Решение № 141103689, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/6499/26За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПРОФІТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод"

про стягнення 4269680,86 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Машкевич О.С.,

від відповідача - Кулик О.І.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" (далі - відповідач) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПРОФІТРЕЙД" (далі - позивач) 4269680,86 грн, з яких: 1996284,70 грн - основний борг, 168556,07 грн - 3% річних, 418915,64 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 1685924,44 грн - пеня за договором поставки товару № ПТ-011125 від 01.11.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 08.07.2026.

Через систему "Електронний суд" 03.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечував щодо факту отримання ним товару на спірну суму, при цьому відповідач вважає, що строк оплати не настав. Відповідач зазначає, що позивачем було надано видаткові накладні без актів відвантаження. В той же час товарно-транспортні накладні не заповнені в спосіб визначений наказом Міністерства транспорту України№ 363 від 14.10.1997, а саме всупереч п. 11.4, оскільки відсутній підпис водія про прийняття товару до перевезення.

Також відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме актів відвантаження.

03.07.2026 відповідачем подано зустрічну позовну заяву.

06.07.2026 позивачем було подано заперечення проти клопотання про витребування доказів. Позивач зазначає, що відповідачем не обґрунтовано неможливість самостійно отримати документи, а частина витребуваних документів не стосуються спору.

Ухвалою суду від 07.07.2026 зустрічну позовну заяву було повернуто без розгляду.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

У підготовчому судовому засіданні 08.07.2026 було оголошено перерву до 09.09.2026.

Однак, підготовче судове засідання призначене на 09.09.2026 не відбулося, внаслідок надходження повідомлення про оголошення про повітряну тривогу, що унеможливило знаходження учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 09.09.2026 було призначено нову дату підготовчого судового засідання на 23.09.2026.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.10.2026.

Однак, судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 14.10.2026 не відбулося, внаслідок надходження повідомлення про оголошення повітряної тривоги, що унеможливило знаходження учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 14.10.2026 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 28.10.2026.

У судовому засіданні 28.10.2026 представник позивача вимоги позову підтримав, просив суд позов задовольнити повністю, представник відповідача заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2024 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Договір поставки товару № ПТ-011125 зі змінами у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2х оригінальних примірниках: один примірник - покупцю, один примірник - постачальнику.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником та прийнятий покупцем товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Ціна товару включає пакування, транспортування та тару.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу у листопаді та грудні 2025 року товару на загальну суму 161406166,98 грн.

Факт поставки товару за Договором позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними, що додаються до позовної заяви, податковими накладними, що зареєстровані в ЄРПН, рахунками на оплату, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2026, який підписано стороною відповідача та частковою сплатою відповідачем в загальній сумі 159409882,28 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, які додаються до позовної заяви.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням цього договору покупець підтверджує, що проставлення відбитку (штампу) печатки на видаткових накладних та інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості та належним чином оформленням товаросупровідних документів, тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.

Сума боргу (не виконані грошові зобов`язання) відповідача за Договором становить 1996284,70 грн, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2026 підписаним обома сторонами.

Остання оплата була зроблена відповідачем 26.12.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань, передбачених Договором (зі змінами у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей до Договору), несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, що у свою чергу спричинило виникнення заборгованості у сумі 1996284,70 грн, а також було здійснено нарахування 1685924,44 грн пені, 418915,64 грн інфляційних втрат та 168556,07 грн 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що строк оплати не настав, з огляду на наступне:

- Позивачем було надано відповідачу видаткову накладну без актів відвантаження та товарно-транспортні накладні;

- В той же час товарно-транспортні накладні не заповнені в спосіб визначений наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, а саме всупереч п. 11.4., оскільки відсутній підпис водія про прийняття товару до перевезення;

- Відповідно до п. 4.4 Договору у разі поставки товару з документами, які оформлені з порушеннями вимог нормативних актів або умов даного Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється лише після їх заміни;

- Враховуючи те, що товарно-транспортні накладні надані відповідачу було оформлено з порушенням та на підставі п. 4.4 Договору відповідач має право не здійснювати оплату до їх заміни;

- Відповідач зазначає, що станом на дату подання відзиву у справі належним чином оформлені ТТН від позивача на адресу відповідача не надходили. Таким чином, на переконання відповідача дані позовні вимоги є передчасні та наявне прострочення постачальника, а не покупця.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.6 Договору встановлено, що кожна партія товару має супроводжуватися такими документами:

- оригінал або належним чином засвідчена копія документу, який підтверджує, що конкретна партія Товару відповідає нормативним документам (ДСТУ, ТУ та ін.), за вимогами яких був виготовлений Товар;

- оригінал або належним чином засвідчена копія декларації виробника та/або сертифікату відповідності та/або експертного висновку та/або санітарно-гігієнічного висновку тощо;

- зразків: оригінал або належним чином засвідчена копія протоколу(-ів) випробувань та/або на кожну партію Товару масла вершкового та сирів твердих, що поставляється, виданий незалежними органами з оцінки відповідності та/або незалежними випробувальними лабораторіями, акредитованими Національним агентством з акредитації України, погоджених Покупцем та Управлінням безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України;

- при необхідності оригінал або належним чином засвідчена копія протоколу лабораторних досліджень та/або лабораторних випробувань, виданого акредитованою лабораторією;

- засвідчена належним чином копія загального ветеринарного документа на ввезення Товару (документа встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператором ринку зазначено інформацію про вантаж з продуктами, який підлягає ввезенню (пересиланню) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державним ветеринарним інспектором зазначено інформацію про результати державного контролю такого вантажу) тільки для імпортованих харчових продуктів тваринного походження;

- двома оригіналами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної;

- оригіналом рахунку на оплату.

Приймання-передача Товару відповідно до п. 5.1 Договору оформлюється саме видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін у момент передачі Товару.

Пунктом 5.6 Договору сторони прямо погодили, що підписанням Договору покупець підтверджує: проставлення відбитку печатки (штампу) покупця на видаткових накладних та інших документах за Договором є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх скріплених такою печаткою документів, включно з підтвердженням наявності в особи, яка здійснює фактичне приймання Товару, усіх необхідних повноважень, у тому числі права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій. Усі видаткові накладні, додані до позовної заяви, скріплені печаткою відповідача, а отже є належним та достатнім за умовами Договору підтвердженням отримання товару відповідачем.

Пункт 4.4 Договору, на який посилається відповідач, передбачає, що оплата за поставлений Товар з документами, оформленими з порушеннями, здійснюється після їх заміни. У випадку відсутності письмового повідомлення покупця про недоліки в документах протягом п`яти робочих днів з моменту отримання документів, вважається, що документи оформлені у відповідності до діючого законодавства України.

Тобто йдеться про тимчасову умову, пов`язану з процедурою заміни неналежно оформлених документів, а не про повне звільнення покупця від грошового зобов`язання.

При цьому матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач протягом усього періоду поставок (листопад - грудень 2025 року) чи протягом наступних шести місяців звертався до позивача з вимогою про заміну товарно-транспортних накладних або надання актів відвантаження.

Судом встановлено, всі видаткові накладні скріплені печаткою відповідача та є належними доказами отримання товару відповідачем. А тому посилання відповідача на ненастання строків оплати за Договором судом відхиляються.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 1996284,70 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 1685924,44 грн пені, 418915,64 грн інфляційних втрат та 168556,07 грн 3% річних (згідно розрахунку долученого до позову).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.6 Договору у редакції, викладеній в протоколі розбіжностей, за порушення зобов`язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором.

При перевірці розрахунків штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем було здійснено нарахування санкцій на день оплати боргу.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 міститься правовий висновок про те, що "день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій.

Що ж стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; -час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

В силу положень 625 Цивільного кодексу України та п. 6.6 Договору, після перевірки судом розрахунків позивача, з відповідача підлягають стягненню 1634221,03 грн пені, 149618,11 грн 3% річних, 365643,37 грн інфляційних втрат. У решті заявлених вимог, суд відмовляє.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що зафіксував масові порушення з боку позивача під час здійснення поставки товару (підтвержується актами військових частин). При зменшенні розміру пені заявник не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. ТОВ "БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" добропорядно виконувало взяті на себе зобов`язання, повідомляло про хід виконання замовлення та обставини, які у будь якій мірі могли завадити здійснити поставку у заплановані строки.

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що наведені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання.

Відповідач також зауважує, що вже сплатив 159409882, 28 грн, що становить понад 98% від загального обороту.

Проте, ці доводи не приймаються судом до уваги, оскільки, факт часткової оплати не звільняє відповідача від сплати пені за прострочення кожного конкретного платежу.

Більше того, судом встановлено, що часткова оплата здійснювалась систематично з порушенням строків, визначених п. 4.1 Договору, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Суд зауважує, що остання оплата відповідачем була здійснена 26.12.2025, тоді як станом на день подання позовної заяви і день ухвалення цього рішення залишок боргу у сумі 1996284,70 грн так і не було погашено. Доказів спрямованих на виконання грошового зобов`язання після грудня 2025 року, відповідачем суду не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення пені.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам позову.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" (вул. Єжи Гедройця, 6, приміщення 7, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 00376403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПРОФІТРЕЙД" (вул. Мазепи Івана, 59, м. Кременчук, Полтавська обл, 39600; ідентифікаційний код 45768627) 1996284 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 70 коп. основного боргу, 1634221 (один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі двісті двадцять одну) грн 03 коп. пені, 149618 (сто сорок дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн 11 коп. 3% річних, 365643 (триста шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок три) грн 37 коп. інфляційних втрат, а також 49749 (сорок дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 21 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя Р.Б. Сташків