Решение № 141099365, 02.11.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1984/26

провадження №2/283/1647/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

02 листопада 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

14 серпня 2026 року директор ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е., який діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, звернувся д о суду з позовом про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 29.04.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Кредитний договір № 256765.

23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС", (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1 («Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 256765 від 29.04.2024 року.

Таким чином, на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, у останнього виникла заборгованість у розмірі 14976,80 гривень, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2976,80 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн заборгованість за комісіями та 8000,00 грн заборгованість за пенею.

Вимогами позову представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №256765 від 29.04.2024 у розмірі 14976,80 грн; судовий збір у розмірі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Явка та позиція сторін по справі:

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, згідно з поданою заявою просив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, відносно заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов про стягнення заборгованості разом з доказами, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не подав.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що 29.04.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», Кредитодавець) та ОСОБА_2 (Відповідач) укладено Кредитний договір № 256765, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно п.1.2. Договору Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.07.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. Пунктом 1.3. передбачено за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Пунктом 1.4. Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.1.5 Договору).

Відповідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Клай Інвест» від 01.07.2026 клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 (а.с.21).

На підставі виписки від ТОВ «ПрофіГід» судом встановлено, що ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903 перерахував кредитні кошти на особистий рахунок боржника НОМЕР_1 , як передбачено умовами кредитного договору, номер транзакції 41441-75662-89423, дата/час здійснення переказу 29.04.2024 22:06, сума переказу 4000,00 грн (а.с.31).

23.12.2024 на підставі договору факторингу №23122024/1, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача за кредитним договором №256765 від 29.04.2024 року у розмірі 14976,80 гривень, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2976,80 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн заборгованість за комісіями та 8000,00 грн заборгованість за пенею (а.с.15).

Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором № 256765 від 29.04.2024 року в розмірі 14976,80 гривень, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2976,80 грн заборгованість за відсотками; 0,00 грн заборгованість за комісіями та 8000,00 грн заборгованість за пенею (а.с.16-18).

Вимогами позову представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №256765 від 29.04.2024 у розмірі 14976,80 грн; судовий збір у розмірі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основним боргом, що становить 4000,00 грн за кредитним договором №256765 від 29.04.2024.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши кредитні документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже позовна вимога ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення відсотків за кредитним договором №256765 від 29.04.2024 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд встановив таке.

29 квітня 2024 року між сторонами укладено договір № 256765, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів. Умовами договору передбачено нарахування процентів за користування позикою за денною процентною ставкою 1,22 %.

З огляду на визначений строк кредитування (90 днів) та погоджену сторонами процентну ставку, сума процентів за користування позикою становить 4320,00 грн (4000,00 грн ? 1,22 % ? 90 днів). Таким чином, загальна вартість кредиту складає 8320,00 грн, з яких: 4000,00 грн основна сума позики та 4320,00 грн проценти за користування.

Відповідачем на рахунок позивача було сплачено 2587,20 грн, що відображено в розрахунку заборгованості наданим позивачем (а.с.18).

4320,00 грн (сума нарахованих відсотків) 2587,20 грн (сума сплачених коштів) = 1732,80 грн - сума заборгованості за несплаченими відсотками.

Отже, судом встановлено, що розмір простроченої заборгованості відповідача по тілу кредиту та відсотках складає загалом: 1732,80 грн (заборгованість за процентами) + 4000,00 грн (заборгованість за кредитом) = 5732,80 гривень.

Вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не представлено суду жодних належних доказів щодо безпідставності вимог позивача, а також доказів, що свідчать про погашення заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Щодо переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» прав первісного кредитора ТОВ «Клай Інвест» у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) вказав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначивши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені в сумі 8000,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, додаткова угода №256765 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення суми судових витрат із відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 256765 від 30 червня 2026 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн., за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», Малинський районний суд Житомирської області».

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1019,11 грн (5732,80/ 14976,80 * 2662,40 = 1019,11) що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 141,258, 259, 265, 280, 289 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851)

заборгованість за Кредитним договором №256765 від 29.04.2024 у розмірі 5732 (п`ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 80 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн та 1732,80 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851):

судові витрати у розмірі 1019,11 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя