Решение № 141102039, 26.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Cправа № 902/1791/25(127/21703/26)

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" (вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115; код ЄДРПОУ 43561872)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 6 188,80 грн

в межах справи № 902/1791/25

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1791/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1791/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі.

11.08.2026 року до суду від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа № 127/21703/26 за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1791/25(127/21703/26) від 11.08.2026 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Водночас, судом встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2026 року ухвалено передано справу № 127/21703/26 на розгляд до Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа №902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.08.2026 року прийнято до свого провадження справу № 902/1791/25(127/21703/26) за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в межах справи № 902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Відкрито провадження у справі № 902/1791/25(127/21703/26). Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу № 902/1791/25(127/21703/26) за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в межах справи №902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 26.10.2026 року.

14.09.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 14.09.2026 року (вх. № 01-30/9331/26) про витребування доказів у справі № 902/1791/25(127/21703/26).

Ухвалою суду від 21.09.2026 року задоволено заяву ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" б/н від 14.09.2026 року (вх. № 01-30/9331/26) про витребування доказів у справі №902/1791/25(127/21703/26). Витребувано від АТ "Універсал Банк" (код ЄДРПОУ 21133352, ліцензія НБУ № 92 від 10.10.2011, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул.Оленівська, 23) у строк до 09.10.2026 року, докази, а саме :

- Відомості щодо належності карткового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- Відомості про зарахування грошових коштів 02.06.2025 року у сумі 4000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 ;

- Банківську виписку за картковим рахунком № НОМЕР_2 за операціями, здійсненими 02.06.2025 року.

24.09.2026 року до суду від АТ "Універсал Банк" надійшов лист № БТ/Е-41943 від 24.09.2026 року із додатком, а саме випискою за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 за період від 02.06.2025 до 02.06.2025.

Крім того, 20.10.2026 року до суду від Відповідача надійшов відзив б/н від 19.10.2026 року щодо правового обґрунтування невизнання заявлених до боржника вимог ТОВ «ФК «Венера Фінанс».

Водночас, у даному відзиві Відповідач, зокрема, просить суд судове засідання з приводу розгляду заяви із грошовими вимогами ТОВ «Венера Фінанс» до Лисенка Віталія Володимировича проводити за відсутності боржника та його представника.

Також, 20.10.2026 року до суду від Позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 20.10.2026 року про розподіл судових витрат у справі №902/1791/25(127/21703/26).

Так, у цій заяві Позивач просить суд стягнути з Лисенка Віталія Володимировича на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" витрати на професійну правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

На визначену дату - 26.10.2026 року в судове засідання представники сторін не з`явились.

Суд зважає на те, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас, суд звертає увагу на те, що ухвала суду від 17.08.2026 року по справі №902/1791/25(127/21703/26) була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС сторін та на адреси електронної пошти, а саме : представнику ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" Пархомчуку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2

Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" - 17.08.2026 року о 18:50 год. і ОСОБА_1 - 17.08.2026 року о 18:44 год., та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 18.08.2026 року.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та сторін належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.

За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 02.06.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 283894 (далі - кредитний договір або договір) про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4 000,00 грн; дата надання кредиту: 02.06.2025 року; строк кредиту : 90 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6 188,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2 188,80 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 0,00 грн.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів Позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої, 02.06.2025 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.

Також, умовами договору передбачено що датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, тобто 02.06.2025.

Крім того, 19.12.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" укладено договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" набуло права грошової вимоги до Лисенка Віталія Володимировича (далі - Відповідач).

На підставі викладеного, Позивач просить суд : стягнути з Лисенка Віталія Володимировича на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року в розмірі 6 188,80 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4 000 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2 188,80 грн; а також судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на понесену правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Згідно відзиву Відповідача б/н від 19.10.2026 року щодо правового обґрунтування невизнання заявлених до боржника вимог ТОВ «ФК «Венера Фінанс», в якості підтвердження належного виконання зобов`язання кредитор надає лист, складений ТОВ "ПрофітГід", в якому вказана лише частина номеру якогось карткового рахунку. Жодних вказівок на те, кому належить цей картковий рахунок не наведено.

Також, на переконання Відповідача, цей лист не є первинним бухгалтерським документом. З його змісту не є зрозумілим, кому направлялися зазначені гроші, адже не вказане прізвище, ім`я та по батькові отримувача, номер карти вказаний не повністю, визначити, кому вона належить не є можливим, тобто даний документ жодним чином не доводить, що боржник отримав зазначені кредитором кошти.

До того ж в тексті самої заяви так само вказані лише частини якогось номеру картки, однак що це за номер, і кому належить картка за цим номером, дізнатися неможливо. Заявник жодним чином не довів, що картка за цим номером належить саме боржникові.

Отже, доказів того, що саме боржник у справі отримав кошти, за вказаним договором матеріали справи не містять.

Відтак, у зв`язку із відсутністю доказів надання кредиту, у боржника не виникло обов`язку з його повернення. З огляду на викладене, вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Крім того, надані кредитором матеріали не містять ніякого документу, який би уповноважував ТОВ "ПрофітГід" здійснювати переказ коштів, наданих за кредитними договорами, де кредитором є ТОВ «ФК «Клай Інвест».

Також, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості. Лише надано виписку з особового рахунку, з якого не зрозуміло з якого часу, за який період та на яких умовах (з урахуванням якої відсоткової ставки) нараховані проценти за користування тілом кредиту.

Крім того, відповідач не згоден з вартістю наданої представником заявника правової допомоги у розмірі 15 500 грн, яку у просить стягнути заявник та яка більш, ніж у 2,5 рази перевищує суму грошових вимог кредитора.

Беручи до уваги обсяг наданих кредиторові послуг, Відповідач вважає, що заявлений розмір вартості правової допомоги є завищеним.

Тому на підставі вищезазначеного, Відповідач у відзиві вказав, що заявлені грошові вимоги ТОВ «Венера Фінанс» в рамках судової справи № 902/1791/25 не підлягають задоволенню.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Як вбачається із матеріалів справи № 902/1791/25, Позивач - ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" станом на дату розгляду справи № 902/1791/25(127/21703/26), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1791/25 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .

Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).

Водночас, частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 02.06.2025 року між ТОВ "Клай Інвест" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 283894, зокрема, на таких умовах :

Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту - кредит (п. 1.1.).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 30.08.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (п. 1.2.).

За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п. 1.3.).

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Датою надання кредиту є (дата, яка вказана першою в графіку платежів). Датою повернення кредиту є (дата, яка вказана остання в графіку платежів) (п. 1.5.).

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (п. 1.6.).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.1.).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 3.3.).

Цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" (п. 8.1.).

Також, Позивачем надано до справи копії Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року (Графік розрахунків та загальна вартість кредиту (підписаний Лисенком В.В. електронним підписом KL7882) та довідки ТОВ "Клай Інвест" про ідентифікацію, в якій вказано про відправлення 02.06.2025 Позичальнику - Лисенку В.В. одноразового ідентифікатора KL7882 на номер телефону НОМЕР_4 .

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору надання фінансового кредиту №283894 від 02.06.2025 року, у розділі 9 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Клай Інвест" договір підписано електронним підписом уповноваженого працівника (Гриневич Н.І.), а зі сторони Клієнта - Лисенка Віталія Володимировича договір підписано електронним підписом KL7882), що узгоджується із п. 8.1. цього договору та наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Відповідача щодо укладення та підписання згаданого вище договору про надання фінансового кредиту із ТОВ "Клай Інвест".

Також, судом встановлено, що ТОВ "ПрофітГід" Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (копія наявна у справі), повідомило ТОВ "Клай Інвест" про наступне.

В рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції - A1007776B442262CLY283894T2508593; Надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкрити рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник - ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903; Номер транзакції - 44889-03259-79524; Дата / час здійснення переказу - 02.06.2025 21:52; Сума переказу, грн - 4 000,00; Номер платіжної картки отримувача - 444111******6085; Емітент платіжної картки отримувача - MONOBANK (UNIVERSAL BANK); Код авторизації - 478192; Код RRN - 515321751350; Призначення переказу - Видача кредита - #283894.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому Підтвердженні ТОВ "ПрофітГід" платіжна картка НОМЕР_2 , вказана у розділі 9 "Реквізити та підписи сторін" договору про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року, як рахунок Позичальника № НОМЕР_2 .

Також, Підтвердження ТОВ "ПрофітГід" підписано кваліфікованим електронним підписом.

Згідно ч. 1 ст. 1076-9 ЦК України, за договором платіжного рахунку небанківський надавач платіжних послуг зобов`язується зараховувати на платіжний рахунок, відкритий користувачу платіжних послуг, кошти, що йому надходять, здійснювати з рахунку видачу готівкових коштів та виконувати інші платіжні операції, які має право здійснювати небанківський надавач платіжних послуг згідно з отриманою ним ліцензією на надання платіжних послуг.

За змістом чч. 1, 2, 3 ст. 1076-10 ЦК України, небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний виконувати для користувача платіжних послуг платіжні операції, передбачені для платіжних рахунків законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний зарахувати кошти, що надійшли на рахунок користувача платіжних послуг, у день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором платіжного рахунку або законодавством України.

Небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний за розпорядженням користувача платіжних послуг видати або перерахувати з платіжного рахунку кошти в день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором платіжного рахунку або законодавством України.

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданому вище Підтвердженню ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів, дійшов висновку, що останнє містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_2 , грошових коштів в сумі 4 000,00 грн за договором надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року.

Крім того, судом встановлено, що згідно наявного у справі листа АТ "Універсал Банк" № БТ/Е-41943 від 24.09.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Банком було емітовано фізичну платіжну картку № НОМЕР_3 та інші картки.

Також, із долученої до цього листа банківської виписки про Рух коштів по картці від 22.09.2026р. по картці НОМЕР_3 (Рахунок: НОМЕР_5 ; Клієнт - ОСОБА_1 ) за період 02.06.2025 - 02.06.2025, вбачається, що 02.06.2025 о 21:52:05 від payway1*tr7av зараховані грошові кошти в сумі 4 000,00 грн.

Принагідно, суд зважає на те, що зазначені у цій виписці дата і час - 02.06.2025 о 21:52:05 год. зарахування переказу на суму 4 000,00 грн, є тотожними до дати і часу здійснення переказу - 02.06.2025 21:52 відповідної суми коштів на картку Відповідача - НОМЕР_2 , які вказані у згаданому вище Підтвердженні ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується укладення Відповідачем із ТОВ "Клай Інвест" зазначеного вище договору про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року, а також надання цим Товариством кредиту згідно цього договору ОСОБА_1 сумі 4 000,00 грн.

Разом з цим, викладені у відзиві Відповідача доводи щодо відсутності у матеріалах справи доказів про те, що саме боржник у цій справі отримав кошти за договором про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року, спростовуються вищевказаним та наявними у справі доказами.

Також, судом встановлено, що 19.12.2025 року між ТОВ "Клай Інвест" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" (Фактор) укладено договір факторингу №19122025/1 (копія наявна у справі), зокрема, на таких умовах :

Згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплати ти Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1.).

Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором трьома платежами наступним чином:

- перший платіж сплачується 19.12.2025 року у розмірі 700 000,00 грн (сімсот тисяч гривень нуль копійок);

- другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 року у розмірі 650 000,00 грн (шістсот п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок);

- третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 року у розмірі 650 000,00 грн (шістсот п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок) (пп. 3.1.2.).

Перехід Права вимоги: Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимогу формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору (п. 4.1.).

Цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками (п. 8.1.).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 19.02.2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання умов цього договору (п. 8.2.).

Суд зважає на те, що вказаний вище договір факторингу обопільно підписано та скріплено печатками ТОВ "Клай Інвест" і ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс".

Також, відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 року (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "Клай Інвест" і ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс", вказано Боржника - ОСОБА_1 (номер договору 283894 від 02.06.2025, сума виданого кредиту - 4 000 грн; борг за відсотками - 2 188,80 грн. Загальна сума заборгованості 6 188,80 грн).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" були сплачені ТОВ "Клай Інвест" грошові кошти в сумі 650 000,00 грн, в сумі 650 000,00 грн та в сумі 700 000,00 грн, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних платіжних інструкцій, а саме : № 212 від 22.01.2026 р., № 236 від 18.02.2026 р. та № 183 від 19.12.2025р., із призначенням платежу : оплата послуг згідно договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 р..

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначеного вище договору факторингу.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" права вимоги заборгованості до Відповідача - ОСОБА_1 по зазначеному вище договору надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року, який укладено останнім із ТОВ "Клай Інвест".

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договору факторингу), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договору факторингу), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України (в редакції на момент укладення договору факторингу), сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Позивач - ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" на підставі описаного вище договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року набуло від ТОВ "Клай Інвест" відповідні права вимоги до Відповідача - ОСОБА_1 щодо заборгованості в сумі 6 188,80 грн, яка виникла на підставі договору про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявної у справі Виписки з особового рахунка за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року (Позичальник - ОСОБА_1 ) за період з 02.06.2025 по 20.02.2026, яка оформлена ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс", заборгованість складає в загальній сумі 6 188,80 грн, з яких : 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 188,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 6 188,80 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру Боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 р..

При цьому, сума процентів за користування кредитом у загальному розмірі 2 188,80 грн вказана у Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року (Графік розрахунків та загальна вартість кредиту) за період з 29.06.2025 р. по 30.08.2025 р..

Отже, вказана заборгованість на відсотками нарахована до відкриття провадження у справі № 902/1791/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 06.05.2026 року у справі № 902/1791/25).

Водночас, судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо спростування чи погашення Відповідачем заборгованості в сумі 6 188,80 грн (4 000,00 грн + 2 188,80 грн) за договором про надання фінансового кредиту № 283894 від 02.06.2025 року.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд надавши оцінку наявним у цій справі доказам, дійшов висновку, що визначена у Витязі з Реєстру Боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 р. та Виписці з особового рахунка за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року за період з 02.06.2025 по 20.02.2026, сума заборгованості в розмірі 6 188,80 грн, з яких : 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 188,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками, є правомірною, підтверджена наявними у справі доказами, узгоджується із умовами цього договору та наведеними вище приписами закодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Отже, позов у цій справі підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" заборгованості за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року в розмірі 6 188,80 грн, з яких : 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 188,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених і задоволених позовних вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки, позов у цій справі судом задоволено повністю, судові витрати Позивача зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на позовну вимогу та заяву Позивача б/н від 20.10.2026 року про розподіл судових витрат у справі № 902/1791/25(127/21703/26) щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правову допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правову допомогу, надані копії таких документів:

- довіреність від 09.04.2026 року щодо уповноваження адвоката Пархомчука Сергія Валерійовича на представництво ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс", зокрема, у судах;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 р., видане гр. Пархомчуку Сергію Валерійовичу;

- договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 року, який укладено між Адвокатським бюро "Пархомчук та Партнери" («Адвокат, Адвокатське бюро або Виконавець») та ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" (Клієнт або Замовник);

- Акт про отримання правової допомоги від 19.10.2026 року, який обопільно підписано та скріплено печатками Адвокатським бюро "Пархомчук та Партнери" та ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс".

Водночас, даним Актом про отримання правової допомоги, передбачено, зокрема, наступне.

У відповідності до розділу 3 Договору, АДВОКАТ надав а КЛІЄНТ прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з Лисенка Віталія Володимировича за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року, згідно наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом (п. 1 Акту).

Щодо визначення вартості послуг з надання правової допомоги:

1) Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ВЕНЕРА ФІНАНС» та Відповідачем в рамках кредитного договору № 283894 від 02.06.2025 року (кількість - 0,5 год.; вартість однієї, години - 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року; загальна сума - 1 500,00 грн);

2) Cкладення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики (кількість - 3 год.; вартість однієї, години - 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року; загальна сума - 9 000,00 грн);

3) Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (кількість - 1,5 год.; вартість однієї, години - 3 000,00 грн відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року; загальна сума - 4 500,00 грн);

4) Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн. Всього 5 год., загальна сума 15 500,00 грн.

Також, у цьому Акті Сторони погодили, що жодних претензій по послуг в частині якості, повноти, строків та обсягу Клієнт до Адвоката не має.

Разом з тим, договором про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 року передбачені, зокрема, такі умови :

Клієнт доручає, а Адвокат «АДВОКАТСЬКОГО БЮРО» приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1.).

Вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години робота адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги (п.3.1.).

Фактичні витрати Адвоката пов`язані з наданням правової допомоги за цим Договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються Клієнтом Адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково (п. 3.2.).

Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п. 3.3.).

Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 3.4.).

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до « 09» квітня 2028 року (п. 4.1.).

Судом встановлено, що Адвокатським бюро "Пархомчук та Партнери" виставлено ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" рахунок № 19.10.2026-171 від 19.10.2026 року (копія наявна у справі) на суму 15 500,00 грн, в якому вказана послуга : Правнича допомога згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року (копія наявна у справі).

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" були перераховані Адвокатському бюро "Пархомчук та Партнери" грошові кошти в сумі 15500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5235 від 19.10.2026 року (копія наявна у справі), із призначенням платежу : Оплата за правничу допомогу згідно рахунку 19.10.2026-171 від 19.10.2026 року згідно Договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року.

Отже, наявними у цій справі доказами, підтверджуються судові витрати Позивача на професійну правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2026 року у справі № 916/2626/25, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оскільки, до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судом встановлено, що Відповідачем у відзиві б/н від 19.10.2026 року повідомлено, що вартість правової допомоги у розмірі 15 500 грн, є завищеною.

Разом з цим, клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу в порядку, передбаченому частиною 5 статті 126 ГПК України, Відповідач не заявив, а також не надав доказів на підтвердження доводів щодо завищення визначеного Позивачем розміру правової допомоги.

Водночас, суд зазначає, що розмір судових витрат Позивача на професійну правничу допомогу у сумі 15 500,00 грн доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

Зважаючи на викладене, суд, дослідивши подані Позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених позовних вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 15 500,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн, підлягають покладенню на Відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі № 902/1791/25(127/21703/26), в межах справи №902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.

2. Стягнути з Лисенка Віталія Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" (вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, Київ, 03115; код ЄДРПОУ 43561872; рахунок № НОМЕР_6 в AT "КОМІНБАНК", МФО 322540) заборгованість за кредитним договором № 283894 від 02.06.2025 року в розмірі 6188,80 грн, з яких : 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2 188,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками; а також 2 622,40 грн - витрат на сплату судового збору та 15 500,00 грн - витрат на понесену правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ТОВ "Фінансова Компанія "Венера Фінанс" Пархомчуку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.