Решение № 141102034, 22.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2026 р. Cправа № 902/741/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Павленка О.В.,

відповідача - Жукова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" (вул. Замостянська, буд. 45, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500)

про стягнення 6906720,96 грн штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" 6906720,96 грн штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 08.06.2026, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/741/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.07.2026 о 09:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою від 23.07.2026 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 98-125, т.1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 210-218, т.1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 199-209, т.1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 01.10.2026 о 14:30 год., про що 08.09.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим у судовому засіданні 01.10.2026 під час розгляду справи по суті суд у протокольній формі оголосив перерву до 16:30 год 13.10.2026.

Слід зазначити, що представникам обох сторін на підставі відповідних клопотань забезпечено участь у судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 902/741/26 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 13.10.2026 з`явилися усі учасники справи. Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Поряд з цим в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. №01-30/10486/26 від 13.10.2026).

Суд долучив відповідні докази до матеріалів справи, однак в силу приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України не прийняв їх до розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі, оскільки заявник не обґрунтував неможливості їх подання разом із позовною заявою з причин, що не залежали від нього.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив частково, посилаючись на заперечення на відповідь на відзив.

Завершивши стадію судових дебатів, суд відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 22.10.2026 о 09:25 год.

У судовому засіданні 22.10.2026 за участю представників сторін суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

В обґрунтування заявленого позову позивач як правонаступник ДП МОУ "Державний оператор тилу" вказує на прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за Державним контрактом (договором) про закупівлю №401/12-24-РМ від 05.12.2024, внаслідок чого Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" 6906720,96 грн штрафних санкцій, з яких: 1134557,28 грн - пеня та 5772163,68 грн - штрафи (5520960 грн - штраф (20% - п. 8.4. Договору) за поставку неякісного Товару; 251203,68 грн - штраф (7% - п. 8.2 Договору) за порушення строку поставки.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач визнає факт прострочення поставки, а також нарахування пені в сумі 113455,73 грн та штрафу в сумі 125601,84 грн, просить зменшити розмір неустойки до вказаного розміру.

Поряд з цим відповідач заперечує проти позову в частині стягнення 5 520 960,00 грн штрафу 20% за якість повністю, оскільки акти приймального контролю № 68 від 24.03.2025 та № 69 від 25.03.2025 не підтверджують передачу/прийняття позивачем неякісного Товару. Навпаки, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс", ці акти фіксують, що відповідні партії не були прийняті за якістю на стадії приймального контролю. Після цього відповідач усунув зауваження, а Товар був прийнятий за актами приймання без претензій щодо кількості та якості.

Відповідач акцентує увагу, що позивач підміняє поняття "неприйняття Товару на стадії контролю" поняттям "поставка неякісного Товару".

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" у відзиві прямо визнає своє порушення терміну поставки за Договором, посилаючись на обставини війни: систематичні ракетні обстріли, повітряні тривоги, відключення електроенергії, які вплинули на логістичні та виробничі процеси. Оскільки у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 Договору сторона не повідомила про відповідні обставини як форс-мажорні, тому в подальшому не може посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" стверджує, що Постачальник ТОВ "Ніка-Текст Плюс" здійснило поставку неякісного товару, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю, а саме:

- Актом № 68 приймального контролю товару за якістю від 24.03.2025, відповідно до якого, за результатами проведеного приймального контролю товару за якістю Товару у кількості 17 000 одиниць не прийнято, у зв`язку з неналежною якістю;

- Актом № 69 приймального контролю товару за якістю від 25.03.2025 року, за результатами проведеного приймального контролю товару за якістю Товару у кількості 13 000 одиниць не прийнято, у зв`язку з неналежною якістю.

Крім того, позивач заперечує щодо зменшення неустойки, вказує, що відповідачем не доведено розмір фактичних збитків позивача чи їх відсутність, як і не наведено жодних конкретних доказів того, що: стягнення неустойки створює будь-які ризики для його господарської діяльності; ним вчинялися дії, направлені на недопущення порушення терміну поставки товару.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що Акти приймального контролю № 68 від 24.03.2025 і № 69 від 25.03.2025 фіксують результат допоставочного контролю та прямо зазначають, що товар за якістю не прийнято. Вони не є актами приймання товару Одержувачем і не підтверджують завершену поставку неякісного товару 6.7 та 8.4 Договору.

Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" акцентує увагу на безпідставність стягнення штрафу (20%) в сумі 5520960 грн як за поставку неякісного товару, оскільки недоліки товару були виявлені лише у 22 одиницях, а не у всій партії. Недоліки були усунуті до приймання товару, а після приймання та підписання видаткових накладних/актів, зауважень до якості немає.

Поряд з цим відповідач змінив свою позицію щодо стягнення 251203,68 грн штрафу (7%), заперечивши щодо його стягнення у повному обсязі, оскільки акти №70 і №71 підтверджують приймання всіх 30000 одиниць до спливу 20 днів прострочення.

Щодо зменшення розміру неустойки Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" зазначає, що актуальна практика Верховного Суду підтверджує можливість істотного зменшення санкцій у державних оборонних закупівлях за належної оцінки повного виконання, тривалості, наслідків, поведінки та пропорційності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

За результатами процедури закупівлі 05.12.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" (Постачальник, відповідач) укладено Державний контракт (Договір) про закупівлю №401/12-24-РМ (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Замовнику "Сорочка бойова (Тип 1) (ДК 021:2015:18330000-1: Футболки та сорочки)" (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-11-19-006814-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно із п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, приймання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати погодженої із Замовником.

В силу п. 6.5. Договору здійснення контролю за якістю Товару регламентується Розділом 7 Договору та Додатком №3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно із п. 7.3. Договору Товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару, після його прийняття, що підтверджується складанням Акту із зазначенням невідповідності, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно поставленого Товару, або вартості Товару щодо якого виявлено невідповідність по якості.

Штраф за неякісний Товар, невідповідність якого виявлена після приймання, застосовується до Постачальника після складання Акту із зазначенням невідповідностей Товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1) (п. 13.1 Договору).

Додатками до Договору погоджено Специфікацію, порядок здійснення контролю за якістю, форму заявки на поставку, форму актів приймання товару, санкційні застереження тощо.

Відповідно до заявки на поставку №R00034 від 09.12.2024 Постачальник за умовами Договору взяв на себе зобов`язання поставити обумовлений Товар кількості 30 000 одиниць в період 01.01.2025-14.03.2025.

На виконання вказаної заявки відповідач здійснив поставку Товару:

- в кількості 13000 одиниць загальною вартістю 11962080 грн, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання Товару №70 від 31.03.2025;

- в кількості 17000 одиниць загальною вартістю 15642720 грн, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання Товару №71 від 01.04.2025.

З урахуванням зазначених поставок відповідачем прострочено поставку Товару, оскільки кінцевий строк постачання визначено 14.03.2025, фактичне постачання відбулося 31.03.2025 (на суму 11962080 грн) та 01.04.2026 (на суму 15642720 грн).

Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні відповідачем обумовлених поставок Товару у кількості 17000 одиниць та 13000 одиниць мало місце неприйняття відповідних партій Товару за якістю, що підтверджується зокрема Актами приймального контролю за якістю № 68 від 24.03.2025 (на партію 17000 одиниць) та № 69 від 25.03.2025 (на партію 13000 одиниць).

Згідно наявного у матеріалах Акта приймання Товару №107 від 05.05.2025 відповідач здійснив поставку Товару в кількості 3980 одиниць загальною вартістю 3662 236,8 грн. Позивач вказує, що строк постачання Товару за вказаним актом також сплинув 14.03.2025, однак кількість поставленого товару згідно Акту №107 від 05.05.2025 перебуває поза межами заявки на поставку №R00034 від 09.12.2024. Водночас в матеріалах справи наявна заявка на поставку Товару №R000535-2 від 05.03.2025 в кількості 14100 одиниць в строк до 13.06.2025.

З підстав прострочення поставки Товару за Договором та стверджуючи про поставку Товару неналежної якості, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" 6906720,96 грн штрафних санкцій, з яких: 1134557,28 грн - пеня та 5772163,68 грн - штрафи (5520960 грн - штраф (20% - п. 8.4. Договору) за поставку неякісного Товару; 251203,68 грн - штраф (7% - п. 8.2 Договору) за порушення строку поставки.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Державний контракт (Договір) про закупівлю №401/12-24-РМ.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочення поставки Товару за Актами приймання Товару №70 від 31.03.2025 та №71 від 01.04.2025, оскільки відповідно до заявки на поставку №R00034 від 09.12.2024 кінцева дата поставки визначена 14.03.2025. Такий факт визнається відповідачем за змістом поданого відзиву на позовну заяву.

Отже, починаючи з 15.03.2025 відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов`язання щодо поставки за Договором. Водночас обґрунтованим є прострочення на загальну суму 27604800 грн (вартість поставки за Актами приймання Товару №70 від 31.03.2025 та №71 від 01.04.2025).

Прострочення ж за Актом приймання Товару №107 від 05.05.2025 загальною вартістю 3662236,8 грн позивачем не доведено, оскільки судом встановлено, що кількість поставленого товару згідно Акту №107 від 05.05.2025 перебуває поза межами заявки на поставку №R00034 від 09.12.2024.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 15.03.2025 по 30.03.2025 на суми 11962080 грн та 12054096 грн (як визначено позивачем у розрахунку), судом встановлено, що нарахована позивачем пеня в загальному розмірі 768517,63 грн перебуває в межах розрахунку суду, тому визнається обгрунтованою. В решті заявлена позивачем пеня в сумі 366039,65 грн є такою, що нарахована безпідставно, оскільки позивачем не доведено прострочення поставки за Актом приймання Товару №107 від 05.05.2025, відтак позов у цій частині підлягає відмові у задоволенні.

В свою чергу, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач визнав нарахування пені в сумі 113455,73 грн.

Суд враховує, що згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" - адвокатом Жуковим Д.О., права якого не обмежуються за довіреністю №б/н від 01.10.2025, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені.

Судом враховується, що відповідач виконав свої зобов`язання за Договором, а також невеликий термін прострочення виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

У постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання про зменшення штрафу або пені, господарський суд повинен оцінити інтереси сторін, ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, тривалість прострочення, наслідки порушення, відповідність розміру неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони та вжиті нею заходи до виконання зобов`язання. Остаточне рішення приймається за наслідками оцінки доводів учасників і досліджених доказів.

Також суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення санкцій за несвоєчасну поставку товару за державним контрактом. Верховний Суд погодився зі зменшенням пені та штрафу, наголосивши, що оборонне призначення закупівлі підлягає врахуванню разом з усіма іншими обставинами, але не створює законодавчої заборони для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Згідно із постановою від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 Верховний Суд скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та залишив у силі рішення суду першої інстанції про зменшення на 85 відсотків пені та штрафу, заявлених тим самим державним підприємством у зв`язку з простроченням поставки товару речового забезпечення. Верховний Суд зазначив, що самі лише посилання на статус позивача як оборонного замовника та сезонність товару не спростовують оцінки всієї сукупності обставин, покладених місцевим судом в основу зменшення санкцій.

Крім того, у постанові від 29.09.2026 у справі № 910/10415/25 Верховний Суд, переглядаючи спір за державним контрактом із тотожними умовами про пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожний день прострочення та додатковий семивідсотковий штраф, залишив без змін судові рішення в частині зменшення санкцій на 50 відсотків. Верховний Суд наголосив, що результати застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України можуть бути різними залежно від установлених у кожній справі юридично значущих фактів, а правові висновки в інших справах не підміняють оцінки конкретної доказової бази.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України зменшує розмір пені на 50%, що забезпечує баланс інтересів обох сторін.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 384258,82 грн. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" решти визнаної судом обґрунтованою пені в сумі 384258,81 грн слід відмовити з підстав зменшення її розміру судом.

Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення 251203,68 грн штрафу, нарахованого в розмірі 7% в силу 8.2 Договору, суд акцентує увагу, що зазначений пункт Договору чітко встановлює підставу нарахування - порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів.

Однак у даному спірному випадку прострочення становить:

- 16 днів за Актом приймання Товару №70 від 31.03.2025, оскільки кінцевий строк постачання визначено 14.03.2025, фактичне постачання відбулося 31.03.2025 (на суму 11962080 грн);

- 17 днів за Актом приймання Товару №71 від 01.04.2025, оскільки кінцевий строк постачання визначено 14.03.2025, фактичне постачання відбулося 01.04.2026 (на суму 15642720 грн).

Отже, оскільки прострочення відповідача щодо поставки Товару становить менше 20 календарних днів, відсутні підстави для нарахування штрафу в порядку ст. 8.2. Договору. Тому позовна вимога щодо стягнення 251203,68 грн штрафу є необґрунтованою, внаслідок чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 5520960 грн штрафу в розмірі 20%, нарахованого в силу п. 8.4. Договору за поставку неякісного Товару, суд враховує таке.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару, після його прийняття, що підтверджується складанням Акту із зазначенням невідповідності, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно поставленого Товару, або вартості Товару щодо якого виявлено невідповідність по якості.

В силу п. 6.5. Договору здійснення контролю за якістю Товару регламентується Розділом 7 Договору та Додатком №3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно із п. 7.3. Договору Товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 664/2854/17-ц, від 27.11.2024 у cправі № 910/15075/23.

Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні відповідачем обумовлених поставок Товару у кількості 17000 одиниць та 13000 одиниць мало місце неприйняття відповідних партій Товару за якістю, що підтверджується, зокрема Актами приймального контролю за якістю № 68 від 24.03.2025 (на партію 17000 одиниць) та № 69 від 25.03.2025 (на партію 13000 одиниць).

Однак, враховуючи подальше прийняття позивачем відповідних партій товару без зауважень та заперечень шляхом підписання Актів приймання Товару №70 від 31.03.2025 та №71 від 01.04.2025, відсутність негативного висновку за результатами вхідного контролю якості після прийняття Товару чи доказів недотримання відповідачем інших вимог, обумовлених п. 7.3. Договору, підстави для нарахування штрафу (20%) в порядку п. 8.4. Договору відсутні.

Суд акцентує увагу, що пунктом 8.4. Договору чітко обумовлено можливість нарахування штрафу у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару після його прийняття. В даному спірному випадку мало місце складення Актів приймального контролю за якістю № 68 від 24.03.2025 (на партію 17000 одиниць) та № 69 від 25.03.2025 (на партію 13000 одиниць) до моменту підписання Актів приймання товару (31.03.2025 та 01.04.2025). Отже, питання щодо якості Товару врегульовано до його прийняття Замовником.

Тому слушними є доводи відповідача, що позивач безпідставно ототожнив допоставочний контроль за якістю та завершену поставку неякісного товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5520960 грн штрафу в розмірі 20%, нарахованого в силу п. 8.4. Договору, з підстав необґрунтованості.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Водночас позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо часткового безпідставного нарахування пені, повністю необґрунтованого нарахування штрафів та зменшення розміру пені в порядку ст. 551 ЦК України.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В частині зменшення розміру пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

При розподілі судових витрат на сплату судового збору, суд також бере до уваги, що визнання відповідачем позову в частині пені створює підставу для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору пропорційно сумі визнаних вимог в силу ч.1 ст. 130 ГПК України (в сумі 680,74 грн) на підставі ухвали суду, оскільки таке визнання відбулося до початку розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, витрати на сплату судового збору в розмірі 8541,48 грн покладаються на відповідача, та такі витрати в сумі 73658,43 грн (пропорційно сумі вимог, визнаних судом необґрунтованими) залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В АЛ И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Текст Плюс" (вул. Замостянська, буд. 45, м. Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 42949778) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вул. Автозаводська, 2, м. Київ, 04074, код ЄДРПОУ 44725823; рахунок: НОМЕР_1 в АТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, МФО 322313) 384258,82 грн - пені та 8541,48 грн - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову відмовити, витрати на сплату судового збору в сумі 73658,43 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.