№ 1411021, 14.01.2008, Хозяйственный суд Автономной Республики Крым

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.01.2008

Справа №2-27/10058-2007А

За позовом – ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6.

До відповідача – ДПІ в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, 1/9.

Про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача – Сіроткіна, дор. у справі; Догаді на, дор. у справі.

Від відповідача – Єльцов, дор. у справі; Цуркіна, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач – ВАТ «Крименерго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 23.04.2007 р. №0005822301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 70880,88 грн. і фінансових санкцій у розмірі 35440,44 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було необґрунтовано і незаконно зроблено висновок про недійсність податкових накладних, виданих ТОВ «Система – ДЗ», яка на момент проведення господарських операцій була зареєстрована органами державної податкової служби, мала індивідуальний податковий номер, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що підтверджує статус його статус як платника податків. ТОВ «Система – ДЗ» на момент проведення господарських операцій значилася в реєстрі як юридична особа.

Також позивач стверджує, що витрати на відрядження пов’язані з господарською діяльністю підприємства, і, таким чином, сума податку на додану вартість підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що вважає податкові повідомлення – рішення такими, що винесені обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства України.

Також позивач у поясненнях по справі повідомив про те, що в акті перевірки не відображені факти, які привели до заниження податкового забовязання по податку на додану вартість в січні 2006 р. у розмірі 18300 грн., а також завищенню податкового кредиту в сумі 10905 грн. в квітні 2005 р. Позивач вважає, що відповідач не прийняв ніяких відповідних мір по встановленню з посиланням на відповідні первинні документи, в чому саме виразилося заниження податкового забовязання по податку на додану вартість в січні 2006 р. і завищення податкового кредиту в квітні 2005 р. Позивач вважає, що у відповідача відсутні на даний час докази, що підтверджують правомірність висновків, викладених в акті перевірки.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач клопотання від 11.12.2007 р. уточнив позовні вимоги та спросить суд визнати нечинними податкові повідомлення – рішення ДПІ в м. Сімферополь від 23.04.2007 р. №0005822301/0 і від 03.07.2007 р. №0005822301/1 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 71165,00 грн. і фінансових санкцій у розмірі 35582,5 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов. Також в судовому засіданні усно повідомив про те, що сума ПДВ у розмірі 71164,38 грн. була округлена до 71165 грн. і з них 50% штрафних санкцій. Таким чином, спірним податковим повідомленням – рішенням було визначено податкове забовязання по ПДВ – 71165 грн. – за основним платежем і штрафні санкції у розмірі 35582,50 грн.

Суд прийняв до уваги усні пояснення відповідача.

Суд під час судового розгляду даної адміністративної справи повинен був здійснювати повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст.. 41 КАСУ.

Однак в зв’язку з технічними неполадкою, вказане зроблено не було, про що було складено відповідний акт від 14.01.2008 р.

Сторони клопотанням від 14.01.2008 р. повідомили про те, що не заперечують проти розгляду даної справи без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки фіксація судового процесу неможлива по технічним причинам.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В період з 15.02.2007 р. по 12.04.2007 р. відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №2300/23-00/00131400 від 12.04.2007 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення, зокрема: п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.3.5 п. 7.3ст. 7, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». а саме встановлено заниження податкових забовязань по податку на додану вартість в сумі 80137 грн., а саме за період з квітня 2005 р. по квітень 2006 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 23.04.2007 р. №0005822301/0, відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на додану вартість у розмірі 120205,5 грн.. з якого 80137 грн. – основного платежу і 40068,5 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з первісною скаргою від 04.05.2007 р. №06/1485 до ДПІ в м. Сімферополь.

ДПІ в м. Сімферополь рішенням про результати розгляду первинної скарги від 27.06.2007 р. №43161/10/25-0 скаргу позивача залишила без задоволення.

Також по результатам розгляду скарги було винесено податкове повідомлення – рішення від 03.07.2007 р. №0005822301/1.

Позивач не скористався правом подальшого адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень – рішень, а звернувся з відповідним адміністративним позовом до ГС АР Крим.

При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки було встановлено наявність фінансово - господарських відносин позивача по справі з ТОВ «Система – ДЗ».

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 01.12.2004 р. було зареєстровано статут ТОВ «Система – ДЗ», юридична адреса: м. Євпаторія, вул.. Степна, 4, кв. 5, про що зроблено запис за №11401020000000289.

Відповідно до протоколу за №1 засновницьких зборів від 25.10.2004 р. директором ТОВ «Система – ДЗ» призначений гр. Дементьєв Л. К.

Під час проведення перевірки було встановлено, що рішенням ГС АР Крим по справі №2-20/15107-2005 від 18.11.2005 р. позов Євпаторійської ОДПІ було задоволено та визнано недійсними засновницькі та реєстраційні документи ТОВ «Система – ДЗ», визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Система – ДЗ» у зв’язку з порушенням Закону, допущеного при створенні юридичної особи які не можливо усунути.

Вказане рішення суду ніким оскаржене не було та вступило в закону силу.

Також рішенням ГС АР Крим по справі 2-25/6397-2006 від 21.03.2006 р. було задоволено позов Євпаторійської ОДПІ та припинено підприємницьку діяльність ТОВ «Система – ДЗ», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 01.12.2004 р.. скасувавши його державну реєстрацію.

Вказане рішення ніким оскаржене не було та вступило в закону силу.

Згідно до наданих до перевірки документів бухгалтерського обліку, придбання відображено по кредиту балансового рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». У податковому обліку це придбання відображено у книзі придбання товарів, а саме: загальна вартість товарів – 66389,93 грн., з якого податок на додану вартість у розмірі 13277,99 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалася в безготівкової формі розрахунків: п/д №272 від 13.06.2005 р. на суму 30000 грн., №296 від 16.06.2005 р. на суму 30000 грн., №298 від 17.06.2005 р. на суму 19667,92 грн.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

З представлених документів випливає, що придбання товарно – матеріальних цінностей, які було отримано від ТОВ «Система – ДЗ» включені до кладу валових витрат у повному обсязі – 66389,93 грн.

Судом встановлено, що витрати на придбання товарно – матеріальних цінностей у ТОВ «Система – ДЗ» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, віднесені до складу валових витрат згідно до вищезазначених норм законодавства та відображені у деклараціях з податку на прибуток підприємства у відповідні податкові періоди.

Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні, суд дійшов висновку вони складені у чіткої відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду ( господарського суду ), є відповідна дата прийняття рішення.

Однак позивач по справі мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Система – ДЗ» на протязі 2005 р., ще до того, як відповідними судовими інстанціями були прийняті вищенаведені судові рішення.

До того ж, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Система – ДЗ» було відмінено тільки додатковим рішенням ГС АР Крим від 18.05.2006 р. по справі №2-25/6397-2006.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що то під час укладання договорів купівлі – продажу контрагент позивача був цілком законним платником податку на додану вартість та мав право складати податкові накладні.

Відповідач не заперечує проти того факту, що на момент здійснення господарських операцій продавець – ТОВ «Система – ДЗ» не був виключений в Єдиному державного реєстру.

У відповіді на запит ГС АР Крим від 29.11.2007 р. №05.3-5/4/40 Головне управління статистики в АР Крим повідомило, що ТОВ «Система – ДЗ» з ЄДРПОУ не виключено.

Відповідно до п. 19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням операцій недійсними» юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України запису про її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд вважає, що покупець ( позивача по справі ) не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного Державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Вказане підтверджується також судовою практикою, зокрема, постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.

З 01.01.2004 р. вступив в силу Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Відповідно до ст.. 179 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом не вбачається, що при існуванні фінансово – господарських стосунків з ТОВ «Система – ДЗ» була порушена якась з вищенаведених умов.

Відповідно до ст..ст.. 9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” для платників податків не передбачено право або забовязання вимагати від іншого платника податку будь – яких відомостей ( у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь – яких бухгалтерських книг, журналів та інше ).

Відповідно до ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем, або його контрагентами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця ( позивача по справі ) та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1.1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Дослідивши акт перевірки, на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення – рішення, суд встановив, що в ньому не відображено в чому саме виразилося заниження податкового забовязання по податку на додану вартість в січні 2006 р. у розмірі 18300 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 10905 грн. в квітні 2005 р., не відображено факти, що привели до вказаних порушень.

Крім того, в період з 01.07.2005 р. по 31.12.2006 р. в податкову декларацію позивача до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість по відрядженням, які не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

При перевірці документів щодо прибування водіїв у відрядженнях встановлено порушення їх оформлення ( не підтвердження витрат на проживання ). Плакса Д. В., посвідчення про відрядження від 19.07.2005 р. за №1989, не підтверджене проживання з 19.07.2005 р. по 29.07.х2005 р. у будинку «Охотник», с.м.т Чорноморське, в сумі 1300 грн. ( у тому числі ПДВ 216.67 грн. ). До податкового кредиту також включені суми ПДВ по відрядженням, які скріплені не відповідною для цього печаткою ( параграф (б ) п.п. 1. 5 п. 1 частини 2 Наказу від 13.03.1998 р. №59 «Про затвердження Інструкції про службові відредження в межах України та за кордоном» ).

Однак судом встановлено, що витрати по проживанню робітників ВАТ «Крименерго» гр.. Плакса Д. В. у готелі у розмірі 1083,33 грн. підтверджуються рахунком готелю «Дім охотника», с.м.т. Чорноморське від 19.07.2005 р. №91, форма якого 4 –Г затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 13.10.2000 р. №230. Аналогічний документ ( рахунок 25 від 09.03.2006 р. ) додано до авансового звіту Поливанного П. А. Розмір витрат по проживанню складає 75 грн. У відповідності до вищевказаного Наказу рахунки по формі 4 – Г застосовуються для розрахунків з громадянами за основні і додаткові послуги.

Суд не може погодитися з твердження відповідача про те, що посвідчення на відрядження, засвідчені печаткою «Для податкових накладних» не відповідають вимогам параграфу ( б ) п.п. 1. 5 п. 1 частини 2 Наказу від 13.03.1998 р. №59 «Про затвердження Інструкції про службові відредження в межах України та за кордоном». Печатка «Для податкових накладних» може використовуватися в господарської діяльності підприємств для засвідчення підпису посадових осіб, на яких покладено забовязання здійснювати реєстрацію осіб, які відбувають у відрядження і прибувають з них. Оскільки перевіряючими не перевірено факт правомочності осіб, що підтвердили прибуття у відрядження до ТОВ «Джерман Моторс» і ТОВ «Крок ГГ», а ніяких інших вимог вказаний Наказ Міністерства фінансів України не містить, то, таким чином, виключення зі складу валових витрат витрати на відрядження у розмірі 12129,29 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Витрати на відрядження в сумі 912,61 грн., що засвідчені печаткою Федерації кінного спорту м. Київу, пов’язані з виконанням договору про перевезення вантажів від 28.07.2005 р. №32, укладеного між ВАТ «Крименерго» СП «Крименергоавтотранс» і ТОВ «Бас ЛТД».

Відповідно до вказаного договору перевізник - ВАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу «Крименергоавтотранс» забовязався доставити вантаж у пункт призначення, вказаний замовником у заявці.

Відповідно до супровідного листа №874353 від 30.08.2005 р. маршрут руху визначений – м. Сімферополь – м. Київ. Відповідно до звіту про виконання завдання ( авансовий звіт №2487 від 30.08.2005 р. ) доставка причепу, коней і вантажів виконана повністю, що засвідчено печаткою та підписом голови ТОВ «Бас ЛТД».

Таким чином, суд дійшов висновку, що дані витрати пов’язані з господарською діяльністю позивача і, таким чином, сума податку на додану вартість підлягають включенню до складу податкового кредиту у розмірі 3760,34 грн.. в тому числі по періодам: травень 2005 р. – 217 грн., липень 2005 р. – 366,17 грн., серпень 2005 р. – 839,04 грн., вересень 2005 р. – 1277,76 грн., жовтень 2005 р. – 673,03 грн., листопад 2005 р. – 387,34 грн.

Відповідно до норм цивільного законодавства України, суб’єкти господарювання вправі здійснювати діяльність, що не заборонена Законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови було проголошено 14.01.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 21.01.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної Податкової Інспекції в м. Сімферополь від 23.04.2007 р. №0005822301/0 і від 03.07.2007 р. №0005822301/1 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 71165,00 грн. і фінансових санкцій у розмірі 35582,5 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ( р/р 26007301320163 в філії КЦО ПІБ в м. Сімферополь, МФО 324430, ЄДРПОУ 00131400 ) 3,40 грн. судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.