Решение № 141104043, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1991/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км+500м)

до VELES TRADING Sp.Z.o.o. (Postal code 03-289, Republic of Poland, Warsaw, Str. Katy Grodziskie, Number 19J, Apartment 5)

про стягнення 8856400,00 грн. заборгованості за контрактом № 0102-24 від 01.02.2024 р.,

секретар судового засідання: Рапота У.Е.

Представники сторін:

від позивача: Миколюк М.Д. (договір від 30.12.2024 р. про продовження договору № 13 від 18.04.2024 р., посв. адвоката № 3726/10 від 18.09.2008 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (далі позивач, ТОВ «Агротрейд-2000») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до VELES TRADING Sp.Z.o.o. (далі відповідач) про стягнення 8856400,00 грн. заборгованості за контрактом № 0102-24 від 01.02.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом № 0102-24 від 01.02.2024 р. щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар у встановлений контрактом строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) від 06.08.2024 р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.08.2024 р. до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2024 р. надійшло клопотання б/н від 09.08.2024 р. (вх. № 8492/24 від 12.08.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 р. у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , для розгляду матеріалів справи № 911/1991/24 було визначено суддю Бабкіну В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р. (суддя Бабкіна В.М.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2025 р., зобов`язано ТОВ «Агротрейд-2000» подати суду засвідчений переклад на польську мову у двох примірниках ухвали Господарського суду Київської області від 19.07.2024 р., позовної заяви з додатками та клопотання про вручення судових документів, Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) забезпечити направлення до Компетентного органу Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) нотаріально посвідчених документів у перекладі польською мовою: позовної заяви, ухвали Господарського суду Київської області від 19.07.2024 р. про відкриття провадження у справі № 911/1991/24, клопотання про вручення за кордоном документів, підтвердження про вручення документа (бланк) для подальшого вручення їх відповідачу - VELES TRADING Sp.Z.o.o., зупинено провадження у справі № 911/1991/24 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення відповідачу документів у даній справі.

07.10.2024 р. Центральному міжрегіональному управлінню юстиції (м. Київ) було направлено судом лист, за яким Господарський суд Київської області на підставі Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. просив направити до Окружного суду у Варшаві (адреса: алея Солідарності, 127, 00-898 Варшава) клопотання про вручення документів у цивільній справі відповідачу - VELES TRADING Sp. Z.o.o., Postal code 03-289, Republic of Poland, Warsaw, Str. Katy Grodziskie, Number 19J, Apartment 5, NIP 5242939953, нотаріально засвідчених перекладів позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі № 911/1991/24 від 19.08.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2025 р. було поновлено провадження у справі № 911/1991/24, з огляду на те, що провадження у справі № 911/1991/24 було зупинено до надходження відповіді про виконання Компетентним органом Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) судового доручення про вручення відповідачу документів, та враховуючи, що підготовче засідання у даній справі було призначено на 20.03.2025 р., однак, станом на дату проведення судового засідання, вищезазначеної відповіді від Компетентного органу Республіки Польща до матеріалів справи не надходило, а перебування справи у стані зупинення унеможливлювало вчинення у ній процесуальних дій.

У судовому засіданні 20.03.2025 р. було встановлено, що станом на час проведення судвого засідання відповідь від Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) щодо вручення судових документів відповідачу до суду не надходила, докази виконання Компетентним органом Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) судового доручення про вручення документів відповідачу в матеріалах справи відсутні, з огляду на що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2025 р. було постановлено здійснити запит до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з приводу надання відомостей щодо направлення Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) до Компетентного органу Республіки Польща перекладених на польську мову ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р., позовної заяви з додатками та клопотання про вручення судових документів для вручення відповідачу у даній справі; відкласти підготовче засідання у справі № 911/1991/24; відкласти вирішення питання про призначення дати наступного судового засідання до надходження відповіді від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на запит суду; зупинити провадження у справі № 911/1991/24.

На виконання ухвали від 20.03.2025 р., з метою отримання доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи звернення з судовим дорученням про вручення документів, суд звернувся до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом від 10.04.2025 р. № 911/1991/24 про надання відомостей щодо направлення Центральним міжрегіональним управлінням юстиції (м. Київ) до Окружного суду у Варшаві клопотання про вручення відповідачу у справі Господарського суду Київської області VELES TRADING Sp.Z.o.o. нотаріально засвідчених перекладів відповідних документів, у тому числі - ухвали про відкриття провадження у справі, щодо отримання вказаного клопотання Окружним судом у Варшаві та повернення підтвердження про вручення судових документів.

05.05.2025 р. до Господарського суду Київської області надійшла відповідь від Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України № 11691/12.2-25/вх.12417/12-25 від 28.04.2025 р. (вх. № 3035/25 від 05.05.2025 р.), з якої слідує, що станом на 28.04.2025 р. до Управління документів, складених за результатами виконання вищевказаного доручення або інформації щодо стану його виконання, не надходило, у зв`язку з чим на підставі запиту суду Управлінням на адресу Окружного суду у Варшаві направлено лист з проханням про надання інформації щодо стану виконання доручення. Також у відповіді було зазначено, що про результати виконання зазначеного доручення Господарський суд Київської області буде повідомлено.

Оскільки станом на 23.10.2025 р. до Господарського суду Київської області інформації щодо виконання клопотання про вручення відповідачу у справі Господарського суду Київської області № 911/1991/24 VELES TRADING Sp.Z.o.o. нотаріально засвідчених перекладів відповідних документів, у тому числі - ухвали про відкриття провадження у справі, щодо отримання вказаного клопотання Окружним судом у Варшаві та повернення підтвердження про вручення судових документів не надходило, суд повторно звернувся з відповідним запитом від 23.10.2025 р. № 911/1991/24 до Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України.

Листом від 05.12.2025 р. № 6989/9.2-25/вх.5553/9-25 (66-с-ін-66/24) Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) повідомило Господарський суд Київської області (вх. № 7668/25 від 22.12.2025 р.) про те, що 28.04.2025 р. за № 11614/12.2-25/вх.12417/12-25 (66-с-ін-66/24) Управлінням на адресу Окружного суду у Варшаві було направлено лист з проханням про надання інформації щодо стану виконання доручення Господарського суду Київської області про вручення за кордоном судових документів VELES TRADING Sp.Z.o.o. Проте, станом на день надання інформації, документів, складених за результатами вищевказаного доручення або інформації щодо стану його виконання, не надходило, у зв`язку з чим на підставі запиту суду Управлінням на адресу Окружного суду у Варшаві направлено лист з проханням про надання інформації щодо стану виконання доручення (копії листів Управління на адресу Окружного суду у Варшаві від 28.04.2025 р. № 11614/12.2-25/вх.12417/12-25 (66-с-ін-66/24) та від 04.12.2025 р. № 6749/9.2-25/вх.5553/9-25 (66-с-ін-66/24) додані до відповіді Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 05.12.2025 р.). Також у вказаній відповіді було зазначено, що про результати виконання зазначеного доручення Господарський суд Київської області буде повідомлено додатково.

У подальшому, оскільки станом на 04.03.2026 р. до Господарського суду Київської області будь-якої інформації стосовно виконання доручення суду не надходило, суд повторно (втретє) звернувся з відповідним запитом від 04.03.2026 р. № 911/1991/24 до Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України.

06.04.2026 р. до Господарського суду Київської області від Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (вх. № 1703/26 від 06.04.2026 р.) надійшов лист № 9266/9.2-26/вх.11534/9-26, за яким суд був повідомлений про те, що Управлінням на адресу Окружного суду у Варшаві було направлено лист з проханням про надання інформації щодо стану виконання доручення Господарського суду Київської області про вручення за кордоном судових документів VELES TRADING Sp.Z.o.o. Проте, станом на день надання інформації, документів, складених за результатами вищевказаного доручення або інформації щодо стану його виконання, не надходило, у зв`язку з чим на адресу Окружного суду у Варшаві повторно направлено лист з проханням про надання інформації щодо стану виконання доручення. Також у вказаній відповіді було зазначено, що про результати виконання зазначеного доручення Господарський суд Київської області буде повідомлено додатково.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2026 р. було поновлено провадження у справі № 911/1991/24 з огляду на те, що провадження у справі зупинялося до надходження відповіді про виконання Компетентним органом Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) судового доручення про вручення відповідачу документів, однак враховуючи не отримання судом інформації про виконання судового доручення та вручення документів відповідачу, а також ту обставину, що перебування справи у стані зупинення унеможливлює вчинення у ній процесуальних дій, було призначено підготовче засідання у справі на 25.05.2026 р.

27.04.2026 р. до Господарського суду Київської області від Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшли документи від Окружного суду у Варшаві з супровідним листом № 12491/9.2-26/вх.14074/9-26 від 17.04.2026 р. (вх. № 2200/26 від 27.04.2026 р.) щодо виконання судового доручення у даній справі.

11.05.2026 р. до Господарського суду Київської області від Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) надійшов лист № 14242/9.2-26/вх.16881/9-26 від 01.05.2026 р. (вх. № 2481/26 від 11.05.2026 р.), до якого додано лист Окружного суду у Варшаві.

12.06.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 12.06.2026 від 12.06.2026 р. (вх. № 10388/26 від 12.06.2026 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

25.06.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 25.06.2026 від 25.06.2026 р. (вх. № 11250/26 від 25.06.2026 р.) про долучення до матеріалів справи перекладу з польської на українську мову кореспонденції, що надійшла від Київського регіонального управління Міністерства юстиції України у підтвердження виконання судового доручення, та про закриття підготовчого провадження.

Слід зазначити, що порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 р. (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася згідно із Законом України Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 19.10.2000 р.

Дана Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

За змістом ст. 15 Конвенції для винесення судового рішення суд повинен пересвідчитись, зокрема, в тому, що документ був доставлений відповідачу в строк достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного пітвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, б) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Поряд з цим, порядок вручення судових та позасудових документів на території Республіки Польща регулюється договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р., який ратифіковано постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.1994 р. (далі - Договір), згідно зі статтею 2 якого суди і органи прокуратури Договірних Сторін, що далі іменуються "установи юстиції" надають взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Інші органи Договірних Сторін, компетентні в цивільних та кримінальних справах, звертаються за наданням правової допомоги за посередництвом власних установ юстиції.

Статтею 3 Договору передбачено, що у справах, що охоплюються цим Договором, установи юстиції зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим Договором. В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України - Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польща - Міністерство юстиції. Центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції Договірних Сторін зносяться між собою безпосередньо.

Відповідно до статті 4 Договору Договірні Сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій.

Статтею першою Угоди між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 10.01.2011 р. (далі - Угода), передбачено, що у справах, які охоплюються Договором, під час передачі клопотань про надання правової допомоги на основі статті 4 Договору наступні органи зносяться між собою безпосередньо: з боку України - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві і Севастополі; з боку Республіки Польща - голови окружних судів Республіки Польща.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Угоди суд України, який розглядає справу, подає клопотання про надання правової допомоги через відповідне головне управління юстиції до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання.

Статтею 5 Договору унормовано, що у справах, що охоплюються цим Договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої Сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної Сторони або англійську чи російську.

У даній справі, на підставі ст. 367 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд звертався із судовим дорученням про вручення документів в порядку, встановленому Угодою між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща від 10.01.2011 р. на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р.

З матеріалів справи вбачається, що надіслані Господарським судом Київської області відповідно до клопотання про вручення документів у цивільній справі, нотаріально засвідчені переклади позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі № 911/1991/24 від 19.08.2024 р. були вручені відповідачу 05 травня 2025 року.

Слід зазначити, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимог щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 910/6880/17.

Поряд з цим, судом враховано, що в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, насамперед, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain'') від 07.07.1989 р.).

З урахуванням наведеного, за висновком суду, з 05 травня 2025 року відповідач мав достатньо часу та можливостей для реалізації своїх процесуальних прав, прояву належної уваги в захисті своїх інтересів, вжиття необхідних заходів щодо ознайомлення з подіями процесу та датами і часом судових засідань з розгляду справи, а також можливості скористатися правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права.

Тому, з огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що ним вчинено всі належні та достатні дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

10.07.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання № 09.07.2026 від 10.07.2026 р. (вх. № 12097/26 від 10.07.2026 р.) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2026 р.

У судове засіданні 20.08.2026 р. з`явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з`явився. Про розгляд справи всі учасники процесу були повідомлені належно.

У судовому засіданні 20.08.2026 р. було оголошено перерву до 07.09.2026 р.

У судовому засіданні 07.09.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» та VELES TRADING Sp.Z.o.o. було укладено контракт № 0102-24 (далі контракт), відповідно до п. 1 якого продавець зобов?язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити кукурудзу урожаю 2023 року (код УКТ ЗЕД 1005900000), українського походження, насипом (товар).

Кількість товару 2000,000 метричних тон, допустиме відхилення +/- 10% за вибором продавця і за ціною контракту (п. 2.1 контракту).

Період поставки - до 09.02.2024 року включно (п. 3.2 контракту).

Згідно з п. 3.1 контракту товар поставляється продавцем на умовах FCA - Україна, Київська область, Білоцерківський р-н, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км + 500 м згідно ІНКОТЕРМС-2010 і умовами цього контракту.

Відповідно до п. 3.3 контракту датою відвантаження є дата оформлення товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 3.4 контракту право власності на товар від продавця до покупця переходить після завантаження, відповідно до ваги, зазначеної у товарно-транспортній накладній.

Ціна товару по цьому контракту складає 128 доларів США 00 центів за одну метричну тонну (п. 4.1 контракту)

Загальна вартість контракту складає 256000,00 доларів США +/-10% (п. 4.2 контракту).

Умовами п. 5.1 контракту визначено, що покупець оплачує 100% вартості товару після відвантаження протягом 3-ох банківських днів.

Пунктом 6.1 контакту визначено, що покупець, на власний розсуд, може здійснювати передоплату на рахунок продавця без узгодження з продавцем, без інвойсу продавця, і до початку поставки товару продавцем.

У пункті 7.1 контракту визначено, що передача і прийом товару по цьому контракту виконується в момент передачі товару в пункті завантаження згідно з умовами ІНКОТЕРМС 2010 і цього контракту.

28.03.2024 р. сторони уклали додаткову угоду № 3 до контракту № 0102-24 від 01.02.2024 р., в якій виклали пункт 10 контракту у новій редакції: "10. Даний контракт регулюється й тлумачиться у відповідності до Господарського права України, як країни походження товару, що є предметом цього договору. Будь-які суперечки між сторонами щодо тлумачення, змісту чи виконання контракту, або з питань правових наслідків даного контракту підлягають вирішенню в Господарському суді України. Мова судочинства є українська". Сторони домовились, що територіальна підсудність справ Господарського суду здійснюється за місцем реєстрації продавця (п. 2 додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Агротрейд-2000» здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 780103,68 доларів США, що підтверджується митними деклараціями: № 24UA500050001464U3 на 2200000 кг товару, ціною 281600,00 доларів США; № 24UA500050001955U4 на 1947280 кг товару, ціною 249251,84 доларів США; № 24UA500050002883U6 на 1947280 кг товару, ціною 249251,84 доларів США.

Позивачем, для оплати поставленого товару, було виставлено відповідачу рахунок-проформу № 0502-2 від 05.02.2024 р. до контракту № 0102-24 від 01.02.2024 р., щодо поставки кукурудзи урожаю 2023 року українського походження насипом, у кількості 2000,000 метричних тон на суму 256000,00 доларів США, рахунок-проформу № 9 від 14.02.2024 р., щодо поставки кукурудзи урожаю 2023 року українського походження насипом, у кількості 1947,280 метричних тон на суму 249251,84 доларів США, рахунок-фактуру № 4 від 27.02.2024р., щодо поставки кукурудзи урожаю 2023 року українського походження насипом, у кількості 1947,280 метричних тон на суму 249251,84 доларів США.

Окрім того, згідно акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Агротрейд-2000» та Veles Trading Sp. Z.o.o. за контрактом № 0102-24 від 01.02.2024 р. станом на 10.06.2024 р. заборгованість на користь ТОВ «Агротрейд-2000» становить 218958,82 доларів США.

Зазначені обставини відповідачем не заперечено та не спростовано.

Отже, станом на час звернення позивача до суду, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, у п. 3.1 контракту сторонами було погоджено, що передача і прийом товару по цьому контракту виконується в момент передачі товару в пункті завантаження згідно з умовами FCA ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (FCA) зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

Під перевізником розуміють будь-яку особу, яка за договором перевезення зобов`язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею чи автомобільним шляхом, морем, повітрям, внутрішніми (судноплавними) шляхами, або сполучаючи ці способи. Якщо покупець дає вказівку продавцеві поставити вантаж якійсь особі, наприклад, експедиційному агентству, яке не є перевізником, то продавець вважається таким, що виконав своє зобов`язання по поставці товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні в цієї особи.

Згідно із п. А4 FCA Франко-перевізник Міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" продавець зобов`язаний поставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі (наприклад, експедиційному агентству), обраному покупцем чи продавцем відповідно до пункту А.3а в зазначеному місці або пункті (наприклад, транспортний термінал або інший приймальний пункт) у день чи в межах терміну, визначеного для поставки, і погодженим або звичайним у такому пункті способом. Якщо конкретний пункт поставки не був погоджений і є кілька можливих пунктів, то продавець може обрати такий з них, який його найбільше задовольняє. За відсутності точних вказівок покупця продавець може поставити товар перевізнику таким способом, який може бути потрібним при використанні цього виду транспорту даного перевізника і кількості й(або) походження товару.

Поставка перевізнику вважається завершеною при перевезенні автомобільним транспортом - якщо завантаження відбувається на підприємстві продавця, поставка вважається завершеною, коли товар навантажений на транспортний засіб, наданий покупцем.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 915/878/16, зокрема, зазначав про те, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем до матеріалів справи не було надано будь-яких доказів, які свідчили б про оплату поставленого йому позивачем за контрактом товару. Окрім того, відповідач будь-яких заперечень проти позову суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за наданими до справи доказами на час прийняття рішення у даній справі сума боргу за поставлений позивачем товар становить 218958,82 доларів США.

Водночас, позивач у позові просить стягнути заборгованість в еквіваленті до гривні станом на 24.06.2024 р.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей Національного банку України станом на 24.06.2024 р. офіційний курс гривні до долара США становив 40,4478 грн., відповідно, заборгованість відповідача перед позивачем складала 8856400,00 грн.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані чи заперечені відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Агротрейд-2000» про стягнення 8856400,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 323000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи, що складаються з 73000,00 грн. фіксованого гонорару за надану правничу допомогу та 250000,00 грн. гонорару успіху.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 73000,00 грн. на оплату фіксованого гонорару за надану правничу допомогу та 250000,00 грн. на оплату гонорару успіху заявлені позивачем до стягнення з відповідача, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвокатського об`єднання «МКБ ГРУПП», про що свідчить наявний в матеріалах справи договір про правничу допомогу № 13 від 18.04.2024 р. (далі договір про надання правової допомоги), відповідно до п. 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується на платній основі надати професійну правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити обумовлені цим договором та актом приймання-передачі правничої допомоги.

Пунктом 2.1 договору про надання правової допомоги визначено, що гонорар адвоката за цим договором становить 6000,00 грн.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору оплата послуг здійснюється у строки, погоджені сторонами за результатами надання послуг акту приймання-передачі правничої допомоги.

24.06.2024 р. між адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» та ТОВ «Агротрейд-2000» було укладено додаткову угоду до договору про правничу допомогу № 13 від 18.04.2024 р. (далі додаткова угода).

Згідно з п. 1 додаткової угоди сторони погодили, що сума (фіксований розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 73000,00 грн., виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання правничої допомоги зі стягнення заборгованості з VELES TRADING Sp.Z.o.o. за поставлений товар згідно контракту від 01.02.2024 р. № 0102-24.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, окрім фіксованого розміру вартості правничої допомоги, вказаного у пункті 1 цієї додаткової угоди до договору про правничу допомогу № 13 від 18.04.2024 р., клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості «гонорар успіху» в розмірі 3% від стягнутої з боржника суми.

03.09.2026 р. ТОВ «Агротрейд-2000» та АО «МКБ ГРУПП» було підписано акт приймання-передачі правничої допомоги, відповідно до якого за додатковою угодою від 24.06.2024 р. до договору про правничу допомогу № 13 від 18.04.2024 р. клієнту надана правнича допомога у справі № 911/1991/24, а саме аналіз наданих адвокату документів - 10 годин; опрацювання судової практики - 3 години; підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області - 15 годин; підготовка та подання клопотання про усунення педоліків у справі - 2 години; виконання ухвали від 19 серпня 2024 р. (подано до суду засвідчений переклад на польську мову у трьох примірниках ухвали від 19.08.2024 р., позовної заяви з додатками та клопотання про вручення судових документів) - 10 годин; виконання інших процесуальних дій (ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання клопотань тощо) - 10 годин; участь у судових засіданнях у Господарському суді Київської області - 5 годин. Вартість наданої адвокатом клієнту правничої допомоги становить 73000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 3380 від 18.07.2024 р. позивачем перераховано на рахунок АО «МКБ ГРУПП» грошові кошти у розмірі 73000,00 грн. в якості оплати за правничу допомогу (юридичні послуги) за додатковою угодою від 24.06.2024 р. до договору № 13 від 18.04.2024 р.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід зазначити, що у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У той же час, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Поряд з цим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18 та інших.

Суд звертає увагу на те, що адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитись із запропонованими тарифами (вартістю послуг), зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору, клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу, не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати всю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування, суд має виходити з критерію розумності розміру цих витрат, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідач заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення з нього суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

З урахуванням предмета спору у даній справі, ціни позову, обсягу фактично поданих представником позивача до справи документів, дійсно необхідного та підтвердженого доказами фактичного обсягу правничої допомоги, яка надавалася у справі, суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову та фактично наданим обсягом послуг, і їх розмір в сумі 73000,00 грн., за висновком суду, відповідає критерію розумної необхідності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача 73000,00 грн. витрат на послуги адвоката позивача.

Щодо покладення на відповідача судових витрат у вигляді гонорару успіху у розмірі 250000,00 грн., які передбачені п. 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), де вирішувалося питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Водночас угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (п. 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведену правову позицію, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача у даній справі "гонорару успіху" в розмірі 3% від загальної суми, що буде стягнута в судовому порядку, такі витрати не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування конкретного обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим, за висновком суду, їх відшкодування з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

З огляду на викладене, витрати позивача на правову допомогу у вигляді гонорару успіху не підлягають покладенню на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з VELES TRADING Sp.Z.o.o. (Postal code 03-289, Republic of Poland, Warsaw, Str. Katy Grodziskie, Number 19J, Apartment 5, NIP 5242939953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км+500м, код 36445855) 8856400 (вісім мільйонів вісімсот п`ятдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 132846 (сто тридцять дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору, 73000 (сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.11.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна