Решение № 141105290, 30.10.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 с-ще Тиврів 128/2771/26

2-а/145/12/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванця В. Д.

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Грицуляк Тарас Петрович, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 16.06.2026 інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенант поліції Фармуга Д.В. виніс постанову ЕНА № 7384360, згідно з якою визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою позбавленою права керування та піддав стягненню у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

З цією постановою він не згоден, вважає її такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю з таких підстав.

Як зазначається в оскаржувані постанові 16.06.2026 в 12:28 год, на дорозі М21 279 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Opel Astra Н", д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 строком на 5 років, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.

Однак такі твердження інспектора патрульної поліції не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР України "Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії".

Разом із тим інспектор патрульної поліції взагалі не з`ясовував наявності у нього посвідчення водія відповідної категорії, та не перевіряв його, а відтак твердження про порушення ним п. 2.1.а ПДР України є надуманими, та ґрунтуються виключно на припущеннях працівника поліції. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

У рішенні від 20.02.2019 в справі № 404/4467/16-а ВС/КАС зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрям руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Знаходження за кермом транспортно засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи яка позбавлена права керування транспортними засобами, не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

16.06.2026 він разом зі свої батьком ОСОБА_2 , дружиною та дітьми, на належному батькові автомобілі "Opel Astra Н", д.н.з. НОМЕР_2 , їхали до родичів в інший населений пункт. За кермом перебув батько, оскільки це його автомобіль. Під час руху батько скаржився на роботу авто, що коли він провертає ключ перед запуском двигуна, на панелі горить індикатор трансмісії і не зовсім коректно спрацьовує покажчик рівня палива.

Під час дороги батько захотів до туалету, і вони зупинились на узбіччі дороги. Поки батько пішов справляти свої потреби, він вирішив подивитись як працює покажчик рівня бензину та індикатор двигуна. Він пересів на його місце та почав прокручувати ключ в замку запалювання без запуску двигуна.

У цей час біля них зупинився автомобіль патрульної поліції, і до нього підійшов поліцейський та запитав чи не потрібна допомога. Він відповів що ні, батькові потрібно було зупинитись, зараз він повернеться і вони поїдуть далі. Після цього поліцейський сказав, що він позбавлений права керування транспортними засобами і не має права керувати авто.

Він ще раз пояснив, що автомобілем він не керував, що це автомобіль його батька, а він сів на переднє місце лише для того, щоб подивитись як працює панель приладів перед запускам двигуна, і автомобіль стояв нерухомий із вимкненим двигуном. Також запитав звідки поліцейський знає, що він позбавлений права керування, якщо навіть не поцікавився його документами.

У цей час підійшов його батько, який почув частину розмови і також підтвердив, що автомобілем керував він, але працівник поліції сказав, що це не має значення, оскільки бачив як він знаходився за кермом автомобіля, і не важливо чи працює двигун, чи ні, рухається автомобіль чи ні, саме по собі перебування за кермом на місці водія вже є фактом керування, після чого виніс постанову ЕНА № 7384360.

Оскільки він не здійснював фактичне керування автомобілем, він перебував в нерухомому стані із вимкненим двигуном, перебування на водійському місці не може створювати склад правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Просить визнати дії інспектора 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Фармуги Д.В. протиправними. Скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Фармуги Д.В. серії ЕНА № 7384360 від 16.06.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького районного суду від 26.06.2026 цю справу передано на розгляд судді Шевчук Л.П.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.07.2026 матеріали адміністративного позову передано за підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області.

11.08.2026 адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Грицуляк Т.П., до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі надійшла до Тиврівського районного суду Вінницької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тиврівського районного суду від 11.08.2026 дану справу передано на розгляд судді Іванцю В.Д.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні)

27.08.2026 представник Департаменту патрульної поліції Ковальчук Д.О. подав до суду відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення до якого долучив докази, а саме CD-диск з відеозаписами з бодікамери поліцейського та приладу TruCam. У відзиві зазначено, що 16.06.2026 близько 10:34 год., наряд батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції під час несення служби на 297 км АД М-21 - Вінницького району Вінницької області, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAМ LTI 20/20 (серійний номер ТС008370) виявив порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, а саме водій транспортного засобу "OPEL ASTRA Н", д.н.з НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.

Керуючись положеннями вказаної норми закону, поліцейський подав водію сигнал про зупинку транспортного засобу, однак водій продовжив рух та в подальшому зупинився за межами населеного пункту, після переслідування службовим транспортним засобом поліції та увімкнення проблискового маячку червоного кольору. Після зупинки транспортного засобу, інспектор на виконання вимог ч. 3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" представився водію, повідомив причину зупинки та в порядку пп."а" п. 2.4 ПДР України пред`явив законну вимогу надати для перевірки документи, передбачені підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР України.

У подальшому водій, усвідомлюючи, що його притягнуть до адміністративної відповідальності, з метою її уникнення, відмовився виконувати законі вимоги поліцейського, а саме надати для перевірки документи, передбачені пп. (а), (б), (ґ) п. 2.1 ПДР України, повідомив невірні анкетні дані та перешкоджав виконанню поліцейськими своїх функцій, після чого інспектором був попереджений про відповідальність за свої дії (бездіяльність).

У ході перевірки особи водія за допомогою інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" поліцейськими встановлено водія, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - позивач. У подальшому встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 у справі №127/7580/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенант поліції Фармуга Д.В., як посадова особа органу НПУ, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у статті 222 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, щодо ОСОБА_1 .

Після оголошення про початок розгляду справи, позивача ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України.

Після цього, інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7384360 від 16.06.2026 з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 20400 грн.

Зазначає, що постанову Вінницького міського суд Вінницької області у справі №127/7580/24 від 17.04.2024, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортним засобами, було винесено 17.04.2024. У даній постанові було роз`яснено порядок та строк її оскарження, зокрема, що на постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суд впродовж десяти днів з дня винесення постанови.

Указана постанова Вінницького міського суду Вінницької області справі №127/7580/24 від 17.04.2024 набрала законної cили 30.04.2024.

З цих причин, станом на 16.06.2026 (день винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративно відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП) постанова Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/7580/24 від 17.04.2024 якою ОСОБА_1 позбавлено право керування транспортними засобами була чинною та не оскаржувалася в апеляційному порядку. Строк на апеляційне оскарження цієї постанови станом на цей день сплив.

Отже, в інспектора, який виносив оскаржувану постанову серії ЕНА №7384360 від 16.06.2026 були достатні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 станом на 16.06.2026 позбавлений права керування транспортним засобом.

Крім того, з відеозапису з приладу ТruСАМ LTI 20/20 (серійний номер ТС008370), яким зафіксований факт порушення ПДР позивачем, а саме швидкісного режиму в населеному пункті, на одному з фрагментів відео зафіксовано, що за кермом перебував саме позивач, а не його батько, який в момент руху населеним пунктом знаходився на передньому пасажирському сидінні і ніяким чином не міг керувати автомобілем.

Доводи позивача про те, що транспортним засобом керував його батько, а саме ОСОБА_3 , а він лише сів за кермо після зупинки транспортного засобу на узбіччі, щоб оглянути його справність, ґрунтуються виключно на спробі уникнення від адміністративної відповідальності та суперечать об`єктивним даним відеофіксації, оскільки такі пояснення нічим не обґрунтовані та викладені у позові з розрахунком на те, що саме відповідач повинен довести факт правопорушення.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи доводи позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Так, спір між сторонами виник через притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Суд установив, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7384360 від 16.06.2026 (а.с.5), яку виніс поліцейський 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області лейтенант поліції Фармуга Д.В., позивач ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: 16.06.2026 об 12:28 по дорозі М21, 279 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra H, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування Вінницьким міським судом, рішення №127/7580/24 від 17 квітня 2024 року строком на 5 років, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ (а.с.5-6).

У постанові вказана дата розгляду справи 16.06.2026 12:47, прийняте рішення - штраф 20400 грн. Пункт 7 постанови "до постанови додаються" зазначено 467749, пункти 8 "права за ст. 268, 289 КУпАП мені роз`яснено" та 9 "копія постанови мною отримано" незаповнені, підписи правопорушника відсутні.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 у справі № 127/758024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.38).

Згідно з постановою від 17.07.2026 у справі №127/7580/24 Вінницький апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернуто захиснику ОСОБА_4 (а.с.39-40).

Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 у справі №127/758024 набрала законної сили 30.04.2024.

Крім того, до відзиву представник відповідача додав конверт з CD-диском на якому наявні 2 відеофайли, а саме відеозапис з бодікамери № 467749 поліцейського Мандро О.О. від 16.06.2026 та відеозапис з приладу TruCam.

Так на відеозаписі з бодікамери поліцейського № 467749, яка зазначена в оскаржуваній постанові (пункт 7) зображено як поліцейські підходять до автомобіля Опель Астра H, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на обочині. Поліцейський представляється, повідомляє, що ведеться відеофіксація розмови. Позаду автомобіля Опель знаходиться службовий автомобіль з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів. За кермом автомобіля, як у подальшому було установлено, знаходився ОСОБА_1 , на передньому пасажирському сидінні його батько. На неодноразові пропозиції поліцейських пред`явити посвідчення водія чи назвати анкетні дані ОСОБА_1 відмовився. На прохання ОСОБА_1 поліцейський пред`явив службове посвідчення та документи на вимірювальну техніку. Також поліцейський ознайомив водія ОСОБА_1 з доказами перевищення ним швидкості руху в населеному пункті, зафіксовані за допомогою приладу TruCam. ОСОБА_1 не погодився з доказами та заявив, що не довіряє поліцейським. Через 20 хвилин з переднього пасажирського сидіння вийшов батько водія ОСОБА_1 , якому було важко вийти з салону та який пересувався з допомогою тростини. Останній повідомив поліцейським, що є особою з інвалідністю 1 групи, запитав чому вони їх затримують та чому не служать в ЗСУ. Упродовж всього відеозапису, який тривав майже дві години, ОСОБА_1 не повідомляв поліцейських, що автомобілем керував його батько, а також про це не говорив і останній. О 12:41 16.06.2026 поліцейський розпочав розгляд справи про що повідомив водія ОСОБА_1 , роз`яснив йому його права, зачитав зміст оскаржуваної постанови, поінформував, що відповідно до рішення Вінницького міського суду від 17.04.2024 він позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 років, зазначив, які правила порушив водій - п.2.1.а ПДР, за якою статтею водій притягується до адміністративної відповідальності - ч. 4 ст.126 КУпАП. Об 11:47 поліцейський повідомив про завершення розгляду справи та вручив ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови (а.с.41).

На відеозаписі з приладу ТruСАМ LTI 20/20 зафіксовано рух автомобіля Опель Астра H, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала особа, схожа на ОСОБА_1 , а його батько знаходився у цей час на передньому пасажирському сидінні.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 с. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 73, 74, 76, 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Як зазначав суд, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП стало керування транспортним засобом Опель Астра H, д.н.з. НОМЕР_1 , особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Отже, для наявності складу зазначеного адміністративного правопорушення необхідним є встановлення двох обставин: факту керування транспортним засобом особою та наявності щодо неї чинного позбавлення права керування транспортними засобами.

Під час розгляду справи суд установив, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.04.2024 у справі № 127/7580/24 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та позбавлений права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Постанова набрала законної сили 30.04.2024.

Станом на 16.06.2026 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 років, тобто до 2029 року, з огляду на це встановлений судом строк позбавлення такого права не закінчився.

Посилання позивача на те, що працівник поліції не перевіряв наявність у нього посвідчення водія відповідної категорії, не спростовує встановленої обставини позбавлення його права керування транспортними засобами. Предметом правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою, позбавленою такого права, а не лише відсутність у водія посвідчення чи непред`явлення його для перевірки.

Водночас на відеозаписі з бодікамери зафіксовано як поліцейські неодноразово просили у ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія, однак позивач указані вимоги проігнорував.

Крім того, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 стверджує, що транспортним засобом керував його батько, а він, після зупинки автомобіля на узбіччі, лише пересів на місце водія, щоб перевірити роботу панелі приладів, при цьому не запускав двигун. Його батько в цей час пішов до туалету. На думку позивача, саме перебування на місці водія не свідчить про вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

У постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що керування транспортним засобом передбачає вчинення особою технічних дій, спрямованих на приведення транспортного засобу в рух, його переміщення, зміну напрямку руху чи швидкості. Саме перебування особи на місці водія нерухомого транспортного засобу, без установлення факту керування ним, не є достатнім доказом учинення відповідного адміністративного правопорушення.

Отже, для вирішення цієї справи визначальним є не лише факт перебування позивача за кермом після зупинки автомобіля, а й те, чи підтверджується належними доказами керування ним транспортним засобом до зупинки.

Відповідно до наданого представником відповідача відеозапису з приладу TruCAM LTI, зафіксовано рух автомобіля Опель Астра Н за кермом якого перебувала особа, схожа на ОСОБА_1 , а його батько знаходився у цей час на передньому пасажирському сидінні.

Крім того, на відеозаписі з бодікамери зафіксовано як за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а його батько знаходився на передньому пасажирському сидінні, що спростовує той факт, що ОСОБА_1 пересів за кермо, коли батько пішов до туалету. Під час документування порушення ОСОБА_1 не заперечував того, що саме він керував транспортним засобом. Батько ОСОБА_1 повідомив, що він є особою з інвалідністю, йому важко пересуватися та не вказував поліцейським, що він керував автомобілем, а не його син.

Також позивач у позові зазначив, що він неодноразово повідомляв поліцейським про те, що автомобілем керував батько. При цьому, коли батько повернувся до автомобіля та, почувши фрагмент розмови, підтвердив, що саме він керував транспортним засобом.

Однак такі твердження позивача спростовані під час розгляду справи.

Суд розцінює посилання позивача на те, що він не керував транспортним засобом, а водієм була інша особа, як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Суд ураховує, що пояснення позивача щодо обставин зупинки автомобіля та причин його перебування на місці водія самі по собі не є достатніми для спростування об`єктивних даних відеофіксації, якщо такі дані підтверджують факт керування ним транспортним засобом. Посилання позивача на те, що автомобіль належить його батькові, також не має вирішального значення, оскільки для кваліфікації правопорушення за ч. 4 ст.126 КУпАП визначальними є факт керування та правовий статус особи щодо права керування, а не належність транспортного засобу.

Отже, дослідженими судом матеріалами підтверджується, що позивач 16.06.2026 керував автомобілем, при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами, тому в його діях наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За результатами оцінки доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, а доводи позивача не спростовують установлених обставин та не дають підстав для висновку про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними дій інспектора, скасування постанови серії ЕНА № 7384360 від 16.06.2026 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення потрібно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем була його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат відсутні.

З огляду на викладене судові витрати розподілу на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 90, 242, 244-246, 286 КАС України, ст. 251, 268, 280, 283, 284, 287, 288, 289 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Грицуляк Тарас Петрович, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі -відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду може бути оскаржене відповідно до ч. 4 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ.

Суддя Іванець В. Д.