Решение № 141103416, 02.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 908/2289/23 (908/2143/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС) в особі ліквідатора Савченка Вячеслава Анатолійовича (пр-т. Трубників, буд. 56/436-1, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201, приміщення ПП "БАСВА", офіс 71, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" (вул. Спаська, буд. 24, кв. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030, код ЄДРПОУ 42699315, ел. пошта: n.kuzmenko@irbis.company, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 248 759, 37 грн.

в межах провадження справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Савченко Вячеслав Анатолійович (пр-т. Трубників, буд. 56/436-1, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201, приміщення ПП "БАСВА", офіс 71, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (далі - ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО", Постачальник, позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою (вих. № 02-14/344 від 03.09.2026, вх. № 2449/08-07/26 від 03.09.2026) про стягнення з Приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" (далі - ПП "АПЕЛЬСИН-Т", Споживач, відповідач) заборгованості за договорами про постачання електричної енергії споживачу у загальному розмірі 248 759, 37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за чотирма договорами про постачання електричної енергії споживачу: № 231 від 01.10.2019, № 231/1 від 06.07.2020, № 231/3Н від 10.02.2021 та № 231/4Н від 01.12.2021.

За умовами пункту 2.1 договорів Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договорів.

За результатами постачання електричної енергії у квітні та травні 2022 року на підставі актів-рахунків купівлі-продажу електричної енергії за відповідний період у відповідача утворилася заборгованість з оплати спожитої електричної енергії у загальному розмірі 79 476, 04 грн. основного боргу, а саме: за договором № 231 - 25 713, 99 грн., за договором № 231/1 - 19 722, 60 грн., за договором № 231/3Н - 9 963, 31 грн., за договором № 231/4Н - 24 076, 14 грн.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач на підставі пункту 6 комерційних пропозицій, які є невід`ємними частинами договорів, та статті 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення, інфляційне збільшення та 3 % річних, внаслідок чого загальний розмір заявлених до стягнення вимог становить 248 759, 37 грн., з яких: 79 476, 04 грн. основного боргу, 120 562, 01 грн. пені, 38 556, 28 грн. інфляційного збільшення та 10 165, 04 грн. 3 % річних.

Позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість окремо за кожним договором, а також відстрочити сплату судового збору до прийняття судом рішення.

Враховуючи перебування ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" у ліквідаційній процедурі, позивач наголошував на важливості стягнення дебіторської заборгованості для наповнення ліквідаційної маси банкрута.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № б/н від 23.09.2026) проти позову заперечив частково.

Повідомив, що 23.09.2026 добровільно у повному обсязі сплатив заявлені суми основного боргу, інфляційного збільшення та 3 % річних за всіма чотирма договорами, що підтверджується платіжними інструкціями № 1327, № 1328, № 1329 та № 1330 від 23.09.2026 на загальну суму 128 197, 36 грн.

У зв`язку з цим відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Водночас відповідач заперечив проти стягнення пені, зазначивши, що: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; умови договорів іншого (більшого) строку нарахування пені не встановлюють; правомірний розмір пені, обмежений шестимісячним строком, становить, за розрахунком відповідача, 19 496, 69 грн.

Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90 % на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, а також послався на сплив строків позовної давності.

У відповіді на відзив (вих. № 02-14/370 від 28.09.2026) позивач проти доводів відповідача заперечив, зазначивши, що факт сплати відповідачем 128 197, 36 грн. основного боргу, інфляційного збільшення та 3 % річних визнається, проте заборгованість зі сплати пені у розмірі 120 562, 01 грн. залишається непогашеною.

Позивач наполягав, що умовами пункту 6 комерційних пропозицій, які є невід`ємними частинами договорів, погоджено сплату пені, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов`язання, а отже договором встановлено інше, ніж передбачене частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячне обмеження; розрахунок пені обмежений днем фактичного виконання відповідачем зобов`язання з оплати.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням проведеної відповідачем оплати частини заборгованості у розмірі 128 197, 36 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив (вих. б/н від 05.10.2026) відповідач додатково зазначив, що посилання позивача на втрату чинності Господарським кодексом України з 28.08.2025 є безпідставним, оскільки закон не має зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України), а спірні правовідносини виникли та були прострочені у 2022 році за чинності відповідних норм; формулювання пункту 6 комерційних пропозицій визначає лише базу для розрахунку неустойки і не встановлює іншого строку її нарахування.

Відповідач підтримав клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.

Згідно частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 у справі № 908/2289/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 20.05.2026 у справі № 908/2289/23 ліквідатором Товариства призначено арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича.

Відповідно до абзаців третього та сьомого частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, і формує ліквідаційну масу.

Згідно з частиною 1, абзацами 1, 3 частини 2 статті 7 цього Кодексу господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори за позовами ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості, за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на наведене ліквідатор має право на звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО", відкрито провадження з розгляду позовної заяви, присвоєно номер провадження 21/26/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і без проведення судового засідання; цією ж ухвалою відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 2 985, 11 грн. до прийняття рішення по суті.

Між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) укладено договори про постачання електричної енергії споживачу № 231 від 01.10.2019, № 231/1 від 06.07.2020, № 231/3Н від 10.02.2021 та № 231/4Н від 01.12.2021, за умовами яких Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує її вартість.

Відповідно до пунктів 5.5., 5.7. договорів розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата рахунка здійснюється Споживачем у строк до 5 календарних днів від дати його отримання.

За результатами постачання електричної енергії у квітні та травні 2022 року відповідачу на підставі актів-рахунків купівлі-продажу електричної енергії нараховано вартість спожитої електричної енергії, яку відповідач своєчасно не оплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість з основного боргу у загальному розмірі 79 476, 04 грн., а саме: за договором № 231 - 25 713, 99 грн. (акти-рахунки № 231/1782 від 30.04.2022 та № 231/1938 від 31.05.2022), за договором № 231/1 - 19 722, 60 грн. (акти-рахунки № 231/1/1783 від 30.04.2022 та № 231/1/1939 від 31.05.2022), за договором № 231/3Н - 9 963, 31 грн. (акти-рахунки № 231/3Н/1785 від 30.04.2022 та № 231/3Н/1941 від 31.05.2022), за договором № 231/4Н - 24 076, 14 грн. (акти-рахунки № 231/4Н/1786 від 30.04.2022 та № 231/4Н/1942 від 31.05.2022).

Отримавши відповідні акти-рахунки у квітні та травні 2022 року, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість електричної енергії не пізніше 20 травня та 21 червня 2022 року відповідно, чого у встановлений строк не зробив.

Відповідно, прострочення виконання грошового зобов`язання настало з 21.05.2022 та з 22.06.2022.

Відповідно до статей 11, 509, 526, 530, 610, 629, 692 ЦК України та статей 173, 174, 193, 275 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення та виконання спірних зобов`язань) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; споживач за договором постачання електричної енергії зобов`язаний оплатити прийняту енергію у встановлений договором строк.

Факт постачання та обсяг спожитої відповідачем електричної енергії підтверджуються актами-рахунками купівлі-продажу електричної енергії і відповідачем по суті не заперечується.

Судом установлено, що 23.09.2026 відповідач добровільно сплатив основний борг, інфляційне збільшення та 3 % річних за всіма чотирма договорами на загальну суму 128 197, 36 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1327, № 1328, № 1329 і № 1330 від 23.09.2026 та визнається обома сторонами.

Зазначена сплата здійснена відповідачем після відкриття провадження з розгляду позовної заяви (08.09.2026).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки в частині стягнення основного боргу у розмірі 79 476, 04 грн., інфляційного збільшення у розмірі 38 556, 28 грн. та 3 % річних у розмірі 10 165, 04 грн., всього 128 197, 36 грн. спір між сторонами вичерпано внаслідок добровільної сплати відповідачем цих сум після відкриття провадження, предмет спору в цій частині відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 128 197, 36 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до статей 230, 549 ЦК України та статті 230 ГК України за порушення у сфері господарювання учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, у вигляді сплати неустойки (пені).

Пунктом 6 комерційних пропозицій, які є невід`ємними частинами договорів № 231, № 231/1, № 231/3Н та № 231/4Н, сторони погодили, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням визначених термінів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нараховану протягом усього періоду прострочення зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведена норма є диспозитивною та прямо допускає встановлення договором іншого - довшого - періоду нарахування штрафних санкцій.

Оцінюючи умови пункту 6 комерційних пропозицій, суд виходить із того, що сторони, погодивши нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов`язання з урахуванням дня фактичної оплати, встановили інший, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України шестимісячний, строк нарахування штрафних санкцій.

Таке договірне застереження відповідає принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) і охоплюється застереженням "якщо інше не встановлено… договором", яке міститься у частині 6 статті 232 ГК України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, згідно з якою законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій; при цьому незмінним залишається лише початок перебігу такого періоду - з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

У цій справі початок нарахування пені позивачем визначено правильно (з 21.05.2022 та з 22.06.2022), а тривалість періоду нарахування обмежена днем фактичної оплати заборгованості відповідачем.

Доводи відповідача про обмеження нарахування пені шістьма місяцями суд відхиляє, оскільки вони не враховують наявного у договорах застереження про нарахування пені за весь період прострочення, яке й є передбаченим частиною 6 статті 232 ГК України винятком.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду, сформовану за інших фактичних обставин, не спростовує наведеного, з огляду на пізнішу правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/952/22, яку суд враховує відповідно до частини 6 статті 236 ГПК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його арифметично правильним та обґрунтованим.

Загальний розмір пені становить 120 562, 01 грн., а саме: за договором № 231 - 39 079, 95 грн., за договором № 231/1 - 29 781, 33 грн., за договором № 231/3Н - 15 111, 21 грн., за договором № 231/4Н - 36 589, 52 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України суд залишає без задоволення.

Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду і застосовується за наявності виняткових обставин та з урахуванням усіх істотних обставин справи.

В цій справі суд не вбачає підстав для зменшення пені, зважаючи на тривалість прострочення (з травня - червня 2022 року), сплату відповідачем основного боргу лише у вересні 2026 року та вже після звернення позивача до суду, а також на те, що стягувані кошти підлягають спрямуванню до ліквідаційної маси банкрута в інтересах усіх його кредиторів, а тому непропорційне зменшення пені суперечило б засадам справедливості та балансу інтересів учасників справи про банкрутство.

Заявлений розмір пені є домірним наслідкам порушення грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на сплив строків позовної давності суд також відхиляє.

Перебіг позовної давності за спірними вимогами зупинявся у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину (що тривав до 30.06.2023) та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні (пункти 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України).

За таких обставин на момент звернення позивача до суду з цим позовом (вересень 2026 року) позовна давність за вимогами про стягнення пені не спливла.

Відповідно до статей 76 - 79, 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За результатами оцінки доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 120 562, 01 грн. підтверджені належними та достатніми доказами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині стягнення основного боргу, інфляційного збільшення та 3 % річних (128 197, 36 грн.) провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок сплати відповідачем суми боргу після відкриття провадження судові витрати також покладаються на відповідача.

Сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 985, 11 грн. було відстрочено позивачу ухвалою від 08.09.2026.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, судовий збір у розмірі 2 985, 11 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 42, 43, 73, 74, 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256, 257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 908/2289/23 (908/2143/26) в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 128 197, 36 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" (вул. Спаська, буд. 24, кв. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030, код ЄДРПОУ 42699315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) 120 562 (сто двадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 01 коп. пені.

Стягнути з Приватного підприємства "АПЕЛЬСИН-Т" (вул. Спаська, буд. 24, кв. 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030, код ЄДРПОУ 42699315) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 2 985 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 11 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 02.11.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ