Решение № 141104018, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/7041/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1; ідентифікаційний код: 33061840)

до Фізичної особи - підприємця Білокур Анастасії Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 306 317,40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Білокур Анастасії Олегівни про стягнення 306 317,40 грн, з яких 253 679,44 грн заборгованості, 36 476,62 грн пені, 12 571,15 грн інфляційних втрат та 3 590,19 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 25.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7041/26, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

13.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 13.07.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

23.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 23.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

18.08.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, які 18.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

21.08.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив, які 21.08.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, у зв`язку зі звільненням судді Підченка Ю.О., справу № 910/7041/26 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2026 було прийнято справу №910/7041/26 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відповіді на відзив позивач, посилаючись на здійснену відповідачем після звернення до суду оплату в розмірі 6 000,00 грн, просив прийняти зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 300 317,40 грн, з яких 247 679,44 грн заборгованості, 36 476,62 грн пені, 12 571,15 грн інфляційних втрат та 3 590,19 грн 3% річних.

Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано керівником позивача - директором Остапенком В.В., а також враховуючи подання цієї заяви у встановлений законом строк, суд приймає заяву до розгляду та здійснює подальший розгляд справи виходячи з ціни позову в розмірі 300 317,40 грн, з яких 247 679,44 грн заборгованості, 36 476,62 грн пені, 12 571,15 грн інфляційних втрат та 3 590,19 грн 3% річних.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив відповідач просив витребувати у позивача докази надіслання (вручення) відповідачу актів надання послуг за липень - листопад 2025 року до 09.12.2025, документи постачальника електричної енергії щодо застосованих тарифів та обсягів, а також докази відмови відповідача від отримання акта надання послуг № 3829 від 29.12.2025.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, витребування доказів судом є допоміжним процесуальним інструментом, який застосовується у разі доведення учасником справи неможливості самостійно отримати відповідний доказ.

Водночас, відповідачем не надано суду жодного доказу звернення до позивача із запитами про надання витребовуваних документів, а також доказів відмови у їх наданні.

Суд також враховує, що акти надання послуг за липень - листопад 2025 року підписані відповідачем, а позивачем разом з відповіддю на відзив надано акт звірки взаємних розрахунків та бухгалтерську довідку щодо нарахувань за спожиту електричну енергію.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Білокур Анастасією Олегівною (далі - орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 04-2025/Р (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду), без права викупу, нежитлове офісне приміщення загальною площею 105 кв.м, яке знаходиться в Будівлі (Бізнес Центр) за адресою: Україна, 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, 1 поверх, приміщення № 110.

Згідно з п. 2.1 Договору розмір орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування орендарем приміщенням розраховується за формулою C = S * Z, де Z - погоджений сторонами розмір орендної плати за 1 кв. м приміщення, що складає 340,00 грн з ПДВ у період з 01.03.2025 по 31.08.2025 та 140,28 грн з ПДВ починаючи з 01.09.2025.

Відповідно до п. 2.2 Договору за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої визначений цим договором, щомісячно, з 1 (першого) по 5 (п`яте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, в національній валюті України.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що крім оплати орендної плати орендар відшкодовує (компенсує) витрати за спожиті комунальні послуги (електропостачання, газопостачання) та витрати, пов`язані з експлуатацією Бізнес центру.

Згідно з п. 2.3.1 Договору на підставі отриманих показників обліку електроенергії орендодавець виставляє орендарю рахунок за спільне використання електромереж і втрати в мережах основного споживача в розмірі 5% від загального споживання електроенергії, на підставі показників відповідних лічильників, до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія. Нарахування відбувається згідно тарифу постачальника послуги.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору сума відшкодування за експлуатаційні послуги сплачується орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків за приміщення з 1 (першого) по 5 (п`яте) число місяця, за який здійснюється оплата. Розмір експлуатаційних послуг розраховується за формулою U = S * Z, де Z - погоджений розмір експлуатаційних послуг за 1 кв.м, який становить 155,00 грн.

Згідно з п. 2.5 Договору сторони погодились, що у випадку, якщо кінцевий термін розрахунків припадає на святкові та/чи вихідні дні, орендар зобов`язаний провести розрахунок з орендодавцем в перший робочий день після таких днів.

Пунктами 2.9, 2.10 Договору визначено, що сторони протягом усього строку дії договору щомісяця підписують акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) з оренди приміщення та про компенсацію орендодавцю витрат, передбачених пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 цього договору. Акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) не повернуті орендодавцю в строки, визначені в п. 2.9 цього договору, і немає надісланих заперечень по змісту цих актів, вони вважаються підписаними орендарем, а роботи (надані послуги) вважаються наданими та виконаними в повному обсязі.

Згідно з п. 5.1 Договору він набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2027.

Відповідно до Акту прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2025 позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення.

29.12.2025 сторонами укладено Додаткову угоду про розірвання Договору за взаємною згодою, відповідно до якої останнім днем дії Договору є 29.12.2025, та підписано Акт прийому-передачі (повернення) об`єкта оренди. Зазначення в Додатковій угоді номера та дати Договору як "№ 04-2024/Р від 01.03.2024" є опискою, що сторонами не заперечується.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу в оренду приміщення та експлуатаційні послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № 3075 від 31.07.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за липень 2025 року) на суму 51 975,00 грн; № 3244 від 31.07.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за липень 2025 року) на суму 8 843,51 грн; № 3189 від 31.08.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за серпень 2025 року) на суму 51 975,00 грн; № 3430 від 31.08.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за серпень 2025 року) на суму 7 529,78 грн; № 3307 від 30.09.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за вересень 2025 року) на суму 31 004,40 грн; № 3505 від 30.09.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за вересень 2025 року) на суму 7 113,92 грн; № 3376 від 31.10.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за жовтень 2025 року) на суму 31 004,40 грн; № 3628 від 31.10.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за жовтень 2025 року) на суму 11 147,72 грн; № 3573 від 30.11.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за листопад 2025 року) на суму 31 004,40 грн; № 3744 від 30.11.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за листопад 2025 року) на суму 9 116,64 грн; № 3691 від 29.12.2025 (оренда та експлуатаційні витрати за грудень 2025 року) на суму 29 004,15 грн.

Загальна вартість послуг за вказаними актами складає 269 718,92 грн.

Акт надання послуг № 3829 від 29.12.2025 (відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2025 року, 708 кВт) на суму 6 895,92 грн відповідачем не підписаний. Вказаний акт та рахунок-фактуру № 3829 від 29.12.2025 направлено позивачем відповідачу поштовим відправленням 22.05.2026.

Відповідно до наданої відповідачем виписки АТ "Універсал Банк" від 10.07.2026 відповідач у період з 18.04.2025 по 02.05.2026 перерахував позивачу з призначенням платежу "оплата за оренду приміщення згідно договору" ("оплата заборгованості за оренду приміщення згідно договору") кошти в загальній сумі 214 000,00 грн, у тому числі після 05.12.2025 - 3 000,00 грн 23.04.2026 та 3 000,00 грн 02.05.2026.

Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтвердив здійснення ним платежу від 08.10.2025 на суму 60 000,00 грн та зазначив, що загальна сума здійснених за Договором платежів складає 274 000,00 грн, що відповідає сумі оплат, зазначеній позивачем.

Позивач зазначає, що з урахуванням часткових оплат, які зараховувались в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 247 679,44 грн за період липень - грудень 2025 року.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за Договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 247 679,44 грн, пеню в розмірі 36 476,62 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 571,15 грн та 3% річних у розмірі 3 590,19 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що вимога про стягнення 6 895,92 грн за актом № 3829 від 29.12.2025 не підтверджена належними доказами, оскільки акт не був надісланий у строки, визначені п. 2.9 Договору. Суми здійснених платежів, відображені в акті звірки позивача, відповідач не заперечує. У разі задоволення позову відповідач просить зменшити розмір пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідач користувався приміщенням у період з 01.03.2025 по 29.12.2025, що підтверджується актами прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2025 та від 29.12.2025 і не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендних платежів, а також відшкодування витрат за експлуатаційні послуги та спожиту електроенергію у порядку, визначеному Договором.

Факт надання послуг за липень - листопад 2025 року та за грудень 2025 року (за винятком відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2025 року) підтверджується підписаними відповідачем актами надання послуг. Доводи відповідача щодо несвоєчасного надсилання цих актів поштою не спростовують факту надання послуг, оскільки вказані акти підписані відповідачем без зауважень.

Щодо відшкодування витрат за електроенергію за грудень 2025 року в розмірі 6895,92 грн суд зазначає, що акт надання послуг № 3829 від 29.12.2025 та рахунок-фактуру направлено відповідачу 22.05.2026. Доказів надіслання позивачу заперечень щодо змісту цього акта відповідачем не надано, а відтак він вважається підписаним орендарем у відповідності до п. 2.10 Договору. При цьому розмір відшкодування розрахований позивачем за показниками лічильників приміщення (708 кВт) за тарифом постачальника відповідно до п. 2.3.1 Договору, у свою чергу відповідачем цей розрахунок не спростовано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами Договору визначено обов`язок відповідача сплачувати орендну плату та відшкодування за експлуатаційні послуги щомісячно з 1 по 5 число місяця, за який здійснюється оплата. Строк відшкодування витрат за електроенергію Договором не визначений, тому таке зобов`язання підлягає виконанню у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (рахунку).

З урахуванням погодженого сторонами в Договорі порядку розрахунків та приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк оплати заборгованості за липень - грудень 2025 року є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків суд не приймає як належний доказ наявності заборгованості, оскільки акт звірки не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і сам по собі не підтверджує здійснення господарських операцій (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18). Крім того, вказаний акт підписаний лише з боку позивача.

Водночас, вартість наданих послуг за липень - грудень 2025 року в загальному розмірі 276 614,84 грн підтверджується актами надання послуг №3075, №3244, №3189, №3430, №3307, №3505, №3376, №3628, №3573, №3744, №3691 та №3829.

Відповідач не заперечує розміру здійснених ним за Договором платежів (274000,00 грн) та розміру нарахувань, за винятком 6895,92 грн за актом № 3829 від 29.12.2025.

З урахуванням часткової оплати відповідачем послуг за актом № 3075 від 31.07.2025 (неоплаченою залишилась орендна плата за липень 2025 року в розмірі 12764,60 грн) та оплат на загальну суму 6000,00 грн, здійснених 23.04.2026 і 02.05.2026, заборгованість відповідача за актами надання послуг за липень - грудень 2025 року складає 247679,44 грн.

Оскільки відсутність повної оплати передбачених Договором платежів підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 247 679,44 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за прострочення платежів за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент порушення зобов`язання, від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на суму заборгованості 246783,52 грн (без урахування вартості електроенергії за грудень 2025 року) за період з 06.12.2025 по 01.06.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що станом на початок прострочення зобов`язань з оплати орендної плати та експлуатаційних послуг за липень, серпень 2025 року та відшкодування витрат за електроенергію за липень 2025 року діяв Господарський кодекс України, який втратив чинність з 28.08.2025.

Відтак до спірних правовідносин в цій частині має застосовуватись обмеження, передбачене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивачем нараховано пеню на заборгованість за липень, серпень 2025 року за період до 01.06.2026, а тому не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованою є пеня за прострочення зобов`язань з оплати орендної плати та експлуатаційних послуг за липень, серпень 2025 року та відшкодування витрат за електроенергію за липень 2025 року в розмірі 4019,33 грн.

Натомість станом на початок прострочення решти зобов`язань Господарський кодекс України втратив чинність, а відтак правомірним є нарахування неустойки за прострочення виконання вказаних зобов`язань протягом строку, що перевищує 6 місяців.

Позивачем також не враховано, що строк відшкодування витрат за електроенергію за листопад 2025 року в розмірі 9 116,64 грн (рахунок-фактура № 3744 від 30.11.2025), з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.5 Договору, сплив 08.12.2025, а відтак пеня на цю суму підлягає нарахуванню з 09.12.2025.

Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що обґрунтованою є пеня за прострочення виконання решти зобов`язань у межах заявленого позивачем періоду в розмірі 23171,64 грн.

З огляду на викладене, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 27190,97 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними. Між тим, заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на здійснення ним часткових оплат за Договором, оскільки зобов`язання мають бути виконані належним чином та у встановлений строк. Заборгованість за Договором відповідачем не погашена, а розмір пені, що підлягає стягненню, визначено судом з урахуванням обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім цього суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

У свою чергу відповідач не надав жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин прострочення виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Отже, відсутні підстави, з якими пов`язується визначене у статті 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення розміру неустойки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 247679,44 грн, пеня в розмірі 27190,97 грн, інфляційні втрати в розмірі 12571,15 грн та 3% річних у розмірі 3590,19 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3492,38 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 111,43 грн залишається за позивачем.

У зв`язку із прийняттям заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 72,00 грн може бути повернута позивачеві в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Білокур Анастасії Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Ріелті" (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1; ідентифікаційний код: 33061840) заборгованість у розмірі 247679 (двісті сорок сім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 44 коп., пеню в розмірі 27190 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто) грн 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 12571 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 3590 (три тисячі п`ятсот дев`яносто) грн 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 111,43 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.11.2026

Суддя О.В. Нечай