Решение № 141094797, 02.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/23419/26

провадження № 2/753/19289/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 6199466 від 22 травня 2020 року в розмірі 22 780,00 грн, з яких 8 500,00 грн - основна сума позики, 14 280,00 грн - нараховані та несплачені проценти, а також 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 22 травня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 6199466 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За наведеними позивачем умовами сума позики становила 8 500,00 грн, строк - 28 днів, базова процентна ставка - 1,6 % на день, акційна - 0,8 % на день, ставка для простроченої позики - 2,7 % на день. Первісний кредитор, за твердженням позивача, перерахував кошти на визначений позичальником платіжний інструмент, проте основну суму позики не повернуто.

Позивач послався на договір факторингу № 10072020 від 10 липня 2020 року, реєстр прав вимоги № 113 від 23 лютого 2021 року та платіжну інструкцію від 24 лютого 2021 року як на підстави набуття права вимоги. Розмір заявленого боргу визначено станом на 23 лютого 2021 року.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідач звертався із заявами про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи, а 21 жовтня 2026 року його представник ОСОБА_2 подав відзив.

У відзиві відповідач просить відмовити в позові повністю; альтернативно, у разі встановлення договірної підстави для повернення основної суми, відмовити у стягненні 14 280,00 грн процентів. Оспорює достатність доказів акцепту електронного договору, цілісність його тексту, зв`язок переказу з відповідачем і правову підставу нарахувань після початкового строку кредитування. Звертає увагу на відображену в розрахунку сплату 1 904,00 грн. 19 червня 2020 року, зміну щоденних нарахувань та разове нарахування 1 564,00 грн. Також заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, заперечує можливість автоматичного покладення на нього всієї суми фіксованого гонорару.

Відповідач не заперечує допустимості електронної форми договору як такої. Водночас його міркування про можливість стягнення основної суми сформульовано умовно, залежно від висновків суду щодо доказів. Вони не містять безумовного визнання позову або факту отримання 8 500,00 грн, яке звільняло б позивача від доказування.

Частина п`ята статті 279 ЦПК України передбачає: Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Положеннями ч.1 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Положеннями ч. 2 цієї статті передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначає: Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До позову додано скановане відображення договору № 6199466, паспорт позики та довідку про ідентифікацію. Остання містить ПІБ відповідача, його РНОКПП, номер договору, дату й час відправлення одноразового ідентифікатора 22 травня 2020 року о 20 год 21 хв та адресу електронної пошти. В індивідуальних реквізитах договору наведено платіжний інструмент, який закінчується цифрами 5685.

Подання цих документів через підсистему «Електронний суд» із підписом представника засвідчує відповідні процесуальні дії представника, проте саме по собі не підтверджує незмінюваності первісного електронного договору 2020 року. Так само документи перевірки електронного підпису представника платіжної установи у 2026 році стосуються створеного цією установою документа, а не підпису позичальника у 2020 році.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 Верховний Суд наголосив на необхідності перевірки цілісності та незмінюваності електронного документа з урахуванням виду підпису, способу направлення споживачу й формату зберігання. Наявність паперової копії не робить її автоматично недопустимою, але конкретні заперечення щодо відповідності оригіналу потребують перевірки. Цей висновок підлягає врахуванню і не може бути замінений посиланням на те, що позичальник прямо не заперечив отримання коштів.

У наданих матеріалах немає електронного оригіналу договору, первісного електронного листа з незмінним примірником або іншого технічного підтвердження цілісності всіх його умов. Тому суд не вважає саму роздруківку достатнім доказом погодження всіх положень про подальше нарахування процентів. Водночас питання про фактичне надання основної суми позики оцінюється також за іншими документами, які мають самостійне доказове значення.

Довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02 квітня 2026 року № КЛ-000141526/ПНШ містить відомості про прийняття до виконання платіжної інструкції, ініційованої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором про переказ коштів від 23 січня 2018 року, та завершення платіжної операції від 22 травня 2020 року на суму 8 500,00 грн. У ній наведено індивідуальний номер платежу, ім`я отримувача «Барановський Андрій» та маскований номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Цей документ походить від особи, яка здійснювала платіжну операцію, і стосується конкретного завершеного переказу. Дата, сума, ім`я отримувача та реквізити платіжного інструмента узгоджуються з відомостями про спірну позику. Отже, його доказове значення не зводиться до повторення арифметичного розрахунку позивача.

У розрахунку первісного кредитора за тим самим номером договору зазначено надання 8 500,00 грн 22 травня 2020 року та оплату клієнта 1 904,00 грн 19 червня 2020 року. За змістом розрахунку цей платіж зараховано на погашення процентів за початковий період; зменшення основної суми не відображено. Розмір платежу відповідає наведеній первісній платі за 28 днів: 8 500,00 грн ? 0,8 % ? 28 = 1 904,00 грн.

Суд ураховує обмеження цього доказу: односторонній розрахунок не має наперед установленої сили та самостійно не посвідчує походження кожного платежу. Однак його узгодженість із документом платіжної установи, індивідуалізованими реквізитами позики та документами відступлення дозволяє оцінити наведені відомості у сукупності.

Окрема виписка банку-емітента не є єдиним установленим законом засобом доказування безготівкового надання позики. Відсутність такої виписки не зумовлює автоматичного відхилення документа платіжної установи. При цьому сам маскований номер картки також не є достатнім доказом особи її власника; суд враховує весь наведений зв`язок реквізитів, а не лише останні чотири цифри.

Оцінивши сукупність зазначених відомостей, суд визнає доведеним надання відповідачу в межах спірного позикового правовідношення 8 500,00 грн. та виникнення обов`язку повернути цю суму.

Доказів повернення основної суми, її частини або іншого припинення відповідного грошового зобов`язання матеріали не містять. Платіж 1 904,00 грн. у наданому самим позивачем розрахунку враховано як погашення плати за початковий період, тому повторному стягненню він не підлягає. За встановленого судом змісту початкового виконання підстав вдруге зараховувати цей самий платіж на зменшення основної суми немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Поданий договір факторингу № 10072020 укладено 10 липня 2020 року між первісним кредитором та позивачем. Пункт 2.1.3 договору пов`язує перехід права вимоги з підписанням сторонами відповідного реєстру. До матеріалів долучено реєстр № 113 від 23 лютого 2021 року з індивідуалізацією вимоги за договором № 6199466 та даними відповідача, а також платіжну інструкцію № 5 від 24 лютого 2021 року про сплату позивачем первісному кредитору 1 225 921,00 грн за договором факторингу.

Отже, твердження про відсутність будь-яких доказів відступлення або його оплати не відповідало б матеріалам. Дата укладення рамкового договору факторингу не ототожнюється з датою передачі конкретної вимоги. Належність позивачу права вимагати повернення встановленої судом основної суми підтверджується документами про передачу вимоги за відповідним реєстром.

Водночас включення до реєстру 14 280,00 грн. процентів не створює права на ці суми, якщо їх нарахування не мало належної правової підстави. Фактор набуває існуючу вимогу в тому обсязі й на тих умовах, які були у первісного кредитора.

Договір про надання правничої допомоги з АО «Правовий курс», акт передачі реєстру боржників на юридичне обслуговування та інші документи 2024-2026 років стосуються організації представництва. Їх подання не свідчить про друге відступлення спірного права вимоги цьому адвокатському об`єднанню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 розмежовано договірні проценти як плату за користування кредитом у межах установленого строку та охоронні наслідки прострочення. Після закінчення строку кредитування саме по собі збереження непогашеного боргу не надає кредитору необмеженого права нараховувати регулятивні проценти за статтею 1048 ЦК України.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за початковий 28-денний період у сумі 1 904,00 грн. сплачено. Позивач, який подав цей документ на підтвердження обсягу вимоги, не обґрунтував наявності непогашеного залишку саме цієї початкової плати. Заявлені 14 280,00 грн. утворено наступними нарахуваннями.

Правила містять положення пунктів 8.6-8.11 про пільговий період погашення заборгованості. Суд враховує їх зміст, зокрема передбачені умови автоматичного настання такого періоду після повної оплати нарахованих процентів, його тривалість, співвідношення базової ставки та ставки на прострочену позику. Відсутність окремої додаткової угоди сама по собі не була б достатньою для відхилення автоматичного механізму, якби належно доведено його погодження та реалізацію.

Однак у цій справі належне приєднання саме поданої редакції Правил до незмінного електронного договору оспорене та не підтверджене первісними електронними даними. Сам факт платежу 1 904,00 грн. не посвідчує згоди позичальника на будь-який наступний період і будь-який спосіб перерахунку процентів. Надання можливості погасити вже прострочений борг і погодження нового строку правомірного кредитування потребують розмежування за змістом доведених умов.

Наведений розрахунок не дозволяє послідовно пов`язати всі заявлені 14 280,00 грн. із належно погодженими періодами та ставками. Після початкового строку в ньому продовжено нарахування по 68,00 грн. на день, 08 липня 2020 року відображено 1 564,00 грн., надалі - по 136,00 грн. на день. Позивач не пояснив окремими обчисленнями склад суми 1 564,00 грн., період відповідного перерахунку та правові умови зміни застосованої ставки. У позові при цьому наведено іншу ставку - 2,7 % на день для простроченої позики, що також потребує узгодження із фактично застосованим розрахунком.

Отже, у стягненні 14 280,00 грн процентів слід відмовити. Визнання доведеною основної суми позики не усуває необхідності самостійного доказування правової підстави та розміру додаткової вимоги.

Частини перша, друга статті 137 ЦПК України встановлюють, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач підтвердив витрати на правничу допомогу договором № 02-24 від 01 липня 2024 року з АО «Правовий курс», додатковою угодою, актом передачі реєстру боржників, актом № 45 від 13 травня 2026 року та платіжною інструкцією № 2076 від 14 травня 2026 року на суму 210 000,00 грн. Акт охоплює 30 осіб із фіксованою оплатою 7 000,00 грн за кожну; у рядку 15 індивідуалізовано відповідача, спірний договір та виконані послуги з консультації, вивчення документів і підготовки проєкту позову.

Позов задовольняється на 8 500,00 грн із заявлених 22 780,00 грн. Частка задоволених вимог становить 8 500 / 22 780. Відтак із відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн ? 8 500 / 22 780 = 993,43 грн.

Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спірних правовідносин, незначну складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також принцип співмірності судових витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатимк принципу розумності та пропорційності.

Керуючись статтями 207, 512, 514, 526, 629, 1046-1050, 1054, 1077 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 82, 89, 100, 137, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, заборгованість за основною сумою позики за договором № 6199466 від 22 травня 2020 року в розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні позову в частині стягнення 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 993 (дев`ятсот дев`яносто три) гривні 43 копійки судового збору та 2000,00 (дві тисячі 00 гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «ФК «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса, зазначена в позові: АДРЕСА_1 ; в індивідуальних реквізитах договору та подальших заявах також зазначено буд. 20А.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2026

Суддя? Л.В. Комаревцева