Решение № 141103971, 17.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 911/635/26

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Ква"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СтарВент"простягнення 507053,18 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Луцька Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаМарченко М.М.від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ква" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СтарВент" 1540909,56 грн, з яких: 160000,00 грн попередньої оплати (авансу), 1061100,00 грн штрафу, 4852,60 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та 11583,18 грн. інфляційних втрат та 303373,78 грн реальних збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 09.10.2024 №09/10-24Р в частині виконання робіт у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2026 матеріали позовної заяви №911/635/26 передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу позовну заяву передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №911/635/26 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №911/635/26, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.06.2026; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 03.06.2026 оголошувалася перерва до 24.06.2026, про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду.

08.06.2026 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 507053,18 грн, з яких: 160000,00 грн попередньої оплати (авансу), 27243,62 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання, 4852,60 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, 11583,18 грн інфляційних втрат та суму відшкодування реальних збитків у розмірі 303373,78 грн.

У підготовчому засіданні 24.06.2026 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2026.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.08.2026 оголошено перерву 16.09.2026, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.

21.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.09.2026 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання по справі представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позов відповідач не надав.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.09.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено про оголошення вступної та резолютивної частин рішення 17.09.2026 після перерви.

У судовому засіданні 17.09.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ква" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СтарВент" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт №09/10-24Р (договір), згідно умов якого виконавець зобов`язаний виконати роботи з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, монтаж повітроводів, монтаж устаткування для вентиляції та кондиціонування повітря, монтаж системи автоматики для вентиляційних установок та пуско-налагоджувальні роботи систем ОВК відповідно до специфікацій, що є невід`ємною частиною договору (надалі - роботи) на об`єкті: "Капітальний ремонт споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61007 КНП "Гадяцька МЦЛ", по вулиці Лохвицька, 1 в місті Гадяч, Гадяцької територіальної громади, Миргородського району, Полтавської області, власними силами і технічно-матеріальними засобами, та передати замовнику, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити роботи згідно специфікацій (рахунків, актів виконаних робіт). Замовник зобов`язується приймати товар та здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за даним договором визначається на підставі специфікацій та виставлених рахунків, які є невід`ємними частинами даного договору та складає 450000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 75000,00 грн. Замовник зобов`язується здійснити оплату протягом 3-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Замовник зобов`язується, зокрема, сплатити виконавцю зазначену суму у розмірі, який визначений у п.2.1 договору, відповідно до умов цього договору, у випадку відсутності недоліків прийняти роботи на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, а виконавець зобов`язаний, зокрема, належним чином виконати роботи, передати замовнику роботи у відповідності до розділу 4 договору (п.п.3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.4, 3.4.1, 3.4.3 договору).

Здавання-приймання робіт здійснюється сторонами за актом приймання-передачі виконаних робіт. По закінченню виконання робіт за договором складається акт здавання-приймання виконаних робіт, який підписується обома сторонами. Акт має містити стислий опис виконаної роботи, суми до сплати відповідно до умов договору (п.п.4.2, 4.3 договору).

У випадку несвоєчасного виконання робіт з вини виконавця останній сплачує замовнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення виконання зобов`язання (п.5.5 договору).

Даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.1).

14.10.2024 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №14 робіт на суму 511500,00 грн.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 20.01.2025 відповідачем передано, а позивачем прийнято роботи на суму 180000,00 грн

Відповідно до платіжної інструкції №1320 від 12.12.2024 позивачем сплачено відповідачу 150000,00 грн згідно рахунку №14 від 14.10.2024, платіжної інструкції №1439 від 15.01.2025 100000,00 грн згідно рахунку №14 від 14.10.2024 та платіжної інструкції №62323573 від 30.01.2025 90000,00 грн згідно рахунку №14 від 14.10.2024, а всього на суму 340000,00 грн.

17.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 12.11.2025 з вимогою, зокрема, про повернення суми попередньої оплати у розмірі 160000,00 грн.

28.11.2025 та 23.12.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 27.11.2025 з вимогою про відшкодування реальних збитків.

Однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст.846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався виконати роботи з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, монтаж повітроводів, монтаж устаткування для вентиляції та кондиціонування повітря, монтаж системи автоматики для вентиляційних установок та пуско-налагоджувальні роботи систем ОВК відповідно до специфікацій на об`єкті: "Капітальний ремонт споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61007 КНП "Гадяцька МЦЛ", по вулиці Лохвицька, 1 в місті Гадяч, Гадяцької територіальної громади, Миргородського району, Полтавської області, власними силами і технічно-матеріальними засобами, та передати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити роботи згідно специфікацій (рахунків, актів виконаних робіт).

Строк виконання таких робіт сторонами у договорі не погоджений.

При цьому сторонами погоджено, що укладений між ними договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав, а позивач прийняв роботи за договором на суму 180000,00 грн без зауважень та заперечень.

Втім, згідно наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій позивачем фактично сплачено відповідачу 340000,00 грн.

Доказів виконання робіт на всю зазначену суму матеріали справи не містять.

17.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 12.11.2025 з вимогою, зокрема, про повернення суми попередньої оплати у розмірі 160000,00 грн та з пропозицією про припинення договірних зобов`язань шляхом розірвання договору за угодою сторін.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням поштового обігу та положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути кошти на суму 160000,00 грн у строк до 27.11.2025.

Доказів повернення спірної суми позивачу матеріали справи не містять, а зі змісту надісланої претензії вбачається, що позивач від укладеного між сторонами договору відмовився.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Системний аналіз положень ст.ст.11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до приписів ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже із врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем робіт за договором на суму 160000,00 грн, а укладений між сторонами правочин припинив свою дію внаслідок відмови позивача від договору, то підстава для утримання грошових коштів, які були оплачені позивачем, відпала, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача 160000,00 грн визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Проте зазначеного господарські суди попередніх інстанцій не врахували, у зв`язку з чим суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка, як вважали суди, мала бути застосована.

Щодо позовних вимог про стягнення 27243,62 грн штрафу за прострочення виконання зобов`язання (пені за п.5.5 договору) за період з 04.03.2025 по 30.06.2026, 4852,60 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами (3% річних) та 11583,18 грн інфляційних втрат за період з 16.01.2024 по 12.11.2025, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Пунктом 5.5 договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт з вини виконавця останній сплачує замовнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Разом з цим, укладеним між сторонами договором строки виконання робіт не встановлені, що виключає можливість стягнення неустойки за несвоєчасне виконання таких робіт. Тому в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За висновками суду прострочення відповідачем обов`язку з повернення коштів передоплати за роботи, які не були виконані, виникло починаючи з 28.11.2025. У зв`язку з цим у періоди, які самостійно визначені позивачем у розрахунках до заяви про зменшення розміру позовних вимог, прострочення не було, що має наслідком відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо позовних вимог про відшкодування реальних збитків у розмірі 303373,78 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: (1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); (2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну можливість отримання таких збитків (якщо йдеться про упущену вигоду) або фактичне понесення витрат (якщо це реальні збитки).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

У контексті наведеного суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення реальних збитків, позивач зазначив, що договір на виконання робіт від 09.10.2024 №09/10-24Р був укладений в межах виконання ним основного договору про закупівлю №534 від 16.08.2024, укладеного між позивачем та Комунальним некомерційним підприємством "Гадяцька міська центральна лікарня" Гадяцької міської ради по об`єкту: Капітальний ремонт споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61007 КНП "Гадяцька МЦЛ" по вулиці Лохвицька, 1 в місті Гадяч, Гадяцької територіальної громади, Миргородського району Полтавської області, згідно додаткових угод до якого термін виконання робіт з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, монтажу повітроводів, монтажу устаткування для вентиляції та кондиціонування повітря, монтажу системи автоматики для вентиляційних установок та пусконалагоджувальних робіт системи ОВК продовжено до вересня 2025 року. Оскільки відповідач вчасно не виконав взяті на себе зобов`язання щодо виконання робіт за договором на виконання робіт від 09.10.2024 №09/10-24Р, то з метою уникнення відповідальності та уникнення застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасне виконання умов основного договору, позивач змушений був укласти договір про надання послуг від 01.03.2025 №01/03-25 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадяцьке АТП №15337", предметом якого було надання послуг з монтажу приточно-витяжної вентиляції, монтажу автоматичного управління системою вентиляції, пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції, вартість яких склала 303373,78 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що вказані незаплановані витрати він змушений понести внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на виконання робіт від 09.10.2024 №09/10-24Р.

Однак, як встановлено судом згідно додатку №5 до договору про закупівлю №534 від 16.08.2024, укладеного між позивачем та Комунальним некомерційним підприємством "Гадяцька міська центральна лікарня" Гадяцької міської ради по об`єкту: Капітальний ремонт споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №61007 КНП "Гадяцька МЦЛ" по вулиці Лохвицька, 1 в місті Гадяч, Гадяцької територіальної громади, Миргородського району Полтавської області, інформація про субпідрядну/ні організацію/ї не зазначаються у зв`язку з відсутністю потреби по їх залученню до виконання робіт. Тобто, для виконання договору про закупівлю залучення субпідрядника не передбачалося.

За таких обставин, причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт від 09.10.2024 №09/10-24Р та заподіянням позивачу збитків в рамках виконання договору про закупівлю №534 від 16.08.2024, не доведений, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СтарВент" (02166, місто Київ, пр.Лісовий, будинок 33, квартира 63, ідентифікаційний код 45640374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ква" (37300, Полтавська обл., Миргородський р-н, місто Гадяч, вул.Кіндратенка, будинок 25, корпус А, кімната 14, ідентифікаційний код 39720797) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.11.2026

Суддя Ю.М.Смирнова