Решение № 141102014, 22.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2026 р. Cправа № 902/921/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (вул. Базарна, буд. 8, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 2 044 326,70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 13.07.2026 (вх. № 1020/26 від 13.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 2 044 326,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг перевезення вантажів № 09/04/01-26ПВ від 09.04.2026, зокрема в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, які перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 17.07.2026 залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" № б/н від 13.07.2026 (вх. № 1020/26 від 13.07.2026) без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.

Заявою № б/н від 20.07.2026, яка надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 20.07.2026 та зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 21.07.2026 за вх. № 01-30/7344/26, позивач усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/921/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.09.2026, про що 24.07.2026 постановив відповідну ухвалу.

04.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 04/08/2026 від 04.08.2026 (вх. № 01-30/7938/26 від 04.08.2026).

З огляду на викладене, беручи до уваги відмінність позицій відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та заяві від 08.09.2026, а також з метою з`ясування дійсної позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зобов`язав відповідача надати письмові пояснення щодо підстав зміни його позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву № 04/08/2026 від 04.08.2026 (вх. № 01-30/7938/26 від 04.08.2026) та заяві № б/н від 08.09.2026 (вх. № 01-30/9099/26 від 08.09.2026), а також повідомити суд про актуальну позицію щодо заявлених позовних вимог.

За результатами судового засідання, яке відбулося 09.09.2026, суд закрив підготовче провадження у справі № 902/921/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2026, про що постановив відповідну ухвалу в протокольній формі.

15.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-30/9394/26 від 15.09.2026), подані на виконання вимог пункту 4 ухвали суду від 09.09.2026.

21.10.2026 представником позивача - адвокатом Гінгуляком О.М. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заяву № б/н від 21.10.2026 про проведення судового засідання за його відсутності, яку 22.10.2026 зареєстровано загальним відділом "Канцелярія" за вх. № 01-30/10849/26.

На визначений час у судове засідання 22.10.2026 повідомлені належним чином сторони не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 22.10.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 2 944 326,70 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.

Останній акт наданих послуг підписано сторонами 05.05.2026, у зв`язку з чим кінцевий строк оплати відповідачем наданих послуг припадав на 27.05.2026, з урахуванням перенесення строку оплати на перший робочий день після вихідного.

Однак відповідач, усупереч умовам Договору, не здійснив повного розрахунку за надані послуги.

Як зазначає позивач, відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг у загальному розмірі 900 000,00 грн, унаслідок чого непогашеною залишилася сума 2 044 326,70 грн. Водночас усні звернення позивача щодо сплати заборгованості залишилися без належного реагування з боку відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у частині оплати наданих послуг позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з перевезення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за Договором від 09.04.2026 № 09/04/01-26ПВ у ТОВ "Вінницька нафто-бітумна компанія" наявні фінансові зобов`язання перед ТОВ "Транс Націонал" у розмірі 2 044 326,70 грн.

Крім того, відповідач наголошує, що ТОВ "Вінницька нафто-бітумна компанія" не відмовляється від виконання своїх зобов`язань перед ТОВ "Транс Націонал".

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 09.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (позивач, за Договором - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" (відповідач, за Договором - Замовник) укладено Договір про надання послуг перевезення вантажів № 09/04/01-26ПВ.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується протягом визначеного у Договорі строку надавати за плату послуги з перевезення вантажів (надалі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Згідно із п. 1.2 Договору маршрут перевезення, найменування вантажу, відстань перевезення, вартість послуг, строки виконання перевезення, умови завантаження та розвантаження та інші особливі умови зазначаються у відповідній Специфікації, які після складання і підписання Сторонами стають невід`ємною частиною цього Договору.

Виконавець зобов`язується надати послуги, визначені цим Договором, із використанням власних та/або залучених автотранспортних засобів (п. 1.3 Договору).

Пунктами 2.1 та 2.3 Договору визначено, що перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених цим Договором. Факт належного виконання послуг Виконавцем та приймання їх Замовником засвідчується Актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його складання.

Умовами пункту 4.1 Договору передбачено, що вартість послуг за цим Договором визначається Сторонами у відповідних Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до положень пунктів 4.2 та 4.3 Договору Замовник зобов`язаний протягом 20 (двадцяти) днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послуг оплатити фактично надані послуги. Розрахунки між Замовником і Виконавцем здійснюються відповідно до чинного законодавства в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового розрахунку і в обумовлені Договором строки.

Згідно із п. 4.4 Договору загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сума вартостей, зазначених у відповідних Специфікаціях та підтверджених підписаними Сторонами актами наданих послуг.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору сторони підписали Специфікацію № 1 від 09.04.2026 та Специфікацію № 2 від 20.04.2026.

Так, відповідно до Специфікації № 1 від 09.04.2026 сторони погодили маршрут перевезення: м. Гнівань, вул. Промислова, 21 - м. Фурси, автомобільна дорога Н-02 Кременець - Біла Церква - Ржищів, км 345+420 - км 393+004 (окремими ділянками). Найменування вантажу - асфальтобетонна суміш дрібнозерниста. Орієнтовну відстань перевезення визначено в розмірі 200 км, при цьому вона не є фіксованою, а остаточна відстань підлягає визначенню на підставі товарно-транспортних накладних. Вартість послуг перевезення становить 5,00 грн за 1 т/км, у тому числі ПДВ. Завантаження здійснюється за рахунок Замовника, а розвантаження - Виконавцем за допомогою транспортного засобу.

У подальшому, 20.04.2026, сторони підписали Специфікацію № 2, якою погодили аналогічний маршрут перевезення та найменування вантажу - асфальтобетонна суміш дрібнозерниста. Орієнтовну відстань перевезення також визначено в розмірі 200 км без фіксації остаточної відстані, яка встановлюється на підставі товарно-транспортних накладних. Водночас вартість послуг перевезення за цією специфікацією становить 5,50 грн за 1 т/км, у тому числі ПДВ. Умови завантаження та розвантаження залишилися аналогічними умовам, визначеним у Специфікації № 1.

Крім того, у Специфікації № 2 сторони погодили, що з моменту її підписання попередні специфікації до Договору, зокрема Специфікація № 1 від 09.04.2026, втрачають чинність та не застосовуються.

Позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 2 944 326,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг, а саме:

актом № 570 від 13.04.2026 на суму 52 822,22 грн;

актом № 575 від 14.04.2026 на суму 14 531,62 грн;

актом № 576 від 14.04.2026 на суму 52 842,24 грн;

актом № 577 від 15.04.2026 на суму 132 866,21 грн;

актом № 578 від 16.04.2026 на суму 104 483,52 грн;

актом № 637 від 21.04.2026 на суму 261 060,00 грн;

актом № 641 від 22.04.2026 на суму 259 565,09 грн;

актом № 642 від 23.04.2026 на суму 30 203,82 грн;

актом № 643 від 23.04.2026 на суму 39 969,66 грн;

актом № 644 від 23.04.2026 на суму 146 083,68 грн;

актом № 645 від 24.04.2026 на суму 260 400,48 грн;

актом № 646 від 25.04.2026 на суму 260 576,35 грн;

актом № 647 від 27.04.2026 на суму 233 426,11 грн;

актом № 648 від 28.04.2026 на суму 285 066,53 грн;

актом № 649 від 29.04.2026 на суму 289 177,54 грн;

актом № 650 від 30.04.2026 на суму 116 932,90 грн;

актом № 731 від 01.05.2026 на суму 177 795,60 грн;

актом № 732 від 02.05.2026 на суму 175 014,62 грн;

актом № 733 від 05.05.2026 на суму 51 508,51 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем частково оплачено вартість наданих послуг у розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується випискою за рахунком у АТ КБ "ПриватБанк" за період з 01.01.2026 до 09.07.2026. Водночас заборгованість за надані послуги в розмірі 2 044 326,70 грн залишається непогашеною.

Невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та відсутність добровільної сплати заборгованості стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором перевезення вантажу, правове регулювання якого передбачено, зокрема, положеннями глави 64 Цивільного кодексу України "Перевезення".

Згідно із частинами 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Сторони у пунктах 2.1 та 2.3 Договору погодили, що перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених цим Договором. Факт належного виконання послуг Виконавцем та приймання їх Замовником засвідчується Актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його складання.

Згідно із пунктами 4.2 та 4.3 Договору Замовник зобов`язаний протягом 20 (двадцяти) днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послуг оплатити фактично надані послуги. Розрахунки між Замовником і Виконавцем здійснюються відповідно до чинного законодавства в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового розрахунку і в обумовлені Договором строки.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 2 944 326,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.

Отже, відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач зобов`язаний був здійснити оплату фактично наданих послуг протягом 20 днів із дати підписання сторонами відповідних актів наданих послуг.

Водночас із виписки за банківським рахунком убачається, що відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 900 000,00 грн. Таким чином, несплаченою залишилася сума у розмірі 2 044 326,70 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що відповідач не здійснив повної оплати наданих послуг у строки, передбачені Договором, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає наявність фінансових зобов`язань перед ТОВ "Транс Націонал" за Договором від 09.04.2026 № 09/04/01-26ПВ у розмірі 2 044 326,70 грн та зазначає, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Отже, наведені обставини та наявні у справі докази підтверджують наявність у відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 2 044 326,70 грн, яка на момент розгляду справи не сплачена. За таких обставин позовна вимога про стягнення зазначеної суми заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву № 04/08/2026 від 04.08.2026 (вх. № 01-30/7938/26 від 04.08.2026) відповідач зазначив про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" фінансових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" за Договором від 09.04.2026 № 09/04/01-26ПВ у розмірі 2 044 326,70 грн.

Аналогічні за змістом пояснення відповідачем наведено у письмових поясненнях № б/н від 15.09.2026 (вх. № 01-30/9394/26 від 15.09.2026), поданих на виконання пункту 4 ухвали суду від 09.09.2026.

Отже, з огляду на зміст поданих відповідачем документів, суд дійшов висновку, що відповідач фактично визнав наявність заборгованості, яка є предметом спору, а відтак позовні вимоги, до початку розгляду справи по суті.

За приписами ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого під час подання позову згідно із платіжною інструкцією № 3182 від 10.07.2026 на суму 24 532,00 грн, що відповідно до розрахунку становить 12 265,96 грн.

Решта судового збору в розмірі 12 265,96 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача та підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Водночас суд ураховує, що сума судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" згідно із платіжною інструкцією № 3182 від 10.07.2026, на 0,08 грн перевищує розмір судового збору, що підлягав сплаті під час подання позову. У зв`язку із цим надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 0,08 грн може бути повернута позивачу в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310; код ЄДРПОУ 40616965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (вул. Базарна, буд. 8, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321; код ЄДРПОУ 45118156; р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) 2 044 326 грн 70 коп основного боргу та 12 265 грн 96 коп витрат зі сплати судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (вул. Базарна, буд. 8, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321; код ЄДРПОУ 45118156) судовий збір у розмірі 12 265 грн 96 коп, сплачений до Державного бюджету України згідно із платіжною інструкцією № 3182 від 10.07.2026 на суму 24 532,00 грн.

Паперова копія електронної платіжної інструкції № 3182 від 10.07.2026 на суму 24 532,00 грн знаходиться у матеріалах справи № 902/921/26.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи