Постановление суда № 141103430, 27.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/31/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.10.2026 Справа № 908/669/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши матеріали

Заяви Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (зареєстрованої в системі «Електронний суд» 09.10.2026, зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 21664/08-08/26 від 09.10.2026), про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/669/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача: Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 50 310 727, 61 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: Вачарія Є.Р. (в залі суду) - свідоцтво адвоката №ЗП002888 від 29.11.2021, дов. №533 від 09.12.2025

УСТАНОВИВ:

У проваджені Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/669/26.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/669/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00100227) 50 110 196 (п`ятдесят мільйонів сто десять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 07 копійок заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, 200 531 (двісті тисяч п`ятсот тридцять одну) гривню 54 копійки 3% річних, 603 728 (шістсот три тисячі сімсот двадцять вісім) гривень 73 копійки судового збору.

На примусове виконання зазначеного рішення 15.10.2026 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ.

До Господарського суду Запорізької області 09.10.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/669/26.

Заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області 27.07.2026 у справі №908/669/26 на 9 місяців за графіком, що надається заявником.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2026 заяву передано для розгляду судді Господарського суду Запорізької області Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 14.10.2026 прийнято заяву до розгляду. Призначено судове засідання з розгляду заяви на 27.10.2026 о 10 год. 00 хв., з урахуванням ухвали суду від 16.10.2026 про виправлення описки щодо дати слухання заяви.

Через систему «Електронний суд» 16.10.2026 позивачем (стягувачем) подано заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 27.10.2026 приймав участь представник відповідача (боржника). Представник позивача (стягувача) у судове засідання не прибув.

Представник відповідача (заявника) Вачарія Є.Р. у судовому засіданні підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду, виклав обставини, якими обґрунтовується необхідність її задоволення.

Представник заявника не заперечував проти розгляду заяви за відсутності представника стягувача.

За наслідками судового засідання 27.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Щодо доводів заявника.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, АТ «Запоріжжяобленерго» посилається на наявність обставин, які істотно ускладнюють одночасне виконання рішення суду, а саме:

- Здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, активних бойових дій та тимчасової окупації значної частини Запорізької області;

- Втрата контролю над частиною виробничих об`єктів і структурних підрозділів товариства, розташованих на тимчасово окупованих територіях;

- Значне зменшення обсягів розподілу електричної енергії порівняно з довоєнним періодом;

- Наявність істотної дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги;

- Необхідність першочергового спрямування грошових коштів на проведення аварійно-відновлювальних робіт, ремонт пошкодженого обладнання, забезпечення безперебійної роботи об`єктів критичної інфраструктури та здійснення заходів із захисту об`єктів електроенергетики;

- Значний обсяг поточних зобов`язань перед іншими учасниками ринку електричної енергії, постачальниками товарів, робіт і послуг, а також перед бюджетом.

Заявник зазначає, що АТ «Запоріжжяобленерго» є оператором системи розподілу електричної енергії, діяльність якого має важливе значення для забезпечення електропостачання населення, закладів охорони здоров`я, об`єктів життєзабезпечення та інших споживачів Запорізької області.

За твердженням заявника, одночасне стягнення всієї присудженої суми може істотно ускладнити виконання товариством поточних зобов`язань, пов`язаних із забезпеченням безперебійного електропостачання та відновленням пошкоджених об`єктів електроенергетичної інфраструктури.

На підтвердження зазначених обставин заявником подано фінансові довідки, інформацію щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, відомості про обов`язкові платежі, матеріали щодо наслідків воєнних дій та інші документи.

Зокрема, відповідно до поданої довідки станом на 01.09.2026 загальна дебіторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» становила 3 406 004 тис. грн, у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії 726 067 тис. грн.

Кредиторська заборгованість товариства за роботи, послуги та товарно-матеріальні цінності станом на 01.09.2026 становила 2 098 615 тис. грн.

Окремо заявником надано відомості щодо кредиторської заборгованості перед ДП «Енергоринок» станом на 01.09.2026 у загальному розмірі 671 549 тис. грн.

Крім того, відповідно до довідки про платежі товариства в межах затвердженої структури тарифу на послуги з розподілу електричної енергії загальний обсяг передбачених платежів становить 432 341 тис. грн.

Також заявником подано висновок експерта № 003-СНЮ/24 за результатами проведення судової економічної експертизи, підготовлений для подання до суду, на підтвердження незадовільного фінансового стану.

Наведені відомості, на думку заявника, свідчать про значне фінансове навантаження на товариство та необхідність поступового виконання рішення суду.

Також заявник посилається на наявність податкових зобов`язань і судових спорів щодо податкової заборгованості.

Щодо заперечень стягувача.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» заперечує проти задоволення заяви, зазначаючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

Стягувач наголошує, що складне фінансове становище боржника саме по собі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

На думку стягувача, господарська діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а негативні фінансові наслідки такої діяльності не повинні автоматично покладатися на іншу сторону правовідносин.

Стягувач також посилається на необхідність дотримання справедливого балансу інтересів сторін, принципу обов`язковості судового рішення та права кредитора на його виконання у розумний строк.

На підтвердження своєї правової позиції ПрАТ «НЕК «Укренерго» посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Розглянувши заяву про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/669/26, заслухавши пояснення представника заявника, ураховуючи заперечення стягувача, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов висновку про часткове її задоволення, виходячи з такого.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

За положеннями ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Із викладеного слідує, що запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочити виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як зазначалось вище, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Отже, розстрочення виконання судового рішення є передбаченим процесуальним законом винятковим заходом, застосування якого можливе за наявності належним чином підтверджених обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення.

При цьому надання розстрочення не означає звільнення боржника від виконання судового рішення, зменшення розміру присудженої суми чи перегляду рішення по суті.

Правовий механізм розстрочення спрямований на забезпечення реального виконання рішення шляхом визначення обґрунтованого та пропорційного порядку погашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 сформульовано правовий підхід, відповідно до якого під час вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення необхідно враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їхній фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору та інші обставини, що мають істотне значення для виконання рішення.

Із зазначеного правового підходу випливає, що суд не може обмежуватися лише констатацією скрутного фінансового становища боржника, а повинен оцінити конкретні обставини, їхній вплив на можливість виконання рішення та співвідношення інтересів боржника і стягувача.

Водночас відповідно до практики Верховного Суду сам по собі факт наявності у боржника фінансових труднощів не виключає можливості застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України, якщо такі труднощі зумовлені сукупністю об`єктивних обставин, належним чином підтверджені та істотно впливають на можливість одночасного виконання судового рішення.

Суд також враховує правові позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 25.04.2012 № 11-рп/2012 та від 13.12.2012 № 18-рп/2012, відповідно до яких виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 зазначено, що за певних обставин затримка виконання судового рішення може бути виправданою, проте така затримка не повинна порушувати саму сутність права на суд.

Таким чином, вирішення питання про розстрочення виконання рішення потребує забезпечення справедливого балансу між правом стягувача на своєчасне отримання присуджених коштів та об`єктивною можливістю боржника виконати рішення без створення непропорційних негативних наслідків.

Оцінюючи доводи АТ «Запоріжжяобленерго», суд виходить із того, що збройна агресія Російської Федерації проти України, тимчасова окупація частини території Запорізької області, пошкодження об`єктів електроенергетичної інфраструктури та необхідність здійснення аварійно-відновлювальних робіт є обставинами надзвичайного характеру.

Водночас сам факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Для застосування положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити безпосередній вплив відповідних обставин на можливість виконання конкретного судового рішення.

Із поданих заявником матеріалів убачається, що АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює діяльність у сфері розподілу електричної енергії на території Запорізької області, значна частина якої перебуває під впливом воєнних дій.

Заявником наведено відомості щодо втрати контролю над окремими структурними підрозділами, скорочення обсягів розподілу електричної енергії, накопичення дебіторської заборгованості та необхідності спрямування значних коштів на відновлення і захист енергетичних об`єктів.

Суд враховує, що діяльність оператора системи розподілу електричної енергії має суспільно важливий характер, а забезпечення функціонування відповідної інфраструктури в умовах воєнного стану безпосередньо пов`язане із задоволенням потреб населення, підприємств та об`єктів критичної інфраструктури.

Водночас суспільна важливість діяльності боржника сама по собі не надає йому переваги перед стягувачем та не звільняє від обов`язку виконати судове рішення.

Наведена обставина підлягає врахуванню лише у сукупності з іншими доказами та з урахуванням принципу пропорційності.

Досліджуючи фінансові документи, суд бере до уваги, що станом на 01.09.2026 дебіторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» становила 3 406 004 тис. грн, а кредиторська заборгованість за роботи, послуги та товарно-матеріальні цінності 2 098 615 тис. грн.

Наявність значної дебіторської заборгованості свідчить про істотний обсяг грошових вимог товариства до інших осіб, проте сама по собі не підтверджує наявності відповідного обсягу ліквідних грошових коштів, доступних для негайного виконання рішення.

Так само наявність кредиторської заборгованості не свідчить автоматично про неможливість виконання рішення суду, однак характеризує фінансове навантаження на товариство та обсяг його поточних зобов`язань.

Суд оцінює зазначені показники у взаємозв`язку з обставинами здійснення діяльності боржника, характером його поточних витрат та необхідністю забезпечення безперервного функціонування системи розподілу електричної енергії.

Подані заявником відомості щодо планових платежів у межах затвердженої структури тарифу також свідчать про наявність значного обсягу поточних фінансових зобов`язань, виконання яких пов`язане з основною діяльністю товариства.

Разом із тим суд враховує, що подані фінансові довідки не є безумовним доказом відсутності коштів на всіх банківських рахунках боржника та не доводять абсолютної неможливості одночасного виконання рішення.

Проте, для застосування частини третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України закон не вимагає встановлення виключно повної неможливості виконання рішення. Достатньою правовою підставою можуть бути також обставини, що істотно ускладнюють його виконання.

Суд вважає, що сукупність установлених обставин, пов`язаних із здійсненням діяльності боржника в умовах воєнного стану, істотним фінансовим навантаженням, наявністю значної дебіторської заборгованості та необхідністю забезпечення функціонування об`єктів електроенергетичної інфраструктури, свідчить про істотне ускладнення одночасного виконання рішення суду в повному обсязі.

При цьому суд враховує, що заявник не просить звільнити його від виконання судового рішення, а порушує питання про поступове погашення присудженої заборгованості.

Щодо доводів стягувача про недопустимість розстрочення.

Оцінюючи заперечення ПрАТ «НЕК «Укренерго», суд погоджується з тим, що виконання судового рішення є обов`язковим, а господарські ризики боржника не можуть безумовно перекладатися на кредитора.

Разом із тим наведені стягувачем положення законодавства та правові висновки Верховного Суду не виключають можливості надання розстрочення за наявності передбачених законом підстав.

Стаття 331 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачає відповідне повноваження суду та визначає критерії його застосування.

Отже, заперечення стягувача щодо самого факту надання розстрочення не можуть бути достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви без оцінки конкретних обставин справи.

Суд також бере до уваги, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є учасником ринку електричної енергії, виконує важливі функції із забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України та має законний інтерес у своєчасному отриманні присуджених коштів.

Надмірне відтермінування виконання рішення могло б негативно вплинути на майнові інтереси стягувача та порушити принцип обов`язковості судового рішення.

Тому суд вважає необхідним установити обмежений строк розстрочення з визначенням конкретних щомісячних платежів.

Надання розстрочення строком на шість місяців не позбавляє стягувача права на отримання присуджених коштів, не змінює розміру заборгованості та встановлює передбачуваний порядок її погашення.

При цьому обраний строк є меншим за максимальний строк, установлений частиною п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України, і не виходить за межі одного року з дня ухвалення рішення суду від 27.07.2026.

Суд виходить із того, що розстрочення виконання рішення на шість місяців забезпечує розумний баланс між інтересами боржника та стягувача, оскільки дає боржнику можливість розподілити фінансове навантаження, водночас передбачаючи регулярне надходження коштів стягувачу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Ураховуючи викладені обставини, проаналізувавши надані заявником докази та письмові пояснення сторін в їх сукупності, беручи до уваги матеріальний стан заявника та воєнний стан в Україні, враховуючи подані докази і баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі строком на шість місяців з 30.11.2026 шляхом сплати суми боргу рівними частинами по 8 385 121,27 грн щомісячно (за останній місяць 30.04.2027 - 8 385 121,26 грн).

В іншій частині заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (зареєстрованої в системі «Електронний суд» 09.10.2026, зареєстрована в канцелярії суду за вх. № 21664/08-08/26 від 09.10.2026), про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі №908/669/26 задовольнити частково.

Розстрочити Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 908/669/26 про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 50 310 727,61 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0503-02041-ПП, шляхом безготівкової сплати грошових сум, рівними частинами, відповідно до наведеного графіку:

- до 30.11.2026 8 385 121,27 грн.;

- до 31.12.2026 - 8 385 121,27 грн.;

- до 31.01.2027 - 8 385 121,27 грн.;

- до 28.02.2027 - 8 385 121,27 грн.;

- до 31.03.2027 - 8 385 121,27 грн.;

- до 30.04.2027 - 8 385 121,26 грн.;

із урахуванням, що якщо останній день строку сплати кожного щомісячного платежу випадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то - строком сплати кожного такого платежу, вважати перший за ним робочий день.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.11.2026.

Суддя І.Є. Лєскіна