Решение № 141095491, 02.11.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.11.2026

ЄУН 337/3407/26

Провадження №2/337/2612/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

представника позивача Константинова О.Г. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської ради, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Константинов О.Г., до Токмацької міської ради, в якій позивачка просить визнати за нею право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка набута нею на підставі договору від 17.03.1999, який був посвідчений приватним нотаріусом Токмацького нотаріального округу Запорізької області Лопатюк Н.І., у реєстрі за №261, та який було зареєстровано 20.04.1999 комунальним підприємством «Абрис» Токмацької міської ради у реєстрову книгу №10111.

Позов мотивує тим, що 17.03.1999 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Токмацького нотаріального округу Запорізької області Лопатюк Н.І., у реєстрі за № 261, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 , була подарована позивачці ОСОБА_1 20.04.1999 право власності на вказану квартиру було зареєстроване Комунальним підприємством «Абрис» Токмацької міської ради за позивачкою ОСОБА_1 у реєстрову книгу № 10111. У відповідності до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , квартира має загальну площу: 61,8 кв. м, житлову площу: 29,3 кв.м., в тому числі: 1 (одну) кімнату площу: 14,3 кв. м, 1 (одну) кімнату площу: 15,0 кв. м., коридор площею: 13,7 кв. м, ванну кімнату площею: 4,7 кв.м., кухню площею: 10,4 кв.м., та балкон площею: 0,7 кв.м. Позивачка не встигла зареєструвати право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, з 22.02.2022 на всій території Україні введено воєнний стан, а позивачка виїхала з непідконтрольній державі Україна території, а саме з міста Токмак Запорізької області до міста Києва та у подальшому отримала довідку № 3007-5002123031 від 14.09.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 27.07.2025 позивачка звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про реєстрацію права власності на квартиру та надала документи на підтвердження набуття нею права власності на квартиру. 23.08.2025 Департаментом позивачці було надано рішення № 80510853 про відмову у проведення реєстраційних дій у зв`язку з неможливістю отриманням державним реєстратором відповіді з КП «Абрис», яке здійснювало реєстрацію права відповідно до чинного на той час законодавства. Іншим чином зареєструвати право власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачка не може, чим порушується, не визнається її право власності на майно, яке вона набула правомірно відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства. Таке порушення підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на частку нерухомого майна на підставі ст.392 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.05.2026 у даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

06.07.2026 від представника позивача - адвоката Константинова О.Г. до суду надійшли додаткові письмові докази нотаріально засвідчена копія договору від 17.03.1999.

14.08.2026 від представника позивача - адвоката Константинова О.Г. до суду надійшло клопотання до залучення у справу в якості співвідповідача Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов`язки.

Ухвалою суду від 20.08.2026 Токмацьку міську військову адміністрацію Пологівського району Запорізької області залучено до участі у справі в якості співвідповідача, підготовче судове засідання було відкладено.

11.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засідання представник позивачки адвокат Константинов О.Г. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, які викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів - Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Токмацької міської ради в судове засідання не прибув, до суду надійшла заява представника Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Молодецького Р.Ф. про розгляд справи у без його участі.

Представник третьої особи - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не прибув, причин неприбуття не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладання судового розгляду не подавав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів та третьої особи.

Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст.316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (ч.3 ст.3 Закону).

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ( п.3 ч.3 ст.10 Закону).

Суд встановив, що 17.03.1999 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Токмацького нотаріального округу Запорізької області Лопатюк Н.І., та зареєстрований у реєстрі за № 261, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 , була подарована позивачці ОСОБА_1 .

У відповідності до технічного паспорту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , квартира має загальну площу: 61,8 кв. м, житлову площу: 29,3 кв.м., в тому числі: кімната площею 14,3 кв. м, кімнату площею 15,0 кв. м., коридор площею 13,7 кв. м, ванна кімната площею 4,7 кв.м., кухня площею 10,4 кв.м. та балкон площею 0,7 кв.м.

На момент набуття права власності на вказану квартиру державна реєстрація об`єктів нерухомого майна здійснювалась бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад.

20.04.1999 право власності на вказану квартиру було зареєстроване Комунальним підприємством «Абрис» Токмацької міської ради за ОСОБА_1 у реєстрову книгу № 10111.

27.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою №67674290 про реєстрацію права власності на квартиру.

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №80510853 від 23.08.2025 позивачці ОСОБА_1 було відмовлено в проведені реєстраційних дій, а саме реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю відповіді на запит до Бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна відповідно до чинного на той час законодавства. На запит державного реєстратора було надано лист Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, яким повідомлено про неможливість надання первинних та інших документів КП «Абрис», яке здійснювало реєстрацію права відповідно до чинного на той час законодавства, у зв`язку з відсутністю доступу до них, які безпосередньо знаходяться на тимчасово окупованій території Запорізька область, Пологівський район, м. Токмак, з 26.02.2022.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» місто Токмак Пологівського району Запорізької області, де знаходиться нерухоме майно позивача, та КП «Абрис» Токмацької міської ради, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлений, зокрема, у випадку, коли особа є вже власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 зазначила, що правила ст.392 ЦК України застосовуються не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 правомірно набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, який був зареєстрований нотаріусом у реєстрі за № 261 та в подальшому зареєстрований в БТІ КП «Абрис» Токмацької міської ради, тобто відповідно до чинного на момент придбання майна законодавства.

Судом встановлено, що право власності позивача на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який функціонує з 01.01.2013, не зареєстровано.

З 26.02.2022 по цей час м. Токмак Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територію України.

При розгляді заяви позивача про реєстрацію права власності державний реєстратор не зміг отримати та перевірити інформацію про реєстрацію права власності в Токмацькому БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Відомості про переміщення установи на підконтрольну територію України в справі відсутні.

Отже, на теперішній час позивачка ОСОБА_1 позбавлена права в передбаченому законом порядку зареєструвати своє право власності на зазначену квартиру і відповідно вільно володіти та розпоряджатись нею, чим порушується (не визнається) її право власності.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача шляхом визнання за нею права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,182,316,317,319,321,328,392 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова