Приговор № 141096229, 30.10.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/767/26

Провадження № 1-кп/669/69/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір`я обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026244000000840 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ставищани, Білогірського району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, на утриманні має малолітню дитину, військовослужбовця, молодшого сержанта, начальника радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_1 , в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2026 року близько 16 год 30 хв ОСОБА_4 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21070» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , рухаючись ним по вул. Центральній в с. Ставищани Шепетівського району Хмельницької області, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху заднім ходом та виїздом з подвір`я будинку № 109 по вул. Центральній у с. Ставищани не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, та, здійснюючи рух заднім ходом на проїзну частину вказаної вулиці, не зупинився, внаслідок чого допустив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21070» реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішоходів ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_7 , які рухалися попри правий край дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_4 . Правил дорожнього руху пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів бічного відростка п`ятого поперекового хребця з мінімальним зміщенням, перелому правої половини крижової кістки з поширенням через крижові отвори без зміщення уламків, осколкового перелому верхньої та нижньої гілок лівої лобкової кістки зі зміщенням уламків і переломів обох сідничних кісток двобічно з незначним зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що за звичайним клінічним перебігом спричиняють тривалий розлад здоров`я та не були небезпечними для життя в момент заподіяння і в клінічному перебігу, а також тілесне ушкодження у вигляді рани лівої кисті, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня пішохід ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді забою правого гомілково-ступневого суглоба із саднами на його поверхні, яке за своїм характером відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

п. 1.5, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.1 (а), згідно з яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9 (а), який забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 10.1, який вказує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.9, відповідно до якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_4 , перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді заподіяння потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього та легкого ступеня тяжкості, а потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема вказав, що 04 липня 2026 року в обідній час він, керуючи своїм автомобілем заїхав на сусіднє подвір`я до криниці, щоб помити автомобіль. Підійшов його брат та допоміг йому мити автомобіль. Після цього вони обоє сіли в автомобіль. Він, перебуваючи за кермом свого автомобіля, почав виїздити з подвір`я заднім ходом. Замість того, щоб натиснути на гальма, натиснув на газ. Швидко розігнав автомобіль і не помітив, що йшли дівчата. Побачив вже, коли потерпіла ОСОБА_10 була прижата між деревом і автомобілем. Він бігом вискочив з автомобіля, щоб її звільнити. В неї були сильні болі і вона просила її не чіпати. Потерпіла ОСОБА_11 була позаду автомобіля і скаржилась, що в неї болить нога. Він вибіг на дорогу і почав кричати, щоб викликали швидку і поліцію. Дочекався автомобіля швидкої і поліції. В подальшому він підходив до сестри потерпілої, казав, що частинами буде виплачувати кошти на лікування. Назбирав 40 тисяч гривень і мав намір їх віднести потерпілій, але померла його мама і всі гроші пішли на похорон. Вже кілька місяців він не працює, знаходиться під домашнім арештом, тому не має змоги відшкодувати завдану потерпілій шкоду. Обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, попросив вибачення у потерпілих, просив його не позбавляти волі, зазначив що має намір і просить дати йому можливість далі проходити військову службу у військовій частині, де на нього чекає командування. Заявлені у цивільному позові вимоги потерпілої ОСОБА_6 визнав повністю. Зобов`язався за короткий період часу відшкодувати завдану шкоду, як тільки в нього з`явиться така можливість.

Крім власного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначила що 04 липня, вони гостювали у своєї старшої сестри ОСОБА_12 в селі Ставищани. Близько 04 години дня вона разом з молодшою сестрою ОСОБА_13 та племінницею ОСОБА_14 пішли в магазин. Повертаючись назад вони почули як сильно реве автомобіль і з подвір`я навпроти них з великою швидкістю мчить автомобіль. Вона встигла лише відштовхнути дітей і відчула удар. Автомобіль не зупиняючись протягнув її до паркану і її затиснуло між парканом і автомобілем. Побачила ОСОБА_13 , яка лежала біля переднього колеса автомобіля, почала їй кричати щоб вона вилазила, бо не знала, що буде далі, чи автомобіль поїде вперід чи назад. Софія вилізла, після чого вона пробувала підняти себе, проте не змогла, відчула як її все пече і болить. Побачила як із-за керма вийшов ОСОБА_15 (маючи на увазі обвинуваченого) і почав йти до них, тоді вона гукнула до Вікусі, щоб та бігла по маму, тобто її старшу сестру ОСОБА_12 . ОСОБА_12 прибігла і витягла її з-під машини. Тоді незнайома жінка викликала швидку. ОСОБА_15 сидів біля них і тримаючись руками за голову і картав себе, що він наробив. Він був в нетверезому стані і від нього було чути запах алкоголю. Приїхала швидка і її відвезли до лікарні. Пізніше обвинувачений приходив намагався відшкодувати їй завдану шкоду, казав що наразі зможе дати лише половину ну суми. З даного приводу він також спілкувався з її сестрою ОСОБА_12 . Також потерпіла підтримала заявлений нею цивільний позов і просила суд його задовільнити в повному обсязі.

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка дала практично аналогічні показання як потерпіла ОСОБА_6 ;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка своїми показаннями в судовому засіданні, підтвердила покази, які надали в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 ;

З показаннями потерпілих та свідка, наданими в судовому засіданні, повністю погодився обвинувачений ОСОБА_4 , зазначивши, що вони в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи.

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04 липня 2026 року з план-схемою та фототаблицею, якими за участі спеціаліста та в присутності понятих зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, дорожні умови та дорожню обстановку, розташування автомобіля та виявлені на ньому пошкодження та сліди, характерні для дорожньо-транспортної пригоди;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28 серпня 2026 року, яким за участі спеціаліста-криміналіста та в присутності понятих обвинувачений ОСОБА_4 детально відтворив обставини та механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди;

- даними висновку судової інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 20 серпня 2026 року № СЕ-19/123-26/12250-ІТ, згідно якого водій автомобіля марки «VAZ» моделі «21070» реєстраційний номер НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом належного виконання вимог п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху;

- даними висновку судової інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 24 серпня 2026 року № СЕ-19/123-26/10146-ІТ, згідно якого на момент огляду робоча гальмова система автомобіля марки «VAZ» моделі «21070» реєстраційний номер НОМЕР_2 перебувала в працездатному стані; ознак, які б свідчили про непрацездатність чи відмову досліджуваних систем як на момент огляду, так і до моменту дорожньо-транспортної пригоди не встановлено;

- даними висновку судово-медичної експертизи від 10 липня 2026 року № 1342, згідно якої при дослідженні крові ОСОБА_4 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в крові в кількості 2,16 ‰ (проміле);

- даними висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2026 року № 178, згідно якого встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою правого гомілково-ступневого суглобу із садном на його поверхні, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Вказане тілесне ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета або при контакті із таким механізмом «удар-тертя».

- даними висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2026 року № 179, згідно якого встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів бічного відростка п`ятого хребця поперекового відділу хребта з мінімальним зміщенням, перелому правої половини крижової кістки з поширенням через крижові отвори, без зміщення уламків, осколкового перелому верхньої та нижньої гілок лівої лобкової кістки зі зміщенням уламків та переломів обох сідничних кісток двобічно з незначним зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що за звичайним своїм клінічним перебігом спричиняють тривалий розлад здоров`я та не були небезпечними для життя в момент заподіяння і в клінічному перебігу, а також тілесне ушкодження у вигляді рани лівої кисті, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини кузова автомобіля, що рухався з послідуючим падінням потерпілої на дорожнє покриття.

Таким чином, з урахуванням визнавальних показань обвинуваченого, який не оспорював фактичних обставин справи, показань потерпілих, свідка, досліджених у судовому засіданні протоколів слідчих (розшукових) дій та інших долучених до матеріалів кримінального провадження документів, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме п. п. 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, повністю доведена і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив необережний нетяжкий злочин, в порядку ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, за яким скарг щодо його поведінки до селищної ради не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за допомогою до лікаря офтальмолога не звертався, за даними досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середніми.

Обвинувачений визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, що виразилося в усвідомленні у судовому засіданні протиправності вчиненого та щирому жалю з цього приводу, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у послідовних показаннях щодо обставин та механізму здійснення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, попросив вибачення у потерпілих, зобов`язався в найкоротший термін відшкодувати завдану шкоду.

Вказані обставини суд враховує як такі, що пом`якшують покарання.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на досудовому розслідуванні та судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років, зарахувавши у покарання строк його затримання.

З позицією прокурора щодо застосування покарання, погодились потерпілі.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні, зважаючи на наявність пом`якшуючих обставин, а також що обвинувачений є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України і має намір продовжувати службу, просив призначити йому покарання із застосуванням ст. 58 КК України у вигляді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням з суми його грошового забезпечення в доход держави в розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 58 КК України.

Зважаючи на викладені мотиви, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілих та дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК України покарання в межах санкції вказаної частини статті у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час в місцях позбавлення волі не відповідатиме вимогам реалій сьогодення, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього приписи ст. 58 КК України та замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців з відрахуваннями 10 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Оскільки обвинувачений є діючим військовослужбовцем, приймає участь у відсічі збройної агресії рф проти України, безпосередньо приймає участь у бойових діях, враховуючи викладені вище обставини справи та особу винного, його бажання продовжувати військову службу, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання саме у виді службового обмеження з відрахуванням у дохід держави відповідних відсотків із його грошового забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому ОСОБА_4 продовжувати проходити військову службу та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь та дасть можливість відшкодувати завдану потерпілій шкоду.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

До аналогічної точки зору щодо можливості застосування ст. 58 КК України дійшов Верховний Суд при розгляді касаційної скарги по справі № 183/10161/23.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено до цивільного відповідача ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, в якому вона зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої з вини відповідача, їй було заподіяно множинні тяжкі травми хребта та кісток таза. У зв`язку із цим вона майже три тижні перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Білогірська БПЛ» БСР та КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР, де пройшла тривалу медикаментозну терапію. Понесені нею та її родиною витрати на придбання ліків, гігієнічних засобів, проведення КТ-досліджень та транспортування між закладами охорони здоров`я склали 20975 грн 92 коп.

Крім того, позивачка зазначила про заподіяння їй глибокої моральної шкоди, що полягає у тривалих фізичних стражданнях, почутті постійного болю, страху, тривоги та психологічному стресі. Внаслідок отриманих ушкоджень вона тривалий час була повністю позбавлена можливості самостійно рухатися та обслуговувати себе, перебуваючи в нерухомому стані на постільному режимі, а також потребує подальшого тривалого курсу лікування та реабілітації. Зазначене подія істотно порушила її звичний та загальнопобутовий спосіб життя, спричинила тяжкі переживання її близьким родичам та створила загрозу для її репродуктивного здоров`я.

Розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_6 оцінила у 150000 грн, що, на її думку, відповідає принципам розумності, виваженості та співмірності. На підставі викладеного потерпіла просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь 20975,92 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 150000 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 170975 гривень 92 копійки.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2483 КНП «Білогірська БПЛ» БСР потерпіла ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04 липня 2026 року по 13 липня 2026 року з діагнозом: множинні переломи попереково-крижового відділу хребта та кісток таза, закритий перелом сідничної та лонної кістки справа зі зміщенням уламків, відкрита рана пальця кисті без ушкодження нігтя, цистит неуточнений. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № IX-260714/15513 КНП «Хмельницька обласна лікарня» ХОР потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедично-травматологічному відділенні з 14 липня 2026 року по 20 липня 2026 року. Згідно з протоколом мультиспіральної комп`ютерної томографії від 14 липня 2026 року підтверджено наявність у ОСОБА_6 перелому бічного відростка L5 з мінімальним зміщенням, вертикального перелому правої половини крижової кістки з поширенням через крижові отвори, осколкового перелому верхньої та нижньої гілок лівої лобкової кістки зі зміщенням уламків та переломів обох сідничних кісток двобічно з незначним зміщенням уламків.

Крім того, наявними у матеріалах справи фіскальними чеками та платіжними інструкціями підтверджено розмір понесених потерпілою та її родиною витрати на лікування, придбання медикаментів, гігієнічних засобів та автопослуг для транспортування на загальну суму 20975 грн 92 коп.

Заподіяну злочином моральну шкоду потерпіла ОСОБА_6 обґрунтовує фізичним болем, тривалим лікуванням, позбавленням можливості самостійно рухатися протягом тривалого часу, необхідністю стороннього догляду, психологічним стресом та зміною звичайного способу життя, оцінивши її у розмірі 150000 грн та просячи загалом стягнути з відповідача ОСОБА_4 170975 грн 92 коп.

Суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, проходила стаціонарне лікування та реабілітацію. Витрати на лікування, придбання медикаментів, гігієнічних засобів та автопослуг для транспортування становлять 20975 гривень 92 копійки, що повністю підтверджується долученими до позовної заяви медичними документами, платіжними інструкціями та фіскальними чеками.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнав у повному обсязі, заперечень щодо розрахунку та наданих матеріалів стороною захисту висловлено не було.

Отже, оскільки під час судового розгляду доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпіла отримала тілесні ушкодження та понесла витрати на лікування, а сам обвинувачений позовні вимоги визнав, суд доходить висновку, що цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20975 гривень 92 копійки підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що потерпілій ОСОБА_6 спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Потерпіла відчувала душевні страждання, негативні емоції та стрес через обмеження рухової активності, перебування в нерухомому стані на постелі, необхідність стороннього догляду та порушення звичайного способу життя. Суд вважає, що обов`язок компенсувати моральну шкоду необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки саме його протиправними діями було пошкоджено здоров`я потерпілої.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину, тривалість та інтенсивність душевних страждань потерпілої, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, важкість вимушених змін у її життєвих зв`язках, ступінь вини обвинуваченого та повне визнання ним позову. З урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає за необхідне задовольнити вимоги потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі на суму 150000 гривень.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 підлягає задоволенню в повному обсязі на загальну суму 170975 гривень 92 копійки (з яких 20975 грн 92 коп матеріальна шкода та 150000 грн моральна шкода).

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року в справі № 688/3176/26, підлягає скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року в справі № 686/3176/26 обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 01 вересня 2026 року включно.

Ухвалою судді Білогірського районного суду Хмельницької області від 01 вересня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у виді домашнього арешту до 31 жовтня 2026 року включно.

Суд вважає, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 20 серпня 2026 року № СЕ-19/123-26/12250-ІТ в сумі 1925,44 грн та інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 24 серпня 2026 року № СЕ-19/123-26/10146-ІТ в сумі 2888,16 грн, а всього на загальну суму 4813,60 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 100, 124, 128, 174, 349, 351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на 2 (два) роки службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 10 % (десяти відсотків) із суми його грошового забезпечення в дохід держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 КК України, під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початком строку відбування покарання у виді службового обмеження вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.

На підставі ст. 72 КК України у строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 04 липня 2026 року по 07 липня 2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців, а також строк цілодобового домашнього арешту з 08 липня 2026 року по 29 жовтня 2026 року, з розрахунку один день цілодобового домашнього арешту на один день службового обмеження для військовослужбовців.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) заподіяну шкоду в розмірі 170 975 гривень 92 копійки, з яких: моральна шкода 20975,92 грн та матеріальна шкода 150000 грн.

Скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року в справі № 688/3176/26, на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21070», номери шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ОСОБА_9 , проживаючого по АДРЕСА_2 .

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21070», номери шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ОСОБА_9 та знаходиться на спеціальному майданчику для тимчасового зберігання затриманого автотранспорту в м. Шепетівка по вул. Старокостянтинівське шосе, 31 Хмельницької області, повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_9 ;

- DWD-R диск з аудіозаписом розмови заявника з оператором «103» залишити в матеріалах справи;

- DWD-R диск з відеозаписом, на якому зафіксовано хід проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4813 гривень 60 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_17