Решение № 141102957, 02.11.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/116/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 908/1964/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1964/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФАСТ КОМПАНІ» (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 14)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

17.08.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2258/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 14.08.2026) Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФАСТ КОМПАНІ» про стягнення суми 389099,17 грн, яка складається з: 181183,13 грн основний борг, 124132,89 грн пеня, 47546,52 грн інфляційні втрати та 36236,63 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.08.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1964/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2026 позовну заяву ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (вх. №2258/08-07/26 від 17.08.2026) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.08.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №18655/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 27.08.2026). До заяви про усунення недоліків позивач на виконання вимог ухвали суду надав докази поставки товару за договором №1013-ДКП від 10.04.2023 на загальну суму 398 607,78 грн; докази часткової оплати Покупцем вартості отриманого товару та рахунок на оплату №433 від 30.05.2024 на суму 11 075,35 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1964/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/116/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1964/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.

Ухвала суду від 01.09.2026 про відкриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 14). Ухвала 19.09.2026 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже, судом вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №908/1964/26, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 01.10.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 02.11.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023. Позивач доводить, що на виконання умов договору №1013-ДКП від 10.04.2023 у період з червня 2023 р. по червень 2024 р. поставив Відповідачу річковий пісок на загальну суму 398 607,78 грн, про що свідчать видаткові накладні. Відповідач зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, перерахувавши позивачеві загальну суму 217424,65 грн, внаслідок чого заборгованість склала 181 183,13 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення з 21.02.2024 по 27.07.2026, 20% штрафу від суми простроченої заборгованості та інфляційні втрати за період з 21.02.2024 по 27.07.2026.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД ІМПОРТ» (з 18.05.2026 змінено назву на ТОВ «ЄВРОФАСТ КОМПАНІ») укладено договір поставки №1013-ДКП (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати (поставляти) партіями Товар та надавати послуги, передбачені Договором, а Покупець приймати у власність пісок річковий і оплачувати Товар та послуги на умовах цього Договору. Загальна вартість даного договору складається із суми всіх партій відвантаженого Товару та наданих послуг згідно видаткових накладних протягом періоду дій даного договору.

За умовами п. 1.2 договору Постачальник надає, а Покупець приймає наступні послуги, що входять у вартість Товару: комплекс послуг зважування(маса брутто, маса нетто) (п.п. 1.2.1 договору); послуги навантаження (п.п 1.2.2 договору).

У п.п. 2.2.1 п. 2.1 договору встановлено, що Постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару та надання послуг відповідно до умов даного договору.

Покупець зобов`язується своєчасно та в повному об`ємі здійснювати приймання та оплату Товару та послуг, підписувати та повертати Постачальнику належні йому екземпляри документів з обов`язковим зазначенням посади та ПІБ особи отримувача (п.п. 2.4.1 п. 2.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна за одиницю Товару та послуг на момент підписання даного договору становить: при купівлі зі складів, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, м. Київ, Промислова, 4, м. Київ, вул. Камишанська, 4, м. Київ, вул. Електриків, 12 290,04 гривень в т.ч. ПДВ. В подальшому ціна на Товар та послуги може бути змінена Постачальником у відповідності до п.п. 4.3, 4.4 договору.

Загальна вартість договору визначається шляхом додавання вартості кожної партії Товару та послуг, що була поставлена на умовах даного договору та зазначена у видаткових накладних (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі виставленого рахунку протягом 5 робочих днів з дати підписання видаткової накладної та акту виконаних робіт.

Постачальник має право оплату, що надійшла за цим договором, зарахувати в рахунок оплати боргу Покупця по іншому рахунку, строк оплати якого настав, а також задовольнити власні вимоги щодо сплати штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п.п. 6.6 6.8 без додаткової згоди Покупця (п. 4.6 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка Товару та послуг за цим договором здійснюється на умовах FCA (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року) склади Постачальника, що знаходяться заадресами: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, м. Київ, Промислова, 4, м. Київ, вул. Камишанська, 4, м. Київ, вул. Електриків, 12.

Право власності на партію Товару від Постачальника переходить до Покупця з моменту, коли він поставлений відповідно до п. 5.1 даного договору (п. 5.2 договору).

За умовами п. 6.1 договору за порушення зобов`язань, визначених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку прострочення Покупцем строку оплати заборгованості в терміни, що передбачені п. 4.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.6 договору).

За прострочення оплати заборгованості більше, ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості заборгованості додатково до штрафу, передбаченого п. 6.6. (п. 6.8 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору в порядку статті 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди встановити позовну давність строком на чотири роки щодо вимог Постачальника до Покупця про стягнення заборгованості з оплати послуг за цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. В разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії договору, письмово не повідомив іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

Позивачем у період з червня 2023 р. по червень 2024 р. було передано Відповідачу товар (річковий пісок) за договором №1013-ДКП на загальну суму 398 607,78 грн, про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, перерахував на користь позивача суму 228500,00 грн згідно з платіжними інструкціями від 28.08.2023 на суму 130000,00 грн, від 09.10.2023 №2588 на суму 30000,00 грн, від 20.11.2023 №2607 на суму 33500,00 грн, від 31.05.2024 №2667 на суму 15000,00 грн, від 03.07.2024 №7 на суму 20000,00 грн.

У зв`язку з частковим виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 позивач направив відповідачеві претензію №01-29/59 від 16.02.2026 з вимогою негайно, але не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму боргу, яка наявна станом на 15.02.2026 в сумі 278820,53 грн, 3% річних в сумі 4422,93 грн та інфляційні втрати в розмірі 6464,05 грн.

Доказів повної оплати вартості отриманого відповідачем товару за вказаним договором відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 181183,13 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення з 21.02.2024 по 27.07.2026, 20% штрафу від суми простроченої заборгованості та інфляційні втрати за період з 21.02.2024 по 27.07.2026.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно дост. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як установлено судом, у п. 4.5 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме на підставі виставленого рахунку протягом п`яти робочих днів з дати підписання видаткової накладної та акту виконаних робіт.

Суду надані докази виконання позивачем обов`язку щодо поставки відповідачеві товару на загальну суму 398 607,78 грн, про що свідчать видаткові накладні.

Копії вказаних видаткових накладних складені в електронній формі, містять електронні цифрові підписи уповноважених осіб покупця (відповідача) та постачальника (позивача), електронну печатку Постачальника.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з п.п.12, 15 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентификацію та електронні довірчі послуги» електронна печатка - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються для забезпечення достовірності походження пов`язаних електронних даних, або для засвідчення електронних підписів підписувачів на електронних документах, або для засвідчення відповідності копій документів оригіналам та виявлення порушення цілісності;електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідачем не надано заперечень щодо факту підписання первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних) шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Також в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій з боку відповідача щодо якості або кількості поставленого товару.

Відтак, відповідач мав обов`язок здійснити повний розрахунок за отриманий товар протягом п`яти робочих днів з дати підписання відповідних видаткових накладних на кожну партію товару.

Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару на загальну суму 228500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.08.2023 на суму 130000,00 грн, від 09.10.2023 №2588 на суму 30000,00 грн, від 20.11.2023 №2607 на суму 33500,00 грн, від 31.05.2024 №2667 на суму 15000,00 грн, від 03.07.2024 №7 на суму 20000,00 грн.

Позивач у заяві від 27.08.2026 зазначив, що 31.05.2024 відповідачем перерахована сума 15000,00 грн, яка частково зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 в сумі 3924,65 грн, інша частина зазначено платежу в розмірі 11075,35 грн була зарахована в рахунок оплати по рахунку №433 від 30.05.2024, копія якого надана позивачем до заяви від 27.08.2026.

Дослідивши рахунок на оплату №433 від 30.05.2024 на суму 11 075,35 грн суд зазначає, що такий рахунок не містить підпису уповноваженої особи позивача. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення такого рахунку відповідачеві, настання строку оплати вказаної у рахунку суми, доказів поставки відповідачеві товару на суму 11 075,35 грн. У рахунку не зазначено підставу для здійснення оплати такої суми, відсутнє посилання на договір, на підставі якого виставлено такий рахунок. Доказів укладання між сторонами інших договорів на поставку річкового піску між ПрАТ «Київський річковий порт» та ТОВ «Буд імпорт» (ТОВ «Єврофаст компані») позивачем не надано.

Зі змісту платіжної інструкції від 31.05.2024 №2667 на суму 15000,00 грн судом установлено, що у призначенні платежу відповідачем зазначено «оплата за пісок річковий згідно акту звірки у сумі 12500,00 грн, ПДВ 20% 2500,00 грн».

Ураховуючи наведене господарський суд виснує, що більш вірогідно відповідач здійснив оплату в розмірі 15000,00 грн в рахунок заборгованості за поставлений позивачем товар за договором №1013-ДКП від 10.04.2023.

Отже, сума заборгованості відповідача за отриманий товар за договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 складає 170 107,78 грн.

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання. Однак, Відповідач не виконав свої зобов`язання згідно з договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару у зв`язку з чим його заборгованість складає 170 107,78грн.

Ураховуючи встановлені судом обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 в розмірі 170 107,78 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу в розмірі 11075,35 грн суд відмовляє.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 21.02.2024 по 27.07.2026 у розмірі 124 132,89 грн, 20% штрафу в розмірі 36236,63 грн та інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 47 546,52 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України, який був чинним на момент виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату за поставлений товар, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 6.6 договору встановлено, що у випадку прострочення Покупцем строку оплати заборгованості в терміни, що передбачені п. 4.5 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За прострочення оплати заборгованості більше, ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від вартості заборгованості додатково до штрафу передбаченого п. 6.6. (п. 6.8 договору).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов`язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором поставки №1013-ДКП від 10.04.2023 підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47 546,52 грн за загальний період прострочення з 21.02.2024 по 27.07.2026 суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період за допомогоюінформаційно-пошуковоїсистеми «Законодавство», суд зазначає, що такий розрахунок є неправильним, внаслідок нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості без урахування оплати від 31.05.2024 в сумі 11075,35 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, правомірним є нарахування відповідачеві втрат від інфляції на суму заборгованості в розмірі 5674,13 грн, яка підтверджена видатковою накладною №687 від 13.02.2024 за період березень травень 2024 р. та на суму заборгованості 7929,69 грн, яка підтверджена видатковою накладною №688 від 14.02.2024 за період березень травень 2024 р., та з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем 31.05.2024, на залишок заборгованості в сумі 2528,47 грн в період з червня 2024 р. по червень 2026 р.

Так, за розрахунком суду, інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2024 р. по червень 2026 р. складають 44 718,39 грн, в цій частині суд задовольняє позовні вимоги. У задоволенні позову про стягнення 2828,13 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 124 132,89 грн за період прострочення з 21.02.2024 по 27.07.2026 суд зазначає таке.

Оцінюючи заявлену до стягнення пеню, суд враховує положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд бере до уваги, що станом на час розгляду справи Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Втім, відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати товару, поставленого в період з 13.02.2024 по 12.06.2024, тобто в період чинності ГК України, а тому частина 6 ст. 232 ГК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Наведеною нормою передбачений період часу, за який нараховуються штрафні санкції, який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у наведеній постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором, в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами пункту 6.6 Договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням наведеного, відповідно до розрахунків, здійснених судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», з урахуванням часткової оплати заборгованості, здійсненої відповідачем 31.05.2024 в сумі 15000,00 грн, до стягнення з відповідача підлягає пеня за загальний період прострочення з 21.02.2024 по 20.12.2024 у розмірі 23 980,23 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 100152,66 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу в розмірі 36 236,63 грн, суд визнає його неправильним, оскільки за висновками суду, сума заборгованості позивача за договором поставки №1013-ДКП складає 170107,78 грн, 20% від якої становить 34 021,56 грн. Відтак, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 34021,56 грн, в іншій частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 2215,07 грн суд відмовляє.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 3273,94 грн. В іншій частині (1395,25 грн) витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 5836,49 грн (платіжна інструкція № 2054 від 13.08.2026).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи подання позову до суду в електронній формі, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 4669,19 грн (389099,17 грн х 1,5% х 0,8).

Отже, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1167,30 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1167,30 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232,233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФАСТ КОМПАНІ» (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 41825471) на користь Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70, ідентифікаційний код юридичної особи 03150071) заборгованість у розмірі 170 107,78 грн (сто сімдесят тисяч сто сім гривень 78 коп.), пеню у розмірі 23980,23 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень 23 коп.), штраф у розмірі 34021,56 грн (тридцять чотири тисячі двадцять одна гривня 56 коп.), інфляційні втрати у розмірі 44718,39 грн (сорок чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 39 коп.) та судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 3273,94 грн (три тисячі двісті сімдесят три гривні 94 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02.11.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько