Решение № 141103657, 14.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026Справа № 910/5347/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОГРАД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ»

про визнання неспівмірним розміру утриманої штрафної санкції та стягнення 2 759 244,49 грн,

Представники сторін:

від позивача: Ан І.М., Захарченко С.М.,

від відповідача: Іваненко І.П.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОГРАД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ», що містить такі вимоги:

1) визнати розмір утриманої з Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОГРАД» Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» штрафної санкції в сумі 1 288 798,20 грн неспівмірним з прогнозованим збитком та зменшити її розмір до 0 грн;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» на користь Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОГРАД» неоплачену вартість обладнання в сумі 2 759 244,49 грн, з яких: заборгованість за товар у розмірі 1 288 798,20 грн, заборгованість по вартості шеф-монтажу у розмірі 45 000,00 грн, пеня у розмірі 185 701,70 грн, 3% річних у розмірі 82 411,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 157 332,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

20.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали від 12.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5347/26, підготовче засідання призначено на 22.06.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

03.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.06.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 22.06.2026, у яке з`явився представник відповідача, суд за результатами розгляду поданого позивачем клопотання про відкладення підготовчого засідання постановив протокольну ухвалу про задоволення даного клопотання та відклав підготовче засідання на 10.08.2026, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

10.08.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у відповідача.

В підготовчому засіданні 10.08.2026, у яке з`явились представники сторін, суд на місці постановив клопотання позивача про витребування у відповідача доказів залишити без задоволення, у зв`язку з недотриманням позивачем вимог ст. 81 ГПК України щодо порядку звернення із таким клопотанням.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд на місці постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті на 21.09.2026.

В судовому засіданні 21.09.2026 суд, заслухавши пояснення представника позивача по суті заявленого позову, заперечення представника відповідача, на місці постановив оголосити перерву до 14.10.2026.

В судове засідання 14.10.2026 з`явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.10.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» (надалі також - покупець, відповідач, ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ») та Приватним акціонерним товариством «ЕЛЕКТРОГРАД» (надалі також - постачальник, позивач, ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД») укладено договір № 793-РЕС про закупівлю товару (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1. Договору сума цього Договору становить 6 430 536,00 грн, крім того ПДВ 20% - 1 286 107,20 грн, разом з ПДВ - 7 716 643,20 грн.

Вартість товару становить 6 385 536,00, крім того ПДВ 20% - 1 277 107,20 грн, разом з ПДВ - 7 662 643,20 грн; вартість послуг з шеф-монтажу товару становить 45 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 9000,00 грн, разом з ПДВ - 54 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України, в наступному порядку:

аванс 50% вартості замовленого товару сплачується на підставі отриманого покупцем рахунку, який надається постачальником протягом 1 робочого дня з дати письмової вимоги від покупця;

остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості замовленого товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідного товару та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору товар поставляється протягом 90 календарних днів з дати отримання постачальником передплати згідно з п.п. 4.1.1. Договору.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п. 5.5. Договору).

В п. 5.9. Договору сторонами визначено, що документи, рахунки/видаткові накладні/ податкові накладні (надалі - первинний документ) можуть бути оформлені постачальником у вигляді електронного документу з обов`язковим накладенням кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) повноважного представника сторони. Електронні документи, підписані за допомогою КЕП за правовим статусом прирівнюються до документів у письмовій формі, оформлених та підписаних належним чином.

Відповідно до п. 5.13. Договору зобов`язання постачальника здійснити поставку товару відповідно до вимог Договору, забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця утримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору, збитків із сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у строк спрямований на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов цього Договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

Пунктом 6.1.1. Договору передбачено обов`язок покупця своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар, тоді як за приписами п. 6.4.1. Договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений товар.

Водночас, згідно з п. 6.3.1. Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені Договором.

У п. 6.2.7. Договору, що кореспондується із п. 7.15. Договору, передбачено право покупця у разі порушення постачальником строку поставки товару та/або партії товару, встановленого Договором, заявкою на поставку товару, зокрема, відтермінувати оплату за поставлений товар або партію товару, по якій порушені строки поставки, на строк, що відповідає кількості днів прострочення поставки товару або поставки товару раніше встановленого строку; вимагати від постачальника сплати нарахованих штрафних санкцій та/або завданих збитків за прострочку поставки товару.

Відповідно до п. 6.3.5. Договору постачальник зобов`язується сплатити покупцеві нараховані штрафні санкції та/або компенсувати понесені і документально підтверджені збитки у зв`язку з порушенням строків поставки товару та/або партії товару.

В п. 7.2. Договору визначено, що у разі поставки товару із порушенням строку, передбаченого Договором, постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару в межах 10 (десяти) календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми цього Договору (пп. 7.2.1.);

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару понад 10 (десять) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу, передбаченого п.п. 7.2.1. сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або партії товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення (пп. 7.2.2.).

Якщо постачальником поставлений неякісний/некомплектний товар або протягом строку, вказаного у п. 2.5. цього Договору виявлені дефекти, недоліки або пошкодження товару, які не були усунуті у порядку, визначеному в розділі 2 цього Договору та/або постачальником були порушені зобов`язання по цьому Договору до моменту повного розрахунку покупцем за поставлений товар, покупець має право у безспірному порядку за рахунок суми, вказаної у п. 3.1. цього Договору, утримати грошові кошти в рахунок компенсації вартості усунення недоліків, дефектів, пошкоджень у товарі, виплати штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання та/або невиконання постачальником зобов`язань по цьому Договору (п.п. 7.2.-7.4. та 7.7. цього Договору), які не були іншим чином компенсовані постачальником, на що останній, підписавши цей Договір, дає свою згоду (п. 7.9. Договору).

Строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за Договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п. 7.10. Договору).

У разі прострочення оплати товару покупець, за письмовою вимогою постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару (п. 7.14. Договору).

Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, у тому числі, з використанням КЕП, і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).

10.04.2023 відповідач направив позивачу лист № 1499, яким повідомив про намір здійснити передоплату відповідно до умов Договору, просив підтвердити готовність виконання позивачем зобов`язань за Договором без порушень у вигляді гарантійного листа.

У відповідь на вказаний лист відповідача позивач листом від 12.04.2023 № 031 повідомив відповідача про узгодження з технічним департаментом ДТЕК заміну вакуумних вимикачів, які були заявлені позивачем попередньо, на інші з повними відповідними технічними характеристиками, що дасть позивачу змогу гарантувати виконання всіх зобов`язань по терміну постачання обладнання за Договором.

20.04.2023 ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» виставило відповідачу рахунок на оплату товару за Договором на суму 7 927 920,00 грн.

15.06.2023 ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» платіжною інструкцією № 3707267 перерахувало на користь ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» попередню оплату в сумі 3 963 960,00 грн, що відповідає 50% вартості товару.

Листом від 03.08.2023 № 056 ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» повідомило ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» про затримку виробництва обладнання у зв`язку з довготривалими повітряними тривогами, однак запевнило, що поставку планується здійснити до обумовленого строку в два етапи.

06.09.2023 позивач листом № 068 поінформував відповідача про готовність поставки товару для РП Південний орієнтовно на 11.09.2023, для РП Дорожній - після 20.09.2023. Цим же листом ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» просило ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» затримку по поставках відносити до форс-мажорних обставин та не застосовувати штрафні санкції.

08.11.2023 ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» здійснило поставку відповідачу товару за Договором на суму 3 144 600,00 грн, про що сторонами підписано видаткову накладну № ОФ00-000078 від 08.11.2023 шляхом проставлення КЕП.

08.12.2023 ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» перерахувало на користь ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» 1 572 300,00 грн за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 3162.

11.12.2023 ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» здійснило поставку відповідачу товару за Договором на суму 4 783 320,00 грн, про що сторонами підписано видаткову накладну № ОФ00-000088 від 11.12.2023 шляхом проставлення КЕП.

ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» звернулося до ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» із повідомленням про нарахування штрафних санкцій від 29.12.2023 № 30334, у якому у зв`язку з порушенням позивачем строку поставки, визначеного у п. 5.1. Договору, відповідно до п. 7.2. Договору нарахував та просив сплатити штрафні санкції за таке порушення, а саме: штраф за прострочення поставки товару в межах 10 (десяти) календарних днів в сумі 766 264,32 грн, неустойку за прострочення поставки товару («КРП-6кВ (9 комірок КСО-393)») на 56 календарних днів в сумі 144 651,60 грн та неустойку за прострочення поставки товару («КРП-10кВ (17 комірок КСО-393)») на 89 календарних днів в сумі 377 882,28 грн.

Пізніше ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» направлено ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» повідомлення про утримання грошових коштів від 08.01.2024 № 30349, у якому відповідач повідомив про утримання на підставі п. 7.9. Договору грошових коштів в сумі 1 288 798,20 грн в рахунок виплати штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором.

11.01.2024 ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» перерахувало на користь ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» 1 102 861,80 грн за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 81.

Листом від 12.01.2024 № 1346 ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» повідомило ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» про свою незгоду із діями відповідача щодо утримання коштів за оплату товару в рахунок виплати штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором. У вказаному листі позивач просив здійснити повну оплату за товар та не застосовувати до позивача штрафних санкцій, посилаючись на форс-мажорні обставини, спричинені введенням воєнного стану в Україні, які мали місце у період з дня підписання Договору до повного виконання позивачем своїх зобов`язань.

Надалі ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» звернувся до ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» із претензією від 03.03.2024 № 144 щодо здійснення оплати за Договором у розмірі 1 288 798,20 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем вищевказану претензію залишено без відповіді та задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому просить визнати розмір утриманої з ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» штрафної санкції в сумі 1 288 798,20 грн неспівмірним з прогнозованим збитком та зменшити їх розмір до 0 грн; стягнути з ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» на користь ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» неоплачену заборгованість за товар у розмірі 1 288 798,20 грн, заборгованість по вартості шеф-монтажу у розмірі 45 000,00 грн, пеню у розмірі 185 701,70 грн, 3% річних у розмірі 82 411,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 157 332,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення ним строків поставки товару за Договором зумовлене діями відповідача, який не надав технічної документації, яка б відповідала вимогам законодавства по безпечності продукції, у зв`язку з чим позивачу довелося самостійно вносити зміни до проєкту документації, здійснювати її погодження з ДТЕК. Відтак, позивач вважає, що затримка у поставці ним товару була спричинена простроченням відповідача, а нарахована та утримана відповідачем штрафна санкція є неспівмірною із завданими йому збитками.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки товару ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» правомірно нарахувало ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» штрафні санкції та провело утримання грошових коштів за оплату товару в рахунок погашення таких штрафних санкцій. Водночас, відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача щодо прострочення кредитора-відповідача та відсутності вини позивача у простроченні поставки товару, оскільки строк поставки за Договором залежить виключно від моменту внесення відповідачем попередньої оплати за товар і жодних інших умов та обставин, від яких залежить строк поставки товару, Договір не містить. За доводами відповідача, у нього не було обов`язку здійснювати коригування проєктної документації, адже сторони додатковою угодою від 20.06.2023 погодили, що це є обов`язком позивача. Із доводами позивача щодо неспівмірності нарахованих відповідачем штрафних санкцій та неможливості виконання позивачем зобов`язань через форс-мажорні обставини ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» також не погодилось, оскільки умов Договору щодо підтвердження настання для позивача форс-мажорних обставин останнім не було дотримано. Так, відповідач зазначав, що позивачем не наведено жодних вагомих підстав та не надано жодних належних доказів, які б могли стати підставою для зменшення штрафних санкцій судом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

За положеннями частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 216, 218 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у Договорі сторони погодили, що за порушення позивачем строків поставки товару в межах 10 (десяти) календарних днів останній сплачує відповідачу штраф у розмірі 5% від суми цього Договору (пп. 7.2.1. п. 7.2. Договору); у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) товару понад 10 (десять) календарних днів, позивач починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу, передбаченого п.п. 7.2.1. сплачує відповідачу неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленого/недопоставленого товару та/або партії товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

За умовами п. 5.1. Договору товар мав бути поставлений протягом 90 календарних днів з дати отримання постачальником передплати згідно з п.п. 4.1.1. Договору.

При цьому, згідно з п. 5.5. Договору, товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних.

Отже, з урахуванням п. 5.1. Договору та дати здійснення відповідачем передоплати у розмірі 50% (15.06.2023), товар мав бути поставлений позивачем у строк до 13.09.2023 включно.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, товар поставлено позивачем із порушенням визначеного Договором строку, а саме одну партію поставлено 08.11.2023, а іншу - 11.12.2023.

Таким чином, суд зазначає, що штрафні санкції відповідно до п. 7.2. Договору відповідачем застосовано правомірно.

Водночас, суд встановив, що відповідачем невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій, а саме, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. Договору, оскільки, як вбачається із повідомлення відповідача про нарахування штрафних санкцій від 29.12.2023 № 30334, штраф у розмірі 5% від суми Договору визначено відповідачем в сумі 766 264,32 грн, тоді як за перерахунком суду правильним розміром вказаної штрафної санкції є 383 132,16 грн.

При цьому, суми неустойки за прострочення поставки товару за видатковою накладною від 08.11.2023 на 56 календарних днів у розмірі 144 651,60 грн та неустойки за прострочення поставки товару за видатковою накладною від 11.12.2023 на 89 календарних днів у розмірі 377 882,28 грн відповідачем визначені правильно.

Як вже зазначалось, п. 5.13. Договору передбачено, що зобов`язання постачальника здійснити поставку товару відповідно до вимог Договору, забезпечується оперативно-господарською санкцією, за якою покупець має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору, із сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у строк спрямований на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, згідно умов цього Договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

Водночас, за умовами п. 7.9. Договору у разі порушення постачальником зобов`язань за Договором до моменту повного розрахунку покупцем за поставлений товар, покупець має право у безспірному порядку за рахунок суми, вказаної у п. 3.1. цього Договору, утримати грошові кошти в рахунок компенсації вартості, зокрема, штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання та/або невиконання постачальником зобов`язань по цьому Договору (п.п. 7.2.-7.4. та 7.7. цього Договору), які не були іншим чином компенсовані постачальником, на що останній, підписавши цей Договір, дає свою згоду.

Так, суд встановив, що листом від 29.12.2023 № 30334 відповідач повідомив позивача про нараховані штрафні санкції та вимагав здійснити їх оплату протягом 10 календарних днів з дати отримання вказаного листа, а оскільки вказані вимоги відповідача про сплату штрафних санкцій залишились без задоволення з боку позивача, листом від 08.01.2024 № 30349 відповідач поінформував позивача про утримання грошових коштів.

Отже, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, посилаючись на те, що товар поставлено з порушенням строку, а тому, відповідач з належних до сплати позивачу грошових коштів у загальній сумі 7 927 920,00 грн вирахував частину коштів у розмірі 1 288 798,20 грн, які є штрафними санкціями, нарахованими відповідачем позивачу, за несвоєчасну поставку товару за Договором. У зв`язку з чим, відповідачем оплачено позивачу всього грошових коштів на суму 6 639 121,80 грн за поставку товару за Договором.

Позивач не заперечував щодо наявності у відповідача за Договором права на утримання суми штрафних санкцій за рахунок сум, належних до сплати за поставлений товар, втім, зазначав про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачем штрафної санкції у зв`язку з простроченням кредитора (відповідача) та наявністю форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання позивачем в строк своїх зобов`язань.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що порушення строку виконання ним зобов`язань за Договором відбулося внаслідок прострочення відповідача, який, за твердженнями позивача, не надав відповідної проєктної документації, яка б відповідала вимогам законодавства, у зв`язку з чим позивач не міг здійснювати виготовлення обладнання, яке б відповідало погодженим вимогам ОСР та Договору.

За приписами ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам діючих стандартів, технічних умов, Технічним вимогам (Додаток № 1 до Договору), умовам, визначеним у специфікації (п. 1.1. цього Договору), та підтверджується сертифікатом якості (паспорт якості) або іншим документом заводу-виробника, що підтверджує якість товару та направляється покупцю одночасно з товаром, що поставляється.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 20.06.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду № 793/РЕС/2 до Договору, якою внесено зміни до розділу 6 Договору та доповнено його підпунктами 6.3.13. та 6.3.14., згідно з якими постачальник зобов`язується за власний рахунок укласти договір та профінансувати коригування проєктної документації, надати відкориговану та погоджену автором проєкту проєктну документацію покупцю у термін протягом 50 календарних днів з дати отримання постачальником передплати згідно з п.п. 4.1.1. Договору.

Таким чином, суд вважає доведеними твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку здійснювати коригування проєктної документації.

Натомість, як вбачається із долученого позивачем до позовної заяви листування сторін, ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» листами від 12.04.2023 та від 03.08.2023 гарантувало виконання своїх зобов`язань за Договором у встановлений строк, не посилаючись на будь-які порушення з боку відповідача та жодних претензій до останнього з приводу ненадання проєктної документації не заявляло. Водночас, у листі від 03.08.2023 позивач посилався на те, що затримка у виробництві обладнання за Договором пов`язана із довготривалими повітряними тривогами.

В будь-якому разі, суд зауважує, що строк виконання позивачем своїх зобов`язань із поставки товару за Договором, залежить виключно від факту отримання ним передоплати 50%, та жодних інших умов, від яких залежить строк поставки товару, Договір не містить.

Щодо посилань позивача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Так, за умовами п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому Договору, якщо це є слідством форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання Договору.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов`язання за цим Договором в умовах, що передбачені п. 8.2. Договору, зобов`язана в десятиденний строк письмово сповістити іншу сторону (лист, електронний лист), з наступним наданням документа, відповідно до п. 8.4. цього Договору (п. 8.3. Договору).

Сторона, що заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна представити відповідний документ компетентного органу України (п. 8.4. Договору).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Однак, позивачем всупереч вищевикладеному не представлено ані відповідачу, ані суду належного доказу (сертифікату Торгово-промислової палати) про настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» із поставки товару за Договором в установлений строк.

Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який позивач посилався у своєму листі до відповідача від 12.01.2024 № 1346, не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених положень законодавства та умов Договору, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання, у даному випадку Договору між ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» та ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ».

Щодо тверджень позивача про те, що ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» неодноразово було завдано матеріальної шкоди внаслідок ракетних обстрілів держави-агресора, то суд зазначає про недоведеність даних тверджень, оскільки жодних доказів таких обставин позивачем не представлено.

Суд зазначає, що саме лише введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного ним не доведено відповідними доказами. При цьому, слід враховувати те, що воєнний стан в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності позивача, а й відповідача, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін.

Крім того, Договір укладався сторонами вже під час воєнного стану в Україні, а відтак, позивач мав усвідомлювати всі можливі ризики та негативні для нього наслідки, спричинені, у тому числі, різними обставинами воєнного стану.

Суд також враховує, що позивач жодного разу не звертався до відповідача із пропозиціями продовження строку поставки товару, а у своїх листах до відповідача запевняв про те, що товар буде поставлений у встановлений строк.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами неможливості виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором у встановлений строк, а відтак і обґрунтованих підстав для зменшення нарахованих відповідачем штрафних санкцій.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» про визнання розміру утриманої з ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» штрафної санкції в сумі 1 288 798,20 грн неспівмірною з прогнозованим збитком та зменшення на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України її розміру до 0 грн.

З урахуванням встановлених при розгляді справи судом обставин правомірності утримання відповідачем в силу умов п. 5.13. та п. 7.9. Договору нарахованих штрафних санкцій, завданих неналежним виконанням позивачем цього Договору, із сум, які підлягають виплаті постачальнику за товар, однак враховуючи часткову неправильність здійсненого відповідачем розрахунку штрафних санкцій, суд зазначає, що відповідач мав право на утримання суми коштів у загальному розмірі 905 666,04 грн, замість 1 288 798,20 грн.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума коштів за поставлений товар у розмірі 383 132,16 грн (1 288 798,20 грн - 905 666,04 грн).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по вартості шеф-монтажу у розмірі 45 000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, за умовами пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору вартість послуг із шеф-монтажу товару становить 45 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 9000,00 грн, разом з ПДВ - 54 000,00 грн.

Відповідно до пп. 6.3.7. п. 6.3. Договору при монтажі товару (обладнання) постачальник зобов`язується виконати шеф-монтажні роботи. Для виконання шеф-монтажних робіт покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника про свою готовність до початку проведення монтажних робіт. Представник постачальника прибуває на місце проведення монтажних робіт не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення. Строк виконання послуг з шеф-монтажу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прибуття шеф-інженера на об`єкт монтажу.

Після завершення монтажу товару сторони підписують двосторонній Акт прийому-передачі шеф-монтажних робіт (пп. 6.3.12. п. 6.3. Договору).

Однак, в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами Акт про проведення шеф-монтажних робіт, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ЕЛЕКТРОГРАД» про стягнення з ТОВ «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» вартості таких робіт у розмірі 45 000,00 грн суд відмовляє за недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.14. Договору, у разі прострочення оплати товару покупець, за письмовою вимогою постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Так, за умовами пп. 4.1.2. п. 4.1. Договору, остаточний розрахунок в сумі 383 132,16 грн за поставлений товар відповідачем мав бути здійснений до 10.01.2024, з урахуванням крайньої поставки 11.12.2023.

Суд, здійснивши перерахунок пені, нарахованої за визначений позивачем період прострочення з 11.01.2024 по 14.07.2024, на суму заборгованості 383 132,16 грн, що підлягала сплаті відповідачем за поставлений товар, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 55 135,44 грн, що зумовлює часткове задоволення позовних вимог у даній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару за Договором у розмірі 383 132,16 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Втім, суд встановив, що здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими, оскільки позивачем безпідставно збільшено період нарахування вказаних сум та розрахунок 3% річних проведено за період з червня 2021 року, а інфляційних - з червня 2022 року, тобто, за періоди, коли Договір між сторонами ще не був укладений.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за правильний період прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання з оплати боргу в сумі 383 132,16 грн (з 11.01.2024 по визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення - 26.02.2024), суд встановив, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є 1476,00 грн, а інфляційних втрат - 2686,52 грн.

Отже, позовні вимоги у вказаній частині також підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗУМНІ ЕНЕРГОСИСТЕМИ» (проспект Степана Бандери, 14-Б, прим. 77, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 43738365) на користь Приватного акціонерного товариства «ЕЛЕКТРОГРАД» (вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 30734728) заборгованість за товар у розмірі 383 132,16 грн, пеню у розмірі 55 135,44 грн, 3% річних у розмірі 1476,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2686,52 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6636,45 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 02.11.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко