Постановление суда № 141102798, 30.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

30 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1360/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" (м.Волочиськ Хмельницького району Хмельницької області) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Розвиток" (с.Рясне Звягельського району Житомирської області) заборгованості за договором №43661696 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів у розмірі 28 500,00грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транс-Авто-Д" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою від 29.10.2026 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Розвиток" заборгованості за договором №43661696 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів у розмірі 28500,00грн.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.

Пунктом 1 частини 1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Приписами ст.150 ГПК України передбачено, що у заяві повино бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п.5 ч.2). До заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги ( п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України).

В обґрунтування вимог заявник зазначає, 13.04.2026 між ПП "Транс-Авто-Д" та ТОВ "Агро-Розвиток" укладено договір №43661696 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів. На виконання умов договору стягувач надав боржнику транспортні послуги вартістю 58 500,00грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2153 від 14.04.2026 та ТТН №02 від 13.04.2026. Боржник здійснив часткову оплату в розмірі 30 000,00грн. За твердженням заявника, залишок неоплаченої вартості послуг становить 28 500,00грн.

На підтвердження наведених обставин до заяви про видачу судового наказу заявником додано лише товарно-транспортну накладну №02 від 13.04.2026 та претензію від 29.09.2026 №1081.

Разом з тим, заявником не подано договору №43661696 про надання транспортних послуг з перевезення від 13.04.2026, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2153 від 14.04.2026 та доказів часткової оплати наданих послуг на суму 30 000,00грн.

Додані до заяви докази не дають можливості встановити, яким чином сформувалася заборгованість у заявленому розмірі.

З огляду на викладене господарський суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст.153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини 2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 ст.152 ГПК України).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Транс-Авто-Д" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Розвиток" заборгованості за договором №43661696 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів у розмірі 28 500,00грн, на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Ухвала набрала законної сили 30.10.2026 та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Соловей Л.А. друк.

1- у справу;

2- заявнику в Електронний кабінет.