Решение № 141102325, 30.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/3696/26

Провадження №2/932/1182/26

РІШЕННЯ

іменем України

30.10.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача, позиція відповідачів

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що Відділенням поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється кримінальне провадження, в межах якого розслідується факт його протиправного усунення від військової служби. 13.02.2026 через офіційну електронну адресу ГУНП в Дніпропетровській області він звернувся до старшого слідчого ВП №1 Тунгускова І.В. із клопотанням в порядку ст.220 КПК України. Слідчий умисно проігнорував вимоги закону, не розглянув клопотання у триденний строк та не повідомив його про результати. Для захисту своїх прав він був змушений звернутися до суду.

26.02.2026 ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра (справа №206/731/26) його скаргу було задоволено, визнано протиправною бездіяльність слідчого та зобов`язано його розглянути клопотання.

27.02.2026 він направив на офіційну електронну адресу ГУНП в Дніпропетровській області заяву з вимогою взяти на суворий контроль негайне виконання цієї ухвали суду підлеглим підрозділом. Проте керівництво ГУНП в Дніпропетровській області самоусунулося від здійснення відомчого контролю, а ухвала суду залишилася умисно невиконаною. Замість виконання рішення суду слідчий вдався до відвертого саботажу 05.03.2026 він виніс формальну постанову про відмову в задоволенні клопотання, яку надав йому та суду як доказ нібито виконання судової ухвали.

09.03.2026 ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра (справа №206/1111/26) вказана постанова слідчого від 05.03.2026 була скасована як незаконна. Суд встановив, що слідчий діяв всупереч імперативним нормам КПК України та прикривався «процесуальною самостійністю» для ухилення від виконання своїх обов`язків.

Станом на день подання цього позову його клопотання залишається нерозглянутим, а ухвала суду від 26.02.2026 невиконаною. Бездіяльність слідчого, яка вже двічі визнавалася судами незаконною в межах здійснення судового контролю, триває. Його звернення до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з вимогою припинити зазначені порушення залишилися без належного реагування.

Тривала та систематична бездіяльність органу досудового розслідування завдає йому глибоких моральних страждань, які виходять за межі звичайного побутового дискомфорту. Розслідування стосується факту його протиправного усунення від військової служби. Через умисне блокування слідчим цього процесу він як кваліфікований та вмотивований офіцер позбавлений можливості виконувати свій військовий обов`язок в умовах воєнного стану. Ця ситуація руйнує його професійну гідність як офіцера, створює відчуття повної незахищеності перед державним апаратом. Бездіяльність органу досудового розслідування шкодить не лише йому, а й інтересам Держави, яка під час повномасштабної війни штучно позбавлена офіцера через небажання слідчих виконувати свої прямі обов`язки та ухвали судів. Замість захисту Батьківщини та приділення часу родині він змушений витрачати життєву енергію на боротьбу з правоохоронною системою. Ця ситуація руйнує його професійну гідність, створює відчуття повної незахищеності та залишає без засобів до існування. Оцінюючи глибину та тривалість моральних страждань, системність порушень з боку відповідачів, а також свідоме ігнорування ними рішень судів, оцінює завдану моральну шкоду в 41000,00 грн і просить суд стягнути з відповідача на його користь вказані кошти.

В поданому відзиві відповідач ГУНП в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнав, виходячи з такого. Так, 15.10.2025 старшим слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР №62025170030022243 на виконання ухвали Центрального районного суду м. Дніпра від 02.10.2025 у справі №203/6833/25 за заявою ОСОБА_1 щодо можливого невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 службовими особами військової частини НОМЕР_1 . 30.01.2026 постановою заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні визначено підслідність за відділенням поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області. 18.02.2026 до ВП №1 надійшли матеріали кримінального провадження №62025170030022243 від 15.10.2025, внесені до ЄРДР за ч.1 ст.382 КК України. Проведення досудового розслідування доручено старшому слідчому ОСОБА_4 02.03.2026 до слідчого відділу ВП №1 надійшло клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026 щодо визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні, а також внесення до ЄРДР додаткових відомостей. Також 04.03.2026 до ВП №1 надійшла ухвала слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 26.02.2026 у справі №206/731/26, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено, зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026 з дотриманням вимог ст.220 КПК України, за наслідками розгляду якого винести відповідне процесуальне рішення. Однак слідчим на момент надходження вищевказаної ухвали суду вже проводився розгляд клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026, яке 02.03.2026 фактично надійшло до ВП №1. В межах розгляду клопотання було встановлено, що ОСОБА_1 щодо обставин справи не допитаний, у зв`язку з чим слідчим було здійснено дзвінок на його номер телефону з метою виклику для надання свідчень у кримінальному провадженні. ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на території с. Оситняжка Кропивницького району Кіровоградської області та не має можливості прибути для допиту до СВ ВП №1. Відтак, з огляду на зазначене, на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026 були відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання без отримання свідчень заявника, що мають суттєве значення для ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні, та це фактично унеможливлює визначення подальших слідчих дій. Таким чином, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 було відмовлено, про що винесено відповідну постанову слідчого від 05.03.2026 в порядку ст.220 КПК, копія постанови направлена ОСОБА_1 , тобто його було повідомлено про результати розгляду його клопотання у строки, передбачені ст.220 КПК. Також 16.03.2026 для проведення допиту ОСОБА_1 на території його місця знаходження слідчим на підставі ст.218 КПК України винесено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території, яку направлено до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області. Обставини кримінального провадження не встановлені в необхідному обсязі, тому визначити процесуальний статус позивача наразі неможливо. Крім того, 19.03.2026 до ВП №1 надійшла ухвала слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 19.03.2026 у справі №206/731/26, якою заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 26.02.2026 у справі №206/731/26 повернуто особі, яка її подала. Так, ухвалою слідчого судді встановлено, що 05.03.2026 слідчим клопотання заявника розглянуто та винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим. Таким чином, ухвала слідчого судді від 26.02.2026 є виконаною. Позивач вважає, що йому завдано шкоди бездіяльністю ГУНП, що полягає у нерозгляді його клопотання. Доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з відповідним позовом. На думку відповідача, з боку ГУНП позивачеві жодним чином не було завдано моральної шкоди, позаяк постанову про відмову у задоволенні його клопотання було винесено 05.03.2026 у порядку та в строк, передбачені вимогами ст.220 КПК, а також направлено копію вказаної постанови ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів щодо розміру моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що постанова від 05.03.2026 була скасована ухвалою слідчого судді 09.03.2026 (справа № 206/1111/26). Скасований судом документ свідчить про процесуальну недобросовісність ГУНП та підтверджує відсутність будь-якого аналізу власних порушень. Наголошує, що ст.55 КПК України не містить обов`язкової умови проведення допиту для набуття статусу потерпілого, який виникає з моменту подання заяви про заподіяння шкоди. Відповідач передчасно послався на ухвалу слідчого судді від 15.04.2026, вважаючи її остаточною через формулювання «оскарженню не підлягає», однак за сталою практикою Верховного Суду ухвали, які обмежують доступ до правосуддя, підлягають оскарженню в загальному порядку, і наразі ця ухвала оскаржується в касаційному/апеляційному порядку (справа №206/1994/26, провадження №51-1529ск26), а отже не є остаточним підтвердженням законності дій слідчого. Аргумент відповідача про «невтручання в процесуальну самостійність» є маніпулятивним, а відповідь ГУНП на скаргу від 31.03.2026 формальною та упередженою, оскільки не надала жодної оцінки викладеним фактам та системному саботажу слідчого. Щодо обґрунтування моральної шкоди, то є наявними всі елементи спеціального деліктного режиму. Внаслідок протиправної бездіяльності ГУНП та фактичної відсутності ефективного досудового розслідування він з 2024 року позбавлений можливості проходити військову службу та отримувати належне грошове забезпечення, що спричинило об`єктивну неможливість належного виконання батьківського обов`язку щодо утримання двох неповнолітніх дітей (2022 та 2025 р.н.). Системний психологічний тиск, зумовлений фінансовою незахищеністю сім`ї та правовою невизначеністю, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з протиправною бездіяльністю органів поліції. Він проходить військову службу з 2014 року (від солдата до офіцера). Безпідставне таврування «ухилянтом», ігнорування преюдиційного рішення Кіровоградського адмінсуду (№340/5106/24) а також відсутність належного розслідування завдають істотної та такої, що триває, шкоди його честі як офіцера. Бездіяльність ГУНП у кримінальному провадженні щодо невиконання судового рішення посадовими особами військової частини підриває не лише особисту репутацію, але й авторитет державних інституцій в умовах воєнного стану. Завдана йому шкода є прямим і безпосереднім наслідком протиправної бездіяльності органу досудового розслідування, що полягає у невжитті передбачених законом заходів для ефективного, повного та своєчасного розслідування кримінального правопорушення, зокрема, невиконання судового рішення посадовими особами військової частини. Саме така бездіяльність призвела до тривалого його позбавлення можливості реалізовувати право на проходження військової служби, отримувати грошове забезпечення та підтримувати належний рівень життя своєї сім`ї, а також до приниження його честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до ст.ст.1173, 1174 ЦК України відповідальність за таку шкоду покладається на державу незалежно від вини конкретних посадових осіб, оскільки шкода завдана незаконною бездіяльністю органу державної влади під час здійснення ним владних управлінських функцій.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач ГУНП зауважує, що на виконання ухвали слідчого судді від 09.03.2026 слідчим 21.03.2026 повторно розглянуто клопотання позивача від 13.02.2026 та винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим. Також 02.04.2026 до ВП №1 надійшла копія ухвали слідчого судді від 31.03.2026 у справі №206/1527/26 про скасування постанови слідчого від 21.03.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим та зобов`язання повторно розглянути заяву від 13.02.2026. 07.04.2026 на виконання ухвали слідчого судді від 31.03.2026 слідчим повторно розглянуто клопотання від 13.02.2026 та винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання. Крім того, 15.04.2026 Самарським районним судом м. Дніпра у справі №206/1994/26 розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 07.04.2026 на слідчого, яка полягає у прийнятті рішення про відмову у визнанні його потерпілим, та ухвалене рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено. Таким чином, постанова слідчого у судовому порядку не скасовувалася та є чинною. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказував на бездіяльність з боку ГУНП, що полягала у нерозгляді у визначені законодавством строки його клопотання від 13.02.2026, що призвело до завдання йому моральної шкоди у розмірі 41000,00 грн. Однак у судовому порядку було встановлено, що клопотання від 13.02.2026 розглянуто, а ухвала слідчого судді від 26.02.2026 є виконаною у передбачені законодавством стоки. Ухвали слідчого судді від 09.03.2026 та від 31.03.2026 були виконані у строки, передбачені чинним законодавством, з моменту отримання копій цих ухвал. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого можуть бути оскаржені під час досудового розслідування за нормами КПК України. Таким чином, позивач скористався правами, наданими йому кримінальним процесуальним законодавством в рамках досудового розслідування кримінального провадження №62025170030022243, оскарживши постанову слідчого від 05.03.2026.

Відповідачем Державною казначейською службою України відзиву на позов не подано та про свою позицію в справі не повідомлено.

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи

07.05.2026, 21.07.2026 та 22.07.2026 позивачем подані суду додаткові пояснення у справі.

Вирішуючи питання про прийняття від позивача додаткових пояснень, суд зазначає, що судом не визнавалося необхідним подання додаткових пояснень ОСОБА_1 .

В постанові ВП ВС стосовно письмових пояснень по статті 43 ЦПК України у справі №477/2330/18 від 14.12.2022 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (ч.5 ст.174 ЦПК України).

Оскільки позивач не просив дозволу суду подати письмові пояснення, а суд не визнавав їх подання необхідним, враховуючи, що позивачем подано відповідь на відзив, а додаткові пояснення стосуються обставин, які виникли вже після описаних у позовній заяві подій, ці пояснення суд залишає без розгляду.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

09.04.2026 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу право подати до суду заперечення на відповідь протягом днів, що залишились з моменту отримання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з урахуванням поданих сторонами заяв по суті справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та офіцером Збройних Сил України, учасником бойових дій.

13.02.2026 позивачем подане начальнику ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області клопотання в порядку ст.ст.55,220 КПК України про залучення потерпілим у кримінальному провадженні №6225170030022243, внесення відомостей до ЄРДР та розгляд клопотань.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 26.02.2026 у справі №206/731/26 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170030022243, зобов`язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026 з дотриманням вимог ст.220 КПК України та винести відповідне процесуальне рішення.

За змістом цієї ухвали позивач у поданому слідчому клопотання просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні, вручити пам`ятку, внести до ЄРДР додаткові відомості про можливі злочини на виконання ухвали суду, розглянути по суті його попереднє клопотання від 06.01.2026.Мотивом для задоволення скарги стала відсутність відомостей про розгляд слідчим клопотання позивача з урахуванням строку та порядку розгляду, передбаченого ст.220 КПК України.

27.02.2026 ОСОБА_1 подано начальникові ГУНП в Дніпропетровській області заяву про негайне виконання ухвали слідчого судді від 26.02.2026, де він вимагав негайно виконати ухвалу, призначити та провести службове розслідування, забезпечити процесуальний нагляд та контроль, в разі ігнорування вимог вважати заяву повідомленням про злочин.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 09.03.2026 у справі №206/1111/26 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 скасовано постанову слідчого СВ ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області Тунгускова І.В. від 05.03.2026 про відмову у визнанні позивача потерпілим у кримінальному провадженні №62025170030022243 та зобов`язано слідчого повторно розглянути клопотання позивача від 13.02.2026, в іншій частині вимог скарги відмовлено. За висновком слідчого судді, оскаржувана постанова прийнята без належної оцінки обставин, викладених скаржником, та без врахування вимог ст.55 КПК України.

10.03.2026 ОСОБА_1 подано начальнику ГУНП в Дніпропетровській області скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування та вимогу забезпечення відомчого контролю з приводу порушення вимог КПК України слідчим Тунгусковим І.В. Позивач вважав постанову слідчого від 05.03.2026, якою йому відмовлено у визнанні потерпілим, незаконною, вимагав зобов`язати слідчого виконати вимоги ст.ст.55,214 КПК України, притягнути слідчого та начальника ВП №1 до дисциплінарної відповідальності.

16.03.2026 слідчим Тугнусковим І.В. прийнято постанову про проведення процесуальних дій на іншій території, якою слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області доручено допитати ОСОБА_1 як свідка в кримінальному провадженні №62025170030022243.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 19.03.2026 у справі №206/731/26 заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення повернуто останньому. У цій справі позивач просив встановити судовий контроль за виконанням ухвали слідчого судді від 26.02.2026. Повертаючи заяву, слідчий суддя констатував, що ухвала від 26.02.2026 є виконаною, оскільки 05.03.2026 слідчим розглянуто клопотання заявника та винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим, а питання, порушені в заяві, виходять за межі компетенції слідчого судді.

З відомостей, наданих ГУНП в Дніпропетровській області суду, встановлено, що слідчий Тунгусков І.В. вже протягом перебування цієї цивільної справи в провадженні суду ще двічі на виконання ухвал слідчого судді від 09.03.2026 та 31.03.2026 повторно розглядав клопотання позивача від 13.02.2026 та постановами від 21.03.2026 та 07.04.2026 відмовляв йому в залученні потерпілим, а ухвалою слідчого судді від 15.04.2026 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Тунгускова І.В.

V. Оцінка суду

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ст.ст.12,81 ЦПК України).

За вказівкою ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ст.ст.76,77 ЦПК України).

За змістом ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1176 ЦК України у ч.6 передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Судом встановлено, що відділенням поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170030022243 від 15.10.2025 за ч.1 ст.382 КК України, проведення розслідування доручене старшому слідчому ОСОБА_4 , яким розглядалося клопотання ОСОБА_1 від 13.02.2026 щодо визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, а також про внесення до ЄРДР додаткових відомостей.

Слідчим неодноразово було відмовлено позивачеві у залученні його потерпілим, ОСОБА_1 оскаржував прийняті постанови, які скасовувалися слідчим суддею. Втім, остання скарга позивача на постанову слідчого від 07.04.2026 ухвалою слідчого судді від 15.04.2026 залишена без задоволення.

Суд вбачає, що позивачем було реалізоване право на оскарження постанов слідчого, судом в особі слідчих суддів виконано функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Разом з тим слід зауважити, що в разі встановлення слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчого, скасування його постанов тощо, для констатації наявності підстав для відшкодування шкоди позивач має довести заподіяння йому такими діями (бездіяльністю) та прийнятими рішеннями моральної шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими чинниками.

Доказів на підтвердження спричинення шкоди позивачем суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 03.07.2020 у справі №686/27965/19 зазначив, що ухвала слідчого судді, якою зобов`язано начальника СВ забезпечити внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою позивача, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, та настанням шкоди. Права позивача були відновлені ухвалою слідчого судді, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин справи.

Також Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі №211/7655/15-ц виснував, що, розглядаючи справи щодо стягнення шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органів державної влади, у конкретних правовідносинах суду необхідно встановити неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а довести наявність цих умов має позивач.

У постанові від 13.03.2019 у справі №338/12193/16-ц Верховним Судом вказано, що з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, ст.ст.23,1174,1176 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) посадовими особами, відшкодовується державою лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Остання скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого про відмову в залученні його потерпілим залишена слідчим суддею без задоволення, а докази визнання дій слідчого неправомірними в матеріалах справи відсутні.

Отже, факт звернення позивача із заявами до правоохоронних органів чи до суду не може сам по собі свідчити про реальне порушення його прав та завдання шкоди. Не погоджуючись з рішеннями слідчого, особа має гарантоване законом право на його оскарження до слідчого судді. Позивач має довести суду як протиправність дій та рішень слідчого, так само й наявність спричиненої йому моральної шкоди за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Оскільки позивачем не надано суду доказів протиправності дій та рішень слідчого, факту спричинення йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про невстановлення факту порушення прав позивача та відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, що тягне за собою відмову в задоволенні позовних вимог.

На пiдставi викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,76,77,81,259,265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код за ЄДРПОУ 40108866), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код за ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, прокуратури відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 30.10.2026.

Суддя: В.С. Салькова