Постановление суда № 141103435, 30.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/237/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

30.10.2026 Справа № 910/13462/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши матеріали заяви Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (сформована у системі «Електронний суд» 20.10.2026, зареєстрована в канцелярії суду за № 22486/08-08/26 від 20.10.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13462/25

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача 1: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

до відповідача 2: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (вул. Зої Гайдай, буд. 5, м. Київ, 04212, РНОКПП НОМЕР_3 )

про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій,

орган виконання: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр.Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя. 69006; код ЄДРПОУ 45028225)

Без повідомлення (виклику) представників сторін

УСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Запорізької області (суддя Лєскіна І.Є) перебувала справа № 910/13462/25.

Через підсистему Електронний суд ЄСІКС 30.09.2026 до суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни надійшла скарга від 29.09.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2026, вказану скаргу передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 01.10.2026 судом скаргу прийнято до розгляду; судове засідання призначено на 20.10.2026 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи та Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Явка в судове засідання учасників справи визнана необов`язковою. Запропоновано позивачу, відповідачу 1, органу виконання направити на адреси учасників та суду письмові пояснення по суті клопотання, докази направлення надати суду. Також у органу виконання судом витребувано оригінали матеріалів виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі №910/13462/25, суду для огляду та належним чином засвідчені копії до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.10.2026 скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни від 29.09.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 910/13462/25 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Козлової Валерії Олександрівни щодо повернення без прийняття до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/13462/25.

Зобов`язано Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущені порушення прав скаржника шляхом вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 910/13462/25 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»

В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

Зобов`язано Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомити про виконання цієї ухвали суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

У системі «Електронний суд» 20.10.2026 представником відповідача 2 сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни витрат на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М. Г., пов`язаних з розглядом скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця в сумі 10000 гривень.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2026, заява передана на розгляд судді Лєскіній І.Є.

За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Інтереси відповідача2 в судовому процесі представляв адвокат Коротюк М.Г. Між адвокатом Коротюком М.Г. та Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. був укладений Договір від 01.09.2016 року про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно витягу з договору про надання правової допомоги від 01.09.2016 сторони 08.04.2026 узгодили оплату правової допомоги та витрат, а саме п. 4.1 передбачає, що оплата правової допомоги Клієнту надається на наступних умовах за кожну судову справу:

- За роботу Адвоката з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції 15000,00грн;

- За роботу Адвоката з представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції 10000,00грн;

- За роботу Адвоката з представництва інтересів клієнта в суді касаційної інстанції 10000,00грн.

У заяві адвокат Коротюк М.Г. зазначив, що ним дотримано вище наведений порядок подання доказів.

Суд констатує, що заява подана у передбачений процесуальним законом строк, відповідає вимогам закону.

У зв`язку з викладеним, представником відповідача 2 заявлено про понесені скаржником витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М. Г. 10000 гривень.

На підтвердження вказаних витрат надано суду:

- Витяг з договору про надання правової допомоги від 08.04.2026;

- Акт прийому-передачі робіт від 20.10.2026;

- Детальний опис виконаних робіт;

- Рахунок-фактура № 20/10-26 від 20.10.2026.

Отже, відповідач 2 підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 31.05.2022 у справі № 927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: «Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Суд зазначає, що надання правової допомоги адвокатом Коротюком М.Г. підтверджується матеріалами справи № 910/13462/25.

Судом не встановлено подання адвокатом необґрунтованих заяв і клопотань.

Заперечень на заяву орган виконання суду не подавав, свою позицію щодо співмірності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу не висловив.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, суд виснує, що надані відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок органу державної виконавчої служби, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Ураховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, результат розгляду справи, суд вважає, що заявлений відповідачем 2 розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн є співмірним і розумним у даній справі та підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, суд ухвалив заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (сформована у системі «Електронний суд» 20.10.2026, зареєстрована в канцелярії суду за № 22486/08-08/26 від 20.10.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13462/25 задовольнити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр.Металургів, буд. 6, м. Запоріжжя. 69006; код ЄДРПОУ 45028225) на користь Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни (вул. Зої Гайдай, буд. 5, м. Київ, 04212, РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коротюка М. Г., пов`язані з розглядом скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, в сумі 10000 (десять тисяч ) гривень 00 копійок.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткова ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання 02.11.2026, та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили (ст. ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно зі ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано 02.11.2026, зважаючи на те, що місто Запоріжжя знаходиться у безпосередній близькості до лінії фронту, що є загальновідомим фактом, постійно зазнає атак різними видами озброєння, як-то FPV-дронами, керованими авіаційними бомбами, реактивними системами залпового вогню, що обумовлює необхідність перебування в укритті як працівників апарату суду, так і суддів.

Суддя І.Є. Лєскіна