Решение № 141102233, 02.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5868/18 (904/4185/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 12; ідентифікаційний код 34410967)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за договором про добровільне погашення заборгованості №1 від 01.08.2022

в межах справи №904/5868/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (місто Дніпро)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 12; ідентифікаційний код 34410967)

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

До Господарського суду Дніпропетровської області 13.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове Рішення" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором про добровільне погашення заборгованості №1 від 01.08.2022.

Позовна заява подана в межах справи №904/5868/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове Рішення", провадження у справі перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Чичва О.С.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 справу №904/5868/18 (904/4185/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

У періоди з 14.07.2026 по 22.07.2026 та з 27.07.2026 по 31.07.2026 суддя Первушин Ю.Ю. перебував у щорічній основній відпустці, у зв`язку з чим питання про прийняття справи до розгляду в зазначені періоди не вирішувалося.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" було залишено без руху.

До Господарського суду Дніпропетровської області 10.08.2026 від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №39471/26 від 10.08.2026) про усунення недоліків.

Разом із вказаною заявою представник позивача подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої остання просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове Рішення" заборгованість за договором про добровільне погашення заборгованості №1 від 01.08.2022 у загальному розмірі 227 659,35 грн, яка складається з: суми основного боргу у розмірі 125 508,36 грн (у тому числі 46 400,00 грн орендної плати за період з 01.02.2020 по 31.07.2022 та 79 108,36 грн вартості спожитих комунальних послуг); інфляційних втрат у розмірі 46 482,70 грн; 3% річних у розмірі 14 452,29 грн та штрафу у розмірі 41 216,00 грн, відповідно до пункту 6.3 договору за період з 01.05.2022 по 31.07.2022;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2026 судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди квартири № 1217 від 10.07.2015 та договором про добровільне погашення заборгованості № 1 від 01.08.2022, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних послуг, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Господарським судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Згідно із відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 17.08.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Вказану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 22.08.2026, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (а.с.67).

Господарський суд також наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу суду від 17.08.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139050768) надіслано судом 18.08.2026, зареєстровано в реєстрі 18.08.2026 та забезпечено надання загального доступу 19.08.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також іншими ухвалами суду по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, у сукупності наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні, доступні та передбачувані можливості для своєчасного ознайомлення з ухвалою господарського суду та інформацією про рух справи.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, станом на момент ухвалення судового рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасників справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 17.08.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення", є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 20-21).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення", як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем укладено договір № 1217 оренди квартири (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 28-30).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору передача квартири в користування орендарю оформлюється актом здачі-приймання нерухомого майна.

Так, на виконання умов договору 10.07.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв зазначене нерухоме майно в користування без зауважень, що підтверджується актом здачі-приймання нерухомого майна від 10.07.2015 (а.с. 31).

В подальшому 01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1217 від 10.07.2015 (далі - додаткова угода, а.с. 32), відповідно до якої пункт 2.2 договору викладено в наступній редакції: Орендна плата складає 1 600,00 грн. (Одна тисяча шістсот грн. 00 коп.), в т. ч. ПДВ 266,67 грн., за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1.

Крім того, вказаною додатковою угодою сторони погодили викласти пункт 2.4. договору наступного змісту: Оплата орендних платежів здійснюється орендарем щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі, зазначеному у пункті 2.2. цього договору, шляхом перерахування грошей на рахунок ТОВ "Ключове рішення" п/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПО 34410967, відкритий в ПАТ КБ Приватбанк, з наступним призначенням платежу: #10 за оренду, Дробот М.В. ІПН НОМЕР_1 , у тому числі ПДВ 266,67 грн..

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.2 договору орендар зобов`язаний здійснювати платежі та вносити плату за комунальні й інші послуги на умовах, визначених пунктами 2.1-2.7 договору.

За умовами пункту 7.1 договору, цей договір укладається на строк по 01.06.2016. Розмір орендної плати вказаний у пункті 2.2. діє протягом строку на який укладено цей договір. У разі якщо не пізніше 3 місяців до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить припинення дії іншу сторону, він вважається подовженим на тих самих умовах на строк встановлений при укладенні договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати та оплати комунальних послуг за період користування орендованим майном за відповідачем утворилася відповідна заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між сторонами підписано додаткову угоду про розірвання договору № 1217 оренди квартири від 10.07.2015 (а.с. 35 А).

Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди сторони домовились за взаємною згодою, достроково розірвати з 01.08.2022 договір оренди квартири №1217 від 10.07.2015 року та підписати акт здачі-приймання.

За умовами пункту 2 вказаної додаткової угоди орендар зобов`язався сплатити на користь орендодавця заборгованість в сумі 172 648,40 грн, що складається з заборгованості на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 від 01.10.2020 у справі №904/5868/18 (904/1200/20) в сумі 47 140,00 грн та заборгованості за орендними платежами на підставі договору оренди квартири №1217 від 10.07.2015 року за період з 01.02.2020 по 01.08.2022 в сумі 46 400,00 грн та заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) в сумі 79 108,40 грн.

На виконання вказаної додаткової угоди, 01.08.2022 між сторонами підписано акт здачі-приймання (а.с. 36), відповідно до якого 01.08.2022 орендодавець прийняв, а орендар передав згідно договору оренди квартири №1217 від 10.07.2015 у користування квартиру загальною площею 78,80 кв.м. для проживання, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Також 01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" та ОСОБА_1 укладено договір про добровільне погашення заборгованості № 1.

Пунктом 1.1. даного договору про добровільне погашення заборгованості сторони визначили, що в порядку та на умовах визначених договором боржник бере на себе зобов`язання сплатити стягувачу заборгованість в сумі 172 648,40 грн, що складається з заборгованості на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі №904/5868/18 (904/1200/20) в сумі 47 140,00 грн та заборгованість за орендними платежами на підставі договору оренди квартири №1217 від 10.07.2015 року за період з 01.02.2020 по 01.08.2022 в сумі 46 400,00 грн та заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) в сумі 79 108,40 грн.

Умовами пункту 2.1 договору про добровільне погашення заборгованості сторони узгодили, що оплату заборгованості боржник здійснює в розмірі та у терміни, що визначені згідно наступного графіку платежів: до 01.09.2022 - 14387,00 грн; до 01.10.2022 - 14387,00 грн; до 01.11.2022 - 14387,00 грн; до 01.12.2022 - 14387,00 грн; до 01.01.2023 - 14387,00 грн; до 01.02.2023 - 14387,00 грн; до 01.03.2023 - 14387,00 грн; до 01.04.2023 - 14387,00 грн; до 01.05.2023 - 14387,00 грн; до 01.06.2023 - 14387,00 грн; до 01.07.2023 - 14387,00 грн; до 01.08.2023 - 14387,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, договору про добровільне погашення заборгованості боржник зобов`язується своєчасно здійснювати погашення заборгованості, боржник також має право сплатити заборгованість достроково.

У випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Сторона не несе відповідальність за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона, що порушила цей договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням (пункти 4.1.-4.4. договору про добровільне погашення заборгованості).

Згідно із пунктом 5.1 договору про добровільне погашення заборгованості договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 01.02.2023, але в будь-якому випадку до повної виплати заборгованості за договором.

Отже, відповідно до змісту наведеного договору про добровільне погашення заборгованості сторонами було погоджено порядок погашення заборгованості, що виникла в період дії договору оренди квартири № 1217 від 10.07.2015.

Позивач зазначає, що відповідач погодженого сторонами графіка погашення заборгованості не дотримався та грошових коштів у рахунок її погашення не сплатив.

Так, відповідно до змісту позовної заяви, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №21/04-3 від 21.04.2026 про погашення заборгованості, яка, за твердженням позивача, залишилася без задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про добровільне погашення заборгованості № 1 від 01.08.2022 позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 6.3 договору оренди № 1217 від 10.07.2015 у випадку порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Посилаючись на зазначену умову договору, позивач здійснив нарахування штрафу за порушення строків внесення орендної плати за період з 01.05.2022 по 31.07.2022.

Відповідно до наведених позивачем уточнених розрахунків загальна сума заборгованості становить 221 935,39 грн, з яких: 125 508,40 грн - основний борг; 42 580,67 грн - інфляційні втрати; 13 350,32 грн - 3 % річних; 40 496,00 грн - штраф за пунктом 6.3 договору оренди.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо погашення заборгованості за договором про добровільне погашення заборгованості № 1 від 01.08.2022 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 509, 626, 629 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає майно у користування за плату на певний строк, а наймач зобов`язаний вносити плату за користування майном у порядку та строки, встановлені договором.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1217 оренди квартири від 10.07.2015, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався своєчасно вносити орендну плату та здійснювати оплату комунальних й інших послуг, пов`язаних із користуванням орендованим майном.

У подальшому, 01.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір оренди № 1217 від 10.07.2015 розірвано за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Водночас розірвання договору не припиняє обов`язку боржника погасити заборгованість, що виникла в період його дії, та не звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, допущені до розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між сторонами укладено договір про добровільне погашення заборгованості №1, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався погасити заборгованість перед позивачум у загальному розмірі 172 648,40 грн, яка складається з 47 140,00 грн заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5868/18 (904/1200/20), 46 400,00 грн заборгованості з орендної плати та 79 108,40 грн заборгованості за утримання житла і комунальні послуги.

Пунктом 2.1 зазначеного договору сторони погодили порядок погашення заборгованості шляхом внесення дванадцяти щомісячних платежів у розмірі 14 387,00 грн кожний.

Таким чином, укладенням договору про добровільне погашення заборгованості сторони визначили порядок виконання раніше виниклих грошових зобов`язань та погодили строки їх виконання.

У межах цієї справи позивачем заявлено до стягнення 125 508,36 грн основного боргу, з яких 46 400,00 грн становить заборгованість з орендної плати та 79 108,36 грн заборгованість за утримання житла і комунальні послуги.

Як зазначає позивач, відповідач погодженого сторонами графіка погашення заборгованості не дотримався, грошових коштів у рахунок її погашення не сплатив.

Згідно із частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що підписанням договору про добровільне погашення заборгованості № 1 від 01.08.2022 відповідач визнав наявність відповідних грошових зобов`язань та погодив порядок їх виконання.

Водночас матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення заявленої заборгованості, а також доказів припинення відповідного грошового зобов`язання з інших передбачених законом підстав.

Відповідачем обставин, наведених позивачем на підтвердження існування основної заборгованості, не спростовано та доказів її погашення суду не надано.

З огляду на встановлені обставини, беручи до уваги погоджений сторонами розмір заборгованості, невиконання відповідачем зобов`язань щодо її погашення, а також відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідних коштів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості в розмірі 125 508,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 46 482,70 грн інфляційних втрат та 14 452,29 грн 3 % річних.

Разом із тим позивачем 21.09.2026 подано клопотання (вх. суду №46072/26 від 22.09.2026), в якому зазначено, що за результатами складення детальних розрахунків окремо за кожним простроченим платежем розмір інфляційних втрат становить 42 580,67 грн, а 3 % річних 13 350,32 грн.

Отже, позивачем подано деталізовані розрахунки, відповідно до яких розміри зазначених нарахувань є меншими порівняно із сумами, наведеними у позовній заяві.

Водночас господарський суд враховує, що подані 21.09.2026 розрахунки охоплюють періоди нарахування до 31.08.2026, тоді як у позовній заяві інфляційні втрати нараховані до 31.05.2026, а 3 % річних - до 28.06.2026.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження.

Провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 17.08.2026, тоді як зазначене клопотання подано 21.09.2026, тобто після закінчення встановленого процесуального строку.

При цьому в прохальній частині клопотання позивач просив долучити до матеріалів справи детальні розрахунки, а не змінити розмір позовних вимог у встановленому процесуальному порядку.

За таких обставин господарський суд здійснює перевірку нарахувань у межах періодів та вимог, визначених позивачем у позовній заяві, враховуючи подані деталізовані розрахунки як докази на підтвердження відповідних вимог.

Судом встановлено, що предметом заявлених у цій справі вимог є заборгованість у розмірі 125 508,36 грн. Враховуючи, що заявлена до стягнення сума 125 508,36 грн становить лише частину загального боргу, охопленого договором про добровільне погашення заборгованості, при перевірці розрахунків суд виходить із відповідної частини щомісячних платежів, визначеної шляхом розподілу заявленого основного боргу на дванадцять платежів.

Таким чином, сума кожного платежу в частині заборгованості, яка є предметом цього спору, становить 10 459,03 грн (125 508,36 грн / 12 місяців).

Перевіряючи правильність нарахування інфляційних втрат, господарський суд виходить із необхідності застосування індексів споживчих цін, офіційно встановлених Державною службою статистики України, за відповідні місяці прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розрахунок здійснюється окремо за кожним простроченим платежем із використанням сукупного індексу інфляції, визначеного шляхом послідовного множення місячних індексів споживчих цін за відповідний період.

Сума інфляційних втрат визначається як різниця між сумою відповідного простроченого платежу, скоригованою на сукупний індекс інфляції, та первісною сумою такого платежу.

За результатами перерахунку судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат становить 42 078,04 грн.

Перевіряючи правильність нарахування 3 % річних, господарський суд встановив, що позивачем при визначенні їх розміру застосовано 365 днів для всіх календарних років, охоплених періодом прострочення, у тому числі для високосного 2024 року.

Водночас при нарахуванні 3 % річних необхідно враховувати фактичну кількість календарних днів у відповідному році, зокрема 366 днів у високосному 2024 році.

З огляду на наведене судом здійснено перерахунок 3 % річних окремо за кожним простроченим платежем у межах заявленого позивачем періоду до 28.06.2026.

Оскільки періоди прострочення охоплюють декілька календарних років, розрахунок здійснюється окремо за кожним роком із подальшим додаванням отриманих сум.

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням заявлених позивачем періодів нарахування та фактичної кількості календарних днів у відповідних роках, арифметично правильний розмір 3 % річних становить 12 679,78 грн, що є меншим від заявленої позивачем суми.

При цьому господарський суд враховує, що відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень щодо заявлених позовних вимог та контррозрахунків інфляційних втрат та 3 % річних не надав.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, умови договору про добровільне погашення заборгованості та результати здійснених судом перерахунків, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 42 078,04 грн інфляційних втрат та 12 679,78 грн 3 % річних.

В решті задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід відмовити.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору оренди № 1217 від 10.07.2015 сторони передбачили відповідальність орендаря за порушення строків сплати орендної плати у вигляді штрафу в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, незважаючи на використання сторонами в договорі терміна "штраф", передбачена зазначеним пунктом санкція за своєю правовою природою є пенею, оскільки її розмір залежить від суми простроченого платежу та кількості днів прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 41 216,00 грн неустойки, нарахованої відповідно до пункту 6.3 договору оренди квартири № 1217 від 10.07.2015 за період з 01.05.2022 по 31.07.2022.

Разом із тим у поданому 21.09.2026 клопотанні про долучення доказів позивачем наведено деталізований розрахунок неустойки, відповідно до якого її розмір становить 40 496,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, господарський суд встановив, що при визначенні початку прострочення орендних платежів за травень, червень та липень 2022 року позивач виходив зі строку їх сплати до 15-го числа відповідного місяця.

Водночас додатковою угодою від 01.06.2017 до договору оренди № 1217 від 10.07.2015 сторони погодили внесення орендної плати щомісячно до 25-го числа поточного місяця.

Виходячи з того, що строк виконання відповідного зобов`язання спливав 25-го числа, прострочення орендних платежів підлягає обчисленню з наступного дня після закінчення строку їх внесення.

При цьому суд враховує, що 25.06.2022 припадало на вихідний день суботу, а тому, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем строку виконання відповідного зобов`язання є 27.06.2022.

Здійснюючи перерахунок неустойки, господарський суд виходить із погодженої сторонами ставки 1 % від суми простроченого орендного платежу за кожен день прострочення та заявленого позивачем періоду нарахування з 01.05.2022 по 31.07.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір щомісячної орендної плати становив 1 600,00 грн.

За період з березня 2020 року по квітень 2022 року включно простроченими були 26 щомісячних орендних платежів у загальному розмірі 41 600,00 грн.

Оскільки зазначені платежі станом на 01.05.2022 вже були простроченими, пеня за ними за заявлений період з 01.05.2022 по 31.07.2022 нараховується за 92 календарні дні.

Відповідно, сума пені за зазначеними платежами становить: 41 600,00 грн Ч 1 % Ч 92 дні = 38 272,00 грн.

Щодо орендної плати за травень 2022 року судом встановлено, що її прострочення виникло з 26.05.2022. Отже, за період з 26.05.2022 по 31.07.2022 включно кількість днів прострочення становить 67. Розмір пені за вказаним платежем становить: 1 600,00 грн Ч 1 % Ч 67 днів = 1 072,00 грн.

Щодо орендної плати за червень 2022 року, враховуючи приписи частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, строк її сплати закінчився 27.06.2022, у зв`язку з чим прострочення виникло з 28.06.2022.

За період з 28.06.2022 по 31.07.2022 включно кількість днів прострочення становить 34. Розмір пені за зазначеним платежем становить: 1 600,00 грн Ч 1 % Ч 34 дні = 544,00 грн**.

Щодо орендної плати за липень 2022 року прострочення виникло з 26.07.2022. За період з 26.07.2022 по 31.07.2022 включно кількість днів прострочення становить 6. Розмір пені за вказаним платежем становить: 1 600,00 грн Ч 1 % Ч 6 днів = 96,00 грн.

Отже, перерахунок неустойки за заявлений позивачем період з 01.05.2022 по 31.07.2022, з урахуванням установлених договором строків внесення орендної плати, господарський суд встановив, що її арифметично правильний розмір за передбаченою пунктом 6.3 договору ставкою становить 39 984,00 грн.

При цьому господарський суд враховує, що відповідач заперечень щодо заявленої до стягнення неустойки та власного контррозрахунку не надав.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем строків внесення орендної плати, умови пункту 6.3 договору оренди та результати здійсненого судом перерахунку, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення штрафу (неустойки) у розмірі 39 984,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення неустойки в решті заявленої суми належить відмовити як необґрунтованої.

За змістом статей 73, 74, 76-79 та 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують виникнення між сторонами договірних правовідносин, наявність у відповідача грошових зобов`язань, погодження сторонами порядку та строків погашення заборгованості, а також порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань.

При цьому господарський суд враховує, що відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень щодо заявлених позовних вимог та контррозрахунків щодо заявлених сум не надав. Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості або інших обставин, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, зміст договірних зобов`язань сторін, результати оцінки поданих доказів та здійснених судом перерахунків, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 220 250,18 грн, з яких: 125 508,36 грн основного боргу, 42 078,04 грн інфляційних втрат, 12 679,78 грн 3 % річних та 39 984,00 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог у розмірі 7 409,17 грн слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 643,00 грн. Решта витрат зі сплати судового збору покладається на позивача.

Крім того, господарський суд зазначає, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом у разі подання відповідних доказів у встановленому процесуальним законом порядку та строки, з урахуванням їх належності, допустимості, обґрунтованості та співмірності, у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про добровільне погашення заборгованості №1 від 01.08.2022 - задовольнити частково.

Стягнути з Дробота Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 12; ідентифікаційний код 34410967) 125 508,36 грн (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісім гривень тридцять шість копійок) - основного боргу, 42 078,04 грн (сорок дві тисячі сімдесят вісім гривень нуль чотири) - інфляційних втрат, 12 679,78 грн (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень сімдесят вісім копійок) - 3% річних, 39 984,00 грн (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) - штрафу та 2 643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 02.11.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин