Решение № 141097783, 02.11.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7755/26

Провадження № 2/466/4651/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 серпня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою , в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1663-5097 від 19.02.2026 року , в розмірі 12 690 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 лютого 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1663-5097 в електронній формі, за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, розміщеної на вебсайті creditkasa.com.ua.

Укладення договору здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом реєстрації позичальниці в особистому кабінеті, ознайомлення з умовами кредитування, прийняття відповідної пропозиції кредитодавця та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором А0947. Відповідно до умов укладеного договору відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 4 500 грн для задоволення особистих потреб.

Умовами договору передбачено строк кредитування 365 календарних днів, базовий період сплати процентів - 14 календарних днів, комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, знижену процентну ставку в розмірі 1,00 % на день та стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені останньою під час оформлення кредиту.

Перерахування коштів, за твердженням позивача, здійснювалося через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з якою кредитодавцем укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів № 02/06/2020 від 10 червня 2020 року.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на довідку про успішне перерахування кредитних коштів та відповідні платіжні документи.

Разом з тим відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення виконання грошових зобов`язань та не повернула кредитні кошти і не сплатила нараховані проценти у строки, визначені договором. У зв`язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору їй було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, однак заборгованість у повному обсязі погашена не була.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 17 червня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 12 690 грн, з яких: 4 500 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 265 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 2 250 грн - заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України; 675 грн - заборгованість за комісією. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому разом із позовною заявою клопотанні просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце слухання справи. Відзиву на позовну заяву не подала.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку .

Судом встановлено, що 19 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1663-5097.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти, а позичальниця - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах і в строки, визначені договором.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А0947.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавство допускає укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а належним чином укладений електронний договір має таку саму юридичну силу, як і договір, укладений у письмовій формі.

Аналогічний підхід щодо правової природи електронного кредитного договору викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Зі змісту поданих позивачем відомостей вбачається, що процедура укладення кредитного договору передбачала реєстрацію позичальниці в особистому кабінеті, заповнення заявки на отримання кредиту, зазначення реквізитів банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд враховує, що умовами договору визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 1,00 % на день, а також передбачено порядок сплати процентів протягом строку кредитування.

При цьому нарахування процентів за користування кредитом має здійснюватися відповідно до погоджених сторонами умов договору з урахуванням імперативних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з доводами позивача, на виконання кредитного договору відповідачці було перераховано кредитні кошти в розмірі 4 500 грн через фінансову установу ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

На підтвердження зазначеної обставини позивач посилається на довідку про перерахування кредитних коштів та відповідну квитанцію фінансово-розрахункової установи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору направив їй вимогу про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 17 червня 2026 року залишок неповернутої основної суми кредиту становить 4 500 грн, а заборгованість за нарахованими договірними процентами - 5 265 грн.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із того, що обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити правомірно нараховані договірні проценти виникає з укладеного між сторонами кредитного договору.

Суд враховує, що заявлена до стягнення сума договірних процентів є платою за користування кредитними коштами, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою статтею 625 ЦК України.

За умови підтвердження належними та допустимими доказами фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, настання строку виконання відповідного зобов`язання та правильності розрахунку заборгованості суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 4 500 грн основної суми кредиту та 5 265 грн процентів за користування кредитом.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки 675 грн комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 675 грн.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також інші витрати споживача, визначені законом та умовами договору.

Разом з тим сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії не звільняє суд від обов`язку перевірити її відповідність вимогам законодавства про споживче кредитування, зокрема щодо правомірності встановлення відповідного платежу та належного інформування споживача про його розмір і призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 висловлено правову позицію щодо необхідності оцінки умов кредитного договору про сплату комісій з урахуванням положень законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

У даному випадку позивач посилається на те, що комісія за видачу кредиту була прямо передбачена умовами договору, її розмір визначений у процентному співвідношенні до суми наданого кредиту та становить 675 грн.

За умови підтвердження належними доказами погодження відповідної умови договору та її відповідності вимогам Закону України «Про споживче кредитування» суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення зазначеної комісії.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки 2 250 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким встановлено особливості відповідальності позичальників за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець установив спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, які полягають у звільненні позичальника від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 Верховний Суд наголосив, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України мають спеціальний характер і застосовуються до правовідносин, які виникають із кредитних договорів та договорів позики.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1663-5097 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 19 лютого 2026 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Заявлені позивачем до стягнення 2 250 грн визначені ним саме як проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором.

Отже, зазначена вимога за своєю правовою природою є вимогою про застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання, від якої позичальниця звільняється на підставі прямої норми закону.

Суд враховує, що позивач у позовній заяві посилається на положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка застосовується до кредитних договорів, укладених у визначений законом період, та зазначає, що передбачене цією нормою звільнення споживача від відповідальності не поширюється на кредитні договори, укладені після 23 січня 2024 року.

Разом з тим наведені доводи позивача не спростовують застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зазначена норма ЦК України є самостійною спеціальною нормою, яка безпосередньо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

При цьому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставлять звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у залежність від дати укладення кредитного договору до або після запровадження воєнного стану, а визначальним є характер зобов`язання та період його прострочення.

Таким чином, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається позивач, саме по собі не скасовує та не обмежує дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Оскільки спірні правовідносини виникли з кредитного договору, а заявлені проценти річних нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 2 250 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Водночас зазначене звільнення від відповідальності не припиняє основного грошового зобов`язання позичальниці щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів, сплати правомірно нарахованих договірних процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором, за умови їх відповідності вимогам закону.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 4 500 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 5 265 грн заборгованості за договірними процентами та 675 грн комісії за видачу кредиту, що разом становить 10 440 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 2 250 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, слід відмовити.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 252, 263-265 ,280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1663-5097 від 19.02.2026 року в загальному розмірі 10 440 грн (десять тисяч чотириста сорок гривень), з яких: 4 500 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 265 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 675 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима