Решение № 141105192, 02.11.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/671/26

Провадження № 2/139/472/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 109448. За цим договором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти в сумі 6000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним, однак не виконав зобов`язання.

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АВІРА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23122024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило право вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 109448 від 01 травня 2024 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26088 гривень, з яких: 6000 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 6588 гривень заборгованість за відсотками, 1500 гривень заборгованість за комісією, 12000 гривень - пеня.

Від представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенка М.Е. 18 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" цей позов надійшов до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

24 вересня 2026 року суддею на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію (а.с. 12) про зареєстроване місце проживання відповідача у селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області.

Ухвалою від 24 вересня 2026 року (а.с. 14) справу прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду та призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано інформацію від банку-емітента картки, на яку ОСОБА_1 було зараховано кредитні кошти.

Витребувана інформація, яка містить банківську таємницю, надійшла до суду 27 жовтня 2026 року (а.с. 20, 21).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Позивач в п. 7 позовних вимог (а.с. 6) просив розгляд даної справи проводити без участі представника ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС".

Судову повістку-повідомлення з копією ухвали про відкриття провадження 25 вересня та 23 жовтня 2026 року було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися до суду без вручення адресату з відміткою про його відсутність (а.с. 16-17, 23).

Відповідач, в силу положень ст. 128 ЦПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.

Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд постановив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено:

01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 підписано (укладено) Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 109448. Відповідно до умов цього Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.); Кредит надається строком на 90 днів до 29.07.2024 (п. 1.2.); за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3% річних від суми кредиту в розрахунку 1,22% на добу, тип процентної ставки фіксована (п. 1.3.); за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту (п. 1.4.); Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п. 1.5.); повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1.). Пропозиція укласти Договір здійснюється шляхом розміщення Публічної пропозиції (договору оферти) на вебсайті Товариства (п. 7.1.), у разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підтверджує свою згоду після чого підписує Договір за допомогою отриманого Одноразового ідентифікатора (п. 7.10.). Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний Клієнтом одноразовим ідентифікатором, а Товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі (п. 7.11).

Відповідно до умов Договору, він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» про що свідчить п. 9. Договору «Реквізити та підписи сторін», в якому зазначено ПІБ Позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону, e-mail, номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 , електронний підпис НОМЕР_2 .

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1.1. Договору № 109448 від 01 травня 2024 року між сторонами домовлено, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 6000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до інформації ТОВ «ПрофітГід» (в матеріалах електронної справи), в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - A615842B248697CLY109448T1217742; Платник - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП»; Номер транзакції - 41455-48489-93763; дата/час здійснення переказу - 01.05.2024, 12:14; сума переказу 6000 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK, код авторизації 806453, код RRN 412212996552, призначення переказу - Видача кредиту № 109448.

АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-261002/49190-БТ від 08.10.2026 (а.с. 20) підтвердило, що в Банку на ім`я відповідача випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_3 . Факт зарахування кредитних коштів також доведено випискою з рахунку за картою № НОМЕР_3 (а.с. 21).

Отже, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» виконало своє зобов`язання щодо видачі ОСОБА_1 домовленого розміру кредиту.

В той же час, як стверджується в позові, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання за кредитним договором № 109448 від 01 травня 2024 року.

Згідно з умовами цього Договору, предметом договору був кредит в сумі 6000 гривень, строк кредиту - 90 днів, дата повернення кредиту 29 липня 2024 року. Відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 109448), ОСОБА_1 29 липня 2024 року мав повернути 14088 гривень, з яких 6000 гривень сума кредиту, 6588 гривень проценти за користування кредитом і 1500 гривень - комісія. Одночасно, відповідно до відомостей з Розрахунку заборгованості станом на 16 грудня 2024 року, який вчинено ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», ОСОБА_1 з моменту отримання кредиту не зробив жодного платежу.

Також цим Розрахунком заборгованості доводиться, що ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» нараховувало ОСОБА_1 такий платіж як «відсотки на прострочці». Станом на момент вчинення розрахунку за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість із цього платежу 12 тисяч гривень, а загальна сума заборгованості 26088 гривень, в тому числі, 6000 гривень сума кредиту, 6588 гривень проценти за користування кредитом і 1500 гривень комісія. Ні умови Договору між сторонами, ні зміст позовної заяви не містять обґрунтування нарахування боржнику 12 тисяч гривень «відсотків на прострочці», які в позові названо пенею.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за Договором позики, який є предметом цього позову, суду не подав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «АВІРА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору факторингу № 23122024 визначено, що Фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за Основними договорами, в тому числі, права грошових вимог до Боржників по сплаті боргу за Основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до Акту прийому-передачі (додаток № 2 до Договору). Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав , належних Клієнту за Основними договорами, та їх перехід до Фактора відбувається у дату укладення цього договору (п. 1.4.).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 23122024, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав вимоги, в тому числі, за Договором кредиту № 109448 від 01 травня 2024 року, в сумі 26088 гривень, в тому числі: 6000 гривень сума кредиту, 6588 гривень проценти за користування кредитом, 1500 гривень комісія, 12000 гривень - пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту, за процентами і комісією є обґрунтованими умовами Договору про надання фінансового кредиту № 109448 від 01 травня 2024 року, нормами ЦК України та належними і достатніми доказами та підлягають до беззаперечного задоволення.

В той же час, ні умовами Договору між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» і ОСОБА_1 , ні змістом позовної заяви не доведено обґрунтованість та підставність нарахування боржнику 12 тисяч гривень «відсотків на прострочці», які в позові названо пенею.

Крім того, суд враховує таке:

24 грудня 2023 року вступив в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 487/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/26 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 та № 1060/2026 від 26.10.2026) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до 29 січня 2027 року.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за Договором про надання фінансового кредиту № 109448 від 01.05.2024 в сумі 12 тисяч гривень.

За таких обставин, суд вбачає підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» кредитної заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 109448 від 01.05.2024, укладеним між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в сумі 14088 гривень.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві зазначено, що судові витрати позивача складаються із витрат на судовий збір та витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Цей позов заявлено у сумі 26088 гривень. Суд прийшов до висновку про задоволення позову в сумі 14088 гривень, що становить 54%.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 7), а витрати на правову допомогу склали 6 тисяч гривень (докази в матеріалах електронної справи).

З урахуванням вимог ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, позивачу з відповідача підлягає компенсації 54% судових витрат, що становить 4677 гривень 70 копійок ((2662,4 грн + 6000 грн) х 54% = 4677,70 грн).

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором про надання фінансового кредиту № 109448 від 01 травня 2024 року, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 109448 від 01 травня 2024 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 , у сумі 14088 гривень, а також судові витрати у вигляді частини сплаченого при зверненні до суду судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 4677 гривень 70 копійок, а всього 18765 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_4 в АТ`ПУМБ».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: _____