Решение № 141097104, 02.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5075/26

РІШЕННЯ

іменем України

"02" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судових засідань Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22406,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.02.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з відповідачем кредитний договір №215693394. Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 126 днів, зі сплатою 237,90 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним.

Згідно з умовами договору кредитор належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачкою та надав їй грошові кошти у сумі 15000 грн шляхом перерахування через банк-провайдер.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого право вимоги за договором № 215693394 від 28.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого право вимоги за договором № 215693394 від 28.02.2020 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

06.12.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 06/12/2021-01 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором 215693394 від 28.02.2020.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22406,64 грн, яка складається з: 13852,84 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8553,80 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував. У відповіді на відзив додатково зазначив, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Таким чином неналежний майновий стан боржника не є передбаченою законом підставою для звільнення його від виконання грошових зобов`язань, у тому числі за кредитним договором.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву, просила врахувати її матеріальне становище та не спроможність її сплатити заборгованість за кредитним договором.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.02.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з відповідачкою кредитний договір №215693394. Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 126 днів, зі сплатою 237,90 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування ним. Кредитним договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису .

Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора D9339DMT.

Згідно з умовами договору кредитор належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачкою та надав їй грошові кошти у сумі 15000 грн шляхом перерахування через банк-провайдер, що підтверджується повідомленням АТ КБ Приватбанк від 14.10.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-261008/34219-БТ.

Всупереч умов Договору № 215693394 від 28.02.2020 відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22406,64 грн, яка складається з: 13852,84 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8553,80 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Неналежне виконання умов договору відповідачкою призвело до виникнення заборгованості, яка була нарахована первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з урахуванням здійснених платежів.

Оскільки відповідачка у добровільному порядку не сплатила заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частини другої статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого право вимоги за договором № 215693394 від 28.02.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого право вимоги за договором № 215693394 від 28.02.2020 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

06.12.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 06/12/2021-01 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором 215693394 від 28.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено, що відповідачка не виконала умови кредитного договору № 215693394 та право вимоги за цим договором перейшло до позивача, отже позовні вимоги доведені і підлягають до задоволення.

Що стосується розрахунку заборгованості, то такий відповідачка не заперечила, власних розрахунків та доказів їх неправильності не надала. Таким чином, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості.

Посилання у відзиві на скрутний матеріальний стан, що унеможливлює виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Додаткова угода до нього № 25770284785 від 19.06.2026 та Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Поправки, буд. 6, каб. 13) заборгованість за кредитним договором № 215693394 від 28.02.2020 у розмірі 22406,64 грн, яка складається з: 13852,84 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8553,80 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також 2 662 гривень 40 копійок судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар