Решение № 141103693, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/10392/26Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10392/26.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Груп Бетон»

про стягнення 410 155, 70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Груп Бетон» про стягнення 410 155, 70 грн попередньої оплати за договором поставки, що укладений у спрощений спосіб, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань із поставки попередньо оплаченого товару.

25.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10392/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано позивача впродовж 2 (двох) днів з дня отримання даної ухвали надати суду письмову заяву із зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

26.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2026.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керрот Груп Бетон», як постачальник (відповідача) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор», як покупцю (позивач) рахунки на оплату №281 від 05.05.2026 на суму 410 155, 70 грн щодо продажу «щебня фракційного 5/20» в кількості 400,23 тон.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор» оплатило в повному обсязі виставлений ТОВ «Керрот Груп Бетон» рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №152 від 05.05.2026.

Однак, ТОВ «Керрот Груп Бетон» не поставило ТОВ «Науково виробниче підприємство «Век-Тор» оплачений за рахунком №281 від 05.05.2026 товар.

02.07.2026 покупець надіслав на адресу місцезнаходження ТОВ «Керрот Груп Бетон» вимогу вих.№01-01/07 від 01.07.2026, в якій вимагав здійснити поставку протягом 7 днів із дня одержання вимоги. Постачальник отримав вимогу 07.07.2026.

22.07.2026 покупець надіслав на адресу місцезнаходження ТОВ «Керрот Груп Бетон» вимогу вих.№22/07-11 від 22.07.2026, в якій вимагав протягом 7 днів із дня одержання вимоги повернути суму попередньої оплати. Постачальник отримав вимогу 27.07.2026.

Однак заходи досудового врегулювання спору не принесли позивачеві бажаного результату.

З огляду на зазначені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 410 155, 70 грн попередньої оплати

ІI. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 410 155, 70 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач здійснив повну переплату за поставку обумовленого товару у розмірі 410 155, 70 грн. Відповідач у свою чергу не виконав власних зобов`язань та не поставив позивачу товар.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 25.08.2026 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «Керрот Груп Бетон» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.

Так, ухвалу від 25.08.2026 відповідач отримав 25.08.2026 о 18:40. В силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що відповідач отримав ухвалу суду від 25.08.2026 - 26.08.2026.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10392/26, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Однак правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується факт існування між сторонами договірних зобов`язань та в якій формі вони були узгоджені?

- чи підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати?

- чи підтверджується факт, що відповідач не поставив позивачу обумовлений товар?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 стаття 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 стаття 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (частина 1 стаття 207 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 стаття 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 стаття 639 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 стаття 638, частина 1 стаття 640, частина 1 стаття 641, частина 1-2 стаття 642 Цивільного кодексу України).

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання, здійснення та отримання коштів попередньої оплати). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №281 від 05.05.2026 із зазначенням номенклатури товару, а саме «щебінь фракційна 5/20» у кількості 400,23 тон на суму 410 155, 70 грн.

Таким чином, відповідач здійснив пропозицію позивачу укласти договір.

Позивач здійснив повну оплату за рахунком №281 від 05.05.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №152 від 05.05.2026 у розмірі 410 155, 70 грн з призначенням платежу: «Сплата за щебінь, згідно рах.№ 281 від 05/06/26…».

Тобто, позивач вчинив дії, які засвідчують його бажання укласти договір, і такі дії є прийняттям пропозиції.

Отже, позивач за виставленим відповідачем рахунком здійснив попередню оплату у розмірі 410 155, 70 грн, а відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а саме «щебінь фракційна 5/20» у кількості 400,23 тон.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки, шляхом надання відповідачем позивачу рахунку на оплату та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати.

Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати) позивачем між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 02.07.2026 засобами поштового зв`язку направив на адресу місцезнаходження відповідача, яке вказане у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадський формувань вимогу вих.№01-01/07 від 01.07.2026 про поставку оплаченого за рахунком №281 від 05.05.2026 товару протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога надіслана відповідачу за поштовою накладною №6105049385925.

Згідно відомостей «трекінг» АТ «Укрпошта» вимогу вих.№01-01/07 від 01.07.2026 відповідач отримав 07.07.2026.

Відтак, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар за рахунком №281 від 05.05.2026 до 14.07.2026 включно.

Оскільки, відповідач не поставив до 14.07.2026 або в нішу дату товар за рахунком №281 від 05.05.2026, позивач направив відповідача вимогу вих.№22/07-11 від 22.07.2026 про повернення суми попередньої оплати протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога надіслана відповідачу за поштовою накладною №6105049395467.

Згідно відомостей «трекінг» АТ «Укрпошта» вимогу вих.№22/07-11 від 22.07.2026 відповідач отримав 27.07.2026.

Відтак, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу суму попередньої оплати за рахунком №281 від 05.05.2026 до 03.08.2026 включно.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Тобто повернення авансу (попередньої оплати) замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 стаття 693 Цивільного кодексу України).

Отже, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18.

Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17.

Суд констатує, що у матеріалах справи наявні вимоги, які направлені відповідачу про поставку товару та повернення суми попередньої оплати протягом 7-ми днів з моменту отримання вимог (зазначені вище).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач здійснив поставку товару за рахунком №281 від 05.05.2026 або повернув попередньо сплачені грошові кошти у розмірі 410 155, 70 грн за непоставлений товар.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи, доказів належного виконання своїх обов`язків за спрощеним договором поставки надано не було, обставин наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовано, контррозрахунок не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач просить покласти витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн та «гонорар успіху» на відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію ордера серії АХ №1371069 від 18.08.2026;

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №18/08 від 18.08.2026.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

18.08.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор», як клієнтом та адвокатом Вітренко Владиславою Валеріївною укладений договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №18/08.

Згідно пункту 4.2. договору №18/08 від 18.08.2026 винагорода (гонорар) за надання адвокатом клієнту професійної правничої допомоги (послуг) у Господарському суді Харківської області є фіксованою та складає 30 000, 00 грн з ПДВ.

Пунктом 4.3. договору №18/08 від 18.08.2026 передбачено, що детальний опис наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг), її види та час надання, зазначаються у актах приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг).

Відповідно до пункту 4.5. договору №18/08 від 18.08.2026, оплата винагороди (гонорару) адвокату за надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) протягом 30 календарних днів з дня підписання відповідного акту.

У свою чергу «гонорар успіху» у відповідності до пункту 4.4. договору №18/08 від 18.08.2026 - це додаткова винагорода адвокату за здійснення професійної правничої допомоги клієнту, плата за досягнутий адвокатом результат, що полягає в задоволенні судом заявлених позовних вимог (у т.ч. частковому задоволенні позовних вимог) та становить 20% від розміру винагороди адвокату, визначеної відповідно до п. 4.2. цього договору.

Оплата «гонорару успіху» здійснюється клієнтом у разі ухвалення судом рішення на його користь (задоволення позовних вимог, в т.ч. часткове задоволення) протягом 30 календарних днів з дня ухвалення відповідного судового рішення (пункт 4.6. договору №18/08 від 18.08.2026).

Отже, суд може розглянути питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі подання відповідних доказів заявником, який заявив про намір подати такі докази та визначив попередній розмір таких витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Груп Бетон» про стягнення 410 155, 70 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Груп Бетон» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12; ЄДРПОУ: 45203534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Век-Тор» (61166, м. Харків, пр. Науки, 22-А, кімната 76; ЄДРПОУ: 41138430) борг у розмірі 410 155 (чотириста десять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 4 921 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять одна) грн 87 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко