстрована 06.10.2026 за вх. № 2-1937/26) ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 504/5042/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 02 листопада 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут